Ухвала

від 20.12.2023 по справі 160/4155/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №160/4155/23

адміністративне провадження № К/990/41451/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається як на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з причин, що не залежали від його волі (повернення своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування), так і на залишення апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали обставин повторного звернення із апеляційною скаргою у найкоротші строки після повернення первинної скарги та сплати судового збору. Також вказує, що через впровадження воєнного стану відповідач не міг вчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стенкор» звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7353014/41557466 від 19.09.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 139 від 17.05.2021 та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день, а його засвідчена копія отримана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 18.05.2023.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган 01.06.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 26.06.2023 Третій апеляційний адміністративний суд, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, повернув останньому таку скаргу з причини несплати судового збору.

23.08.2023 контролюючий орган повторно подав апеляційну скаргу, порушивши, при цьому, питання поновлення строку апеляційного оскарження.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2023, визнавши неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення. При цьому виходив з того, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, блокуванням рахунків останніх тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження судового рішення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався, серед іншого, положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали від 17.10.2023 контролюючий орган подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тими ж обставинами (повернення первинної своєчасної поданої апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору; повторне звернення з апеляційною скаргою у межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення), яким вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 17.10.2023; крім того, вказав на введення на території України воєнного стану.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 13.11.2023.

Зауважив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.

Також вказав, що останнім днем строку подання апеляційної скарги було 19.06.2023 (день, який був першим робочим днем після 17.06.2023 - останнього дня для подачі апеляційної скарги, який припав на вихідний день); в той же час, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 до суду апеляційної інстанції подана 23.08.2023, тобто з двомісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення. У той же час в обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження контролюючим органом не надано доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Визнав й суд неповажними посилання скаржника на неналежне виконання працівниками контролюючого органу своїх обов`язків, як на підставу, унеможливлюючу вчасне звернення з апеляційної скаргою, зазначивши, що такі обставини, навпаки, свідчать про незадовільну організацію роботи, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.

В даному випадку скаржник не зазначив, які конкретні обставини зробили неможливим вчасне звернення із апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 13.11.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова