Ухвала

від 01.12.2023 по справі 761/43986/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43986/23

Провадження № 1-кс/761/28648/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120220000000001 76 від 10.02.2022 за ознаками ст. 227, 236 КК України про накладення арешту,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор Фастівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті ОСОБА_5 з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 120220000000001 76 від 10.02.2022 за ст. 227,236КК України на майно, вилучене 21.11.2023 під час обшуку за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, автодорога Броварська окружна, 26 км, а саме на автомобіль «ГАЗ», моделі «C41R13», номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належіть ТОВ «АС Інвестмент».

На обґрунтування клопотання зазначено, що ГУ НП у Київській області здійснюється досудове розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні, яким встановлено, що відібрані 04.11.2021 працівниками Державної екологічної інспекції Столичного округу зразки продукції ТОВ «МК ОКТАН-95», а саме автомобільний бензин А-92-Евро5-Е5 та А-95-Eвро5-E5, дизельне паливо ДП-3-Евро5-ВО та ДП-3-Евро5-ВО не відповідають вимогам Технічного регламенту щодо вимог автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927).

У ході проведення досудового розслідування з`ясовано, що ТОВ «МК Октан-95» здійснювало реалізацію палива під торгівельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зокрема, за адресою: Київська обл.., Броварський р-н, с. Княжичі, автодорога Броварська окружна, 26 км, земельна ділянка з кадастровим номером 3221284000:03:005:0004, яка на праві комунальної власності належить Броварській міській територіальній громаді в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області.

На вказаній земельній ділянці розташований комплекс - автозаправна станція, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та перебуває в оренді ТОВ «Турбота» (ЄДРПОУ 32276430).

З метою перевірки вказаної інформації 13.12.2022ГСУ НП України проведено обшук на АЗС ТОВ «МК Октан-95», під торгівельною маркою «BrentOil» за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, автодорога Броварська окружна, 26 км.

Під час вказаної слідчої дії на станцію заїхав бензовоз «ГАЗ» моделі «С41R13», номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ «АС Інвестмент».

У резервуарі вказаного вище автомобіля містилось 2475 літрів бензину А-92, який після відбору всіх зразків поміщено в резервуар №2. Автомобіль вилучено та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська 4.

Відповідно до постанови слідчого від 22.11.2023 транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022000000000176, оскільки це майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

З метою збереження речових доказів прокурор звернувся до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити. Вважав, що орган досудового розслідування має достатні підстави вважати, що майно має важливе доказове значення для кримінального провадження.

Представник власника майна ТОВ «АС Інвестмент» та володільця майна - ТОВ «ЗНГК» адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, наполягаючи, що зазначені товариства відношення до вчинення кримінальних правопорушень не мають, тому ініційований прокурором ступінь втручання у права ТОВ «АС Інвестмент» та ТОВ «ЗНГК» не відповідає меті, яку прагне досягти прокурор через вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, заперечення представника власника та володільця майна, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу.

Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв`язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов`язок.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані матеріали свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень за ст. 227, 236 КК України.

Однак, надаючи оцінку тому, чи відповідає потребам слідства зазначений ступінь втручання сторони обвинувачення у права та законні інтереси інших осіб, слідчий суддя відмічає, що ініційоване накладення арешту на транспортний засіб, який є власністю особи, яка не має відношення до вчинення наведених вище кримінальних правопорушень, що не відповідає засадам розумності та співрозмірності з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, зокрема, з метою збереження речових доказів.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Частина 1ст. 98 КПКвизначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З наведеного витікає, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно відповідає переліченим вище вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про можливість використання транспортного засобу, як речового доказу, слідчий суддя враховує, що віднесення певних матеріальних об`єктів до речових доказів безпосередньо пов`язане з складом кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.

Отже, такі докази мають бути належними, тобто відповідно до ст. 85 КПК прямо чи непрямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за конкретною статтею Кримінального кодексу України.

Оцінюючи автомобіль, який належить на праві власності ТОВ «АС Інвестмент» та перебуває у користуванні ТОВ «ЗНГК», як речовий доказ факту причетності посадових осіб ТОВ «МК ОКТАН-95», які використовують торгівельну марку «BrentOil», до кримінальних правопорушень, що полягали в умисному введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції та порушенні порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, зокрема транспортний засіб, не зберігло на собі відомості, що свідчать про обставини вчинення вказаних злочинів.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що автомобіль, на який ініційоване накладення арешту, отриманий внаслідок здійснення протиправної діяльності.

Таким чином, транспортний засіб не може бути використаний як докази і тому потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

З наведеного витікає, що стороною обвинувачення не доведені правові підстави застосування ініційованого нею заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись вимогами ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку 21.11.2023 за адресою Київська область, Броварський район, село Княжичі, автодорога Броварська окружна, 26 км, а саме на автомобіль «ГАЗ», моделі «C41R13», номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у кримінальному провадженні № 120 220 000 000 001 76 від 10.02.2022 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1