Рішення

від 18.12.2023 по справі 921/723/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/723/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс"

до відповідача Фермерського господарства "АгроВест - 2012"

про стягнення коштів в сумі 982 650,64 грн, в тому числі: основний борг-428 238,84 грн, 165003,31 грн - 28 відсотків річних, пеня - 285 289,90 грн та штрафні санкції в сумі 104 118,59 грн

за участю представника позивача: Щур А.А.- адвокат (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" до Фермерського господарства "АгроВест - 2012" про стягнення коштів.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору поставки №22/23 від 16.03.2022 в частині повної оплати поставленого товару, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням відсотків річних та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

До матеріалів справи позивачем 12.12.2023 через систему "Електронний суд" подано клопотання №б/н (вх. №10020) про долучення детального розрахунку позовних вимог та доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштового відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи) повернулись на адресу суду із відміткою про вручення процесуальних документів 07.11.2023 та 07.12.2023 відповідно.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в режимі відеоконференції в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконс" (Постачальник) та Фермерським господарством "АгроВест-2012" (Покупець) 16.03.2022 було укладено договір поставки №22/23 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язався прийняти товар, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін і місце поставки Покупцю, порядок та термін оплати товару, інші умови, визначені в Специфікаціях до договору або в рахунках на оплату, які є невід`ємною частиною договору. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним Постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних (п.1.2 Договору).

Згідно із п.п.2.1 та 2.7 цієї угоди, ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором згідно видаткових накладних. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості товару, визначеної у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, із врахуванням вимог п.п.2.2.-2.4 договору та тих, що передбачені в додатках, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Моментом переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця є дата виписки видаткової накладної на товар (п.2.10 Договору).

Постачальник зобов`язаний передати товар Покупцеві в місці, вказаному в додатку, а Покупець, в свою чергу, зобов`язаний провести оплату за товар з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 договору та додатку до договору (п.п.3.1 та 3.2 Договору).

У пункті 6.1 спірного правочину, його контрагенти обумовили, що господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом двох років із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов`язань Покупця по оплаті вартості товару та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

В подальшому між сторонами було підписано дев`ять Специфікацій до договору поставки №22/23 від 16.03.22, у яких контрагенти визначили найменування, кількість, та вартість товару та строки поставки і оплати за поставку товару, а саме:

- Специфікація №1 на загальну вартість товару 26 469,48 грн. Авансова частина 20% в сумі 5 293,90 грн повинна бути сплачена в термін до 22.04.2022, відстрочений платіж 80% в сумі 21 175,58 грн - до 01.07.2022;

- Специфікація №2 на загальну суму 35 059,62 грн. Авансова частина 20% в сумі 7 011,92 грн повинна бути сплачена в термін до 22.04.2022, відстрочений платіж 80% в сумі 28 047,70 грн - до 01.07.2022;

- Специфікація №3 на загальну суму 16 337,16 грн. Авансова частина 20% в сумі 3 267,43 грн повинна бути сплачена в термін до 26.04.2022, відстрочений платіж 80% в сумі 13 069,73 грн - до 01.07.2022;

- Специфікація №4 на загальну суму 12 246,84 грн. Авансова частина 20% в сумі 2 449,37 грн повинна бути сплачена в термін до 26.04.2022, відстрочений платіж 80% в сумі 9 797,47 грн - до 01.07.2022;

- Специфікація №5 на загальну суму 657 131,78 грн. Авансова частина 100% в сумі 657 131,78 грн повинна бути сплачена в термін до 05.05.2022;

- Специфікація №6 на загальну суму 436 682,69 грн. Авансова частина 100% в сумі 436 682,69 грн повинна бути сплачена в термін до 05.05.2022;

- Специфікація №7 на загальну суму 23 821,20 грн. Відстрочений платіж 100% в сумі 23 821, 20 грн повинен бути сплачений в термін до 01.07.2022;

- Специфікація №8 на загальну суму 30 769,51 грн. Авансова частина 100% в сумі 30 769,51 грн повинна бути сплачена в термін до 01.06.2022;

- Специфікація №9 на загальну суму 7 477,32 грн. Авансова частина 100% в сумі 7 477,32 грн повинна бути сплачена в термін до 20.07.2022.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив Покупцю матеріальні цінності на загальну суму 1 215 971,60 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №131 від 18.04.2022 на суму 26 469,48 грн;

- №132 від 18.04.2022 на суму 35 059,62 грн;

- №153 від 22.04.2022 на суму 16 337,16 грн;

- №154 від 22.04.2022 на суму 12 246,84 грн;

- №224 від 09.05.2022 на суму 142 333,46 грн;

- №225 від 09.05.2022 на суму 101 188,32 грн;

- №236 від 11.05.2022 на суму 341 626,87 грн;

- №237 від 12.05.2022 на суму 208 432,80 грн;

- №282 від 25.05.2022 на суму 12 837,84 грн;

- №283 від 25.05.2022 на суму 10 983,36 грн;

- №305 від 31.05.2022 на суму 36 648,48 грн;

- №308 від 31.05.2022 на суму 130 224,48 грн;

- №312 від 01.06.2022 на суму 30 769,51 грн;

- №381 від 17.06.2022 на суму 44 928,72 грн;

- №382 від 17.06.2022 на суму 58 407,34 грн;

- №438 від 12.07.2022 на суму 7 477,32 грн.

Зазначені вище первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень, та скріплені відтисками печаток обох суб`єктів господарювання.

Позивачем на виконання умов Договору були виставлені своєму контрагенту відповідні рахунки на оплату поставленого товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В свою чергу, Фермерським господарством була проведена лише часткова оплата отриманих матеріальних цінностей в розмірі 787 732,76 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 29.04.2022 на суму 657 131,78 грн, №10 від 01.06.2022 на суму 30 600,98 грн та №220 від 07.07.2023 на суму 100 000 грн.

Таким чином, борг відповідача за отриману продукцію складає 428 238,84 грн.

Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "Агроконс" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведеного слід прийти до висновку, що на час звернення із позовом до суду основний борг Фермерського господарства по спірних поставках складає 428 238,84 грн. Наявність цієї заборгованості відповідач не спростував, доказів її погашення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з ФГ "АгроВест-2012" основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В підпункті 8.2.3. спірного правочину сторони передбачили, що за порушення умов договору Покупець сплачує на користь Постачальника 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст.625 ЦК України).

Таким чином, передбачений досягнутими домовленостями обох учасників цього спору розмір процентів становить 28% річних.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, Фермерському господарству за період з 06.05.2022 до 30.06.2023 нараховані 28 % річних в сумі 165 003,31 грн. Здійснивши відповідний перерахунок, суд констатує, що позивачем вірно обраховані та правомірно заявлені до стягнення вище вказані суми.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Відповідно до підпунктів 8.2.1 та 8.2.2 спірної угоди, в разі порушення умов договору Покупець сплачує: за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем обраховано за період з 06.05.2022 до 30.06.2023 пеню в розмірі 285 289,90 грн та штраф у сумі 104 118,59 грн.

Перевіривши правильність проведених нарахувань, суд констатує, що розрахунок здійснений позивачем з урахуванням фактичних обставин, законодавчих приписів та договірних умов, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу також є обґрунтованими.

Щодо судових витрат на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 12.05.2023 між Щур А.А. (Адвокат) та ТОВ "Агроконс" (Клієнт), був укладений договір про надання правничої допомоги, предметом якого є, зокрема, надання Клієнту правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво в судах, правоохоронних органах, перед третіми особами, правовий супровід його діяльності в будь - якому статусі (службової, посадової особи, фізичної особи - підприємця). Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У п.3.1, 3.2,3.3 укладеного правочину сторони погодили, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги визначається сторонами у фіксованій сумі, вказаній у підписаному сторонами акті наданих послуг, який є невід`ємним додатком до цього договору. Розмір гонорару враховує витрачений Адвокатом час та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

До гонорару не включаються витрати, необхідні для виконання договору, що відшкодовуються Клієнтом окремо. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується сторонами.

Згідно з п.4.1 договір набуває чинності в день його підписання сторонами і діє протягом двох років з дня набрання ним чинності.

На виконання договірних умов сторонами складено та підписано Акт №1 наданих послуг від 21.11.2023 (Додаток №1 до договору), згідно якого впродовж жовтня - листопада 2023 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв зазначені нижче послуги з надання професійної правничої допомоги в справі №921/723/23, а саме супровід справи №921/723/23 в Господарському суді Тернопільської області, що включає, зокрема, але не виключно, надання наступних послуг:

а) аналіз первинних документів, розрахунок основного боргу Фермерського господарства "АгроВест-2012" за договором поставки №22/23 від 16.03.2022;

b) розрахунок заборгованості Фермерського господарства "АгроВест-2012" за договором поставки №22/23 від 16.03.2022 з річних відсотків, пені та штрафних санкцій;

c) виконання позовної заяви Клієнта до Фермерського господарства "АгроВест-2012" в справі №921/723/23, оформлення позовної заяви з доданими до неї документами;

d) надсилання позовної заяви з додатками у справі №921/723/23 до Господарського суду Тернопільської області засобами Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, через особистий кабінет в системі "Електронний суд";

e) виконання Адвокатом клопотання від 20.11.2023 про участь у справі в режимі відеоконференції.

Загальна вартість послуг, наданих за цим Актом, становить 15 000 грн.

Сторони дійшли згоди, що вказана в Акті вартість послуг є фіксованим розміром гонорару Адвоката відповідно до умов договору та є належною оплатою за всю правничу допомогу, що була та буде надана Адвокатом Клієнту в межах супроводу справи №921/723/23 в суді першої інстанції (п.3 Акту№1 наданих послуг).

Як вбачається з Акту опис наданих послуг вважається наданням однієї послуги, на яку Адвокатом витрачено в загальному 17 годин.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від ФГ "АгроВест-2012" не надходило.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили в договорі та в Акті наданих послуг, зазначивши фіксований розмір адвокатського гонорару.

За змістом частини 3 статті 126 ГПК України з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу на учасник справи має подавати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, незалежно від форми адвокатського гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), передбаченої договором про надання правничої допомоги. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат. При цьому факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн підтверджено відповідною платіжною інструкцією №4981 від 24.11.2023 та сума таких витрат відповідає попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, наведеному у позовній заяві.

Враховуючи, що позов було задоволено повністю то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на ФГ " "АгроВест - 2012" у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "АгроВест - 2012" (вул. Зелена, будинок 8, с. Раковець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47330, ідент. код 38143021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" (вул. Героїв Майдану, будинок 41Б, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область 23000, ідент. код 39008164) 428 238 (чотириста двадцять вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 84 коп. основного боргу; 165 003 (сто шістдесят п`ять тисяч три) грн 31 коп. 28% річних; 285 289 (двісті вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 90 коп. пені; 104 118 (сто чотири тисячі сто вісімнадцять) грн 59 коп. штрафних санкцій; витрати зі сплати судового збору в сумі 14 739 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 77 коп; витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 22.12.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко