Постанова

від 20.12.2023 по справі 532/2544/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 532/2544/21

провадження № 61-4374 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Кобеляцька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дробахи Артура Едуардовича - на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кобеляцької державної нотаріальної контори Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Кобеляцька державна нотаріальна контора), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра по материнській лінії - ОСОБА_2 , яка проживала у с. Вітрова Балка Полтавського району Полтавської області до 2016 року. За життя ОСОБА_2 заповітів не складала, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4, 5498 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0119; площею 4, 55 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0069; площею 4, 55 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0118, які належали померлій на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 029776 від 23 лютого 1998 року, серії ЯЛ № 703190 від 08 липня 2010 року та серії РЗ № 671026 від 12 грудня 2003 року відповідно.

Вказувала, що в установлений законом строк 29 квітня 2020 року вона подала до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , проте постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р. В. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю доказів родинних та інших відносин із спадкодавцем, а також наявністю спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_2 - її чоловік ОСОБА_2 , який відповідно, усуває від спадщини всіх інших можливих спадкоємців за законом наступних черг.

Вважає цю відмову неправомірною та незаконною, оскільки наданими нотаріусу документами підтверджується родинний зв`язок між нею та ОСОБА_2 .

Крім цього, 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від належної йому частки в спадщині на користь ОСОБА_1 , яка є безумовною і беззастережною. При цьому заява ОСОБА_2 від 12 травня 2020 року, про прийняття ним спадщини, яка також міститься в матеріалах спадкової справи, направлена з окупованої території Автономної Республіки Крим та без відкликання попередньої заяви про відмову від спадщини.

На вказану заяву ОСОБА_2 державним нотаріусом винесена постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії з посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вважала, що підстави для відмови у оформленні спадщини на її ім`я є надуманими, адже усі документи підтверджують те, що з моменту відмови ОСОБА_2 від спадщини на користь ОСОБА_1 належних звернень з його сторони в межах встановленого законом строку не було, а тому державний нотаріус повинен був надати належну оцінку наданим нею документам та з урахуванням усіх обставин видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати постанову Кобеляцької державної нотаріальної контори від 21 липня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та зобов`язати Кобеляцьку державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 у складі судді Назарьової Л. В. задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано постанову Кобеляцької державної нотаріальної контори від 21 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову в частині зобов`язання Кобеляцької державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при винесені постанови від 21 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії нотаріус не дотримався вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не витребував документи, які підтверджують факти, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі документи, що підтверджують родинні стосунки спадкоємця та спадкодавця, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив із того, що вирішення питання про видачу свідоцтва про право на спадщину відноситься до виключної компетенції нотаріуса і здійснюється у порядку вчинення нотаріальної дії.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу Кобеляцької державної нотаріальної контори Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задоволено.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, подаються спадкоємцями, нотаріус лише перевіряє їх достатність для встановлення факту відкриття спадщини, складу спадкового майна та підстав для спадкування, якщо спадкування відбувається за законом - підстав для закликання до спадкоємства відповідно до встановленої законом черговості. Звернувшись 21 липня 2021 року до нотаріальної контори від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на дві земельні ділянки, площею по 4, 5500 га кожна, що належали ОСОБА_2 , адвокат Дробаха А. Е. надав усі, які вважав за потрібне, документи для підтвердження необхідних для видачі свідоцтва фактів, проте, підстав для спадкування ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 не довів.

Наявні у справі документи не підтверджують факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та відповідні належні та достатні докази не були надані суду і при розгляді цивільної справи № 532/2426/21, у якій рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту її родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_2 .

Отже, недостатність документів для підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем не була усунута заявником, а висновки суду першої інстанції щодо невитребування нотаріусом таких документів, як підстави для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не ґрунтуються на законі та суперечать встановленим фактичним обставинам справи.

Крім того, судом першої інстанції не було надано оцінку відмові нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину через наявність спадкоємця першої черги за законом - чоловіка померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , що взагалі усуває заявника від спадкування за законом спадщини ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

представник ОСОБА_1 - Дробаха А. Е. подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 201/3963/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 17 червня 2021 року у справі № 484/1626/20, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 367/6366/19, а також не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф., Синельникова Є. В., Шиповича В. В. від 17 квітня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 532/2544/21 із Кобеляцького районного суду Полтавської області.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доказам, які були витребувані судом першої інстанції, та які підтверджують факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 , які є двоюрідними сестрами по материнській лінії. Зокрема, Кобеляцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області були надані копії документів, а саме: актовий запис про народження № 4, складений 18 січня 1952 року виконавчим комітетом Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на ОСОБА_4 ; актовий запис про шлюб № 101, складений 06 грудня 1970 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; актовий запис про народження № 396 (поновлений), складений 16 листопада 1955 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_6 .

Відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріус не перевірив жодних документів, які стосуються родинних відносин ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 , а отже не виконав положення пунктів 4.14., 4.15. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також звертає увагу на те, що 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 до Кобеляцької державної нотаріальної контори була подана заява про відмову від прийняття спадщини після померлої дружини - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а тому нотаріус не мав брати до уваги заяву ОСОБА_2 від 12 травня 2020 року про прийняття спадщини, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Республіки Крим Щендрик С. А., оскільки така заява не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Вказував, що у межах спадкової справи державним нотаріусом винесено постанову від 26 січня 2021 року, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_2 у зв`язку з поданням документів, які не відповідають вимогам законодавства, та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Крім того, ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року у справі № 532/231/21 позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, залишена без розгляду.

Апеляційний суд не надав належної оцінки вказаним обставинам і доказам, безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка згідно довідки Старостинського округу № 1 виконавчого комітету Білицької селищної ради Полтавського району № 14-20/1/1111 від 06 лютого 2021 року до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_7 (а. с. 170, т. 1).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на нерухоме майно, що складається із земельної ділянки, площею 4, 5498 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0119, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 029776 від 23 лютого 1998 року; земельної ділянки, площею 4, 55 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0069, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 703190 від 08 липня 2010 року; земельної ділянки, площею 4, 55 га, кадастровий номер 5321880700:00:008:0118, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 671026 від 12 грудня 2003 року.

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву, справжність підпису у якій засвідчено секретарем виконавчого комітету Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Дригою В. С. за реєстровим № 43, про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 (а. с. 150, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік померлої ОСОБА_2 подав заяву, посвідчену секретарем виконавчого комітету Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Дригою В. С. за реєстровим № 141, про відмову від спадщини дружини - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а. с. 149, т. 1).

На підставі вказаних заяв 02 травня 2020 року Кобеляцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 127/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 154, т. 1).

26 травня 2020 року на адресу Кобеляцької державної нотаріальної контори надійшла направлена 13 травня 2020 року засобами поштового зв`язку заява ОСОБА_2 про відкликання заяви про відмову від спадщини, поданої раніше, та заява про прийняття спадщини, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Республіки Крим Шендрик С. А. 12 травня 2020 року за реєстровим № 82/192-н/82-2020-1-991, разом з перекладом вказаної заяви з російської мови на українську мову, виконаного перекладачем Харченко А. С., справжність підпису якої засвідчена ОСОБА_8 , нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу 13 травня 2020 року за реєстровим № 82/159-п/82-2020-1-161/7. У поданій заяві ОСОБА_2 зазначено, що останній «цією заявою приймає спадщину з усіх підстав (в тому числі по закону і за заповітом)» (а. с. 26, 155, 157-158, 160, 161, т. 1). Вказана заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 26 травня 2020 року, порядковий № 467 та в журналі реєстрації вхідних документів № 623/02-14 (а. с. 196-203, т. 1).

26 травня 2020 року за вихідним № 406/02-14 нотаріусом було надіслано повідомлення ОСОБА_2 , що його заяви долучені до спадкової справи, проте йому необхідно надіслати заяви, справжність підписів на яких засвідчено нотаріально відповідно до чинного законодавства України (а. с. 167, т. 1).

26 січня 2021 року до Кобеляцької державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_9 , діючий від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 22 липня 2020 року нотаріусом Анапського нотаріального округу Краснодаського краю російської федерації Асватуровим С. Б, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р. В. від 26 січня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, площею 4, 5500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, у зв`язку з поданням документів, які не відповідають вимогам законодавства, та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно (а. с. 15, т. 1).

20 липня 2021 року до Кобеляцької державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 від 28 червня 2021 року за № 23/306-н/23/2021-15-462, справжність підпису на якій засвідчена нотаріусом Анапського нотаріального округу Красноярського краю російської федерації Асватуровим С. Б., згідно якої ОСОБА_2 приймає спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини - ОСОБА_2 . Того ж дня заява зареєстрована у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за порядковим № 681 та у Журналі реєстрації вхідних документів за № 862/02-14 (а. с. 168, т. 1).

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р. В. від 21 липня 2021 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю доказів родинних та інших відносин спадкодавця із спадкоємцем, а також у зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги - чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , який усуває інших спадкоємців наступних черг (а. с. 14, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Дробахи А. Е. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Згідно зі статтею 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, мають право на спадкування за законом у п`яту чергу (стаття 1265 УК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1273 ЦК України спадкоємцю надано право протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, відмовитися від прийняття спадщини, подавши нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини відповідну заяву, яку може бути відкликано протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй майно.

Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не склала.

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Кобеляцької державної нотаріальної контори від 21 липня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з ненаданням нотаріусу необхідних документів, які підтверджують родинні та інші відносини ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 , а також у зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги - чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , який усуває від спадщини інших спадкоємців наступних черг.

Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріуса зобов`язано, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.

Підпунктом 4.12. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпункту 4.14. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при видачі

свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови Кобеляцької державної нотаріальної контори від 21 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки державний нотаріус Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р. В. при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень, наданих Законом, правильно відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з ненаданням документів, які підтверджують родинні та інші відносини ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 , а також у зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги - чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_2 .

Звернувшись 21 липня 2021 року до нотаріальної контори від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на дві земельні ділянки, площею по 4, 5500 га кожна, що належали ОСОБА_2 , адвокат Дробаха А. Е. надав усі, які вважав за потрібне, документи для підтвердження необхідних для видачі свідоцтва фактів, проте, підстав для спадкування ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 не довів.

Також апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідні належні та достатні докази не були надані суду і при розгляді цивільної справи № 532/2426/21, у якій рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту її родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_2 .

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року вказані судові рішення у справі № 532/2426/21 залишені без змін.

Отже, недостатність документів для підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем не була усунута заявником, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що висновки суду першої інстанції щодо невитребування нотаріусом таких документів, як підстави для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не ґрунтуються на законі та суперечать встановленим фактичним обставинам справи.

Документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, подаються спадкоємцями, нотаріус лише перевіряє їх достатність для встановлення факту відкриття спадщини, складу спадкового майна та підстав для спадкування, якщо спадкування відбувається за законом - підстав для закликання до спадкоємства відповідно до встановленої законом черговості.

Верховний Суд звертає увагу на те, що документи, на які посилається заявник в касаційній скарзі, як на докази родинних відносини ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 , були надані на запит суду у червні 2022 року, проте, ці докази не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови нотаріуса.

Підставою для відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину була, зокрема наявність спадкоємця першої черги за законом - чоловіка померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги щодо пропуску ОСОБА_2 строку для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 та подання ним заяви про прийняття спадщини поза межами строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, на правомірність дій нотаріуса по відмові у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не впливає, оскільки свідчить про наявність спору про право на спадщину, який вирішується у судовому порядку та до компетенції нотаріуса не належить.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 201/3963/16-ц, провадження № 61-30368св18, позивачі звернулися до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 643/12494/16, провадження № 61-36730св18, позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У цих справах суди, з урахуванням встановлених обставин, виходили з того, що позивачі обрали належний спосіб захисту своїх порушених прав.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, провадження № 61-18232св19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, викладено правовий висновок з урахуванням встановлених судами інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду ц, від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 17 червня 2021 року у справі № 484/1626/20, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 367/6366/19, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дробахи Артура Едуардовича - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович