Постанова

від 20.12.2023 по справі 399/71/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 399/71/21

провадження № 61-18643св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Верес»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л.,

Голованя А. М., Дуковського О. Л., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданова Марина Григорівна, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Дуковського О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (далі - ТОВ «Верес») про припинення зобов`язань за договором оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернення.

2. Позов обґрунтований тим, що він є власником земельної ділянки, площею 3,30 га, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, яка розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Згідно із договором оренди землі від 02 січня 2008 року, що зареєстрований 27 лютого 2009 року за № 040938100003, позивач передав належну йому земельну ділянку в оренду ТОВ «Верес» строком на п`ять років.

4. 17 жовтня 2013 року ТОВ «Верес» надало на йому на підпис додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 02 січня 2008 року, у пункті 1.2 якої встановлено, що строк дії договору складає 10 років, починаючи з дати державної реєстрації вказаної додаткової угоди.

5. Однак додаткову угоду № 1 від 17 жовтня 2013 року до договору оренди землі від 02 січня 2008 року відповідач зареєстрував лише 31 грудня

2015 року.

6. ОСОБА_1 вказував, що оскільки на час закінчення строку дії договору оренди, додаткова угода не була зареєстрована і не набула чинності, він, маючи намір особисто використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку, 28 листопада 2020 року направив на адресу ТОВ «Верес» повідомлення про припинення зобов`язань за договором оренди

від 02 січня 2008 року, яке відповідач залишив без розгляду.

7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- припинити зобов`язання за договором оренди землі від 02 січня

2008 року, який зареєстрований 27 лютого 2009 року у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД за № 040938100003, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 17 жовтня 2013 року № 1;

- зобов`язати ТОВ «Верес» повернути належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, розташовану на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, площею 3,30 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області

від 19 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини за договором оренди землі від 02 січня 2008 року, зареєстрованим 27 лютого 2009 року у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД за № 040938100003, з урахуванням змін та доповнень, внесених до нього додатковою угодою від 17 жовтня 2013 року № 1. Зобов`язано

ТОВ «Верес» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, площею 3,30 га.

9. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 02 січня 2008 року, який був укладений строком на 5 років, зареєстрований у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД 27 лютого 2009 року, тому на час звернення до суду з цим позовом правовідносини за вказаним договором оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Верес» припинені.

10. Крім того суд першої інстанції встановивши, що укладена між сторонами додаткова угода до договору оренди землі від 17 жовтня

2013 року була зареєстрована 31 грудня 2015 року, дійшов висновку, що право оренди земельної ділянки зареєстроване після закінчення строку дії основного договору не вказує на наявність у відповідача передбачених законом підстав для продовження користування нею.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

11. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня

2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Верес» задоволено. Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідно до частини третьої статті 653, статті 654 ЦК України, статей 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткова угода № 1 від 17 жовтня 2013 року до договору оренди землі від 02 січня 2008 року підлягала державній реєстрації, яка проведена не була, оскільки з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено припис щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі.

13. При цьому ОСОБА_1 , уклавши із відповідачем 17 жовтня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі впродовж понад шість років виконував умови договору, державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за позивачем не оспорював, отримував орендну плату.

14. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення (постанови) за заявою

ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Богданова М. Г., про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

15. Ухвала мотивована тим, що оскільки за результатами перегляду справи у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на нього.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

16. У касаційних скаргах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року та ухвалу цього ж суду від 08 листопада 2021 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

17. 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня

2021 року.

18. 05 грудня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Богданова М. Г., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданова М. Г., на ухвалу Кропивницького апеляційного суду

від 08 листопада 2021 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

21. У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19

23. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

24. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 322/1178/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди землі від 02 січня 2008 року припинив свою дію, а додаткова угода не вказує на наявність у відповідача передбачених законом підстав для продовження користування спірною земельною ділянкою після спливу строку оренди.

26. Апеляційний суд не вказав норму матеріального права, якою передбачено обов`язок та строк протягом якого власник земельної ділянки повинен звернутися до орендаря про припинення незаконного використання належної йому земельної ділянки.

27. Судами попередніх інстанцій не досліджено питання коли позивачу стало відомо про порушення його права, а саме використання належної йому земельної ділянки відповідачем без належної правової підстави.

28. Відповідач не надав доказів на підтвердження неможливості здійснити державну реєстрацію додаткової угоди.

29. Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного судузаявник зазначавпорушення апеляційним судом при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення порушення норм процесуального права.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили

Обставини справи, встановлені судами

30. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,30 га, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, яка розташована на території Омельницької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю від 20 серпня

2002 року серії РІ №303802.

31. 02 січня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем

ТОВ «Верес» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,30 га № ділянки 417, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417.

32. Згідно з пунктом 3.1. договору оренди він є укладеним на 5 років

з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен у термін не пізніше 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

33. Відповідно до пункту 11.2.1 договору оренди дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, за умови дотримання вимог цього договору.

34. Згідно з пунктом 13.1. договору оренди сторони погодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

35. Цей договір зареєстрований у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП «УДЗК» про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 27 лютого 2009 року № 04093810000.

36. 17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Верес» уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 02 січня 2008 року (далі - додаткова угода) про внесення змін до пунктів 2.1., 3.1., 4.1. та доповнення договору пунктами 7.3., 13.3. Сторони також підтвердили чинність інших раніше визначених ними умов договору.

37. Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди пункт 3.1. договору викладено у новій редакції: «3.1. Строк дії договору складає 10 (десять) років, рахуючи з дати реєстрації цієї додаткової угоди».

38. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди її складено українською мовою при повному розумінні сторонами її змісту, в трьох автентичних примірниках, по одному примірнику для кожної зі сторін, та третій примірник - для органу, що здійснює державну реєстрацію договору та даної угоди.

39. Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 52160351 від 27 січня

2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Онуфріївського РУЮ Кіровоградської області здійснено 31 грудня 2015 року реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,3024 га, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, за ТОВ «Верес», яке виникло на підставі договору оренди землі від 02 січня 2008 року та додаткової угоди № 1 до цього договору від 17 жовтня 2013 року.

40. ТОВ «Верес» володіло та користувалося земельною ділянкою ділянки площею 3,3024 га, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, яка належить позивачу та сплачувало йому орендну плату на умовах договору від 02 січня 2008 року зі змінами, передбаченими додатковою угодою від 17 жовтня

2013 року № 1.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Позивач, звертаючись до суду з позовом про припинення зобов`язань за договором оренди землі від 02 січня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними до нього додатковою угодою від 17 жовтня

2013 року № 1, та зобов`язання відповідача повернути йому орендовану земельну ділянку, зазначав, що п`ятирічний строк договору оренди землі від 02 січня 2008 року закінчився 27 лютого 2014 року, на час його закінчення сторони уклали додаткову угоду, якою збільшили строк дії договору, але відповідач до закінчення строку дії основного договору не здійснив державну реєстрацію додаткової угоди, а отже вона не набрала чинності, що вказує на припинення договору та, як наслідок, безпідставне володіння й користування відповідачем земельною ділянкою позивача.

45. Відповідно до частини першої статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

47. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

48. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі

у редакції, чинній на час підписання сторонами договору оренди землі) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння

і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

49. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України

і договором оренди землі.

50. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

51. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону України «Про оренду землі»).

52. Частиною четвертою статті 124 ЗК України, тут і далі, у редакції, чинній на час підписання договору оренди, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки

і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

53. За змістом частини другої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

54. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК).

55. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

56. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання сторонами договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

57. У розглядуваній справі договір оренди землі від 02 січня 2008 року був зареєстрований 27 лютого 2009 року.

58. ТОВ «Верес» скористалося своїм правом на продовження договору оренди землі від 02 січня 2008 року, уклавши 17 жовтня 2013 року

із ОСОБА_1 додаткову угоду № 1, якою також внесено зміни до пунктів 2.1., 3.1., 4.1. та доповнено договір пунктами 7.3., 13.3. Сторони також підтвердили чинність інших раніше визначених ними умов договору оренди землі.

59. Факт підписання договору оренди та додаткової угоди до нього

ОСОБА_1 не оспорював.

60. Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

61. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що

й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

(стаття 654 ЦК України).

62. Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди пункт 3.1. договору викладено у новій редакції: «3.1. Строк дії договору складає 10 (десять) років, рахуючи з дати реєстрації цієї додаткової угоди».

63. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено припис щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі.

64. Право оренди земельної ділянки площею 3,3024 га, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417, за ТОВ «Верес», яке виникло на підставі договору оренди землі від 02 січня 2008 року та додаткової угоди № 1 до цього договору від 17 жовтня 2013 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 грудня 2015 року.

65. Апеляційний суд встановив, що сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в договорі від 02 січня 2008 року та додатковій угоді від 17 жовтня 2017 року (позивач передав земельну ділянку відповідачу, який користувався нею та сплачував позивачу орендну плату).

66. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду щодо недоведеності у розглядуваній справі правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення зобов`язання за договором оренди землі від 02 січня 2008 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 17 жовтня 2013 року, а також зобов`язання ТОВ «Верес» повернути земельну ділянку, кадастровий номер 3524685800:02:000:0417.

67. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

68. У справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як

у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи заявника не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом

і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

69. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

70. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, на яку посилався заявник як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду.

71. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, апеляційний суд обгрунтовано відмовив у стягненні на його користь витрат на правову допомогу.

72. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову та ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вказаних судових рішень.

74. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданова Марина Григорівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня

2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович