Ухвала

від 22.12.2023 по справі 200/5031/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 200/5031/20-а

адміністративне провадження № К/990/42543/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі №200/5031/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рушень,

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №0000690514, №0000710514, №0000730514 та від 27.04.2020 №000278514.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольській ремонтно - механічний завод» суму судового збору в розмірі 21020,00 грн.

22.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» подано до суду заяву про поновлення строку для подання заяви про залучення доказів про витрати на проведення судово-економічної експертизи; про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу та стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі в розмірі 250 000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2023 залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольській ремонтно - механічний завод» про залучення доказів про витрати на проведення судово-економічної експертизи, а заяву про винесення додаткового рішення залишено без задоволення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі №200/5031/20-а; задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольській ремонтно - механічний завод»; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольській ремонтно - механічний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 250 000,00 грн.

18.12.2023 через систему «Електронний суд» до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі №200/5031/20-а, в якій скаржник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України і зазначає про те, що судом апеляційної інстанцій застосовано частину сьому статті 139, статтю 252 Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до останніх, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Разом з тим, в даному випадку суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Донецького окружного адміністративного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення та вирішуючи питання розподілу судових витрат, свою позицію побудував на тому, що у зв`язку із активізацією активних бойових дій на території Донецької області та прилеглих до неї областей, виникненням загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, запровадженням судом першої інстанції особливого режиму роботи й неотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольській ремонтно - механічний завод» процесуальних документів та рішення суду по справі, позивач не був обізнаний про перебіг її розгляду та не мав можливості у встановлений процесуальним законом строк подати відповідні докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат. Фактично залишення судом першої інстанції поза увагою таких об`єктивних та вагомих обставин й стало підставою для визнання його висновку помилковим та стягнення на користь позивача судових витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи.

Перевіркою ж поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не обґрунтував, у чому полягало неправильне застосування чи порушення норм права в розрізі конкретних розглядуваних правовідносин, що склалися у спірній ситуації, натомість навів обставини справи, процитував положення законодавства із вказівкою на окремі витяги із постанов Верховного Суду, які, до того ж, не є релевантними, що, у свою чергу, не свідчить про наявність підстав касаційного оскарження за пунктом 1 пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Більше того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалами Верховного Суду від 23.10.2023, 17.11.2023 касаційні скарги повернуто скаржнику як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.

За результатами проведеного аналізу змісту вкотре поданої касаційної скарги, судом з`ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі №200/5031/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рушень.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник