Ухвала

від 22.12.2023 по справі 300/2368/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 300/2368/23

адміністративне провадження № К/990/41904/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №300/2368/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, Територіального сервісного центру 2641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, Територіального сервісного центру 2641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідачів повернути їй посвідчення водія ОСОБА_2 (її онука) після скасування рішення суду першої інстанції про позбавлення особи права на керування транспортним засобами;

- зобов`язати повернути їй посвідчення водія на підставі нотаріальної довіреності від 21 березня 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що у березні 2023 року позивачка звернулася до відповідачів з письмовою заявою про повернення їй, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21 березня 2023 року, посвідчення водія її онука ОСОБА_2 у зв`язку із скасуванням судового рішення та закриття адміністративного провадження про притягнення його до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, у тому числі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на один рік. Проте у поверненні посвідчення водія позивачці, як повіреній та уповноваженій особі за довіреністю, відмовлено.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

12 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №300/2368/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржниця указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивачка зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, неправильно застосували норми пунктів 2 та 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, пунктів 8, 10, абзацу другого пункту 11 розділу XII Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 грудня 2009 року №515. Тому, на її думку, це питання потребує вирішення Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку щодо представництва у питаннях повернення водійського посвідчення за нотаріальною довіреністю у зв`язку із скасуванням у апеляційному порядку постанови суду та закриттям адміністративного провадження про притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП, у тому числі з позбавленням її права керувати транспортними засобами.

Разом з тим пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права та обставин, установлених судами у цій справі.

Тож саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржниця, серед іншого, у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Такі доводи ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що правове питання є головним та основним, має винятково актуальне значення для формування правильного застосування представництва у цивільному праві. Стосується здійснення цивільних прав вільно та на власний розсуд, буде сприяти належному урядуванню, завданням та основним засадам адміністративного судочинства, правильного застосування та розуміння прав та свобод у державі.

Верховний Суд не приймає такі аргументи заявниці, оскільки вирішення питань представництва у цивільному праві перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів, а по тексту скарги також є посилання на норми Цивільного процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №300/2368/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко