Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/12941/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/12941/23

За позовомКазенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"доДержавного підприємства заводу "Арсенал"простягнення 654159,88 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаКутіщева О.А.;від відповідачаКошель І.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства заводу "Арсенал" про стягнення 654159,88 грн, з яких 253910,63 грн основного боргу, 279674,46 грн пені, 3% річних на суму 16830,90 грн, 103743,89 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію №1/23-29-22-З/е-5-22 від 28.01.2022 в частині сплати передбачених цим правочином платежів у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12941/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву; зазначений строк продовжено до 29.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 26.10.2023, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 16.10.2023, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 26.10.2023.

25.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній визнав факт наявності основного боргу в розмірі 253910,63 грн. Разом із цим, із заявленими позивачем до стягнення сумами пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач не погодився, зазначивши про наявність обставини форс-мажору у правовідносинах сторін. У зв`язку з цим, на думку відповідача, його належить звільнити від відповідальності за порушення зобов`язань за договором. Також відповідач вказав про помилкове нарахування позивачем пені поза межами шести місячного строку, визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Крім того, з урахуванням скрутного фінансового становища відповідача, ступінь виконання основного зобов`язання за попередні періоди, відсутність у позивача збитків, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, останній просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн.

Підготовче засідання, призначене на 26.10.2023, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 підготовче засідання призначено на 08.11.2023.

07.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача у відзиві на позов, заперечив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.11.2023 судом поновлено строк для подання відзиву на позов та прийнято зазначений документ до розгляду, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.11.2023 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.11.2023.

20.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просив відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої всупереч норм чинного законодавства України після спливу шестимісячного строку для її нарахування, звільнити відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання під час дії обставин непереборної сили та відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих з 26.05.2022 та частково задовольнити позовні вимоги позивача в сумі 253910,63 грн основного боргу, зменшивши розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1 (однієї) гривні.

За заявою представників сторін 29.11.2023 судом закрито підготовче провадження у справі №910/12941/23 та призначено її до судового розгляду по суті в день закінчення підготовчого засідання на підставі ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.11.2023 оголошено перерву до 07.12.2023.

У судове засідання, призначене на 07.12.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2023 проти задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, заперечив.

У судовому засіданні 07.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" як стороною-1 та Державним підприємством завод "Арсенал" як стороною-2 укладено договір №1/23-29-22-З/е-5-22 про відшкодування витрат за використану електричну енергію (договір), за умовами якого сторона-1 зобов`язується забезпечувати електричною енергією приміщення сторони-2, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 8, та вказані в додатку №1 до договору, а сторона-2 зобов`язується відшкодовувати стороні-1 витрати за використану електричну енергію, а також за перетікання реактивної електроенергії по ІІІ категорії надійності споживачів згідно "Правил улаштування електроустановок" (п.п.1.1, 1.2).

Згідно п.3.1 договору кількість використаної енергії визначається згідно показань лічильників та розрахунковим методом згідно додатку №1 до договору. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

Вартість використаного 1 кВт*год електричної енергії визначається як сума тарифу енергопостачальника та тарифу на послуг розподілу електричної енергії і зазначається в акті приймання-передавання енергоресурсів. Вартість 1 кВт*год електричної енергії може змінюватися зі зміною складових тарифу в установленому нормативними документами уповноважених державних органів і є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3. договору авансовий платіж за електричну енергію в розмірі 50% вартості заявленої кількості електричної енергії на поточний місяць, згідно з п.3.9, сторона-2 здійснює до 15 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється стороною-2 протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, складеного стороною-1 на підставі підписаного сторонами акту за звітній місяць.

Відповідно до п.3.9 договору орієнтовна його вартість за період з 1 січня до 31 грудня 2022 року становить 34000000,00 грн, у тому числі ПДВ. Максимальна кількість використаної електричної енергії становить 7825000 кВт*год, у тому числі помісячно (у кВт*год): січень - 700000, лютий - 950000, березень - 770000, квітень - 620000, травень - 540000, червень - 525000, липень - 510000, серпень - 520000, вересень - 540000, жовтень - 630000, листопад - 700000, грудень - 820000.

У відповідності до п.5.3 договору за прострочення строків оплати платежів, що зазначені в п.3.3 договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, до повного розрахунку за використану електричну енергію.

Пунктами 7.1 та 7.3 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити, або неможливо відвернути (війна, стихійне лихо, тощо) та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об`єктивний та абсолютний характер. Терміни виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором будуть подовжені на період дії таких обставин та їх наслідків. Сторона, для якої стало неможливим подальше виконання зобов`язань за договором через дію обставин непереборної сили, повинна в триденний строк письмово повідомити іншу сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.8.1 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, протягом періоду з квітня 2022 року по липень 2022 року відповідач споживав електричну енергію, а з урахуванням часткових оплат, за Державним підприємством завод "Арсенал" обліковується заборгованість на загальну суму 253910,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передавання енергоресурсів: від 30.04.2022 на суму 824049,76 грн, від 01.06.2022 на суму 806839,80 грн, від 30.06.2022 на суму 1062170,42 грн, від 31.07.2022 в сумі 1196576,75 грн, а також довідкою позивача №437 від 14.09.2022 про надходження коштів у спірний період. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень та зауважень щодо кількості та вартості спожитої відповідачем електроенергії.

Разом із вищевказаними актами відповідачу надсилалися рахунки-фактури на оплату використаної ним електричної енергії у відповідний період, які підлягали оплаті у строк, передбачений умовами п.3.3 договору.

Державним підприємством завод "Арсенал" зазначені рахунки-фактури були оплачені частково, у зв`язку з чим у нього утворився борг перед позивачем у сумі 253910,63 грн за спожиту у період з квітня 2022 року по липень 2022 року електричну енергію. При цьому, у своєму відзиві на позов, відповідач факт наявності у нього основного боргу у вищевказаному розмірі визнав.

21.03.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 21.02.2023 за вих.№04-7/4 з вимогою сплатити заборгованість за використану електричну енергію у розмірі 253910,63 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 22.03.2023 та залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст п.3.3 договору відповідач повинен був сплачувати платежі за договором протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, складеного позивачем на підставі підписаного сторонами акту за звітній місяць наступним чином: за квітень 2022 року до 23.05.2022, за травень 2022 року до 16.06.2022, за червень 2022 року до 13.07.2022, за липень 2022 року до 12.08.2022.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача основного боргу за використану електричну енергію на суму 253910,63 грн, розмір якого визнається відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 16830,90 грн 3% річних та 103743,89 грн інфляційних втрат, які нараховані на суми боргу за періоди прострочення з урахуванням часткових оплат відповідача.

За умовами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, дійшов висновку, що він є арифметично невірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 15953,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 57569,16 грн за загальний період прострочення з 26.05.2022 по 27.07.2023.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 279674,46 грн пені, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.5.3 договору за прострочення строків оплати платежів, що зазначені в п.3.3 договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, до повного розрахунку за використану електричну енергію.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за спожиту електричну енергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню без урахування положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України згідно умов договору.

За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є арифметично невірним, у зв`язку з чим за розрахунком суду обґрунтованою є сума пені, що складає 263548,43 грн.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про неправомірність нарахування позивачем пені за період більше, ніж 6 місяців, з огляду на те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, а як вже вказувалося судом, за змістом п.5.3 договору нарахування пені погоджено сторонами до повного розрахунку за використану електричну енергію.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин відхиляються судом з огляду на наступне.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором, однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати спожитої відповідачем у період з квітня 2022 року по липень 2022 року електричної енергії, відповідач не надав.

Як вже вказувалося судом, за умовами п.п.7.1-7.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань у разі виникнення непереборної сили, які неможливо передбачити, або неможливо відвернути (війна, стихійне лихо, тощо) та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Зазначені обставини мають об`єктивний або абсолютний характер. Терміни виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором будуть подовжені на період дії таких обставин та їх наслідків. Дія обставин непереборної сили повинна бути підтверджена компетентним органом, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до них прийняті нормативно-правові акти органів влади в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим подальше виконання зобов`язань за договором через дію обставин непереборної сили, повинна в триденний строк письмово повідомити іншу сторону про початок та закінчення дії цих обставин.

Проте всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні, суд вказує на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, а відтак не підлягають зменшенню в порядку ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, а щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи ступінь виконання зобов`язань відповідачем (близько 90% заборгованості відповідачем відшкодовано ще до подачі позову), з огляду на збитковість фінансових результатів діяльності відповідача, існування у відповідача заборгованості з виплати заробітної плати та податків (ЄСВ), а також враховуючи, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції перевищують розмір основної заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 25391,06 грн (10% від суми основного боргу).

За таких обставин, позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державного підприємства заводу "Арсенал" підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства заводу "Арсенал" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, ідентифікаційний код 14310520) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, ідентифікаційний код 14307357) 253910 (двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот десять) грн 63 коп. основного боргу, 25391 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто одна) грн 06 коп. пені, 15953 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 93 коп. 3% річних, 57569 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 16 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 8864 (вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 73 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2023

Суддя Ю.М.Смирнова