Рішення

від 22.12.2023 по справі 500/6811/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6811/23

22 грудня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (далі Підприємство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100519/2 від 24.08.2023.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції Підприємством подано електронну митну декларацію (далі - МД) №23UA209230090072U9 від 24.08.2023 з заявленою митною вартістю за ціною договору 2,00 дол.США/кг.

Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA209000/2023/100519/2 від 24.08.2023, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) до суми 2,20 дол.США/кг аргументуючи наступним: подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена; у поданих декларантом до митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме: відсутні відомості про умови поставки CFR-Klaipeda, що не відповідає п.4.1 договору (контракту) від 09.12.2022; у комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару; декларантом не подано документів, що підтверджують транспортні витрати, а також оплату транспортно-експедиційних послуг; відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці; графи 16, 23 CMR не заповнені, що унеможливлює перевірити правильність застосування числових значень митної вартості, неможливо перевірити факт договірних відносин суб`єктів ЗЕД.

Підприємство з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, серед яких: інвойс №90328953 від 16.08.2023, прайс-лист б/н від 16.08.2023, митна декларація країни відправлення 23LTLC0100EK248C09 від 22.08.2023, лист відправника від 16.08.2023, додаткова угода №22 до договору продажу і поставки №0912202201 від 09.12.2022.

Декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції), і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. В свою чергу, відповідач не навів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо оплати за товар, то позивач вказує, що згідно з рахунком №90328953 від 16.08.2023 оплата за поставлений товар повинна бути здійснена в порядку відтермінування - протягом 30 днів з дати виставлення рахунку. На день митного оформлення товар був оплачений (платіжна інструкція №136 від 17.08.2023).

Щодо відсутності у комерційному інвойсі даних про складові вартості товару, то позивач зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Всі дані необхідні для ідентифікації імпортованого товару (якісні та кількісні характеристики), ціна товару, умови поставки та оплати, покупця та продавця вказані у рахунку №90328953 від 16.08.2023. Умовами договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 передбачено, що вартість тари та упаковки входить у ціну товару.

Надуманою вважає Підприємство і таку підставу коригування митної вартості імпортованого товару як незаповнення граф 16, 23 CMR, бо це жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару. Необґрунтованими є сумніви митного органу щодо вартості транспортних послуг. Декларантом, крім договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28/09/2021 від 28.09.2021, надано відповідну заявку від 17.08.2023, рахунок на оплату від 22.08.2023 року, в якому чітко зазначено, що вартість транспортування до кордону 45000,00 грн (м. Клайпеда, Литва - м/п Ягодин, Україна) та по території України 15000,00 грн (м/п Ягодин, Україна - м. Тернопіль, Україна). Пунктом 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №23-2020 від 08.01.2020 передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виконання перевезення і здобуття рахунку, необхідних документів. Тому на день митного оформлення надані транспортно-експедиційні послуги не було оплачено позивачем, проте такі оплачені на день звернення до суду (платіжна інструкція №1933 від 13.09.2023).

Стосовно страхування товару, то позивач зазначає, що таке згідно з умовами поставки CIF Клайпеда, Литва - вартість, страхування і фрахт, здійснювалося продавцем, наданий сертифікат страхування BS23 №1411 від 23.08.2023 містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Такий сертифікат підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару.

Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

09.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує (а.с.50-55). В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що під час здійснення митного оформлення за МД № 23UA209230089851U0 від 24.08.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено недоліки та невідповідності у документах (зокрема щодо умов поставки), відсутність окремих документів (заявки на перевезення товару), відомості щодо складових митної вартості (тари й упакування, транспортування та страхування, розвантаження в порту призначення) не підтверджено документально та не піддаються перевірці. Виявлені факти вказували на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо складових митної вартості товару. Відтак, митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 10.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

09.12.2022 між компанією «Ice Fresh Seafood Ltd» (Ісландія), продавець, та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна), покупець, укладено зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару № 0912202201 (а.с.21 зворот - 22), до якого вносилися доповнення 16.08.2023 з відомостями про окремі партії продукції, зокрема їх вартість (а.с.17).

На виконання цього договору згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №90328953 від 16.08.2023, позивачем на митну територію України ввезено рибну продукцію (а.с.13 зворот, 14 зворот).

24.08.2023 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ № 23UA209230089851U0 (натомість позивач вказує іншу декларацію №23UA209230090072U9, за якою проведено митне оформлення після прийняття оскаржуваного рішення), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: риба морожена, непатрана, з головою. Не містить солі, прянощів. Не піддана тепловій обробці. Не містить ГМО. Скумбрія виду Scomber scombrus розмір 500+, виробництво липень 2023 р. - всього 10224 кг. Торговельна марка ICE FRESH SEAFOOD. Виробник: Sildarvinnslan hf. Країна виробництва: IS Ісландія (а.с.73).

До МД, як вбачається з інформації, що міститься в гр. 44, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подані наступні документи: CMR б/н від 22.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) №90328953 від 16.08.2023; прайс-лист б/н від 16.08.2023; пакувальний лист від 16.08.2023; сертифікат якості/декларація виробника від 16.08.2023; сертифікат походження № IS - 056795-1 від 16.08.2023; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0323519/L2-17170 від 22.08.2023; митну декларацію країни відправлення №23LTLC0100EK248С09 від 22.08.2023; рахунок-фактура BS23 №1411 від 23.08.2023; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28/09/2021 від 28.09.2021; рахунок на оплату №82 від 22.08.2023; довідка про транспортні витрати №б/н від 22.08.2023; договір №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022; додаткова угода №22 до договору№0912202201 продажу і поставки товару від 16.08.2023; лист відправника №б/н від 16.08.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100519/2 від 24.08.2023, у гр. 33 якого зазначено про те, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

«Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.08.2023 № 82 не містить відомостей щодо згаданих складових як то вивантаження, навантаження страхування, митні формальності у країні транзиту.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МК України.

Відповідно до 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.12.2022 № 0912202201 умови поставки CFR-Klaipeda не передбачено.

Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.16 та 23 CMR зазначається ім`я , адреса та штамп перевізника - відсутні реквізити (печатка та підпис); відповідним чином не дає змоги митному органу впевнитись у розмірі витрат на транспортування до митного кордону України та перевірити наявність договірних відносин суб`єктів ЗЕД.

Відповідно до вимог п. 2.2 договору перевезення від 28.09.2021 №28/09/2021 сторонами контракту підписується заявка на перевезення, у якій має зазначатися вартість перевезення. Даний документ до митного оформлення декларантом не надано, що відповідним чином не дає змоги митному органу впевнитись у розмірі витрат на транспортування до митного кордону України.

Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару».

Також у рішенні зазначено про витребування відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом не надіслано жодного додаткового документу.

В оскаржуваному рішенні вказано, що відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України (неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (статті 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA209230/2023/088768 від 22.08.2023 де вартість такого товару становить 2,20 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с.9).

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію №23UA209230090072U9 від 24.08.2023 (яку позивач помилково вказує як первинно подану), сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Також позивач у позовній заяві допускає інші неточності у номерах та датах документів, на що зауважує й відповідач у відзиві.

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів, вказаних судом вище, та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору. Митну вартість визначив за ціною договору, виходячи з розрахунку 2,00 дол.США за 1 кг продукції на загальну суму 20448 дол.США, до складових митної вартості включив витрати: транспортні витрати 20000 грн (витрати за кодом 10 - на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) та 326,90 євро (в перерахунку за офіційним курсом становить 12923,76 грн) витрат за кодом 11 (витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), про що зазначено в графі 17 оскаржуваного рішення.

Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з`ясував таке.

На підтвердження погодженої сторонами ціни за поставлену продукцію, декларантом позивача відповідачу надано такі документи: рахунок-фактуру №90328953 від 16.08.2023, прайс-лист б/н від 16.08.2023; договір №0912202201 продажу і поставки товару та додаткову угоду до нього №22 від 16.08.2023; лист відправника №б/н від 16.08.2023, у яких вказана інформація про ціну риби мороженої, непатраної з головою, скумбрії виду Scomber scombrus розмір 500+ згідно інвойсу №90328953 від 16.08.2023 за 1 кг на рівні 2,00 дол.США.

На момент митного оформлення товару Підприємством оплата проведена, хоча строк розрахунків ще не настав, бо відповідно до інвойсу №90328953 від 16.08.2023 строк сплати 30 днів з дати рахунку. До позову долучена платіжна інструкція №136 від 17.08.2023 про сплату коштів по цьому інвойсу продавцю (а.с.16), проте такий документ не подавався до МД.

Разом з тим, з аналізу наведених вище положень митного законодавства висновується, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Стосовно доводів митного органу в оскаржуваному рішенні про невідповідності в умовах постачання та їх інтерпретацію за правилами міжнародних перевезень Incoterms 2020 і значення для визначення митної вартості, то суд встановив таке. Відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) не передбачено умов поставки CFR- Klaipeda, за умовами пункту 4.1 договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 поставка товару здійснюється, серед іншого, на умовах CІF-Kлайпеда, CFR-Гданськ.

По рахунку-фактурі №90328953 від 16.08.2023 поставка товару здійснювалась на умовах CFR-Klaipeda вартість і фрахт. Фактично поставка на умовах CFR визначена умовами договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022, проте до іншого місця призначення.

Позивач у позовній заяві вказує недостовірну інформацію з посиланням на поставку у спірному випадку на умовах CIF Клайпеда, Литва - вартість, страхування і фрахт.

Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Incoterms 2020 на умовах поставки CFR вартість і фрахт, продавець доставляє товар на борт судна. Ризик втрати або товару переходить від продавця до покупця, коли товар опиняється на борту судна. Продавець повинен укласти договір і оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у зазначений порт призначення, покупець має прийняти і розвантажити товар у порту призначення. CIF вартість, страхування і фрахт, те ж саме, що й CFR, але з тим доповненням, що продавець також повинен забезпечити мінімальне страхове покриття ризику втрати товару покупцем або пошкодження товару під час перевезення.

З огляду на це, на думку суду, умови поставки CFR-Klaipeda не впливають на можливість перевірки числових значень митної вартості за вказаних у цій справі умов. Витрати на страхування не заявлялися, а розвантаження та транспортування від порту Klaipeda покладалися на покупця і підтверджені належними та допустимими доказами. У митну вартість включені як витрати на вивантаження, розвантаження у порту призначення, так і витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України на підставі рахунку-фактури BS23 №1411 від 23.08.2023 на експедиційні послуги; рахунку на оплату №82 від 22.08.2023; довідки про транспортні витрати №б/н від 22.08.2023.

Також суд зауважує, що такі недоліки стосовно умов поставки (невідповідності умов договору конкретній поставці) не впливають на митну вартість імпортованого товару, а тому суд не вважає їх істотними та такими, що вказують на розбіжності в числових значення митної вартості, позаяк умови поставки CFR вартість і фрахт розмежовують витрати продавця, які включаються ним до ціни товару (у фактурну вартість), а які витрати несе покупець. Понесенні витрати позивач як покупець включив у митну вартість товару.

Інший недолік, на який вказує Львівська митниця в оскаржуваному рішенні стосується незаповнення граф 16, 23 CMR (в яких зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника). З цього приводу суд зауважує, що офіційний переклад такого документу позивачем не надано. Проте з долученої копії не перекладеного документу вбачається відсутність заповнених граф 16, 23 CMR (а.с.15), проте відповідач не вказує, яким чином відомості про перевізника, які не заповнені в CMR, впливають на заявлену митну вартість імпортованого товару та її складові.

Стосовно не підтвердження витрат на транспортування за тих обставин, які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, то суд встановив, що на підтвердження таких витрат декларантом до митного оформлення по спірній МД подано договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28/09/2021 від 28.09.2021, рахунок на оплату №82 від 22.08.2023 та довідку від 22.08.2023 про транспортні витрати, з яких вбачається, що вартість транспортних витрат при перевезенні товару по рахунку фактурі №90328953 від 16.08.2023 складає 20000,00 грн (а.с.86-89).

Пунктом 4.1. договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28/09/2021 від 28.09.2021 передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виконання перевезення і здобуття рахунку, необхідних документів. Тому на день митного оформлення надані транспортно-експедиційні послуги не було оплачено позивачем, проте на день подання позовної заяви розрахунки проведені (платіжна інструкція №1933 від 13.09.2023).

Позивач вказує на подання разом з МД №UA209000/2023/100519/2 від 24.08.2023 заявки №50 від 17.08.2023 до договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28/09/2021 від 28.09.2021, проте така відсутня в переліку документів вказаних у графі 44 МД. Позивач вводить в суд в оману, надаючи недостовірні відомості стосовно поданих документів для митного оформлення.

В оскаржуваному рішенні митний орган вказує про неподання йому такої заявки до МД. Разом з тим, митний орган не вказує, яким чином наявність чи відсутність такої заявки впливає на складові митної вартості, зокрема, на суму транспортних витрат. Обумовлена договором перевезення заявка є документом, що попередньо узгоджує відомості конкретного замовлення та стосується лише договірних зобов`язань між учасниками господарський відносин та порядку їх виконання.

На переконання суду, відсутність вказаної заяви, а також фактичних розрахунків (перерахування коштів) належить до питання виконання господарських зобов`язань між сторонами договору виконавцем та замовником. Відсутність заявки, оплати рахунку за надані транспортні послуги, при їх фактичному наданні, не впливає на розмір митної вартості оцінюваного товару.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

З огляду на це суд зазначає, що надані декларантом позивача докази витрат на транспортне перевезення імпортованого товару є допустимими і достатніми доказами на підтвердження відповідних витрат на перевезення товарів, які включені до митної вартості товару.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Отже, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про недоліки та розбіжності у документах, чи неподання таких.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Також суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Додатково суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО «Інспектор» та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100519/2 від 24.08.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Разом з тим, не може залишитися поза увагою суду неналежна підготовка позовної заяви та доданих до неї документів представником позивача адвокатом Боровою Л.В. Позовна заява містить невідповідності щодо обставин справи, наведення спростування обставин, які не є підставою прийняття оскаржуваного рішення, численні неточності у посиланнях на первинні документи та інше, що демонструє неналежну підготовку адвоката до представництва інтересів сторони у суді, неповагу до учасників процесу та суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2147,20 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №2216 від 20.10.2023 (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100519/2 від 24 серпня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (вулиця Бродівська, 44, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21153067).

Відповідач: Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вулиця Костюшка, 1, місто Львів, Львівська, 79007, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43971343).

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.