Постанова

від 12.12.2023 по справі 465/3836/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3836/23 Головуючий у 1 інстанції: Ванівського Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/1847/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Псярук О.В.

з участю: представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалуФранківського районного суду м. Львова від 26 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 провизнання прававласності,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Франківськогорайонного судум.Львова від26травня 2023рокузаяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про визнання права власності - задоволено.

Накладено арешт на 64/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщень: 1-1/12,1, 1-2/8,8, 1-3/21,9, 1-4/24,6, 1-5/15,4, 1-6/22,2, 1-7/4,0, 1-8/18,7, 1-9/5,6, 1-10/38,9, 1-11/8,3, 1-12/6,5, 1-13/2,5,1-14/1,7, 1-15/12,4, 1-16/9,9, 1-17/22,4, 1-18/27,9, 1-19/9,9, 1-20/16,3, 1-21/18,1,1-22/4,5 загальною площею 312,5 кв.м., житловою площею 131,4 кв.м., альтанка літ.Е, баня літ.Д, погріб літ.ПГ, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.

Зазначає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно, не містить ціни позову, про забезпечення якого просить заявник, не містить жодних пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, а відтак суд не вправі був розглядати дану заяву по суті, а повинен був повернути її ОСОБА_4 на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України. Вказує, що будь-яких доказів, що можуть підтвердити наявність підстав для забезпечення позову позивачем не надано. Також не доведено, що будь-які попередні дії відповідачів можуть свідчити про намір відчужити спірне майно. Не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у майбутньому. Самі лише побоювання позивача про намір відповідачів відчужити будинок не є достатньою підставою для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів. Накладення арешту на 64/100 будинку АДРЕСА_1 є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та порушує право власності відповідачів на належне їм майно, що призводить до невиправданих негативних наслідків для відповідачів у вигляді обмеження їхніх прав щодо власного майна.

Просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексузаходівзабезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Види забезпеченняпозовунаведеноу статті150ЦПКУкраїни.Згідноізположеннями пунктів1,2та 4частини першоїцієїстаттіКодексу позовзабезпечуєтьсянакладенням арештунамайно та(або)грошовікошти,щоналежатьабо підлягаютьпередачіабосплаті відповідачевіізнаходятьсяу ньогочивінших осіб; забороноювчинятипевнідії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150ЦПКУкраїни заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 провизнання прававласності.

Одночасно із пред`явленням позову, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешт на 64/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщень: 1-1/12,1, 1-2/8,8, 1-3/21,9, 1-4/24,6, 1-5/15,4, 1-6/22,2, 1-7/4,0, 1-8/18,7, 1-9/5,6, 1-10/38,9, 1-11/8,3, 1-12/6,5, 1-13/2,5,1-14/1,7, 1-15/12,4, 1-16/9,9, 1-17/22,4, 1-18/27,9, 1-19/9,9, 1-20/16,3, 1-21/18,1,1-22/4,5 загальною площею 312,5 кв.м., житловою площею 131,4 кв.м., альтанка літ.Е, баня літ.Д, погріб літ.ПГ, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

В обгрунтуваннязаяви вказувавна те, щонимразом здружиною ОСОБА_7 було проведенореконструкцію житловогобудинку,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 .Після проведенняреконструкції загальнаплоща будинкубула збільшеназ 102,21кв.м.до 312,5м.кв.Таким чином,після реконструкціїплоща будинкузбільшилась на210,29м.кв. На сьогоднішній день наявні побоювання, що відповідач має намір відчужити будинок, щоб унеможливити набуття частки у будинку. Невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Відтак, вважає, що є всі підстави для забезпечення позову у спосіб, визначений нею у заяві.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що згідно Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта від20.02.2023,речове право22140867на житловийбудинок,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 належить направі спільноїсумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ,розмір частки64/100. Оскільки, між сторонами дійсно виник спір, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. А тому,вимоги щодо накладення арешту на майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне.

По своїй суті позов в даному випадку спрямований на захист права власності.

Із вказаного, також, убачається, що спірним об`єктом нерухомості відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як власники, на даний час, вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного житлового будинку, протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову.

Зважаючи на потенційні загрози змін, що стосуватимуться спірного майна (зміни його власника) та у випадку їх настання, задоволення вказаних позовних вимог не матиме жодного правового значення для заявника (позивача) та вказане призведе до необхідності повторного звернення до суду або й взагалі унеможливить відновлення прав та законних інтересів, за захистом яких заявник (позивач) звертається до суду.

За таких обставин, заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами, тому наявні потенційні загрози для виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційноїскарги проте,щозаява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення не заслуговують на увагу, так як відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 22.12.2023

Головуючий

Судді