Рішення

від 07.12.2023 по справі 758/10365/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10365/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом (обов`язкова частка) на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме: 3/16 садового будинку, загальною площею 32,80 кв. м, житловою площею 16,50 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого на 1/8 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що після смерті матері ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно. Відносно спірного майна померла склала заповіти, яким заповіла усе своє майно відповідачу у справі (дочці померлої). Однак, позивач є інвалідом другої групи довічно, у зв`язку із чим звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття обов`язкової частки у майні спадкодавця. Однак, отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів померлої на вказане у заяві про прийняття спадщини майно. Право власності на спадкове майно померлої підтверджено відповідними документами, що подано до позовної заяви. У відповідності до ст. 1241 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, адже останній мав поновити правовстановлюючі документи спадкодавця на спадкове майно, а не звертатися до суду з позов про визнання права власності, яке ніким не оскаржується. Відтак обрання невірного способу захисту є підставою для відмови у позові. Окрім цього, подання позову до суду унеможливлює відповідача оскаржити нотаріальні дії щодо наділення позивача право на спадщину за законом на обов`язкову частку. Просить у позові відмовити.

11 вересня 2023 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині ухвали.

18 вересня 2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

19 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу по суті до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засідання сторона позивача підтримала позов та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засідання представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позов. Окрім цього, додатково зазначила, що у позивача відсутнє право на спадкування обов`язкової частки станом на день відкриття спадщини.

Дослідивши матеріали справи та спадкової справи № 121/6, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Суд установив, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 10/.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на момент її відкриття та не припинилось внаслідок її смерті.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. заведено спадкову справі № 121/6 від 16 квітня 2021 року /а.с. 8/.

Сторони у справі є дітьми померлої. Дані обставини установлено із матеріалів спадкової справи № 121/6, учасниками спри не оспорюються, а відтак такі дані приймаються судом до уваги.

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. із заявою про прийняття спадщини. Повідомив, що інших спадкоємців немає. Всі необхідні документи будуть подані додатково /спадкова справа, а.с.1/.

Надалі приватним нотаріусом вчинено запити у межах спадкової справи та установлено, що померла ОСОБА_5 на випадок смерті склала заповіти 22.06.2011 № 20-726 та від 01.06.2012 № 20-712, якими усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /спадкова справа а.с. 13-15/.

22 червня 2021 року ОСОБА_4 подано до приватного нотаріуса КМНО Ковальчук С. П. заяву про прийняття спадщини у межах спадкової справи № 121/6 за заповітом.

10 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано до приватного нотаріуса КМНО Ковальчук С.П. заяву про прийняття спадщини у межах спадкової справи № 121/6, як непрацездатний, що має право на обов`язкову частку у спадковому майні, а саме: 3/16 садового будинку, загальною площею 32,80 кв. м, житловою площею 16,50 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого на 1/8 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, в АДРЕСА_1 . Факт непрацездатності установлено із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим управлінням в Шевченківському районі м. Києва ПФ України 20.07.2005. призначення пенсії за віком, ЧАЕС /спадкова справа а.с. 30/.

10 листопада 2021 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С. П. прийнято постанову про відмову ОСОБА_1 у вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку в спадщині померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері неможливо, оскільки, у спадкоємця відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове нею майно.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 12.11.2021 на земельну ділянку № 8000000000:91:424:0117, місцезнаходження - АДРЕСА_1 , суб`єктами права власності на таку земельну ділянку є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 / а.с. 5/.

Згідно з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.11.2021 садовий будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 /а.с. 6/.

У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом на обов`язкову частку у зв`язку із встановленням інвалідності довічно у відповідності до ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 607/24365/19), від 08 грудня 2021 року (справа № 552/3281/20).

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) непрацездатними є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що подаючи до суду позов ОСОБА_1 наводить обставини про те, що у нього виникло право на обов`язкову частку за законом у відповідності до ст. 1241 ЦК України, адже він є інвалідом довічно, що підтверджено довідкою серії 12 ААГ № 254879 /а.с. 27/.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 254879 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата огляду 24.08.2023, огляд - первинний, група інвалідності - ІІ з 18.07.2023, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена безстрокова /а.с. 27/.

Отже, станом на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не мав права на віднесення його до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, так як органом медико-соціальної експертизи позивача визнано інвалідом в установленому законом порядку лише 18 липня 2023 року, а тому у позивача відсутнє право на обов`язкову частку у спадщині як у повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця, передбачене частиною першою статтею 1241 ЦК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлено інші фактичні обставини справи, про які позивач не вказує у позовній заяві, але такі установлено із копії матеріалів спадкової справи № 121/6, щодо отримання позивачем пенсії за віком, ЧАЕС, з 08.05.2005, а відтак на переконання позивача він був непрацездатним на момент відкриття спадщини. Саме це стало підставою для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на обов`язкову частку від 10.11.2021 у спадковій справі № 121/6 у відповідності до ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до абзацу 17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) непрацездатними є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) пенсійний вік для чоловіків встановлений 60 років при стажі роботи не менше 25 років.

Аналогічне положення також містить стаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацу 1 частини 1ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено пенсію за віком з 08 травня 2005 року, ЧАЕС, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .

Отже, позивачу призначено пенсію за віком у віці 50 років, тобто із зменшенням пенсійного віку, з 08.05.2005 у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що зменшення пенсійного віку не свідчить про непрацездатність позивача, а тому таке не дає йому права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії за віком із зменшенням такого віку, право на обов`язкову частку у спадщині не виникає в розумінні статті 1241 ЦК України як в особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 303/674/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Враховуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачами окремо, а також в їх сукупності, суд прийшов до переконання про те, що обставини, на які посилаються позивач як на підставу для задоволення позову, а саме встановлення інвалідності з 18.07.2023 та з урахування інших фактичних обставин справи, які установлені судом, унеможливлює віднести позивача до категорії непрацездатних осіб, які за положеннями статті 1241 ЦК України, мають право на обов`язкову частку у спадщині, а тому у позові слід відмовити.

Будь-яких інших фактичних обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець