Рішення

від 22.12.2023 по справі 125/2260/23

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/2260/23

2/125/452/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2023 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Рашевська О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СВАТ «Мічуринець», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду позивач ОСОБА_1 мотивував тим, що він перебуває на військовій службі і має право, як військовослужбовець, на забезпечення житловим приміщенням (у тому числі першочергово). Однак, скористатися житловими пільгами він може лише за умови, що ним не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Право на безоплатну приватизацію житла він ніколи не використовував та не подавав жодної заяви про приватизацію. Однак, в процесі збирання документів на приватизацію службового житла позивач дізнався, що він право на приватизацію житла уже використав на підставі заяви його батька ОСОБА_2 , яку він без згоди та відома позивача подавав в 1995 році.

Позивач дізнався від батька, що квартира АДРЕСА_1 , приватизована, та ОСОБА_1 був включений до списку осіб на приватизацію.

Отже, дії відповідача ОСОБА_2 під час приватизації квартири призвели до порушення прав позивача на самостійну реалізацію права на отримання повноцінного житла.

Позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати наказ Об`єднання «Вінницясадвінпром» СВАТ «Мічурінець» від 19.09.1995 року №40 про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в частині ОСОБА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло, яке видане 19 вересня 1995 року Радгоспом «Мічурінець» стосовно права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в частині права власності ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просить справу розглянути без його участі.

Відповідач по справі ОСОБА_2 позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просива справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Відповідач по справі ОСОБА_3 позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення, просила справу розглядати без її участі, про що зазначила в письмовій заяві до суду.

Відповідач по справі ОСОБА_4 позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення, просила справу розглядати без її участі, про що зазначила в письмовій заяві до суду.

Відповідач по справі ОСОБА_5 позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення, просила справу розглядати без її участі, про що зазначила в письмовій заяві до суду.

Представник відповідача по справі СВАТ «Мічурінець» позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Західного територіального управління та військових частин Західного оперативно-теріторіального об`єднання Національної гвардії України, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Згідно наказу від 03.012023 « про оголошення вислуги років військовослужбовцям на 01.01.2023» оголошено вислугу років військовослужбовцю полковнику ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач перебуває на військовій службі та має право як військовослужбовець на забезпечення житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у відповідності до статті 64 Основного закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Вимогами ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

19 вересня 1995 року наказом Об`єднання «Вінницясадвінпром» СВАТ «Мічурінець» № 40, надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , у складі сім`ї з п`яти осіб: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_5 . ОСОБА_6 в зв`язку з одруженням змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до вказаного наказу СВАТ «Мічурінець» було видано свідоцтво на право власності на дану квартиру від 19.09.1995 р., яке зареєстроване в БТІ за реєстровим № 341.

На час приватизації квартири позивач ОСОБА_1 жодних документів про приватизацію не підписував, письмової згоди на приватизацію не надавав, та був відсутній у період з 1993 року по 1997 рік за місцем проживання, оскільки навчався у Чернятинському радгосп-технікуму та протягом навчання проживав в гуртожитку навчального закладу.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно п. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

На момент проведення процедури приватизації Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р.

Відповідно до п. 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви додатки 2, 3) та необхідну консультацію.

Відповідно до п. 5 Положення передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну та у спільну власність за письмовою згодою всіх членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви.

Відповідно до п. 20 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

Відповідно до п. 21 Положення у довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до п. 23 Положення оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 202 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи те, що приватизація державного житла не є обов`язком, а є правом, згода позивача не була надана при здійснені приватизації квартири, було відсутнє його волевиявлення на приватизацію, дії відповідача не відповідали дійсній волі позивача та бажанню по накладенню на нього прав по утриманню нерухомого майна, беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку, що достатньо підстав для визнання позивача таким, що не використав своє право на приватизацію державного житлового фонду, а тому позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати наказ Об`єднання «Вінницясадвінпром» СВАТ «Мічурінець» від 19.09.1995 року № 40 про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в частині ОСОБА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло, яке видане 19 вересня 1995 року Радгоспом «Мічурінець» стосовно права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в частині права власності ОСОБА_1 .

Визнати ОСОБА_1 , таким, що не використав своє право на приватизацію державного житлового фонду.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: