Рішення

від 18.12.2023 по справі 918/791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/791/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області

за участю керівника Дубенської окружної прокуратури

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське"

до відповідача - 2 Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок"

про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Стах Руслан Геннадійович (в залі суду);

Від відповідача: Бренич Ігор Михайлович (в залі суду);

Від відповідача: Тарновецький Ярослав Мирославович (в залі суду);

Від прокуратури: Котяй Ірина Вікторівна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

02 серпня 2023 року Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області (далі - позивач) за участю керівника Дубенської окружної прокуратури (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" (далі у зв`язку із зміною процесуального статусу - відповідач 2) про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що Рішенням виконавчого комітету Семидубської сільської ради № 46 від 27 липня 2006 року "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи" вирішено оформити право власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника (далі - Комплекс), розташований за адресою: Рівненська область, Лубенський район, урочище Залужмий Млин, 1 за Рівненською обласною організацією мисливців та рибалок. Надалі, 09 жовтня 2018 року державним реєстратором КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацькою О.В. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на зазначений Комплекс. До складу включено, зокрема, 16 земляних контурних дамб та 18 водовипусків, зведених у 1986 році, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0005, 5621687400:1 1:033:0001, 5621687400:11:017:0006.

Між Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" 28 листопада 2018 року укладено договір купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу, в тому числі гідроспоруд.

На переконання позивача, проведена за відповідачем державна реєстрація права власності на вказані гідроспоруди є незаконною та суперечить інтересам Семидубської територіальної громади Дубенського району.

Отже, зважаючи на вказані обставини, позивач просить суд (з врахуванням заяви про зміну предмету позову), а саме:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацької Оксани Володимирівни № 43673324 від 25 жовтня 2018 року про державну реєстрацію права приватної власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, до складу якого увійшли: будинок (А-1), вхідний ганок (а), сарай (Б), льох (В), вбиральня (Г), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д- 2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№5), водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18);

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: майнового комплексу Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залузький Млин, 1, укладений між Громадською організацією "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське", посвідчений 28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Матвійчуком Олександром Сергійовичем, за реєстровим номером 2263, в частині купівлі-продажу гідротехнічних споруд, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5), водовипуск (№ 6), водовипуск(№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10),водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), розташованих на кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука Олександра Сергійовича № 44292332 від 28 листопада 2018 року в частині реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск(№ 3),водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське";

- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської Анастасії Віталіївни № 58009311 від 06 травня 2021 року, про внесення змін (виправлення) опису майнового комплексу Дубенського риборозплідника за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м.;

- визнати за Семидубською сільською радою право власності на гідротехнічні споруди, розташовані в межах Семидубської територіальної громади Дубенськогорайону Рівненської області на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1),водовипуск(№ 2), водовипуск(№ 3),водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск(№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18).

Відповідач - 1 у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" зазначає, що відповідно до статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

28 листопада 2018 року між Рівненською обласною організацією Українського і товариства мисливців і рибалок та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно п. 1.1. договору продавець продав а покупець купив нерухоме майно, а саме: майновий комплекс Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, Залузький млин урочище, будинок 1, який згідно із документами, що посвідчують та підтверджують право власності, а також технічною документацією, зокрема технічним паспортом на майновий комплекс складається з Будинку (А-1), загальною площею 39,7, вхідний ганок (а),Сарай (В), Льох (В), Вбиральня (Г), Дамба (котурна) (Д-1), Дамба (котурна); (Д-2), Дамба (котурна) (Д-2-1), Дамба (котурна) (Д-2-2), Дамба (котурна) (Д-2-3), Дамба (котурна) (Д-2-4), Дамба (котурна) (Д-2-5), Дамба (котурна) (Д-2-6), Дамба (котурна) (Д-3), Дамба (котурна) (Д-4), Дамба (котурна) (Д-5), Дамба (котурна) (Д-4-1), Дамба (котурна) (Д-5-1), Дамба (котурна) (Д-6), Дамба (котурна) (Д-7), Водовипуск (№ 1), Водовипуск (№ 2), Водовипуск (№ 3), Водовипуск (№ 4), Водовипуск (№ 5), Водовипуск (№ 6), Водовипуск (№ 7), Водовипуск (№ 8), Водовипуск (№ 9), Водовипуск (№ 10), Водовипуск (№ 11), Водовипуск (№ 12), Водовипуск (№ 13), Водовипуск (№ 14), Водовипуск (№ 16), Водовипуск (№ 17) , Водовипуск (№ 18).

Відповідно до п. 1.2. договору майновий комплекс, що відчужується за цим договором, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Семидубської сільської, ради Дубенського району Рівненської області 02 листопада 2006 року. Право власності на майновий і комплекс зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2018 року з Чернецькою О.В., Державним реєстратором Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", за номером запису про право власності: 28537464, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1675807756216, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2018 року, індексний номер витягу: 142630433.

Відповідач - 1 зазначає, що відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Аналогічних висновків дійшла у Велика Палата Верховного Суду постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19. Передача майнового комплексу від продавця до покупця підтверджується актом приймання-передачі від 28 листопада 2018 року. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний і номер:44292332 від 28 листопада 2018 року, внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідача - 1 на майновий комплекс Дубенського риборозплідника за номером запису про право власності: 29147747, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1675807756216, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2018 року, індексний номер витягу: 147176924.

Окрім того, відповідача - 1 звертає увагу суду на те, що на цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, визначений нормами ст. 188 ЦК України, відповідно до якої якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні, ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

06 липня 2020 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" укладено договір № 12 оренди водних ресурсів, згідно п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб, а саме: ставок № 1, ставок № 2, ставок № 3, ставок № 4, ставок № 5, ставок № 6, ставок № 7, ставок № 8, ставок № 9, які розташовуються на території Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до п.2 вказаного договору № 12 об`єктом оренди є: вода (водний простір) водних об`єктів, земельна ділянка під водними об`єктами, землі, які використовуються для технічної інфраструктури, сіножаті. Також, в п. 3 договору перераховані гідротехнічні споруди, інші об`єкти інфраструктури, які знаходяться у межах об`єктів оренди. Відповідно до п. 4 договору об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами, що спростовує твердження позивача про те, що гідротехнічні споруди є приналежністю (складовою частиною водойм) та слідує за головною річчю.

Отже, на переконання відповідача - 1 рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, індексний номер:44292332 від 28 листопада 2018 року, є законним.

Надалі в ході вказаної інвентаризації виявлено, що на території майнового комплексу Дубенського риборозплідника, відповідачем - 1 виявлено розташовані будівлі в занедбаному стані. Враховуючи, вказане, останнім за власний рахунок, господарським способом здійснено ремонт вказаних будинків.

Однак, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих рік побудови будинків та необхідністю встановлення вказаного факту, товариством до технічного огляду споруд було ; залучено фізичну особу-підприємця Феськова В.В.

Так, 26 березня 2021 року, Феськовим В.В., з урахуванням вимог Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 проведено технічний огляд будівель та споруд та складено Акт № 1060. Відповідно до вказаного Акту, враховуючи зовнішній вигляд, конструкцію, ступінь фізичного зносу матеріалів, Феськовим В.В. встановлено, що мисливський та відпочинковий будинки відповідають 1991 року побудови. Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Враховуючи вказане, за зверненням відповідача - 1 державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В. 06 травня 2021 року прийнято рішення про внесення змін (виправлення) опису вказаного майнового комплексу шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м відповідно.

3 урахуванням вище викладених обставин, відповідач - 1 стверджує, що зазначене вище рішення державного реєстратора є законним.

Окрім того, відповідач - 1 звертає увагу суду, що позивач не довів перед судом наявності порушеного відповідачем права власності на гідротехнічні споруди, які були включені до переліку майна майнового комплексу Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, Залузький млин урочище, будинок 1.

Також відповідач - 1 зазначає, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.

Тому, враховуючи вище наведе норми права та фактичні обставини спірних правовідносин, на переконання відповідача - 1 відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних рішень державних реєстраторів та визнання права власності за відповідачем на спірні гідротехнічні споруди, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити.

Окрім того, відповідач - 2 також заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Відповідач - 2 зазначає, що відповідно до Акту на право довгострокового тимчасового користування землею виданого виконавчим комітетом Дубенської районної (міської) Ради депутатів трудящих Ровенської області від 13 квітня 1983 року № 198-р Українському товариству мисливці та рибалок була виділена земля для будівництва ставків. Будівництво споруд Дубенського ставкового господарства здійснено Рівненською обласною радою УТМР господарським способом за власні кошти, та здано в експлуатацію, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію від 15 лютого 1986 року.

Збудоване ставкове господарство включене до складу майна Рівненською обласною радою УТМР.

Згідно рішення виконавчого комітету Семидуської сільської рад Дубенського району від 27 липня 2006 року № 46 оформлено право власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, який знаходиться за адресою Рівненська область Дубенський район с. Грядки (5 км. на захід від населеного пункту, урочище Залузький млин).

Станом на день оформлення свідоцтва на нерухоме майно від 02 листопада 2006 року нами не вготовлявся технічний паспорт на майновий комплекс Дубенського риборозплідника. Технічний паспорт на майновий комплекс Дубенського риборозплідника виготовлений станом 23 серпня 2018 року.

Майновий комплекс Дубенського риборозплідника складався із Будинку (А-1), загальною площею 39,7, вхідний ганок (а), Сарай (В), Льох (В), Вбиральня (Г), Дамба (котурна) (Д-1), Дамба (котурна) (Д-2), Дамба (котурна) (Д-2-1), Дамба (котурна) (Д-2-2), Дамба (котурна) (Д-2-3), Дамба (котурна) (Д-2-4), Дамба (котурна) (Д-2-5), Дамба (котурна) (Д-2-6), Дамба (котурна) (Д-3), Дамба (котурна) (Д-4), Дамба (котурна) (Д-5), Дамба (котурна) (Д-4-1), Дамба (котурна) (Д-5- 1), Дамба (котурна) (Д-6), Дамба (котурна) (Д-7), Водовипуск (№1), Водовипуск (№2), Водовипуск (№3), Водовипуск (№4) ,Водовипуск (№5), Водовипуск (№6), Водовипуск (№7), Водови пуск(№ 8), Водовипуск (№9), Водовипуск (№ 10), Водовипуск (№11), Водовипуск (№12), Водовипуск (№13), Водовипуск (№14), Водовипуск (№16), Водовипуск (№17), Водовипуск (№18).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44292332 від 28 листопада 2018 року, приватним нотаріусом Матвійчуком О.С., внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Відповідача на майновий комплекс Дубенського риборозплідника за номером запису про право власності: 29147747, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:167580775б216.

28 листопада 2018 року між Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Матвійчуком О.С., та зареєстрований в реєстрі № 2263.

Таким чином, на переконання відповідача - 2 твердження позивача про належність йому на праві власності гідротехнічних споруд, які розташовані території Дубенського риборозплідника, є безпідставними. Жодних доказів які б спростували вище викладені факти позивачем суду не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач - 2 просить суд в задоволенні позову відмовити.

Щодо вказаних вище заперечень відповідачів, позивачем подано до суду відповідь на відзиви, з наступними спростуваннями тверджень викладених в останніх.

Позивач стверджує, що заперечення відповідачів не відповідають нормам чинного законодавства, проведена за відповідачем державна реєстрація прав на вказані гідроспоруди є незаконною, здійсненою з метою, що суперечить інтересам Семидубської територіальної громади Дубенського району, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які 1 перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Однак, на переконання позивача гідротехнічні споруди перейшли у приватну власність відповідача - 1 всупереч вимогам чинного законодавства.

Спірні гідротехнічні споруди є складовими частинами штучних поверхневих водних об`єктів (ставків).

Згідно ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них береговими смугами водних шляхів. Відповідно до п. "ґ" ч. 4 ст. 83, п. "д" ч. 4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 сг. 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Системним аналізом статей 181 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" встановлено, що фактично земляні греблі, шлюзи-реіулятори (водонапуски та водовипуски) від відповідної земельної ділянки та штучно створеного ними водного об`єкту без зміни призначення та шкоди такому об`єкту не можуть бути відокремлені. Крім того, законодавством визначені подільні та неподільніречі. Так, статтею 183 ЦК встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 186 ЦК). Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (частина перша статті 187 ЦК). Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування № 252 від 19 грудня 1995 року, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Надалі, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України "Про аквакультуру" (набрав чинності 01 липня 2013 року), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури. Вказаним законом встановлено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), яким в абз. 7 ст. 1 закону дано визначення як об`єктів нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, поверхневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, позивач стверджує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головкою річчю.

На переконання позивача, спірні гідроспоруди в силу ст.ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов`язані з водними об`єктами, є при належною річчю водойм, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, у даному випадку виконують, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від останнього та не можуть бути окремим об`єктом права власності.

Перебування гідротехнічних споруд у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.4 постанови від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначив, що з огляду на приписи ст., 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Однак, позивач стверджує, що за приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка, на якій розміщена спірна гідроспоруда, не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність приватизації гідротехнічних споруд та можливість, за таких умов, перебування їх у приватній власності. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 111/2457/13-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 359/2253/15-ц, відповідно до яких землі зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами не можуть передаватися у приватну власність.

Таким чином, набуття Громадською організацією "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок", а надалі Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання землі під такими спорудами, порушено вищевказані норми законодавства та інтереси Семидубської територіальної громади.

Окрім того, позивач зазначає, що реєстрація права власності на спірні гідротехнічні споруди є незаконною.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із статтею 13 Закону, на кожний об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об`єкту.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності за Громадською організацією "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" зареєстровано державним реєстратором з відкриттям розділу, що свідчить про реєстрацію права власності на спірні гідротехнічні споруди вперше. З огляду на викладене, спірні гідротехнічні споруди, до протиправної реєстрації права власності на них, перебували в державній власності, а після передачі водних об`єктів, розташованих на земельних ділянках к.н. 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006, у власність Семидубської територіальної громади - перейшли у власність територіальної громади.

На думку позивача, державна реєстрація прав за Громадською організацією "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок", здійснено всупереч вимогам ст.ст. 2, 3, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 09 жовтня 2018 року) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки; будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 09 жовтня 2018 року) не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги; електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Позивач зазначає, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації. Відтак, дамба, водоскиди не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав.

Набуття Громадською організацією "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок", а надалі Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" права власності на гідротехнічні споруди, реєстрація за ними відповідних прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулись з недотриманням вимог законодавства та порушує інтереси Семидубської сільської ради щодо належного користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, а також штучними водоймами ставками, що розташовані на цих земельних ділянках.

Окрім того, позивач зазначає, що реєстрація мисливського будинку з мансардним поверхом, площею 211,0 кв.м, та відпочинкового будинку з мансардним поверхом, площею 135,7 кв.м за відповідачем - 1 проведена з порушенням норм законодавства, оскільки згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 09 жовтня 2018 року) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліїсата; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва прб придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам 1 житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності) актів лриймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Приписами ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 09 жовтня 2018 року) передбачено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови в державній реєстрації прав, є серед іншого, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, на переконання позивача державним реєстратором право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" на мисливський будинок з мансардним поверхом площею 211,6 кв.м, та відпочинковий будинок з мансардним поверхом, площею 135,7 кв.м, зареєстровано за відсутності документів, передбачених вищевказаним Законом, а отже останнє підлягає скасуванню.

Щодо способів захисту порушеного права позивач зазначає наступне.

Стаття 15 ЦК України гарантує кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту порушених прав є визнання право чину недійсним, а також у інший спосіб визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувана, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувана (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

Разом із дим, позивач зазначає, що державна реєстрація та відповідне рішення державного реєстратора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради індексний номер: 43673324 від 25 жовтня 2018 року та державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області індексний номер 58009311 від 06 травня 2021 року не відповідають вимогам закону (ст.ст. 3, 11, 181, 203, 228, 317, 328, 319, 329, 377, 658 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. 2, 3, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127). Таким чином, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за Громадською організацією "Рівненська обласна організація мисливців і рибалок" на спірні гідротехнічні споруди підлягає визнанню незаконною та скасуванню в судовому порядну.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття відповідачем права власності на гідротехнічні споруди, реєстрація за ним відповідних прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує права та інтереси Семидубської сільської ради щодо належного користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, а також штучними водоймами - ставками, що розташовані на цих земельних ділянках.'

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнанні його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що вищеописані земельні ділянки водного фонду перебували в державній власності, з 27 травня 2021 року перебувають у комунальній власності, при цьому відповідно до договорів оренди зазначених у позовній заяві ставків, на дату їх укладення гідротехнічні споруди у приватній власності відповідача - 1 не перебували.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених Законом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, на переконання позивача починаючи з 27 травня 2021 року обласні державні адміністрації втратили право здійснювати будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, які в силу Закону перейшли до комунальної власності територіальних громад.

Таким чином, наведені твердження відповідачів у відзивах на позовну заяву є безпідставними, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

Окрім того, у свою чергу не погоджуючись із аргументами викладеними у відзивах, прокуратурою подано до суду відповідь на відзиви наступного змісту.

На переконання прокуратури, відповідач - 1 укладаючи договір-купівлі продажу майнового комплексу вартістю 1 300 тис. грн. (що за даними веб-порталу "Опендатабот" майже на 200 тис. грн. більше за статутний капітал товариства), не позбавлений можливості попередньо оглянути об`єкт, перевірити дані щодо власності на нього та цільового призначення земельної ділянки під ним, або скористатися правовою допомогою із зазначених питань. Враховуючи, що майновий комплекс знаходиться на земельних ділянках водного фонду, оточений лісовими ділянками, з огляду на обмежену оборотоздатність земель таких категорій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" набуваючи оплатно у власність нерухоме майно, не переконалося в наявності у продавця достатніх прав на відчуження майнового комплексу разом з гідротехнічними спорудами, тобто не проявило розумної обачності.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" при передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такі особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруд: рибогосподарської технологічної водойми.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України "Про аквакультуру" фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські водні об`єкти та земельні ділянки у комплекс з розташованими на них водними об`єктами (далі - фізичні та юридичні особи), вправі набувати на неконкурентних засадах, без проведення аукціону, право користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури, земельними ділянками, на яких розміщені такі споруди, які розташовані на цих водних об`єктах та перебувають у державній або комунальній власності чи власник яких невідомий або його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів. Гідротехнічні споруди для цілей аквакультури державної та комунальної власності передаються фізичним та юридичним особам за договором користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою для цілей аквакультури органом державної влади або органом місцевого самоврядування, до повноважень якого відповідно до частини третьої цієї статті віднесено прийняття рішення про передачу у користування на умовах оренди гідротехнічної споруди для цілей аквакультури.

Прокуратура зазначає, що вказівка в договорі оренди № 12 від 06 липня 2020 року на те, що об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами зроблена, зокрема, й тому, що останні на момент укладення договору за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебували у приватній власності, а тому не могли бути передані обласною адміністрацією в оренду, що жодним чином не свідчить про те, що гідротехнічні споруди правомірно включені до складу майнового комплексу. Копія технічного паспорту, наданого відповідачем, не є правовстановлюючим документом, та розроблена відповідно до норм чинної Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127. Так, відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції технічну інвентаризацію проводять у і таких випадках: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництв ой об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності як об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконанню будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

До того ж п. 4 Розділу І інструкції передбачено, що дія цієї Інструкції не поширюється на проведення інвентаризації земельних ділянок, зелених насаджень, інженерних мереж, специфічних лінійних об`єктів (залізниці, шляхи та мости (шляхопроводи), гідротехнічні споруди, лінії електропередач, злітно-посадкові смуги, шахтні поля та стволи (гірничі виробки тощо), геліопарків та вітропарків (якщо немає будівель), технологічного устаткування та обладнання.

Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року № 752/9104/18 аналізуючи правову природу технічного паспорту наголосив, що технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта; не має строку дії.

На переконання прокуратури, виявлення відповідачем - 1 у ході інвентаризації на території комплексу майже зруйнованих будівель, що не передавались йому на праві власності за договором купівлі-продажу чи за будь-яким іншим договором, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" не є власником земельної ділянки, на якій знаходились такі будівлі, не означає автоматичне набуття права власності на будівлі останнім, адже доказів правомірної їх побудови, чи перебування у складі майнового комплексу Дубенського риборозплідника чи обліку у господарських книгах сільської ради до матеріалів справи не надано, які і не надано доказів того, що проведений ремонт, про який зазначає відповідач, не є самочинним будівництвом чи реконструкцією зі збільшення площі (перебудовою), на які необхідно оформлення дозвільних документів. Зі змісту акту технічного огляду від 26 травня 2021 року вбачається, що ФОП Феськов В.В. дійшов висновку про те, що мисливський та відпочинковий будинки відповідають 1991, року побудови, що підтвердив замовник і власник товариства. Крім цього, в акті вказано, що даний висновок є лише професійним, незалежним міркування інженера щодо року побудови будівлі та не породжує ніяких правових наслідків відносно об`єктів огляду.

Згідно з п. 2 Розділу IX Інструкції у разі відсутності у замовника відповідної документації матеріали конструктивних елементів та рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, що відображається і в абрисі (ескізі) та засвідчується його підписом.

Прокуратура зазначає, що у свідоцтві про право власності на майновий комплекс до його складу включено 2 об`єкти, а у 2018 році технічний паспорт майнового комплексу та договір його купівлі-продажу не містять жодних згадок про вказані мисливський та відпочинковий будинки, державному реєстратору та ФОП Феськову В.В. не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували їх існування у 1991 році (виписка з погосподарсткої книги, свідоцтво про право власності тощо), твердження відповідача - 1 про правомірність включення до майнового комплексу Дубенського риборозпіддника зазначених будинків та законність рішення державного реєстратора Корнинської сільської ради є хибним.

Щодо інших заперечень відповідачів, позиція прокуратури аналогічна позиції позивача, а саме: прокуратура зазначає, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частини водойми) та слідує за головною річчю; спірні гідроспоруди в силу ст.ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов`язані з описаними вище водними об`єктами, є приналежною річчю вищевказаних водойм, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ; ресурсів, у даному випадку виконують, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від останнього та не можуть бути окремим об`єктом права власності; перебування гідротехнічних споруд у приватній власності, у той час як ставки, наповнення та спуск яких вони забезпечують перебувають у комунальній власності | суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, твердження відповідача про відсутність правовстановлюючих документів на гідротехнічні споруди, що підтверджують право власності, на переконання прокуратури є безпідставним, оскільки право комунальної власності на зазначені гідротехнічні споруди виникає в силу положень закону (земельна ділянка, на які розміщені гідротехнічні споруди є комунальною власністю).

За таких обставин, заперечення відповідачів є безпідставними та підлягають відхиленню.

В судовому засіданні 18 грудня 2023 року представник позивача та прокурати позовні вимоги підтримали у повному обсязі (з врахуванням заяви про зміну предмету спору), представники відповідачів у свою чергу заперечили проти задоволення позову у повному обсязі.

Заяви та клопотання у справі.

22 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

24 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву.

11 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому останній спростовує доводи наведені у відзиві та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

12 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від керівника Дубенської окружної прокуратури надійшла заява про вступ у справу.

18 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції № 150 від 07 вересня 2023 року.

25 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі співвідповідача.

Окрім того, 25 вересня 2023 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, позивач в праві до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява про зімну предмету позову подана у встановлений ГПК України строк та спосіб, а тому остання підлягає до задоволення.

26 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Щодо розгляду заяви про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що остання не підлягає до задоволення, оскільки як на підставу залишення позову без розгляду відповідачем - 1 вказано не сплату судового збору у встановленому розмірі, у той час як позивачем вказані недоліки усунено.

03 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

09 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суд від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

17 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

26 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

26 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

04 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

05 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі з долученнням до останніх додаткових доказів.

Суд, прийшов до висновку про не прийняття вказаних додаткових пояснень прокуратури та долучених до них доказів, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 161 ГПК України встановлено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Доцільності подачі вказаних пояснень прокуратурою не наведена, окрім того, судом не встановлено питань прокуратурі які б потребували подачі додаткових пояснень.

Щодо долучених доказів, суд зазначає наступне.

Як вбачається із додаткових пояснень прокуратури, останній просить суд долучити до матеріалів справи докази та посилається на той факт, що позивачем долучалися до позовної заяви інформаційні довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовані за параметрами, які на разі не відображають актуальних даних, а тому долучені до додаткових пояснень інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосуються тих самих юридичних фактів, а тому не є новим доказом.

Однак, такі твердження прокуратури суперечать фактичним обставинам справи, та спростовуються переліком додатків, які долучалися позивачем до позовної заяви. В даному переліку відсутні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно якими б підтверджувалися факти державної реєстрації права власності Семидубської сільської ради Дубенського району на земельні ділянки: кадастровий номер 5621687400:11:017:0005; кадастровий номер 5621687400:11:033:0001; кадастровий номер 5621687400:11:017:0006.

Вказані вище докази не були долучені прокуратурою до заяви про вступ у справу № 918/791/23 в Інтересах Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Позивач, зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 164 ГЛК України).

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 80 ГПК України Позивач, особи, ким законом надано право звертатися до суду в інтересах Інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України унормовано, докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї. Аналогічна позиція викладена в постанові КГС ВС від 04 липня 2019 року у справі № 908/1932/18.

Згідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що матеріали справи № 918/791/23 не містять заяву позивача чи прокуратури про поновлення пропущеного процесуального строку чи обгрунування неможливості подачі доказів у встановлений ГПК України строк та спосіб.

14 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшли заперечення на додаткові пояснення прокуратури.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2023 року відкрито провадження у справі 918/791/23, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04 вересня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 вересня 2023 року, зокрема: позовну заяву Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди залишено без руху після відкриття провадження у справі; встановлено Семидубській сільській раді Дубенського району Рівненської області строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2023 року, зокрема: позовну заяву Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди залишено без руху після відкриття провадження у справі; встановлено Семидубській сільській раді Дубенського району Рівненської області строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з моменту судового засідання 26 вересня 2023 року; встановлено Семидубській сільській раді Дубенського району Рівненської області спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; наступне судове засідання у справі (у разі усунення недоліків позовної заяви) призначено на 09 жовтня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2023 року, зокрема: продовжено розгляд справи № 918/791/23; призначено підготовче засідання на 18 жовтня 2023 року; заяву керівника Дубенської окружної прокуратури про вступ у справу задоволено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/791/23 за позовом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області за участю керівника Дубенської окружної прокуратури до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди та призначено розгляд справи № 918/791/23 до судового розгляду по суті на 06 листопада 2023 року.

В судовому засіданні 06 листопада 2023 року, судом після виходу з нарадчої кімнати постановлено ухвалу про повернення до розгляду справи № 918/791/23 на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі № 918/791/23 як співвідповідача Громадську організацію "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок".

Окрім того, суд після виходу з нарадчої кімнати продовжив розгляд справи № 918/791/23.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 листопада 2023 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/791/23 за позовом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області за участю керівника Дубенської окружної прокуратури до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" до відповідача - 2 Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди та призначено розгляд справи № 918/791/23 до судового розгляду по суті на 20 листопада 2023 року.

В судовому засіданні 20 листопада 2023 року оголошено перерву до 04 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року відкладено розгляд справи 918/791/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 18 грудня 2023 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Семидубської сільської ради № 46 від 27 липня 2006 року "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи" вирішено оформити право власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника (далі - Комплекс), розташований за адресою: Рівненська область, Дубенський район, урочище Залужмий Млин. 1, за Рівненською обласною організацією мисливців та рибалок.

На підставі вищевказаного рішення Семидубською сільською радою видано Рівненській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок свідоцтво про право власності (серії САВ № 411023, яке зареєстровано КП "Архітектор" Дубенської міської ради 02 листопада 2006 року).

Станом на дату видачі вищевказаного свідоцтва, Комплекс складався з двох будівель, а саме: виробничого будинку (А-І) площею 39,7 кв. м та сараю (Б) площею 21,3 кв. м, що підтверджується копіями матеріалів інвентаризаційної справи, сформованої КП "Архітектор" Лубенської міської ради.

09 жовтня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацькою О.В. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на зазначений Комплекс.

До складу Комплексу включено, зокрема, 16 земляних контурних дамб та 18 водовипусків, зведених у 1986 році, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0005, 5621687400:1 1:033:0001, 5621687400:11:017:0006.

Підставою для реєстрації права власності па гідротехнічні споруди за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, видане 02 листопада 2006 року, виконавчим комітетом Семидубської сільської ради.

Надалі між Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" 28 листопада 2018 року укладено договір купівлі-продажу Комплексу, в тому числі гідроспоруд.

Державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А. В., відповідно до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливського господарства "Любомирське" на підставі акту технічного огляду будівель та споруд рішенням № 58009311 від 06 травня 2021 року здійснено внесення змін (виправлення) опису вказаного майнового комплексу шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м відповідно.

Позивач та прокуратура зазначають, що вищевказані земельні ділянки, загальною площею 18,4154 га. на яких згідно з договором купівлі-продажу розміщено Комплекс, належать Семидубській територіальній громаді Дубенського району Рівненської області та впродовж 2009-2020 років перебували в оренді Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, а з 06 липня 2020 року передані в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" на підставі договору оренди водних об`єктів, укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією та вказаним товариством.

Позивач вказує на те, що проведена державна реєстрація прав на вказані гідроспоруди є незаконною, здійсненою з мстою, що суперечить інтересам Семидубської територіальної громади Дубенського району, створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під такими спорудами, чим грубо порушено вищевказані норми законодавства.

Окрім того, позивач стверджує, що проведене державна реєстрація на підставі акту технічного огляду будівель та споруд рішенням № 58009311 від 06 травня 2021 року та здійснення внесення змін (виправлення) опису Комплексу шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м відповідно, збудованих у 1991 році, є таким, що винесено за відсутності документів, передбачених законодавством України, а отже останнє підлягає скасуванню.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст. ст. 15, 16 ЦК України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви, позивачем не долучено доказів реєстрації (рішення реєстратора) спірного майна за відповідачем - 1.

Окрім того, матеріали позовної заяви не містять доказів права власності на земельні ділянки на яких розташоване спріне майно, хоча у позові позивач посилається на останнє.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути; 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьев проти України" від 05 квітня 2005 року).

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально - правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 ЦК України.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 914/1049/18.

Разом з цим, суд зауважує, що у постанові від 09 липня 2021 року у справі № 466/8649/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав в частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. При цьому такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що: належним відповідачем за позовом про витребування є особа, за якою зареєстроване право власності. Якщо майном неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача. Власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацької Оксани Володимирівни № 43673324 від 25 жовтня 2018 року про державну реєстрацію права приватної власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, до складу якого увійшли: будинок (А-1), вхідний ганок (а), сарай (Б), льох (В), вбиральня (Г), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д- 2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№5), водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука Олександра Сергійовича № 44292332 від 28 листопада 2018 року в частині реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск(№ 3),водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське";

- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської Анастасії Віталіївни № 58009311 від 06 травня 2021 року, про внесення змін (виправлення) опису майнового комплексу Дубенського риборозплідника за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м.;

- визнати за Семидубською сільською радою право власності на гідротехнічні споруди, розташовані в межах Семидубської територіальної громади Дубенськогорайону Рівненської області на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1),водовипуск(№ 2), водовипуск(№ 3),водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск(№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18) - не відновлять прав позивача та не призведуть до реального й ефективного захисту прав останнього.

Обраний позивачем спосіб захисту не вирішить спір щодо захисту права власності на нерухоме майно, яке, як встановлено судом, зареєстровано на праві комунальної власності за Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

У той же час у п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зазначено, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Означене викладено у п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

З огляду на викладене, господарський суд роз`яснює, що у даному випадку ефективним захистом прав не володіючого власника до незаконного володільця буде віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.

Щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 28 листопада 2018 року, суд зазначає наступне.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину або витребування майна з володіння відповідача, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідачі (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата у згаданій постанові уточнила висновок, викладений в раніше ухваленій постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20 таким чином: Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Суд зазначає, що заявлення позовної вимоги про визнаний виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу виконаний як зі сторони продавця - Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок так і зі сторони покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське".

Суд звертає увагу на те, що позивачем не заявлена вимога про витребування спірних гідротехнічних споруд з володіння відповідача - 1.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26 жовтня 1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту прав.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді скасування реєстраційних дій, визнання правочину недійсним та визнання права влансоті.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області за участю керівника Дубенської окружної прокуратури до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" до відповідача - 2 Громадська організація "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" про скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на гідротехнічні споруди - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.