Рішення

від 20.12.2023 по справі 918/1164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1164/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, м.Дніпро, вул. Марії Лисиченко, 11/28, код ЄДРПОУ 37070162) до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032. м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (Україна, 34400, Рівненська обл., м.Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) про стягнення заборгованості в сумі 47 725,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" в якій просить стягнути 47055,00 грн. основної суми заборгованості та 670,98 грн. 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженоювідповідальністю "Легіон Трейд" та Державне підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ"Рівненська атомнаелектричнастанція" уклали Договір №53-122-01-23-13229 від 14.04.2023 на поставку продукції згідно специфікації № 1. Предметом поставки є продукція: 39540000-9 шнури, канати синтетичні.

На виконання умов Договору позивачем 20.04.2023 року виконано поставку продукції, що підтверджується видатковоюнакладною № 258 на суму 96107,16 грн з ПДВ.

В свою чергу ярлик на поставлену продукцію оформлено 03.05.2023 року. Отже строк оплати за поставлену продукцію сплив 17.06.2023 року, якийє вихідним днем, тому порушення зобов`язання з оплати відбулось з 20.06.2023 року.

Відповідач за отриману продукцію здійснив оплату частково та з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

27.11.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначає, що підтверджує факт того, що між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" за результатами закупівлі укладено договір поставки № 53-122-01-23- 13229 від 14.04.2023 року . 24.04.2023 року позивачем поставлено продукцію на суму 96 107,16 грн, яка була прийнята ВП РАЕС. Станом на момент подачі відзиву на позовну заяву основний борг становить 47 055 грн. У зв`язку з тяжким фінансовим станом Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» ВП РАЕС не мав можливості виконати умови договору у частині вчасної оплати отриманої продукції. Проте, вживалися і вживаються усі можливі заходи для якнайшвидшого погашення існуючої перед позивачем заборгованості.

З приводу заявлених до стягнення 3 % річних ВП РАЕС заперечує у повному обсязі.

15.12.2023 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомив суд про часткову оплату боргу в сумі 47 055,00 грн. , а також просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 47 055,00 грн.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 12 грудня 2023 року.

12 грудня 2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2023 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року задоволено клопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 грудня 2023 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2023 року задоволено клопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20 грудня 2023 року представники сторін не вийшли на відеозв`язок у зв`язку із технічною несправністю онлайн сервісу відеоконференцзв`язку про що складено відповідний акт.

Згідно п.3 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

При цьому, суд наголошує, що в судовому засіданні яке відбулося 12.12.2023 року судом заслухано пояснення сторін, досліджено матеріали справи та докази наявні в матеріалах справи та за згодою сторін оголошено перерву в судовому засіданні для отримання судом доказів сплати основного боргу.

Отже, враховуючи вище викладене та той факт, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

20 грудня 2023 року в судовому засіданні прийнято рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

14 квітня 2023 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія"Енергоатом" від іменіякогодіє відокремлений підрозділ "Рівненська атомнаелектричнастанція" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (Постачальник) було укладено Договір поставки №53-122-01-23-13229 (а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника продукцію, а Замовник зобов`язується оплатити її за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1.

Предметом поставки по даному Договору є продукція: 39540000-9 Шнури, канати сентетичні, яка передбачена специфікацією №1 до даного Договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.4 визначено місце виконання Договору місто Вараш Рівненської області.

Згідно п. 2.2 Договору загальна сума становить 96 107,16 грн.

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (п.2.3).

Відповідно до п. 3.1 поставка продукції здійснюється на склад Вантажоодержувача за адресом: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

В пункті 6.1 Договору сторони визначили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної.

Строк дії Договору поставки - по 31.12.2023 року (пункт 12.1. договору).

Зазначений Договір з додатками № 1 (специфікація № 1 від 14.04.2023 року) та № 2 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору постачальник відвантажив товар для одержувача РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на суму 96 107,16 (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 258 від 20.04.2023 року (а.с.14).

Дата фактичної поставки згідно умов пункту 8.4. Договору зазначена на вказаній видатковій - 24.02.2023 - працівником Вантажоодержувача в графі «отримав(ла)».

В свою чергу відповідач здійснив оплату частково - в сумі 49 051,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №22/06/20236700 від 22.06.2023 року; №22/06/20236701 від 22.06.2023 року; №22/06/20236702 від 22.06.2023 року; №22/06/20236703 від 22.06.2023 року; №22/06/20236704 від 22.06.2023 року; №22/06/20236705 від 22.06.2023 року; №23/06/20236810 від 23.06.2023 року; №23/06/20236809 від 23.06.2023 року; №27/07/20238435 від 27.07.2023 року; №08/08/20239029 від 08.08.2023 року (а.с.20-29).

Окрім того, зважаючи на вказані обставини, у зв`язку із порушенням взятого на себе зобов`язання по оплаті за поставлений та отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу 3% річних (670,98 грн.) Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача основний борг та 3% річних за порушення строків проведення оплати за поставлений товар. Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі Договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 14 квітня 2023 року № 53-122-01-23-13229.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки товару; факт виникнення основної заборгованості та нарахування відповідальності за неналежне виконання зобов`язань у вигляді 3% річних.

Згідно до видаткових накладних, ярликів на придатну продукцію, рахунків на оплату (вказані документи підписані та не заперечені відповідачем) станом час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставлені товари становить 47 055,00 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечено.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено на користь позивача 47 055,00 грн. заборгованості по Договору поставки від 14.04.2023 року № 53-122-01-23-13229, що підтверджується платіжною інструкцією № 14252 від 24 листопада 2023 року на суму 12 927,00 грн. та платіжною інструкцією № 14874 від 06 грудня 2023 року на суму 34 128.00 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 47 055,00 грн. основної заборгованості по Договору поставки від 14.04.2023 року № 53-122-01-23-13229 відсутній, тому, провадження в даній частині позову підлягає закриттю.

Щодо нарахування позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за не проведення оплати по договору поставки в сумі 670,98 грн., суд зазначає наступне.

Суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму 3% річних. Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 670,98 грн. 3% річних.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Щодо правової позиції відповідача суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт укладення договору поставки від 14 квітня 2023 року № 53-122-01-23-13229 та здійснення поставки.

Відповідач зазначає, що станом на момент подачі відзиву на позовну заяву основний борг становить 47 055,00 грн. та заважаючи на вказані обставини просить суд застосувати приписи ст. 130 ГПК України та повернути позивачу 50% судового збору. Крім того, відповідачем сплачено на користь позивача 47055,00 грн. в рахунок погашення основної заборгованості.

Суд зазначає, що врахував вказані вище аргументи відповідача.

Окрім того, відповідач з приводу заявлених до стягнення 3% річних заперечує у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив. Якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 222 ГК України та ч. 2 ст. 19 ГПК України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язанні поновити їх, не чекаючи пред`явлення ім. претензії чи звернення до суду. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Норми ст.625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06 червня 2012 року, № 6-38цс11 від 24 жовтня 2011 року, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/19094/17, від 11 травня 2018 року у справі № 922/3087/17).

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/13 79/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси, позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у справі № 910/15411/21.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в частинні стягнення з відповідача 670,98 грн - 3 % річних, на останнього покладається судовий збір в розмірі 30,19 грн - пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, решта сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032. м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (Україна, 34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, м.Дніпро, вул. Марії Лисиченко, 11/28, код ЄДРПОУ 37070162) 670,98 грн - 3 % річних та 30.19 грн - судового збору.

3. Закрити провадження в частині стягнення 47 055,00 грн - основного боргу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, м.Дніпро, вул. Марії Лисиченко, 11/28, код ЄДРПОУ 37070162) з Державного бюджету України 2 117,01 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2023 року.

Суддя Н.Церковна