Постанова

від 11.12.2023 по справі 519/74/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7026/23

Справа № 519/74/19

Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Європейський страховий союз,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 ,

на рішення Южного міського суду Одеської області від 30 травня 2023 року,

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Європейський страховий союз про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в обґрунтування якого зазначив, що є власником автомобіля ВАЗ-21103, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

09 квітня 2018 року в Одеській області Лиманського району автодорога Одеса - Мелітополь 26 км, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SSANG YONG KORANDO, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний помер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Южного міського суду Одеської області від 24.04.2018 року по справі № 519/340/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 16-05.19 від 14.05.2018 року з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21103 д/н НОМЕР_1 ринкова вартість КТЗ на момент ДТП складає 73018,86 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ в результаті його пошкодження в ДТП без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 67151,42 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових (0,7), що підлягають заміні, складає 47306,97 грн; вартість матеріального збитку на момент оцінки, в результаті його пошкодження в ДТП складає 47306,97 грн. За проведення дослідження позивачем сплачено 2500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №06-05 від 14.05.2018.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому реальні збитки в розмірі 49806,97 грн (47306,97+2500).

З 06.04.2019 року по 15.04.2019 року та з 09.08.2019 року по 15.08.2019 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, оскільки 06.04.2019 через значний стрес, фізичну-емоційну напругу трапився гострий інфаркт міокарда, 23.07.2019 року позивачу надано другу групу інвалідності. На лікування позивач витратив 89194,06 грн, які вважає збитками, понесеними внаслідок дій відповідача.

Також позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті ДТП як безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків позивач відносить нервовий стрес, який він пережив під час наїзду транспортного засобу відповідача, оскільки в цей час він знаходився за кермом свого автомобіля. Він дуже глибоко пережив завдання пошкоджень його транспортному засобу на який він багато років заробляв працюючи в порту Южний. Необхідності додаткових витрат і часу для захисту своїх інтересів, добиратись до міста роботу на громадському транспорті, вчиняти побутові завдання пішкибез автомобіля, що спричинило фізичні навантаження на серце та призвело до інфаркту. Також, йому потрібен був час для поїздок в органи ДАІ, адвокатів, суду, звернення до оцінювача для визначення вартості поновлювальних робіт. До негативних наслідків він також відносить непередбачені витрати, які були потрібно йому для поїздок в м. Одесу, де знаходиться адвокатське об`єднання, яке є його представником. Після вчинення ДТП ОСОБА_2 не вчинив жодної дії на відшкодування завданих ним збитків. Автомобіль на даний час не відремонтований, так як не підлягає відновленню, знаходиться в орендованому гаражі, оскільки позивач не може з ним нічого робити доки триває розгляд справи, чим йому спричиняються додаткові збитки та моральна шкода, через тривалий розгляд справи.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 суму вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу зменшеної на суму ПДВ у розмірі 37845,57 грн, три проценти річних у розмірі 2332,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 17030,51 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, що складає 19844,45 грн, суму з ПДВ з вартості ремонту авто у розмірі 9461,39 грн, суму втрати товарного вигляду автомобіля, що складає 5867,44 грн, вартості проведення авто-експертизи у розмірі 2500 грн, три проценти річних у розмірі 2322,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 16952,98 грн; матеріальну шкоду у вигляді реально понесених витрат на лікування у розмірі 89194,06 грн, три проценти річних у розмірі 2052,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 14501,23 грн; моральну шкоду у розмірі 44991 грн, три проценти річних у розмірі 1337,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 9611,84 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Южний міський суд Одеської області рішенням від 30 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Європейський страховий союз про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнив частково. Стягнув з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, зменшеної на суму ПДВ у розмірі 37845,57 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі 19844,45 грн, вартість проведення авто-експертизи у розмірі 2500 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Стягнув в рівних частинах з ПАТ «Європейський страховий союз», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витратина професійну правничу допомогу у розмірі 9215,70 грн, поштові витрати у розмірі 66,35 грн, транспортні витрати у розмірі 85,07 грн, судовий збір у розмірі 181,57 грн. В іншій частині відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь позивача підлягає вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, зменшеної на суму ПДВ у розмірі 37845,57 (47306,97-9461,39) грн. ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тому суд першої інстанції вважав, що стягненню на користь позивача підлягає різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі 19844,45 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення боргу та три відсотка річних з суми боргу, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало.

Вимоги про стягнення втрати товарної вартості вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до звіту судового експерта Стрембій М.В. № 16-05/18 від 14.05.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля не нараховувалась та складає 0,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат на лікування суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів позовної заяви долучені звернення позивача до медичних установ з метою обстеження стану здоров`я та лікування у період 2019 року, тобто через рік після настання події ДТП. Дослідженні судом медичні висновки не містять відомостей про причинно-наслідковий зв`язок з ДТП.

Також суд першої інстанції вважав, що діями відповідача заподіяні моральні страждання позивачу, а саме, у позивача порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля, останній позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, тому з урахуванням принципів співмірності та справедливості, суд першої інстанції вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , просить оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі 19844,45 грн, вартість проведення авто-експертизи у розмірі 2500 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить оскаржуване рішення в частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», в частині стягнення трьох процентів річних 2 322,33 грн, інфляційних втрат 16952,98 грн від суми вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу зменшеної на суму ПДВ; вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення трьох процентів річних 1211,38 грн, інфляційних втрат 2377,60 грн від різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні; матеріальної шкоди у вигляді реально понесених витрат на лікування у розмірі 89194,06 грн, трьох процентів річних 2052,69 грн, інфляційних втрат 14501,23 грн; моральної шкоди у розмірі 44991 грн, трьох процентів річних 1337,3 грн, інфляційних втрат 9611,84 грн; вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 49357,48 грн, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що позивач спочатку звернувся до суду з позовом лише до ОСОБА_2 , а уточнивши позовну заяву позивач фактично змінив підстави позову. Вважає, що страхова сума договору страхування повністю покриває збитки, встановлені судом, тому покладення частково збитків на відповідача ОСОБА_2 суперечить інституту страхування.

Також вважає порушенням процесуальних норм постановлення судом першої інстанції після закриття підготовчого провадження протокольної ухвали про заміну неналежного відповідача

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , посилається на те, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції жодним чином не спростовував доводи щодо завдання моральної шкоди, лише вказуючи, що позивач не довів суду, що наслідком дій відповідача стало захворювання позивача та наявність моральної шкоди. Вважає, що для вирішення питання про наявність чи відсутність моральної шкоди у позивача необхідно надати оцінку особистості винуватця ДТП ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що доказом наявності причинно-наслідкового зв`язку захворювання з ДТП, є висновок МСЕК, в якому зазначено причину інфаркту - фізична та нервово-емоційна напруга, яка і трапилось саме у зв`язку із скоєнням відповідачем ДТП, не поверненням винуватцем ДТП коштів, не використанням свого автомобіля, що призвело до фізичного перенавантаження.

Щодо питання розподілу судових витрат, то зазначає, що посилався на неврахування обставин зловживання відповідачем та його представником своїми процесуальними правами, які були вираженні у багаторазовому нез`явленні у судові засідання, подання повторно однакових клопотань про проведення експертизи, а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів.

Вважає висновок суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 3 % річних, та інфляційних втрат необґрунтованим, оскільки відсутність нормативно-правового регулювання не є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.07.2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник позивача отримав 09.08.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що не звернення до страховика з заявою про виплату відшкодування спростовується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 звертався до страховика та МТСБУ однак не отримав відшкодування та, крім того, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки звернення потерпілого до страховика є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутись до суду.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження отримав 02.08.2023 року на електронну пошту, що підтверджується довідкою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник відповідача отримав 11.08.2023 року та 09.08.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що скаржником не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою. Медичні документи, долучені до заяви про збільшення розміру позовних вимог складені вже після ДТП.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримав 11.08.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

В судове засідання позивач та відповідачі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

ОСОБА_1 судову повістку отримав 25.11.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Представник Публічного акціонерного товариства Європейський страховий союз про дату, час та місце розгляду повідомлене належним чином, судова повістка направлялась на зареєстроване місцезнаходження юридичної особи, та повернулась неврученою із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Одеський апеляційний суд ухвалою від 11.12.2023 року, яка занесена про протоколу судового засідання відмовив у долученні до матеріалів справи доказів, долучених до апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначенічастиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не викладені обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Крім того, частина вказаних доказів не стосується предмета спору, у судовому засіданні представником позивача не обґрунтовано необхідності їх дослідження на стадії апеляційного перегляду та не надано доказів неможливості їх подання суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем Публічним акціонерним товариством Європейський страховий союз рішення суду в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 вартості відновлювального ремонту у розмірі 37845,57 грн не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та вина відповідача.

Відносини між ОСОБА_2 та ПАТ «Європейський страховий союз», яким було застраховано автомобіль SSANG YONG KORANDO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону №1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд вважав, що з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь позивача підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, зменшеної на суму ПДВ у розмірі 37845,57 грн (47306,97 грн - 9461,39 грн) грн.

ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тому необхідно стягнути з нього на користь позивача різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі 19844,45 грн.

Що стосується стягнення з відповідачів на користь позивача коштів в рахунок відшкодування інфляційного збільшення боргу та три відсотка річних з суми боргу, то суд першої інстанції вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником автомобіля ВАЗ-21103, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Із матеріалів справи вбачається, що 09.04.2018 року о 15.10 год. в Одеській області Лиманського району автодорога Одеса - Мелітополь 26 км., відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SSANG YONG KORANDO, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пп.12.1, 13.1 ПДР.

Постановою Южного міського суду Одеської області від 24.04.2018 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовуєу встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АК/3954889, укладеного між ПрАТ«Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , транспортний засібSSANGYONGKORANDO,2013року випуску,номерний знак НОМЕР_2 ,був застрахований зі строком дії з 05 липня 2017 року по 04 липня 2018 року.

З полісу № АК/3954889 вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 (двісті тисяч) грн, а розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 100000 (сто тисяч) грн; розмір франшизи - складає 0 (нуль) грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу SSANG YONG KORANDO, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу № АК/3954889 у ПрАТ«Європейський страховий союз».

Відповідно до звіту № 16-05-18 від 14.05.2018 року з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу, складеного 14травня 2018року судовимекспертом авто товарознавцем СтрембійМ.В.,ринкова вартість автомобіля ВАЗ -21103, державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП складає 73018,86 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ в результаті його пошкодження в ДТП, без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 67151,42 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ в результаті його пошкодження в ДТП, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 47306,97 грн; вартість матеріального збитку на момент оцінки, в результаті його пошкодження в ДТП складає 47306,97 грн.

До звітудодано протокологляду КТЗ ВАЗ - 21103, державний номерний знак НОМЕР_3 , дата огляду 02 травня 2018 року, 05 травня 2018 року; ремонтна калькуляція № 16-05 від 04.05.2018 року.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту безурахування зносу.

Вартість відновлювального ремонту безурахування зносу- це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Із матеріалівсправи вбачається,що сторонамиу справіне оспорюєтьсяфакт ДТП,вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, повно встановивши обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 19844,45 грн.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що страхова сума договору страхування повністю покриває збитки, встановлені судом, тому покладання частково збитків на відповідача ОСОБА_2 суперечить меті інституту страхування є безпідставними з огляду на таке.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіззазначених нормдає підставидля висновку,що відшкодуванняшкоди особою,яка їїзавдала,можливе заумови,що згідноіз Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справа № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведене дає підстави для висновку, щорозмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Оскільки розмірстрахового відшкодування,що підлягаєстягненню зістраховика,визначається,виходячи звитрат,пов`язанихз відновлювальнимремонтом транспортногозасобу зурахуванням фізичногозносу транспортногозасобу,то різницяміж фактичнимрозміром шкоди істраховою виплатоюпідлягає стягненнюз особивинної увчиненні ДТП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 урозмірі 19844,45грн,оскільки уПАТ «Європейськийстраховий союз» не виникло обов`язку з відшкодування такої різниці.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом зроблено неправомірний висновок стосовно здійснення позивачем розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини не заслуговують на увагу, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтування того, що оскарженим судовим рішенням в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до ПрАТ«Європейський страховийсоюз» вирішеніпитання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ПрАТ«Європейський страховий союз» є юридичною особою, самостійним учасником справи (відповідачем), який, використовуючи на власний розсуд надані йому законом процесуальні права, в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржив.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції порушені норми ч. 4 ст. 51, ч. 1 ст. 158, ст. 160 ЦПК України щодо не постановлення в нарадчій кімнаті письмової ухвали про заміну належного відповідача, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 258 ЦПК Українисудовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина другастатті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмоїстатті 259 ЦПК Україниухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Із матеріалівсправи вбачаться, що01вересня 2021року позивачзвернувся іззаявою про заміну відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», зазначивши, що позивачу не було відомо про договір обов`язкового страхування, який укладено між ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз».

Ухвалою Южного міського суду Одеськогої області від 01.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання позивача про заміну відповідача задоволено.

Постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну відповідача не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Посилання скаржника на те, що клопотання про заміну відповідача подано не на стадії підготовчого засідання, не заслуговує на увагу як на підставу для скасування рішення суду, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 376 ЦПК України), чого в даному випадку в оскаржуваній частині не відбулося.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції вважав, що діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, а саме: у позивача був порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля, він був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя.

З урахуваннямпринципів співмірностіта справедливості,суд дійшоввисновку,що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 гривень.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем у позовній заяві зазначалося, що моральна шкода складається із моральних страждань, пов`язаних з пошкодженням автомобіля, стресом отриманим в результаті ДТП, позбавленням можливості користуватися транспортним засобом, у зв`язку з чим виникла необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя, необхідності звертатися в органи ДАІ, до адвокатів, суду, оцінювача для визначення вартості відновлювальних робіт.

Колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного обґрунтування про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, який відповідає вимогам закону та встановленим судом фактам, визначений з урахуванням тривалості, обсягу та характеру моральних переживань, засадам розумності, виваженості та справедливості.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що відшкодування моральної шкоди потерпілій особі має здійснювати ПрАТ«Європейський страховийсоюз» , яке до теперішнього часу виступає страховиком ОСЦПВВНТЗ ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки згідно полісу № АК/3954889 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ«Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , моральна шкода підлягає відшкодуванню страховиком лише у разі заподіяною шкоди життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на скоєння в 2008 році відповідачем ДТП не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету даного позову.

Щодо стягнення коштів в рахунок відшкодування інфляційного збільшення боргу та три відсотка річних з суми боргу, то суд першої інстанції вважав ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У пунктах 44 та 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

В даному випадку, між сторонами договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди, яке не виконувалась відповідачами, не ухвалювалось.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, провадження № 61-12530св18.

Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Застаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третійстатті 510 ЦК Українивизначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

За частиною першоюстатті 613 ЦК Україникредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика, передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач із заявою про страхове відшкодування доПрАТ «Европейський страховий союз» не звертався.

За таких обставин прострочення ПрАТ «Европейськийстраховий союз» виконання грошового зобов`язання у цій справі почнеться з дня набрання законної сили рішеннямЮжного міського суду Одеської області від 30 травня 2023 року.

Щодо витрат на лікування.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 89194,06 грн, в обґрунтування зазначивши, що з 06.04.2019 року по 15.04.2019 року, та з 09.08.2019 року по 15.08.2019 року, вже після подачі позову, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці Інтосана та комунальному закладі «Южненська міська лікарня», оскільки у останнього 06.04.2019 року через значний стрес, фізичну-емоціональну напругу трапився «гострий інфаркт міокарда» і встановлено другу групу інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначалося вище, 09.04.2018 року о 15.10 год. в Одеській області Лиманського району автодорога Одеса - Мелітополь 26 км., відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SSANG YONG KORANDO, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду.

Права та обов`язки учасників справи закріплені статтях 43, 49 ЦПК України згідно з якими учасники справи мають право, зокрема, брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ст. 12 ЦПК України)

Європейський суд з прав людини роз`яснив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті12, частинами першою, шостою статті81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

За змістом ст. ст.77,78 ЦПК Україниналежними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем ненадано судуналежних,достатніх тадопустимих доказів,якто передбаченостаттею81ЦПК Україниі єйого процесуальнимобов`язком, на підтвердження обставин того, що понесені позивачем витрати на лікування, пов`язані із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 09.04.2018 року, медичні висновки та довідка МСЕК не містять відомостей про причинно-наслідковий зв`язок з ДТП,суд жевідповідно довимог частини1статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу за відсутності клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частин першої-третьоїстатті 137 ЦК Українивитрати,пов`язаніз правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги від 01.08.2019 року, акт приймання-передачі правової допомоги від 20.10.2022 року до даного договору та детальний опис правової допомоги від 20.10.2022 року.

В акті приймання-передачі правової допомоги від 20.10.2022 року зазначено, що надана правова допомога, а саме: захист прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням матеріальної та моральної шкоди, завданої клієнту внаслідок ДТП по справі № 519/74/19 у Южному міському суді Одеської області у розмірі 54600 грн; відшкодування поштових витрат у розмірі 208 грн, відшкодування транспортних витрат у розмірі 3916,80 грн.

В детальному описі виконаних адвокатом робіт від 20.10.2022 року зазначено про надані послуги: проведення зустрічі з клієнтом з приводу обговорення існуючих проблемних питань щодо визначення правових позиції для вирішення питання у судовому порядку; забезпечення прийняття участі у судових засіданнях; пошук та аналіз судової практики Верховного Суду щодо розгляду судових справ про стягнення збитків внаслідок ДТП; подача уточненої позовної заяви; формування та направлення до суду заяви про залучення співвідповідача; направлення адвокатського запиту; підготовка та направлення заяви про забезпечення позову; складання заяви про розподіл судових витрат.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що відповідно до детального опису правової допомоги від 20.10.2022 року представник позивача зазначив, що він приймав участь у судових засіданнях 28.11.2019 року, 05.05.2020 року, 16.07.2020 року, 17.03.2021 року, 25.05.2021 року, але дані судові засідання не відбулись у зв`язку перебуванням судді на лікарняному. Також адвокатом зазначено, що приймав участь у судовому засіданні 11.10.2021 року, яке не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін.

Суд першої інстанції дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом позивачу за договором про надання правової допомоги, керуючись критеріями реальності надання адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідності процесуальних дій сторони та витраченого адвокатом часом на надання правової допомоги, дійшов правильного висновку, що розмір витрат на правову допомогу складає 39000 грн, а враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог становить 9215,70 грн (39000 грн х 23,63%).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Южного міськогосуду Одеськоїобласті від30травня 2023року воскаржуваній частинізалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2023 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді Н.В. Стахова

Ю.П. Лозко