Ухвала

від 22.12.2023 по справі 420/14192/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14192/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Бойка А.В., суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 р. або продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги у справі № 420/14192/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА`СЕРВИС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервис» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 року було залишено без руху через несплату судового збору та надано строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

На виконання вимог зазначеної ухвали Одеська митниця подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а у разі неможливості відстрочення сплати судового збору, просила продовжити Одеській митниці строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

В обґрунтування поданого клопотання Одеська митниця посилалась на відсутність в умовах воєнного стану можливості надати докази сплати судового збору. Апелянт зазначив, що з метою недопущення відмови у відкритті провадження чи повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору, в.о. начальника Одеської митниці надав розпорядження Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Одеської митниці щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 420/14192/23. Апелянт зазначив, що він бажає скористатись правом на апеляційне оскарження, проте реалізація даного права є неможливою у випадку обмеження права на доступ до правосуддя з боку суду.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо сплати судового збору.

Таким чином апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна була забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Суд звертає увагу апелянта на те, що, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування", про який наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

До клопотання Одеською митницею було додано витяг з виписки Одеської митниці за 27.11.2023 рік, згідно якого залишок по КЕКВ 2800 становить 68 321,13 грн. Таким чином на рахунку Одеської митниці наявні грошові кошти для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Посилання апелянта на перебування в органах Державної казначейської служби платіжних інструкцій на відшкодування судового збору по іншим заява, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно авансового звіту, які не оплачені, та на наявність листів про безспірне списання коштів від ГУ ДКСУ в Одеській області жодним чином не доводить не можливість сплати судового збору по даній адміністративній справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у наданому апелянтом листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 28.11.2023 року № 7.10-22-01/1432 взагалі відсутнє посилання на опрацювання службового листа по даній справі (№420/14192/23). Апелянтом не надано доказів наявності службового листа про необхідність сплати судового збору по справі № 420/14192/23.

Скаржником не надано належних доказів, які б підтверджували обставини щодо вжиття всіх залежних від апелянта заходів для сплати судового збору у визначеному розмірі.

Суд зазначає, що лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.01.2023 року по справі №380/3793/20.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що апелянт не надає жодних доказів про вжиття всіх залежних від них заходів для усунення недоліків апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Що стосується посилань апелянта на практику Європейського суду з прав людини в частині доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне:

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (п.п. 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

З огляду на зазначене, необхідність сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, як умова прийняття такої скарги до розгляду, не може розцінюватись як обмеження права доступу до правосуддя.

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду про залишення апеляційної скарги без руху, однак доказів означеного відповідачем до суду надано не було, що свідчить про відсутність підстав для продовження Одеській митниці строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, зважаючи на те, що скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення поданого апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, апеляційна скарга Одеської митниці підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 250, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. у справі №420/14192/23

Відмовити Одеській митниці у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, поданої на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. у справі №420/14192/23.

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. у справі № 420/14192/23 - повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик