Постанова

від 21.12.2023 по справі 466/10470/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10470/22 Головуючий у 1 інстанції: ЛУЦІВ-ШУМСЬКА Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/2056/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Матяш С.І.

з участю представника відповідача Миргорода В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2023 року в складі судді Луців-Шумської Н.Л. в справі за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ліцей «Просвіта» Львівської міської ради, про повернення дитини, -

встановив:

У грудні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про повернення дитини матері.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є одинокою матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2022 року її квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було затоплено сусідами, відтак проживати в ній стало неможливо. Цього ж місяця за місцем її та дитини проживання навідались працівники соціальних служб і у зв`язку з неналежними умовами проживання вирішили забрати у неї дитину. Повідомили, що забирають дитину на два тижні.

Дитина на даний час влаштована у Центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта». На її звернення про повернення дитини працівники ліцею не реагують. У відповідь на звернення до соціальних служб про повернення дитини неодноразово отримувала відмову, аргументовану тим, що її поведінка свідчить про неналежне виконання нею батьківських обов`язків відносно сина.

Вважає, що оскільки рішення суду про відібрання дитини не ухвалювалось, соціальні служби безпідставно не повертають їй сина. Просила суд повернути дитину матері ОСОБА_1 .

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ліцей «Просвіта» Львівської міської ради, про повернення дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Лука Т.М., вважає, що рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, згідно із договором оренди квартири АДРЕСА_2 від 06.05.2023 позивачка проживає у АДРЕСА_3 .

Звертає увагу, що відповідно до витягу від 12.07.2023 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває. Окрім того, ОСОБА_1 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

З наведених підстав вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у позивачки відсутнє стале місце проживання та можливість забезпечення належних умов для проживання дитини, навчання та розвитку, медичного обслуговування за потреби.

Вважає, що судом при ухваленні рішення не враховано, що у Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Просить врахувати, що ні судом першої інстанції, ні органом опіки та піклування не було враховано думки дитини щодо повернення її матері, а тому не зрозумілим для неї є на якій підставі суд відмовив у задоволенні позову.

Додає, що в телефонних розмовах дитина повідомляла свій матері про бажання проживати разом з нею та запитувала, чому його не повертають матері.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2023 року та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника на підтримку доводів скарги, думку малолітнього ОСОБА_2 , який просив повернути його матері, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на заперечення доводів скарги, пояснення представника третьої особи ОСОБА_4 яка вирішення справи поклала на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першої статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси.

Звертаючись до суду з позовом позивачка стверджувала, що оскільки рішення суду про відібрання дитини не ухвалювалось, соціальні служби безпідставно не повертають їй сина.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дитина влаштована до Центру підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» на законних підставах. Це було викликано неможливістю належного виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, перебування дитини на обліку як такої, що перебуває у складних життєвих обставинах.

Відтак, суд дійшов висновку, що повернення дитини матері можливе лише при усуненні зазначених обставин, за умови, що таке повернення не буде суперечити інтересам дитини.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження можливості забезпечення нею належних умов для проживання дитини, її виховання та утримання, суд вважав, що повернення малолітньої дитини матері не відповідатиме інтересам дитини, не сприятиме її гармонійному розвитку та вихованню, суперечитиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.11.2012.

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась у відділ «Служба у справах дітей» Шевченківського району про влаштування її сина, ОСОБА_2 у «Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 20 серпня 2021 року № ІРЦ-85401/2021/265182, у малолітнього ОСОБА_2 наявні особливі освітні потреби, оскільки психічні процеси розвиваються нерівномірно. Навички читання та письма не сформовані (а.с. 29-31).

Наказом Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 25 серпня 2021 року №271 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 32).

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 31 серпня 2021 року № 487 малолітнього ОСОБА_2 влаштовано у «Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради (а.с. 33).

Після введення на території України воєнного стану, малолітній ОСОБА_2 протягом семи місяців проживав разом із матір`ю.

Згідно із наданою інформацією КНП «Львівське ТМО 2» ВП «Лікарня Князя Лева» від 18 травня 2022 року № 319, дитина ОСОБА_2 не має укладеної декларації на медичне обслуговування.

За період з 02.08.2022р. по 26.08.2022р. Львівським міським центром соціальних служб повторно складено акт оцінки потреб сім`ї особи, згідно якого ОСОБА_2 з січня 2022 року не відвідує навчальний заклад. У матері спостерігається низький виховний потенціал. Також, наявна заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 25000 грн., що підтверджується судовими наказами виданими Шевченківським районним судом Львова у справах №№ 466/9253/19, 466/10730/21. ОСОБА_1 було запропоновано ряд соціальних послуг, однак вона відмовилась (а.с. 35-38).

Згідно із листом Центру підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради від 15.09.2022 року № 42-ц, 31 серпня 2022 року позивачка привела сина в ліцей у занедбаному зовнішньому вигляді, з недотриманням санітарно-гігієнічних вимог по догляду за тілом - педикульоз, непідстриженими нігтями, з довгим волоссям, без нижньої білизни. З приходом в ліцей хлопчик відразу попросив їсти, а мати дала вказівки, щоб вихователь привела дитину у належний вигляд (а.с.34).

Відповідно до інформації Львівського міського центру соціальних служб від 18.07.2022р. № 4-2607-17706, від 11.08.2022р. № 4-2607-6929, від 19.09.2022р. № 4-2607-8382 в процесі здійснення соціальної роботи фахівцями відділу соціальної роботи систематично проводились профілактичні бесіди щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, працевлаштування матері, покращення житлових умов, погашення заборгованості, проходження медичного обстеження дитини та відвідування навчального закладу.

У зв`язку із невиконанням умов індивідуального плану роботи та небажанням сім`ї співпрацювати із відділом соціальної роботи Шевченківського району, 04 жовтня 2022 року № 4-2607-27624 Львівський міський центр соціальних служб звернувся з клопотанням про винесення питання на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про взяття під обов`язковий соціальний супровід сім`ю ОСОБА_1 .

05 жовтня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради рекомендовано взяти під обов`язковий соціальний супровід сім`ю ОСОБА_1 .

Листом від 12 жовтня 2022 року за № 3-Ф-64503-36 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про повернення сина у зв`язку із тим, що планує виїхати за кордон.

19 жовтня 2022 року дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради. На засідання комісії позивачка не заявилася, про дату та час розгляду питання повідомлялася належним чином. Комісією встановлено, що відповідно до актів обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для дитини не створено належних умов проживання. У помешканні брудно, відсутнє газопостачання, немає постільної білизни.

Інформація позивачки про те, що вона має намір виїхати з дитиною за кордон, не знайшла свого підтвердження на комісії, оскільки не були надані підтверджуючих документів куди саме планує позивачка виїхати, а також де буде проживати, працювати і з ким в цей час буде дитина. У зв`язку із цим комісією з питань захисту прав дитини прийнято рішення про недоцільність повернення малолітнього ОСОБА_2 матері.

У листах ліцею від 04.11.2022р. № 63-ц та від 06.12.2022р. № 70-Ц зазначено, що ОСОБА_1 надано дозвіл на відвідування сина в Центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради, запропоновано самій обрати дні та час для відвідування, на що вона відмовилась та погрожувала, що вивезе сина за кордон. Під час відвідування сина у ліцеї приносила солодощі і спілкувалася з ним, при цьому не допомагає у навчанні, не робить з ним уроки. Під час проходження дитиною курсу лікування горла антибіотиками, приносила морозиво, яке могло спричинити ускладнення хвороби. При цьому була попереджена про прийом дитиною ліків, однак на це не зважала та примусила дитину з`їсти морозиво. Також не цікавилась, які саме ліки приймає дитина, чи є вони в наявності, грошей на них не давала та не купляла. Згідно наданої психологічної характеристики на вихованця Центру підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради, ОСОБА_2 від 07 грудня 2022 року, дитина навчається за індивідуальною навчальною програмою. Хлопець є старшим за своїх однокласників. Рівень розвитку психічних процесів не відповідає вікові, пам`ять розвинена нерівномірно, рівень загальних знань є зниженим.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів виходить з такого.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини, застосовуючи Конвенцію, зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: (a) у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; (b) у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків слід врахувати низку чинників: чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я.

З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами законів України.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам (стаття 163 СК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

За ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів про примусове відібрання дитини ОСОБА_2 , 2012 р.н. від його матері ОСОБА_1 . Дитина не була позбавлена батьківського піклування.

Підставою для влаштування малолітнього ОСОБА_2 у Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» слугувала особиста заява його матері ОСОБА_1 від 20.08.2021 до відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району, яка на той час перебувала у складних життєвих обставинах.

Згідно із Актом оцінки потреб сім`ї, ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, шкідливих звичок немає, є одинокою матір`ю відносно ОСОБА_5 , на час складення Акту (01.07-05.07.2021) працювала неофіційно нянею, виявляла тривожність щодо забезпечення достойного майбутнього.

Тобто, матеріалами справи стверджується, що мати дитини неналежно виконувала батьківські обов`язки щодо виховання сина через перебування у складних життєвих обставинах.

Як зазначалося вище, розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 31 серпня 2021 року № 487 малолітнього ОСОБА_2 влаштовано у «Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, протягом семи місяців після введення на території України воєнного стану ОСОБА_2 проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 в тих умовах, які існували на час влаштування дитини до ліцею «Просвіта», і на той час сторона відповідача, Орган опіки та піклування Шевченківської РА Львівської міської ради, жодним чином не заперечувала про проживання дитини з мамою, хоча мала б навпаки, враховуючи усі обставини, побоюватись за безпеку дитини.

При цьому, передача дитини матері на її відповідальність не позбавляло ОСОБА_1 права та можливості 30.08.2022 знову привести дитину до Центру підтримки дітей при ліцеї «Просвіта», оскільки дитина була там влаштована.

В період проживання сина з матір`ю, сім`ю ОСОБА_6 було знято з обліку сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Начальнику відділу «Служба у справах дітей» Шевченківского району В.Слюсарю повідомлено, що у разі звернення ОСОБА_1 у відділ соціальної роботи Шевченківського району, їй будуть надаватися послуги згідно чинного законодавства.

Заявою від 25.08.2022 ОСОБА_1 від соціальних послуг відмовилась (а.с. 41-43).

З метою подолання ОСОБА_1 складних життєвих обставин, 05.10.2022 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській адміністрації рекомендовано взяти під обов`язковий соціальний супровід сім`ю ОСОБА_1 .

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 після того, як у серпні 2022 року привела сина ОСОБА_2 до Ліцею «Просвіта» ЛМР, регулярно його відвідувала, не попереджаючи та не узгоджуючи з вихователями часу, при цьому постійно приносила солодощі і спілкувалася з сином, хоча у навчанні не допомагала, уроків з ним не робила. (а.с.47).

Звертаючись із заявою від 12.10.2022 до Шевченківської районної адміністрації про повернення дитини, ОСОБА_1 покликалася на намір виїхати за кордон. Дане питання було предметом розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації ЛМР 19.10.2022, де комісія відмовляючи у поверненні дитини, серед іншого, виходила з того, що такий намір ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, оскільки не було надано підтверджуючих документів куди саме планує позивачка виїхати, а також, де буде працювати і з ким в цей час буде дитина.

В свою чергу, звертаючись 26 грудня 2022 року до суду з позовом про повернення дитини, ОСОБА_1 в обґрунтування вимог покликалась на те, що відповідач не має наміру повернути дитину добровільно, при цьому зазначала, що дитина постійно питає, коли мама його забере.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявні в матеріалах справи рішення та висновки служби у справах дітей, органу опіки та піклування, з урахуванням обставин справи, суперечать вимогам закону та інтересам дитини.

Діями відповідача фактично позбавлено матір ОСОБА_1 переважного права на особисте виховання дитини, якого вона юридично позбавлена не була.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції думки дитини ОСОБА_2 , який на момент розгляду справи досяг 10 років, не заслуховував.

Зазначений недолік був усунений в ході апеляційного перегляду судового рішення, зважаючи на заявлене позивачкою клопотання, а саме судом апеляційної інстанції була заслухана думка ОСОБА_2 .

Зокрема, заслуховуючи думку дитини в судовому засіданні 12 грудня 2023 року малолітній ОСОБА_2 висловився про те, що хоче проживати разом із матір`ю, з нетерпінням чекає, коли мама його забере додому.

На переконання колегії суддів, озвучена думка дитини може буди визначальною у ситуації, що виникла, оскільки дитина досягла такого віку, коли може висловити свою думку, при цьому така думка сформована за відсутності впливу будь-яких сторонніх осіб.

Також, колегією суддів береться до уваги наданий стороною позивачки договір оренди квартири № 1 від 06.05.2023, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в користування квартиру по АДРЕСА_3 строком на 6 місяців із правом продовження на тих же 6 місяців.

У заяві від 09.06.2023 представник позивача зазначив, що на даний час не отримав жодної відповіді з приводу поданого клопотання до органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації ЛМР щодо проведення перевірки побутових умов проживання житла за адресою: АДРЕСА_3 та скласти Акт оцінки потреб сім`ї/особи.

Із долучених до справи Актів обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 22 червня 2023 року, від 04.12.2023, складених спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вбачається, що житлово-побутові умови за адресою: АДРЕСА_3 добрі. В помешканні зроблений сучасний ремонт, чисто, прибрано. Є необхідні меблі та наявні продукти харчування. Базові потреби дитини забезпечені на достатньому рівні.

Згідно із довідкою від 14.11.2023 та довідкою від 28.11.2023 ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_7 на посаді прибиральниця у ресторані «Хлібосольний».

Крім цього, у довідці № 02-3/132 від 15.11.2023 за підписом директора ліцею № 13 Івано-Франківської міської ради зазначено, що ОСОБА_2 буде зарахований до 3 класу даного ліцею (а.с. 167).

Аналіз зазначених доказів свідчить про те, що з травня 2023 року ОСОБА_1 має придатне для проживання житло, яке забезпечене усім необхідним для комфортного проживання як ОСОБА_1 , так і її сина ОСОБА_2 . Позивачка працевлаштована та вживає заходи щодо спільного проживання разом із своїм сином і має намір його в подальшому влаштувати у Ліцей №13 Івано-Франківської міської ради.

Твердження сторони відповідача про те, що позивачкою не створено належних умов для проживання дитини, спростовується вищенаведеними доказами.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 171 СК України, суд апеляційної інстанції вважає, що повернення малолітньої дитини його матері буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, враховуючи його вік та подальший розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б давали підстави припускати про існування загрози, або умови проживання сина ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 є небезпечними для його життя, здоров`я і морального виховання.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи заслуговують на увагу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення дитини матері, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 368, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ліцей «Просвіта» Львівської міської ради, про повернення дитини задовольнити.

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 31 серпня 2021 року № 487 влаштований у «Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради, його матері ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк