Постанова

від 12.12.2023 по справі 387/1188/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

12 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 387/1188/22

провадження № 22-ц/4809/1430/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Степ+»,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного судуКіровоградської області від 11 вересня 2023 року у складі судді МайстераІ.П.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «Степ+» (далі по тексту ФГ «Степ+») про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування заяви посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 6,8776 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 14 лютого 2014 року, який укладено між сторонами та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2014 року, номер запису про речове право 4721368, перебуває в оренді у ФГ «Степ +» строком на 25 років. Відповідно до п.9 договору за оренду належної позивачеві земельної ділянки відповідач зобов`язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 4% від нормативно грошової оцінки землі. Згідно з п.11 договору оренди - орендна плата вноситься до 31 грудня щорічно. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав, проте відповідач не сплатив орендну плату за 2016, 2019, 2021 роки. За таких обставин ОСОБА_1 вважав, що має право вимагати розірвання договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки,тому звернувся до суду із даним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 лютого 2014 року, укладений між ним та ФГ «Степ+», скасувати запис про інше речове право номер 4721368 від 19 лютого 2014 року та зобов`язати ФГ «Степ+» повернути земельну ділянку площею 6,8776 га, кадастровий номер 3523687000:02:000:0742, стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у сумі 5000,00 грн.

Рішенням Добровеличківського районного судуКіровоградської області від 11 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Іванченко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523687000:02:000:0742,площею 6,8776 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.15).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 30 листопада 2022 року №316422512, в реєстрі 19 лютого 2014 року за №4721368 зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н, виданого 19 лютого 2014 року, орендар ФГ «Степ+», орендодавець ОСОБА_1 (а.с.14-16).

14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Степ+» було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначенні з кадастровим номером3523687000:02:000:0742, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради, загальною площею 6,8776 га. У пункті 5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору оренди землі становить 140375 гривень.Згідно з п.8 договору договір укладено на 25 років. Пунктами 9,11 договору передбачено, що орендна плата у рік складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься до 31 грудня щорічно. У разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цим договором, справляється пеня (п.13 договору) (а.с.9-10).

Як свідчать відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених коштів станом на 12 жовтня 2022 року №1112-22-0102, ОСОБА_1 у період 2014-2018 роки отримав такі доходи від ФГ «Степ+» за надання майна у лізинг: 2014 рік - 5615 грн, 2015 рік - 16800 грн, 2017 рік 15000 грн, 2018 рік - 15000 грн. Крім того, ОСОБА_1 у 2014 році також отримав суму поворотної фінансової допомоги від ФГ «Степ+» у розмірі 130000 грн (а.с.11-12).

Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених коштів станом на 12 жовтня 2022 року №1112-22-01024 ОСОБА_1 в період 2019-2022 роки отримав доходи від ФГ «Степ+» за надання майна в лізинг: у розмірі 8563,93 грн (2020 рік) (а.с.13).

Згідно з відомостями про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 4 квартал 2022 року ОСОБА_1 отримав доходи від ФГ «Степ+» у розмірі 24349,07 грн ( а.с.35-36).

Судом першої інстанції було встановлено, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 згідно з договором позики від 14 лютого 2014 року №б/н отримав від відповідача позику у розмірі 130000 грн в рахунок орендної плати за 25 років, про що свідчить надана стороною відповідача копія розписки, та про отримання якої сторона позивача у судовому засіданні не заперечувала (а.с.34).

Також судом встановлено, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Степ+» було укладено договір позики, за умовами якого ФГ «Степ+» надало ОСОБА_1 грошової позики у розмірі 130000 грн за умови існування постійних та нерозривних орендних відносин щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером3523687000:02:000:0742,площею 6,8776 га, яка знаходиться на території Тернівської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, п.5.2 якого передбачено, що позичальник зобов`язується повертати позику щорічно рівними частинами не пізніше 30 листопада поточного року. допускається зустрічне зарахування зобов`язань (а.с.33).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Згідно з ст. 93 ЗК України, відносини пов`язані з орендою землі регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон №161-ХІV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону №161-ХІV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельної ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди .

Відповідно до ст.22 Закону №161-ХІV орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону №161-ХІV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ч.1.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Згідно з ч.1 ст.32 Закону №161-ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною другою ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року справі № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року справа № 6-1449цс17 .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, у тому числі, договори, а саме домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Цивільний кодекс України встановлює презумпцію свободи договірних зв`язків, яка закріплена у статті 627 цього кодексу, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Звертаючись до суду із позовом позивач посилався на те, що він не одержав орендну плату протягом всього часу користування відповідачем земельною ділянкою, а тому є підстави для застосування п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України та розірвання спірного договору оренди.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 під час укладення спірного договору оренди землі отримав від відповідача позику у сумі 130000 грн згідно з договором позики від 14 лютого 2014 року б/н в рахунок орендної плати за 25 років, що підтверджується наданою стороною відповідача копією розписки від 14 лютого 2014 року (а.с.34), та про отримання якої позивач у судовому засіданні не заперечував.

Доводами апеляційної скарги стало те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що 14.02.2014 позивач отримав від ФГ «Степ+» 130000 грн у рахунок майбутніх платежів за договором оренди, а також те, що поза увагою суду залишилося недослідженим питання про те, хто ж направду отримував орендну плату замість позивача, оскільки у разі зарахування зустрічних зобов`язань у первинній бухгалтерській документації не може відображатися виплата орендної плати позивачеві.

Судом встановлено, що за умовами договору позики від 14 лютого 2014 року ФГ «Степ+» надало ОСОБА_1 грошову позику у розмірі 130000 грн за умови існування постійних та нерозривних орендних відносин щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером3523687000:02:000:0742,площею 6,8776 га, яка знаходиться на території Тернівської ради та належить позичальнику (п.1.2 договору). У свою чергу позичальник зобов`язується повертати позику щорічно рівними частинами не пізніше 30 листопада поточного року. Допускається зустрічне зарахування зобов`язань (п.5.2 договору). Відповідно до п.4.1 договору строк позики розпочинається з дня передачі позики позикодавцю і становить 300 календарних місяців. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові та закінчується фактом повернення позики (п.7.1 договору).

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Стаття 601 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Факт отримання позивачем позики у сумі 130000 грн сторонами не заперечувався. Досліджені судом докази вказують на те, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 отримав від ФГ «Степ+» 130000 грн у рахунок майбутніх платежів за договором оренди від 14 лютого 2014 року. Сторони узгодили, що отримання ОСОБА_1 130000 грн у рахунок орендної плати вказує на обов`язок відповідача зустрічного зарахування зобов`язань, що не було належним чином відображено у податковому обліку.

При цьому колегія суддів погоджується, що питання порушення відповідачем бухгалтерського обліку та фінансової дисципліни при здійсненні своєї діяльності не є предметом позову у цій справі.

Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що позивачем не було доведено істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України). Неналежне відображення в податковій звітності способу оплати орендної плати не спростовує факту сплати відповідачем орендної плати за майбутні періоди, які погоджені сторонами договору оренди землі відповідно до змісту наявної розписки від 14 лютого 2014 року. Стороною позивача не було доведено, що згідно з платіжними відомостями за 2016, 2019, 2021 роки позивачу сплачено орендну плату у меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору оренди землі (4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду Українивід 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постановівід 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17.

Отже позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки, як убачається із письмових доказів по справі, зобов`язання між сторонами припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Очевидно, що дії позивача, який отримав 14.02.2014 130000 грн позики у рахунок орендної плати за 25 років, а згодом пред`являє позов про розірвання договору оренди землі від 14 лютого 2014 року б/н з підстав систематичної несплати йому орендної плати, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору позики та отриманню позики у рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду, наведеними в описовій частині оскаржуваного рішення. Фактично, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного судуКіровоградської області від 11 вересня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко