Рішення

від 21.12.2023 по справі 380/5376/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/5376/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (вул. Л. Українки, 77, м. Жовква, Львівська область, 80300) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (Позивач/ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач-1/ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (Відповідач-2/ДПС України), в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.05.2023, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Львівській області від 24.01.2023 № 8137021/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2022 № 32 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 32 від 15.07.2022 датою її подання 28.07.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Львівській області від 24.01.2023 № 8137020/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2022 № 33 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 33 від 15.07.2022 датою її подання 28.07.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Львівській області від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.08.2022 № 32 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 32 від 16.08.2022 датою її подання 05.09.2022;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» судові витрати в сумі 7 026 (сім тисяч двадцять шість) гривень рівно;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» судові витрати в сумі 7 026 (сім тисяч двадцять шість) гривень рівно.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі також Комісія) про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкових накладних ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Позивач вказує, що податкові зобов`язання, за фактом виникнення яких ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» виписані податкові накладні № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 виникли у зв`язку зі здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідно до умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «КААПРІ».

На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» здійснило поставку ТОВ «Фірма «КААПРІ» товару за Видатковими накладними № 715/1 від 15.07.2022 на суму загальну суму 105516,00 грн: ганчір`я (трикотаж кольоровий) на суму 44 016,00 грн; ганчір`я (трикотаж білий) на суму 26400,00 грн, ганчір`я (трикотаж світлий) на суму 35100,00 грн; № 816/1 від 16.08.2022 - ганчір`я (трикотаж кольоровий) на суму 82 530,00 грн. З урахуванням зазначеного, факт виникнення першої з подій, зумовлений здійсненням господарських операцій з поставки партій товару засвідчених відповідними про це первинними документами - видатковими накладними.

Позивач вказує, що первинні документи з поставки товарів, транспортування та оплати складені у відповідності до вимог чинного законодавства, містять необхідні для таких документів реквізити. Відсутні будь-які обставини, які зумовлюють невизнання таких документів, чи невизнання фактів здійснення господарських операцій, засвідчених такими документами.

Позивач відзначає, що чинним законодавством чітко встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі виключно за формою згідно з додатком до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. В свою чергу форма додатку (Рішення) передбачає необхідність зі сторони відповідача зазначати, яких саме документів не було надано («підкреслити документи, які не було надано»). Але відповідач в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних взагалі не конкретизує, яких саме документів не було надано позивачем. Окрім цього, квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять в собі навіть примірного переліку документів, які слід було подати позивачу для їх реєстрації. Комісією регіонального рівня не зазначено конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, а також не вказано, яких саме документів не надано позивачем та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, адже з метою проведення реєстрації податкових накладних в ЄРПН (реєстрація яких була зупинена) позивач подав контролюючому органу відповідні пояснення та копії первинних документів, які підтверджували законність здійснення господарських операцій, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації спірних накладних. Просить врахувати усталені правові позиції Верховного Суду стосовно аналогічних спірних правовідносин.

Позивач підсумовує, що прийняття оскаржуваних рішень відповідачем про відмову у реєстрації податкових накладних TOB «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних, відбулось необґрунтовано та невмотивовано, а також з порушенням вимог щодо змісту, форми прийняття відповідних рішень/вчинення відповідних дій.

Позивач уважає, що належним та ефективним способом захисту його порушеного права буде зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН, подані ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» податкові накладні, датою їх первинного подання на реєстрацію.

З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.

Також у позовній заяві позивач вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у розмірі 6000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи, які наведені у позовній заяві та зазначив, що протиправність оскаржуваних рішень у справі не спростована відповідачами. Позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позиція відповідачів викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідачі вказують, що платник податку ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» подано на реєстрацію податкові накладні № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022.

Відповідно до квитанцій від 28.07.2022 та 05.09.2022 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 6310 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Контролюючим органом запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачі зазначають, що зміст господарської операції, у зв`язку з виконанням якої відбувається реєстрація ПН, податковому органу невідомий. Тобто сам платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції.

Також відповідачі зазначають, що позивачем було подано до контролюючого органу Повідомлення із поясненнями та копії документів щодо спірних податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Відповідно до рішень комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних області від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову реєстрації податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг ) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкових накладних. Предметом дослідження комісією Головного управління ДПС у Львівській області по податкових накладних були тільки ті документи, які були подані позивачем, а до суду позивач вже подає перелік документів який є значно розширеним і такі документи не завірені згідно законодавства України.

Так, ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» не додано на розгляд комісії, а ні до позовної заяви документи щодо поставлених: ТМЦ з Код УКТ ЗЕД 6310, а саме закупівлі (наявності), зберігання, штатний розпис не є достатнім доказом, який засвідчує наявність працівників, достатнім доказом може бути подана звітність ЄСВ.

Також звертають увагу суду, що в ТТН №0802/1 від 02.08.2022; ТТН № 0209/2 від 09.02.2022; ТТН № 0705/1 від 05.07.2022; ТТН №0803/1 від 03.08.2022; ТТН №0803 від 03.08.2022; ТТН №0603 від 03.06.2022; ТТН №0610 від 10.06.2022; ТТН №Р 715/1 від 15.07.2022; ТТН №Р816/1 від 16.08.2022 не містять чіткої адреси Навантаження/ Розвантаження, а лише адресу: Львівська область, м. Миколаїв або м. Львів. Крім цього, банківська виписка не є належним розрахунковим документом, в той час, як позивачем не долучено належних розрахункових документів, а саме платіжного доручення.

На думку відповідачів, у контролюючого органу у спірному випадку були законні підстави для прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, а тому такі є правомірними.

Додатково відповідачі зазначають, що зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну є передчасним, в той час, як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути питання щодо реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН.

З огляду на вищенаведене просять суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачі зазначили, що позивач належним чином необґрунтовано суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а тому просять суд відмовити позивачеві у клопотанні про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 березня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 05 травня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

10.11.2021 року міжТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» (Покупець) укладено Договір поставки товару № 1110.

За умовами зазначеного Договору Постачальник протягом терміну дії даного Договору зобов`язується поставити та передати у власність Покупця ганчір`я трикотажне, синтетичне, бавовняне, а також інший товар за номенклатурою, цінами та кількостями, що погоджуються сторонами в накладних, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із п. 1.2., 1.3., 1.5. Договору поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною накладною на відпуск товару (видатковою накладною). Номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у накладних. Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним Договором переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом Покупця (його представника) у видатковій накладній.

Умовами п. 5.3., 5.5 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється Постачальником (силами та/чи за рахунок Постачальника) до вказаного Покупцем місця (якщо в рахунку-фактурі, специфікації, накладній не вказано інше). Сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата фактичної передачі товару згідно накладної та товарно-транспортної накладної (дата, вказана на накладній чи товарно-транспортній накладній) на умовах п. 5.6. цього договору.

На виконання умов зазначеного Договору поставки товару ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» здійснило поставку ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» товару згідно із видатковою накладною № 715/1 від 15.07.2022 на загальну суму 105516,00 грн - ганчір`я (трикотаж кольоровий) на суму 44016,00 грн; ганчір`я (трикотаж білий) на суму 26400,00 грн, ганчір`я (трикотаж світлий) на суму 35100,00 грн.

Доставка даного товару була здійснена відповідно до ТТН № Р 715/1 від 15.07.2022 року згідно умов Договору перевезення від 03.01.2022. Товар був доставлений Покупцеві транспортним засобом Перевізника ТОВ «ЗАХІД-ПРОМ-ІНВЕСТ», про що складено Акт № ОУ-0715/1 здачі-прийняття робіт від 15.07.2022 року. Оплату ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» здійснено 22.07.2022 в сумі 105516,00 грн.

Також на виконання умов зазначеного Договору поставки товару № 1110 від 10.11.2021 року ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» здійснило поставку ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» товару згідно із видатковою накладною № 816/1 від 16.08.2022 - ганчір`я (трикотаж кольоровий) на суму 82530,00 грн.

Доставка товару здійснена відповідно до ТТН № Р 816/1 від 16.08.2022. Товар був доставлений Покупцеві транспортним засобом Перевізника ТОВ «ЗАХІД-ПРОМ-ІНВЕСТ», про що складено Акт № ОУ-0816/5 здачі-прийняття робіт від 16.08.2022 року. Оплату ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» проведено 18.08.2022 в сумі 82530,00 грн.

ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 (отримувач (покупець) ТОВ «ФІРМА «КААПРІ»).

Відповідно до квитанцій від 28.07.2022 та 05.09.2022 податкові накладні № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 прийнято, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 6310 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в ПН/РК достатніх прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою подальшої реєстрації податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем направлено на адресу органу ДПС Повідомлення про подання пояснень від 02.01.2023 № 9 (в кількості додатків 25), від 02.01.2023 № 33 (в кількості додатків 27) та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, в яких надано пояснення та скеровано копії документів, що розкривають зміст операцій, вказаних у податкових накладних, реєстрація яких зупинена.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області прийнято рішення від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову реєстрації податкових накладних ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг ) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

За наслідками оскарження спірних рішень, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Уважаючи рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка: 1) правомірності рішень Комісії від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову реєстрації податкових накладних ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) наявності підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються, та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статі 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За правилами пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, яка набула чинності з 01.02.2020, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі - Порядок №1165 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Так, відповідно до отриманих позивачем квитанцій, реєстрація спірних накладних зупинена у зв`язку із їх відповідністю пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Суд зазначає, що Критерії ризиковості здійснення операцій є Додатком №3 до Порядку №1165.

Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

У квитанції контролюючий орган пропонує платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте квитанції від 28.07.2022 та 05.09.2022 не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022, адже контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно надати платнику податків, та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація спірних податкових накладних стала можливою, що свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам, які встановлені пунктом 11 Порядку № 1165.

На переконання суду, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим не обмеженої дискреції. Вказане призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких реєстрація податкових накладних.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вжите у цій нормі словосполучення «може включати» переконує, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним.

Саме тому форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена у додатку 1 до Порядку № 520 чітко встановлює, що у розділі Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) що «документи, які не надано» або «надано із порушенням законодавства» необхідно зазначати. А отже контролюючий орган повинен визначити конкретно ті документи, яких не надано платником податків або які надані із порушенням законодавства.

Згідно з п. 6 Порядку № 520 копії визначених у пункті 5 документів разом з письмовими поясненнями платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно пункту 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Під час розгляду справи суд встановив, що з метою подальшої реєстрації податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» до контролюючого органу подав пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з поясненнями та документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачами та підтверджується матеріалами справи.

Так податкові накладні складені позивачем у зв`язку із настанням першої події а саме, відповідно до умов Договору поставки товару № 1110 від 10.11.2021 року ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» здійснило поставку ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» товару згідно із видатковою накладною № 715/1 від 15.07.2022 та видатковою накладною № 816/1 від 16.08.2022.

За таких обставин суд уважає, що позивач надав Комісії усі документи, які повною мірою підтверджують обставини, зазначені у спірних податкових накладних, які складено за фактом першої події.

Варто зауважити, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» та його контрагентами, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Зупинення реєстрації податкових накладних без чіткого визначення переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022, не дало ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1940/1950/18, яку суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними рішеннями комісії ГУ ДПС у Львівській області відмовлено у реєстрації спірних податкових накладних, а підставою зазначених рішень вказано подання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладних; договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Водночас, у графі Додаткова інформація (зазначити конкретний перелік) відповідачем 1 не вказано жодних відомостей стосовно таких документів.

Зазначене свідчить про те, що при прийнятті рішень про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючий орган повинен був встановити конкретний перелік документів, які слід було надати платнику податків. У іншому випадку, виникає фактична невизначеність, що є неприпустимим у розумінні ПК України.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. Правову позицію Верховного Суду з цього питання, викладено в постанові від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, згідно з якою здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Зі змісту наведеного слідує, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.

Надаючи оцінку спірним рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних суд зазначає, що такі рішення є необґрунтованими, з їх змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що спірні рішення Комісії ГУ ДПС у Львівській області є актами індивідуальної дії.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Суд зазначає, що дії контролюючого органу не є послідовними, адже зупиняючи реєстрацію податкових накладних контролюючий орган вказує на пропозицію платнику податків надати пояснення з одних підстав, а в подальшому відмовляє в реєстрації податкових накладних з інших підстав. У такий спосіб не надаючи платнику податків надати достатній обсяг підтверджуючих документів.

Таким чином, оскаржувані рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову реєстрації податкових накладних ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідають вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин та враховуючи той факт, що оскаржувані рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.01.2023 № 8137021/43903645, від 24.01.2023 № 8137020/43903645, від 24.01.2023 № 8137012/43903645 визнаються судом протиправними та скасовується, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022, датою їх фактичного подання до контролюючого органу.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8052,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 20.03.2023. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань кожного з суб`єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової служби України на користь ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» належить стягнути по 4026,00 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн суд ураховує таке.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач надав суду такі докази:

1.Ордер про надання правничої (правової) допомоги;

2.Договір про надання правничої допомоги від 13.03.2023 року, укладений між Адвокатом Манько Т.О. (Адвокат) та ТОВ «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (Клієнт).

Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає у представництві інтересів Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді з питань оскарження рішень про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

3. Додаток №11 до Договору від 13.03.2023 року, у п. 2 якого визначено, що Сторони домовилися визначити розмір гонорару Адвоката за даним Додатком до Договору, виходячі з такої вартості послуг: вартість представництва у Львівському окружному адміністративному суді 6000,00 грн, в т.ч.:

- ознайомлення з матеріалами, ознайомлення з судовою практикою в даній категорії справ, формування правової позиції, збір доказів 2000,00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви з додатками (за необхідності і інших документів в ході судового процесу (відповідь на відзив, додаткові пояснення та ін.) та участь в судових засіданнях (за наявності таких) 4000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Разом з тим з позиції суду підготовка позову у цій справі та інших процесуальних документів не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на їх підготовку у розмірі 6000,00 грн є значно завищеною.

Щодо відсутності доказів сплати позивачем Адвокату вартості послуг за надану правничу допомогу, суд враховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд зазначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), а також беручи до уваги заперечення відповідачів щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (вул. Л. Українки, 77, м. Жовква, Львівська область, 80300) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 24.01.2023 № 8137021/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2022 № 32 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 24.01.2023 № 8137020/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2022 № 33 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 24.01.2023 № 8137012/43903645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.08.2022 № 32.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» № 32 від 15.07.2022, № 33 від 15.07.2022, № 32 від 16.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (вул. Л. Українки, 77, м. Жовква, Львівська область, 80300, ЄДРПОУ 43903645) 4026,00 грн сплаченого судового збору та 1000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРЕСУРС УКРАЇНА» (вул. Л. Українки, 77, м. Жовква, Львівська область, 80300, ЄДРПОУ 43903645) 4026,00 грн сплаченого судового збору та 1000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 21 грудня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна