Постанова

від 20.12.2023 по справі 910/6550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6550/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекорен" арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023

у справі № 910/6550/22

за заявою Фізичної особи-підприємця Лихацької Юлії Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекорен"

про визнання банкрутом

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6550/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекорен" (далі - Товариство, Боржник).

У попередньому засіданні ухвалою господарського суду від 21.11.2022 визнано кредиторами у справі Фізичну особу-підприємця Лихацьку Ю.В. з грошовими вимогами до Боржника на суму 259 610,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Марлен-КД" - на суму 95 967,76 грн, ТОВ "Інтерагродобрива" - на суму 16 141 962,00 грн, Дочірнє підприємство "Агро-Коблево" - на суму 149 962,00 грн, ТОВ "Центральна енергетична група" - на суму 419 347,54 грн.

До господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Банк Січ" (далі - АТ "Банк Січ") з грошовими вимогами до Боржника на суму 34 486 069,79 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шевчука В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 кредитором Боржника визнано АТ "Банк Січ" з грошовими вимогами на суму 34 770 200,58 грн.

Підсумкове засідання у справі про банкрутство Товариства неодноразово відкладалось відповідними ухвалами суду.

07.04.2023 відбулося засідання зборів кредиторів Боржника, згідно з протоколом якого зборами прийнято, серед іншого, рішення схвалити ліквідаційний баланс Товариства та звіт ліквідатора банкрута; вважати процедуру ліквідації Боржника завершеною; вимоги кредиторів, які не були погашені, вважати погашеними через відсутність майна та грошових коштів; доручити ліквідатору подати на затвердження до Господарського суду міста Києва звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі, ліквідаційний баланс, інші відповідні документи, передбачені статтею 65 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та клопотання про закриття провадження у справі № 910/6550/22 про банкрутство Товариства.

10.05.2023 до господарського суду надійшов звіт ліквідатора на затвердження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства; ліквідовано Товариство як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; провадження у справі про банкрутство № 910/6550/22 закрито.

Ухвала суду обґрунтована тим, що для виявлення майнових активів Боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього згідно з нормами КУзПБ обов`язки, в зв`язку з чим суд вважав за доцільне затвердити поданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а його як юридичну особу - ліквідувати та закрити провадження у справі № 910/6550/22.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Січ" Стрюкова І.О. оскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Січ" Стрюкової І.О. задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство у справі №910/6550/22 скасовано, передано справу до місцевого господарського суду на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова суду мотивована тим, що ліквідатором Товариства арбітражним керуючим Шевчуком В.В. не в повній мірі здійснено дії щодо встановлення і формування всієї ліквідаційної маси банкрута, а висновки суду про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі є передчасними.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність місцевому господарському суду при продовженні розгляду справи замінити ліквідатора Боржника на підставі вимог статті 28, частини четвертої статті 65 КУзПБ, оскільки ліквідатор Шевчук В.В. не виявив активів боржника в повному обсязі (майнового права, законного очікування).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Ліквідатор Товариства арбітражний керуючий Шевчук В.В. (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у цій справі.

Підставами касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287, що полягають у такому:

- застосуванні судом апеляційної інстанції положень частин першої, другої статті 65 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 06.06.2018 у справі №904/4863/13 та від 29.07.2021 у справі № 910/23011/16;

- не врахуванні апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ (постанови від 21.07.2021 у справі №5024/1002/2012, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 12.02.2020 у справі №922/2391/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), від 23.06.2022 у справі №904/3551/20);

- відсутності висновку Верховного Суду щодо питання "виявлення ліквідатором сформованого статутного капіталу Банкрута та засоби встановлення куди він подівся, а також включення таких засобів в принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора".

Скаржник також стверджує, що судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, яким чином неотримання у Головного управління ДПС у місті Києві інформацію відносно того, чи являвся банкрут платником ПДВ, впливає на формування ліквідаційної маси.

Окремо скаржник доводить, що у звіті ліквідатора, який був затверджений комітетом кредиторів та судом першої інстанції, викладено висновки проведеного дослідження та аналізу з належним обґрунтуванням, що в діяльності Товариства не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства, дій з доведення до банкрутства чи його приховування. При чому, більш детальний аналіз з розрахунками викладений в Звіті за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства на предмет виявлення вказаних ознак.

Ліквідатор зауважує, що проведені ним дії були розглянуті комітетом кредиторів шляхом розгляду та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження

25.09.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6550/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2023 касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.10.2023 до касаційного суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/6550/22; призначено її до розгляду на 06.12.2023 о 10:45 год.

05.12.2023 через систему "Електронний суд" від АТ "Банк Січ" надійшла заява, згідно якої кредитором повідомлено суд, що відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) від 01.09.2023 між АТ "Банк Січ" та ТОВ "Універсальна факторингова компанія" укладено договір №62 про відступлення прав вимоги. Відповідно до цього Договору Банк відступив Новому кредитору права вимоги до позичальників, поручителів та іпотекодаців, у тому числі, за договорами, відповідно до яких АТ "Банк Січ" було визнано кредитором у справі № 910/6550/22.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 відкладено розгляд справи №910/6550/22 до 20.12.2023 о 11:20 год.

У судове засідання 20.12.2023 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників судового процесу.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного дослідження є перевірка правомірності затвердження звіту ліквідатора банкрута, ліквідаційного балансу та ліквідації юридичної особи і, як наслідок, закриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у цій справі про банкрутство Товариства відкрито та здійснюється у порядку вимог КУзПБ.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Умови, підстави переходу до ліквідаційної процедури боржника - юридичної особи та правові наслідки її здійснення урегульовані розділом IV книги третьої "Банкрутство юридичних осіб" КУзПБ.

За змістом статей 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Частиною третьою статті 65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012).

Водночас принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (подібні за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №916/95/18, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 26.05.2022 у справі №923/862/15, від 19.10.2022 у справі №927/50/20).

Тож заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень частини шостої статті 61 КУзПБ, статей 13, 74 ГПК України кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що ліквідатором здійснено всі необхідні заходи ліквідаційної процедури, передбачені КУзПБ, тому наявні підстави для затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації підприємства банкрута та закриття провадження у справі. У цих висновках судом враховано, що ліквідатором з метою пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси було вжито такі заходи: здійснено відповідні запити до реєструючих та контролюючих державних органів; отримано відповідні довідки з державних реєстрів; проведено інвентаризацію активів та пасивів боржника, за результатами якої встановлено відсутність основних засобів, необоротних активів, запасів, готівкових грошових коштів та касових документів у касі, дебіторської заборгованості; виявлено рахунки у двох банках, до яких направлено відповідні запити, за результатом чого встановлено залишки грошових коштів на рахунку Боржника у АТ "БАНК АЛЬЯНС" у сумі 30,90 грн, а у АТ "ОТП БАНК" - їх відсутність; замовлено Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства від 17.13.2023, у якому наведених ознак не встановлено; проведено аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника, за результатом якого підстав для притягнення його посадових осіб до солідарної відповідальності не встановлено; скликано та проведено засідання зборів кредиторів Боржника, на якому, зокрема, схвалено ліквідаційний баланс Товариства та звіт ліквідатора банкрута, доручено ліквідатору подати на затвердження до господарського суду звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі, ліквідаційний баланс, інші відповідні документи, передбачені статтею 65 КУзПБ та клопотання про закриття провадження у цій справі про банкрутство Товариства; відображено у ліквідаційному балансі Товариства розмір кредиторської заборгованості у сумі 51 837 049,88 грн, що відповідає її розміру, визнаному господарським судом. Додатково місцевим господарським судом враховано, що згідно з усними поясненнями, наданими ліквідатором у засіданні, будь-яке майно та грошові кошти у Товариства відсутні, реалізація майна банкрута у ліквідаційній процедурі не відбувалася, при цьому за час роботи ліквідатора банкрута скарг на його дії не надходило.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, встановив, що:

- ліквідатором жодного додаткового майнового активу Боржника знайдено не було, а у своєму звіті не зазначено, які заходи ним здійснено для пошуку майна банкрута, що підтвердить здійснення всієї повноти дій при ліквідаційній процедурі;

- згідно наведених в апеляційній скарзі доводів кредитор (АТ "Банк Січ") стверджував про те, що інформацію щодо можливості вчинення протиправних дій керівництвом Боржника ліквідатором не проаналізовано належним чином, а здійснено лише направлення формальних запитів, без глибшого аналізу діяльності банкрута;

- ліквідатором не отримано у Головного управління ДПС у місті Києві інформацію відносно того, чи являвся Боржник платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки він, як видно з інформації з відкритих джерел, здійснював оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код за КВЕД 46.71.) та отримання свідоцтва платника ПДВ зазвичай для таких видів діяльності являється сталою практикою;

- з відкритих джерел системи "Опендатабот" вбачається, що Товариство було зареєстровано в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 19.01.2021, при чому в цій же системі вказано, що статутний капітал Боржника становить 38 389 389,00 грн. Тобто питання щодо сформованого статутного капіталу Боржника та куди він подівся ліквідатором не з`ясовано та жодним чином не досліджено.

З наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором Товариства не в повній мірі здійснено дії щодо встановлення і формування всієї ліквідаційної маси Банкрута, хоча саме на нього законом покладено цей обов`язок, а отже судом першої інстанції передчасно ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Товариства та ліквідовано банкрута.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають, зокрема, у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 КУзПБ. До законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі банкрутства з вини цих осіб (частина друга статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.

Так, частиною другою статті 61 КУзПБ визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17).

Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15).

Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як наведено вище, суд першої інстанції взяв до уваги замовлений ліквідатором Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства від 17.13.2023, у якому наведених ознак не встановлено. Крім того, врахував, що ліквідатором проведено аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника, за результатом якого підстав для притягнення його посадових осіб до солідарної відповідальності не встановлено.

Однак, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставин того, що Товариство було зареєстровано в ЄДР 19.01.2021, а його статутний капітал становив 38 389 389,00 грн, то обґрунтованим Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду про неналежне дослідження ліквідатором питання щодо сформованого статутного капіталу Боржника та його зникнення.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Частинами першою, другою статті 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Зважаючи на зазначені норми, колегія суддів зауважує, що без дослідження Статуту Товариства у розрізі питання вкладів його учасника (-ів), а також обставин щодо сформованого статутного капіталу Боржника у сумі 38 389 389,00 грн та його зникнення (вагомість яких полягає у тому, що, попри значний розмір статутного капіталу, вклади до якого в силу закону мали бути внесені протягом шести місяців з дати реєстрації Товариства 19.01.2021, уже 08.08.2022 було відкрито провадження у справі про його банкрутство, а у введеній постановою суду 26.12.2022 ліквідаційній процедурі у Боржника не виявлено будь-якого майна чи грошових коштів) висновок ліквідатора про не встановлення ним підстав для притягнення відповідних осіб до солідарної чи субсидіарної відповідальності не можна визнати обґрунтованим.

Втім, суд першої інстанції зазначеного не врахував та, обмежившись посиланням на замовлений ліквідатором Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства від 17.13.2023, а також на висновки ліквідатора щодо відсутності підстав для покладення солідарної відповідальності на відповідних осіб, не надав мотивованої оцінки обґрунтованості таких висновків за результатами дослідження у цьому аспекті повноти здійснення ліквідатором аналізу фінансового становища банкрута, зокрема обставин сформованого статутного капіталу Боржника у сумі 38 389 389,00 грн та його зникнення, підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, інших юридичних дій, здійснених під впливом його засновників (учасників), керівника або інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства Боржника.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про повноту здійснених ліквідатором дій обґрунтовано спростував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Водночас аргументи касаційної скарги щодо належного виконання ліквідатором своїх повноважень не спростовують встановлених апеляційним господарським судом обставин справи щодо неповноти вжитих ліквідатором заходів для виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнових прав, законних очікувань) Боржника, що є неможливим без належного дослідження обставин формування його статутного капіталу у сумі 38 389 389,00 грн та його зникнення.

Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між неотриманням у Головного управління ДПС у місті Києві відповідної інформацію (чи являвся банкрут платником ПДВ) та формуванням ліквідаційної маси, не спростовують висновків цього суду про неповноту вжитих ліквідатором заходів у питанні дослідження вищенаведених обставин формування статутного капіталу Боржника та його подальшого зникнення.

На підставі зазначеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією апеляційного суду про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі.

Натомість доводи скаржника за своє природою фактично є переоцінкою встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції, оскільки переоцінка доказів та встановлених обставин справи не входить до повноважень Верховного Суду згідно з частиною другою статті 300 ГПК України.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

З наведеного суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо правильності чи помилковості наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі, зокрема Звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства від 17.13.2023.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень частин першої, другої статті 65 (постанови від 06.06.2018 у справі №904/4863/13 та від 29.07.2021 у справі №910/23011/16) та частини другої статті 61 КУзПБ (постанови від 21.07.2021 у справі №5024/1002/2012, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 12.02.2020 у справі №922/2391/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), від 23.06.2022 у справі №904/3551/20), не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення. Зокрема, у наведених справах судами попередніх інстанцій не встановлено обставин формування статутного фонду боржника у значному розмірі (як у цій справі - у сумі 38 389 389,00 грн) та відсутності на стадії ліквідаційної процедури жодного майна чи майнових активів, з урахуванням не здійснення ліквідатором аналізу цих обставин у поданому на затвердження господарському суду звіті.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі встановлених судом апеляційної інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування цим судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної постанови у цій справі без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекорен" арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/6550/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере