Постанова

від 12.12.2023 по справі 159/1553/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/1553/23 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В. Провадження № 22-ц/802/1070/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Опейди А. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Луцькуцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна та скасування записів про обтяження, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_1 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28.12.2006 року її син ОСОБА_3 з Волинським обласним управлінням АТ Ощадбанк уклав кредитний договір для придбання автомобіля, поручителем за яким була вона.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 18.08.2020 року видано виконавчий лист, відділом ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №21158492, та в подальшому накладено арешт на належне позивачу нерухоме майно, а саме: земельні ділянки, які знаходяться на території Дубівської сільської ради Ковельського району, та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відомості про арешт майна було внесено в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06.09.2010 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», номер запису обтяження 41419741, предмет обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми стягнення 31542 грн 85 коп.

Позивачка вказує, що про арешт майна вона дізналась у 2018 році, а в липні 2018 року звернулась до відділу ДВС про зняття арешту з її майна. Кредитні вимоги були повністю виконані нею, що підтверджено довідкою філіі Волинського обласного управлінням АТ «Ощадбанк» від 09.07.2018 року про виконання ОСОБА_4 кредитних зобов`язань та відсутність заборгованості. Вона звернулась до суду з позовом про зняття арешту з належного їй майна.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2019 року її позов було задоволено, скасовано арешт на її майно, а саме: земельні ділянки площею 0,542 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1295, та площею 1,3868 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1308, які знаходяться на території Дубівської сільської ради Ковельського району, та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 . 09.04.2021 року постановою державного виконавця Ковельського відділу ДВС знято арешт з майна, зазначеного в рішенні суду.

Як зазначає ОСОБА_2 , у 2021 році вона виготовила технічну документацію на земельну ділянку площею 0,4229 га, кадастровий номер 0722182400:04:001:1180, що розташована на території Дубівської сільської ради Ковельського району, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належить їй на праві власності згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ №04280, виданим 07.02.2002 року Дубівською сільською радою. Після спроби проведення реєстрації земельної ділянки вона дізналась про існування арешту на її нерухоме майно згідно того ж обтяження №41419741, яке внесено державним виконавцем у межах ВП №21158492, в якому нею вже в судовому порядку знімався арешт з належного їй на момент попереднього звернення до суду нерухомого майна.

Вказує, що згідно з відповіддю ДВС на адвокатській запит у Ковельському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №21158492 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-2900/10 від 18.08.2010 року про стягнення з неї та її сина солідарно заборгованості за кредитним договором. При примусовому виконанні виконавцем внесено відомості про арешт на все її нерухоме майно до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером обтяження 41419741. На підставі рішення суду знято арешт тільки на частину майна - належного їй на момент звернення до суду майна: зазначених в рішенні земельних ділянок та 1/5 частини квартири.

Зазначає, що на даний час кредитні зобов`язання за кредитним договором виконані, підстав для заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, які їй належать, відсутні. В даний час у відділі ДВС немає відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з неї.

Просить зняти арешт з усього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 41419741, що належить їй, накладеного в межах виконавчого провадження №21158492 на підставі постанови державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.09.2010 року. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону по типу обтяження, зареєстрований 06.09.2010 року о 18:28:03 год. за номером обтяження 10215271 реєстратором Волинської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (опис обтяження: все нерухоме майно в межах суми стягнення 31542 грн. 85 коп.)

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом залишено поза увагою, що предметом спору у даній справі є вимога про звільнення усього майна з-під арешту, накладеного в межах виконавчого провадження. Безпідставно не враховано, що позивач звернулась з даними вимогами у зв`язку з тим, що виконавче провадження, де позивач є боржником, на примусовому виконанні не перебуває, боргові зобов`язання позивача перед відповідачем відсутні повністю. Тобто, на теперішній час відсутні будь-які підстави перебування майна в арешті. На даний час вона обмежена у користуванні своєю земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності. Звертає увагу апеляційного суду на те, що подавши до суду даний позов, обрала належний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки арешт можливо зняти лише за рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Ковельський відділ ДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції зазначає, що 15.10.2010 року виконавче провадження № 21158492 було завершене на підставі п.10 ст.37 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» ( у старій редакції) (направлено за належністю), покликається на ст. 59 Закону та вказує, що при вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Відповідач - стягувач у виконавчому провадженні АТ «Державний ощадний банк України» у відзиві вказує, що банк не порушував права позивачки, надав довідку про відсутність майнових претензій до неї у зв`язку із повним погашенням боргу, а тому не повинен бути відповідачем у даній справі, та просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Покликається також на судову практику Верховного Суду, де вказано про те, що боржник для зняття арешту з майна має право звертатись до суду зі скаргою на дії виконавця, а не з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення - про задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами відсутній спір про право власності на майно, на яке накладено арешт, яке просить захистити позивач на підставі ст.391 України, і таке право позивача ніким не оспорюється, тому вимоги боржника про зняття арешту має розглядатися не в позовному провадженні, а в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України судового контролю за виконанням судових рішень шляхом оскарження дій державного виконавця.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно із п.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок: площею 0,542 га кадастровий номер 0722182400:04:002:1295, площею 1,3868 кадастровий номер 0722182400:04:002:1308, 0,4229 га, кадастровий номер 0722182400:04:001:1180, які знаходяться на території Дубівської сільської ради Ковельського району, та 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 .

На виконанні у Ковельському відділі ДВС перебувало ВП №21158492 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду від 18.08.2020 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 в сумі 31542 грн 85 коп., судовим рішенням було звернуто стягнення на автомобіль, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2006 року в сумі 31542 грн 85 коп.

При примусовому виконанні виконавчого листа внесено відомості про арешт майна ОСОБА_2 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер обтяження 41419741, предмет обтяження: невизначене майно, все рухоме майно в межах суми стягнення 31542 грн 85 коп.

15.10.2010 року матеріали даного виконавчого провадження скеровано за належністю до іншого відділу ДВС у м. Луцьк.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2019 року скасовано арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: на земельні ділянки площею 0,542 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1295, та площею 1,3868 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1308, які знаходяться на території Дубівської сільської ради Ковельського району, та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Ковельського відділу ДВС від 09.04.2021 року знято арешт з майна, зазначеного в рішенні суду, та внесено зміни в обтяження 41419741, внаслідок чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта залишилась інформація зі змінами, яка вказує на арешт всього нерухомого майна позивачки в межах суми 31542,85 грн, крім того, що було зняте за рішенням суду від 11.03.2019 р.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2019 року, постановою про зняття арешту від 09.04.2021 року, державним актом на право приватної власності на землю, відповіддю ДВС.

Згідно з довідкою філії Волинське обласне управління «АТ Ощадбанк» від 09.07.2018 року, виданою ОСОБА_3 , станом на 09.07.2018 року за кредитним договором №2592 від 28.12.2006 року, поручителем за яким виступала ОСОБА_2 , кредитні зобов`язання виконані та заборгованість відсутня.

Отже, відсутність зобов`язань позивачки ОСОБА_2 перед стягувачем у вказаному виконавчому провадженні встановлена, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування та закінчення виконавчого провадження в Луцькому ВДВС, яке було направлене з Ковельського ВДВС.

Позивачка стверджує, що виконавче провадження з виконання рішення суду закінчене у зв`язку з повним погашенням боргу перед банком шляхом реалізації заставного автомобіля, однак про це жодних доказів не подає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмовив позові.

Як встановлено судом, накладений державним виконавцем арешт на майно позивача в ході примусового виконання виконавчого листа суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасований рішенням суду.

Висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами відсутній спір про право власності на майно, на яке накладено арешт, та яке просить захистити позивач на підставі ст.391 ЦК України, і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява про зняття арешту має розглядатися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, є правильним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19.)

Установивши, що ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки фактично оскаржує дії посадових осіб органу державної виконавчої служби в ході проведення виконавчих дій, а тому обрала невірний та неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в обраний нею спосіб.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року в даній справі залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді