Рішення

від 22.12.2023 по справі 420/10933/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10933/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: Луценко В.А.;

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 246-к від 13.07.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 днів протягом календарного року внаслідок тимчасової непрацездатності;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства;

- стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ відповідача № 246-к від 13.07.2022 р. в частині звільнення позивача з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 днів протягом календарного року внаслідок тимчасової непрацездатності прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим наявні підстави для його скасування в зазначеній частині (п.1 наказу).

Позивачем зазначено, що Закон України «Про державну службу» не регламентує порядок звільнення державного службовця в умовах воєнного стану. В даному випадку відповідач, на переконання позивача, мав керуватися нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого датою звільнення в період тимчасової непрацездатності визначено перший робочий день, наступний за днем звільнення. Позивача звільнено під час перебування на лікарняному. Крім того, відповідачем порушено процедуру звільнення в частині його погодження з Міністром захисту довкілля та природних ресурсів та головою Херсонської обласної державної адміністрації. Також позивач зазначає, що звільнення позивача за наведених підстав з державної служби є правом, а не обов`язком відповідача.

Позивач вважає наказ Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 246-к від 13.07.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним та таким, що порушує її права та суперечить нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим останній підлягає скасуванню.

01.09.2022р. (вх.№ЕП/25045/22) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державне агентство лісових ресурсів України у задоволенні позову просить відмовити. Як зазначено відповідачем, оскаржуваний наказ є законним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не з`являлася на службу починаючи з грудня 2021 року. Спірні правовідносини стосуються процедури звільнення в разі відсутності державного службовця на службі протягом певного періоду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу», статтею 87 якого чітко регламентовано порядок звільнення державного службовця в разі його не з`явлення на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Щодо погодження звільнення відповідачем зазначено, що погодження були отримані від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Херсонської обласної державної адміністрації ще в 2021 році.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року адміністративна справа №420/10933/22 передана судді Цховребовій М.Г.

Ухвалою від 15.08.2022 року (суддя Цховребова М.Г.) відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 року (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці) справа призначена до розгляду судді Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 11 вересня 2023 року прийнято до провадження справу №420/10933/22 та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання. Призначено підготовче засідання по справі на 09.10.2023 року о 10:00 год.

У зв`язку з витребуванням доказів по справі у підготовчому засіданні оголошено перерву та призначено наступне судове засідання на 31.10.2023р. 11год00хв., яке було перенесено на 13.11.2023р. 10год.00хв.

Ухвалою від 13.11.2023р., яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.12.2023р. 11год.00 хв.

Ухвалою суду від 07.12.2023р. оголошено перерву до 12.12.2023р.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України №335-к від 27.06.2019р. призначена на посаду начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства з 15.07.2019р.

З 14.12.2021р. знаходилася на стаціонарному лікуванні в кардіологічному диспансері, в подальшому перебувала на лікарняному в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по 14.07.2022р. включно.

Під час перебування позивача на лікарняному, наказом Голови Державного агентства лісових ресурсів України №721-к від 28.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника управління у перший робочий день після закінчення непрацездатності, у зв`язку з отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2021 році (п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).

Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) листом №25/1-19/27184-21 від 21.12.2021 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Херсонською обласною державною адміністрацією листом №16096/0-21/01-01-25/16.1-15770 від 28.12.2021 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Під час знаходження позивача на лікарняному, наказом Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 721-к від 28.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2021 році.

07.07.2022 року на адресу Державного агентства лісових ресурсів України надійшов лист Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства №03-24/12 від 07.07.2022 року, до якого обласне управління надало табелі обліку використання робочого часу з 01.01.2022 року по 07.07.2022 року стосовно начальника управління ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи позивач була відсутня на службі в 2022 року 193 календарних дні, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №246-К від 13.07.2022 року «про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства 13.07.2022 року у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (частина друга статті 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до п.2 вказаного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від №246-к від 13.07.2022 року скасовано Наказ Держлісагенства від 28.12.2021 №721-к «Про звільнення ОСОБА_1 »).

Позивач, вважаючи пункт 1 наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 246-к від 13.07.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась з даним позовом до суду.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (статті 43 Конституції України визначено).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до статті 21 Закону №889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України №335-к від 27.06.2019р. призначена на посаду начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства з 15.07.2019р., як така, що пройшла конкурсний відбір, спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, а також перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» та обіймає посаду державного службовця, до позивача застосовано норми Закону України «Про державну службу».

Отже, суд критично оцінює доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а не спеціального законодавства, а саме Закону України «Про державну службу».

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу», відповідно до п.4 ч.1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до змісту п. 1 оскаржуваного наказу, позивача звільнено з займаної посади відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що частиною другою статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено дві підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: перша - нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; друга - нез`явлення державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

З наведених приписів законодавства вбачається, що до періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період.

Отже, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. У такому разі, вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) - перериває такий строк та, у наступному, цей період тимчасової непрацездатності не враховується при визначенні наявності підстав припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

При визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. Також у цьому разі, вихід державного службовця на службу не є тією обставиною, яка перешкоджає суб`єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою.

Отже, при визначенні наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку із нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється сумарно протягом року та має становити 151 календарний день і більше.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.05.2020 року у справі №808/3576/16.

Судом встановлено, що загальний час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 01.01.2022 року по 13.07.2022 року 131 робочий день.

Відповідно до наданих листків непрацездатності позивача, ОСОБА_1 була відсутня на службі в 2022 року понад 190 календарних днів, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

Отже, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для припинення державної служби ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи норми чинного законодавства, суд зазначає, що наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач обіймала посаду начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Пунктом 11 Положення про Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №367 від 22.06.2021 року визначено, що начальник управління здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; організовує та забезпечує виконання Управлінням Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, наказів Міндовкілля, доручень Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, наказів Держлісагентства та доручень Голови Держлісагентства, розпоряджень голо місцевої держадміністрації; вносить Голові Держлісагентства пропозиції щодо визначення пріоритетів роботи Управління і шляхів виконання покладених на нього завдань та подає на затвердження плани роботи Управління (річні, піврічні) погоджені з головою місцевої держадміністрації; попередньо письмово погоджує рішення про визначення пріоритетів ' плани роботи Управління з головою місцевої держадміністрації, вжив; вичерпних заходів для врегулювання розбіжностей; звітує перед Головою Держлісагентства, головою місцевої держадміністрації про виконання покладених на Управління завдань та план роботи; забезпечує в установленому порядку дієву взаємодію з місцевої держадміністрацією; забезпечує надання місцевій держадміністрації інформації, необхідне для здійснення нею державного контролю; здійснює добір кадрів в Управління; організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищень; кваліфікації працівників; призначає на посади та звільняє з посад в порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців Управління присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення про їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх першого заступника та заступників); приймає на роботу і звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Управління, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; порушує перед Головою Держлісагентства питання щодо заохочення до притягнення до дисциплінарної відповідальності свого першого заступника та заступників; підписує накази Управління; розподіляє обов`язки між першим заступником та заступниками начальника Управління; затверджує положення про структурні підрозділи, посадові інструкції державних службовців та працівників Управління; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи посаду державної служби, яку обіймала позивач, а також перелік посадових обов`язків, встановлених для вказаної посади державного службовця, суд дійшов висновку, що тривала відсутність ОСОБА_1 у випадку тимчасової непрацездатності могла негативно вплинути на функціонування державного органу, де остання проходила державну службу.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача, що Головою Державного агентства лісових ресурсів України, в порушення вимог діючого законодавства не одержано погодження Міністра захисту довкілля та природних ресурсів та Голови Херсонської обласної державної адміністрації щодо звільнення ОСОБА_1 відповідно до ч.2 другою ст.87 Закону України «Про державну службу».

П. 10 Положення про Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №367 від 22.06.2021 року визначено, що управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держлісагенства відповідно до законодавства про державну служби за погодженням з Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України та головою місцевої держадміністрації.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) листом №25/1-19/27184-21 від 21.12.2021 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Херсонською обласною державною адміністрацією листом №16096/0-21/01-01-25/16.1-15770 від 28.12.2021 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що вказані листи є чинними та не відізвані органами, що їх видали.

Вказані погодження отримані у 2021 році та стосувалися погодження звільнення позивача з іншої підстави, передбаченої Законом України «Про державну службу».

При цьому як вбачається з листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №25/1-19/27184-21 від 21.12.2021 року Міндовлкіллям погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсоньского обласного управління лісового та мисливського господарства за умови дотримання законодавства України, без визначення підстави звільнення.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що основна суть вказаних листів саме погодження звільнення позивача за наявності законодавчо передбачених підстав та жодним нормативно-правовим актом щодо діяльності Державного агентства лісових ресурсів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Херсонської обласної державної адміністрації не містить такої норми, як отримання повторного погодження звільнення, в разі зміни підстави звільнення державного службовця.

Наявність підстав для звільнення позивача відповідно до ч.2 другою ст.87 Закону України «Про державну службу» доведена відповідачем під час розгляду справи, не спростована позивачем та підтверджується наявними доказами у справі.

Між тим, відповідач наказом № 246-к від 13.07.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнив позивача в період її тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196 (далі Інструкція №455), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

На підставі п.2.2 Інструкції №455 при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Згідно пунктів 3.12 та 3.13 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004р. №532/274/136-ос/1406, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за №1456/10055: у графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. Якщо ЛН продовжується в амбулаторних умовах, запис терміну лікування здійснюється відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року N 455, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N 1005/6196. Продовження ЛН здійснюється з обов`язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря, завідувача відділення або голови лікарсько-консультативної комісії, що засвідчується їх підписами. У стаціонарному відділенні запис усього терміну лікування може бути вказаний в одному рядку з обов`язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря і завідувача відділення, що засвідчується їх підписами та печатками.

У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.

Судом встановлено, що відповідно до листка непрацездатності серії АДЧ №815684 позивач в період з 09.07.2022 року по 14.07.2022 року перебувала на лікарняному. У графі "Стати до роботи" вказано 15.07.2022 року.

На підставі ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Аналогічна правова позиція викладена в абзаці другому пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 N 9, в якому зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято наказ № 246-к від 13.07.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 днів протягом календарного року внаслідок тимчасової непрацездатності, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на посаді.

Порушення прав позивача, а саме звільнення її у день перебування на лікарняному може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності, а саме 15.07.2022 року.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для вирішення питання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, буд. 9-А, м. Київ, 01601, Код ЄДРПОУ 37507901) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з 13.07.2022 року на 15.07.2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2023 року.

Суддя Г.П. Самойлюк