Постанова

від 22.12.2023 по справі 520/23648/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 р. Справа № 520/23648/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДОМ "ПЛАСТИК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 (суддя Зінченко А.В.; м. Харків) по справі № 520/23648/23

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДОМ "ПЛАСТИК"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговый дом «Пластик» (даліпозивач, ПП «Торговый дом «Пластик») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далівідповідач, Харківська митниця, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023, винесені відповідачем за результатами перевірки митних декларацій №23UА807200004893U6 та № 23UА807200004892U7, про відмову ПП «Торговый дом «Пластик» у митному оформленні товарів є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом на виконання вимог частини 2статті 53 Митного кодексу України(далі -МК України) було надано митному органу повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про вартість товару, зокрема: контракти з постачальниками, специфікації до контрактів, рахункифактури (інвойси), платіжні інструкції, що стосуються оплати вартості товару, документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Всі подані документи узгоджувалися між собою, не містили будь-яких розбіжностей або ознак підробки. Вказані обставини свідчать про те, що митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 адміністративний позов Приватного підприємства "ТОРГОВЫЙ ДОМ "ПЛАСТИК" (просп. Любові Малої, буд. 45-А,м. Харків, 61039,код ЄДРПОУ 32337550) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків, 61003,код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована твердженням про протиправність рішень відповідача від 02.05.2023, якими відкориговано митну вартість товарів, імпортованих позивачем, оскільки митному органу було надано усі наявні у декларанта документи (обов`язкові та додаткові), які в сукупності свідчили про достовірність обраного позивачем методу визначення митної вартості оцінюваного товару (за ціною договору), зокрема звіти про оцінку майна №№ 06/07/2023/01, 06/07/2023/02 від 06.07.2023.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, порушуючи приписи ст. 242 КАС України, не надав жодної оцінки аргументам позивача, викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив на позов. Натомість, за основу для рішення суд першої інстанції взяв текст відзиву на позов, поданий відповідачем.

Відповідач, у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Наполягав на правомірності оскаржуваних рішень № UА807000/2023/000220/2 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023, оскільки за результатами перевірки та співставлення поданих до митного контролю документів було встановлено, що рівень митної вартості, заявлений позивачем є вищим за рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено. Крім того, вказує, що наданий до митного оформлення договір на перевезення не можливо було прочитати через погану якість документу, а також до митного оформлення позивачем не було надано документів від виробника (прайс-лист, калькуляція). Наведене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 23UА807200004893U6 та № 23UА807200004892U7, що і стало підставою для витребування декларанта додаткових документів, які в підсумку позивач не надав, чим підтвердив сумніви митного органу щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості поданого до митного оформлення товару. З урахуванням викладеного, відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято рішення № UА807000/2023/000220/2 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023 про коригування митної вартості товару, з урахуванням наявної у Харківської митниці цінової інформації, що міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Таким чином, відповідач стверджує, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000220/2 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.04.2023 між ПП «Торговый дом «Пластик» та O.M.K.T OZER METAL KAPLAMA TAMPON SAN. TIC. LTD.STI було укладено Контракт на поставку автомобільних запчастин №20/04-23, та 13.04.2023 між ПП «Торговый дом «Пластик» та EUROBUMP OTOMOTIV SAN. VE TIC. A.Sукладено контракт на поставку автомобільних запчастин № 13/04-23, на виконання умов яких декларантом в інтересах позивача було подано до Харківської митниці митні декларації, які було прийнято митним органом з присвоєнням їм номерів № 23UА807200004927U8 від 02.05.2023 та № 23UА807200004926119 від 24.04.2023.

До вказаних митних декларацій було додано: довідку про транспортні витрати вих. № 4 від 27.04.2023, контракт №20/04-23 від 20.04.2023, специфікацію №1 від 20.04.2023 року до Контракту №20/04-23 від 20.04.2023, контракт №13/04-23-1 від 13.04.2023, специфікацію №1 від 13.04.2023 року до Контракту №13/04-23-1 від 13.04.2023, рахунок-фактуру (інвойс): по ВМД № 23UА807200004927U8 - інвойс № OZR2023000000097 від 24.04.2023 та по ВМД № 23UА807200004926119 - інвойс № IHR2023000000205 від 25.04.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті № 2 від 26 квітня 2023 року, платіжна інструкція в іноземній валюті № 1 від 26 квітня 2023, платіжна інструкція в іноземній валюті № 4 від 27 квітня 2023, договір перевезення № 20/04/23 від 20.04.2023, та довідка про транспортні витрати вих № 04 від 27.04.2023, автотранспортна накладна №771725 від 27.04.2023, пакувальні листи OZR2023000000097 від 24.04.2023 та б/н від 25.04.2023, сертифікати про походження № У 0560591 від 26.04.2023 та № 2. 0204724 від 26.04.2023, витяги з каталогу від 27.04.2023, копії митних декларацій країни відправлення № 23341300EX00332424 від 27.04.2023 та № 23341300EX00329624 від 26.04.2023, рахунок-проформа № 01134 від. 17.04.2023, автотранспортна накладна №771724 від 26.04.2023 та судове рішення по справі 520/194/20 від 02.04.2020.

Вважаючи, що ПП «Торговый дом «Пластик» не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було сформовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000230 від 02.05.2023 та № 11А807200/2023/000229 від 02.05.2023 (а.с. 22, 28) та, в подальшому, ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів: № UА807000/2023/000220/2від 02.05.2023 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023 (а.с. 20-21, 27-28), відповідно до яких скориговано митну вартість товару за резервним методом.

Ухвалюючи зазначені рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних рішень Харківської митниці № UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023, як таких, що оформлені з додержанням вимог ч.2 ст.55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 та винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування, на думку суду,відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначенихстаттею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по текстуМК України).

Статтею 246 МК Українивстановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконаннястатті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК Українипередбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ятастатті 58 МК України).

Відповідно до частини першоїстатті 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першоїстатті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьоїстатті 58 МК України.

Згідно з частиною другоюстатті 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зістаттею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьоїстатті 58 МК Україниу разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина другастатті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятоїстатті 53 МК Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змістустатті 53 МК Українивипливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьоїстатті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьоюстатті 53 МК Українивстановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості №UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та №UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023, в обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості на підставі вимог ст.ст.54,55,57,58,59 відповідач зазначив про: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

не наданння договору на перевезення, рахунку про перевезення та платіжного доручення про сплату за перевезення;

не надання документів від виробника товару (прайс-лист, калькуляція);

не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари; інформації щодо угод на подібні товари; інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

відсутність даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат, у зв`язку з продажем на митній території України;

відсутність даних щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів, щодо витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, щодо прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Зазначено, що коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до ст. 64 МК України.

Джерелом інформації для рішення № UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 слугувала МД № UА807200/2023/3389 від 29.03.2023. Розрахунок митної вартості за вказаним рішенням: товар № 1: 5,42 дол США/кг, товар №2: 6,76 дол США/кг.

Джерелом інформації для рішення № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023 слугувала МД № UА807200/2023/4851 від 01.05.2023. Розрахунок митної вартості за вказаним рішенням: товар № 1: 5,42 дол США/кг.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в МД UА807200/2023/3389 від 29.03.2023 року та № UА807200/2023/4851 від 01.05.2023 року, що були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митними деклараціями позивача та деклараціями, які використані митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Незазначення такої інформації в спірних рішеннях дозволяє колегії суддів дійти висновку про неналежне обґрунтування митним органом необхідності визначення митної вартості за резервним методом.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Крім того, як зазначено вище, у рішенні про коригування митної вартості митним органом наведено розрахунок митної вартості, який складає: за товар № 1: 5,42 дол США/кг, товар №2: 6,76 дол США/кг за рішенням № UА807000/2023/000220/2 та за товар № 1: 5,42 дол США/кг відповідно до рішення № UА807000/2023/000241/2.

Разом з цим, враховуючи специфіку товару, який було задекларовано позивачем (запасні частини до автомобілів) колегія суддів вважає некоректним використання саме такого способу розрахунку митної вартості (за ціною за кілограм) товару, оскільки товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на очевидну неможливість розрахунку ціни ввезеного товару виходячи із ціни останнього за кілограм.

Щодо посилань митного органу про не надання позивачем до митного оформлення договору на перевезення, рахунку про перевезення та платіжного доручення про сплату за перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту карток відмови в прийнятті митних декларацій № UА807200/2023/000230 та № 11А807200/2023/000229 від 02.05.2023 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів зазначено автотранспортні накладні № 771725 від 27.04.2023 та № 771724 від 26.04.2023, документи, що підтверджують вартість перевезення товару № 04 від 27.04.2021, договір про перевезення № 20/04/23 від 20.04.2023.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також надано рахунок № 15 від 28.04.2023, виставлений ФОП ОСОБА_1 за надання позивачу послуг з міжнародного перевезення вантажу загальною вартістю 74000 грн (а.с. 47) та платіжну інструкцію № 72 від 04.05.2023 на суму 74000 грн про оплату позивачем вказаних послуг (а.с. 48) акт виконаних робіт № 15 від 02.05.2023, яким засвідчено виконання перевізником ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення міжнародного вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) м. Стамбул (Туреччина) м. Харків (Україна) згідно умов договору перевезення № 20/04/23 від 20.04.2023, укладеного з ПП «Торговый дом «Пластик», вартість яких складає 74000 грн (а.с. 49).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів установила, що на виконання умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20/04/23 від 20.04.2023, перевізником ФОП ОСОБА_1 було оформлено рахунок № 15 від 28.04.2023, в якому зазначено, що останній надає ПП «Торговый дом «Пластик», (замовник) транспортні послуги з міжнародного перевезення вантажу автомобілем «РЕНО» НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: м. Бурса (Туреччина) м. Стамбул (Туреччина) м. Харків (Україна) на суму 74000 грн.

Наведені відомості про перевезення задекларованого позивачем товару містяться також в довідці про транспортні витрати № 04 від 27.04.2023, яка надавалась до митного оформлення, що підтверджується змістом карток відмови в прийнятті митних декларацій.

Варто зазначити, що відомості, зазначені в наведених документах повністю узгоджуються між собою та не містять жодних розбіжностей з митною декларацією та іншими документами, які були надані митному органу.

Посилання Харківської митниці на ненадання документів від виробника товару (прайс-лист, калькуляція) та відсутність інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки як зазначав позивач, зокрема, у поданих до митного органу поясненнях, у відповідь на запит до постачальника щодо надання калькуляції товару, останній повідомив про неможливість надати таку інформацію, оскільки вона є комерційною таємницею (а.с. 88). Крім того, змістом карток відмови в прийнятті митних декларації підтверджується надання до митниці витягів з каталогу від 27.04.2023.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари та інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено обов`язку подання такого виду документів.

Неприйнятними є і доводи апелянта про ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, оскільки в контрактах на поставку автомобільних запчастин №20/04-23, та № 13/04-23 від 13.04.2023, які було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних; договірні відносини взагалі не передбачали існування наведених в оскаржуваному рішенні витрат.

Посилання відповідача на відсутність даних щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, під час митного оформлення позивачем було подано довідку про транспортні витрати № 4 від 27.04.2023, де вказано інформацію про вказані витрати та, поміж іншого, зазначено, що страхування вантажу не проводилось, що виключає існування відповідних відомостей.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваних рішеннях від 02.05.2023 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД UА807200/2023/3389 від 29.03.2023 року та № UА807200/2023/4851 від 01.05.2023 року.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей58і59 цьогоКодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митні декларації, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на їх номер та дату, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.

Крім того, як зазначено вище, у рішеннях про коригування митної вартості митним органом наведено розрахунок митної вартості, який складає 5,42 $ та 6,76 $ за кг товару.

Разом з цим, враховуючи специфіку товару, який було задекларовано позивачем (запасні частини до автомобілів), колегія суддів вважає некоректним використання саме такого способу розрахунку митної вартості (за ціною за кілограм) товару, оскільки товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на не зазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на очевидну неможливість розрахунку ціни ввезеного товару виходячи із ціни останнього за кілограм.

Відповідно до частин 1 та 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, щооскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та № UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023 винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбаченіМитним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1статті 317 КАС Українинеповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Торговый дом «Пластик» колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 18.10.2023 у справі 520/23648/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 151 від 24.07.2023 та №152 від 24.07.2023, вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5368 грн та відповідно до платіжної інструкції №263 від 30.10.2023 за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8052 грн, що в загальному розмірі становить 13420 грн.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 13420 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДОМ "ПЛАСТИК" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 520/23648/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "ТОРГОВЫЙ ДОМ "ПЛАСТИК" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України №UА807000/2023/000220/2 від 02.05.2023 та №UА807000/2023/000241/2 від 02.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626)на користь Приватного підприємства "ТОРГОВЫЙ ДОМ "ПЛАСТИК"(просп. Любові Малої, буд. 45-А, м. Харків,61039, код ЄДРПОУ 32337550) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова