Вирок

від 25.12.2023 по справі 131/1433/23

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1433/23

Провадження № 1-кп/131/214/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023020090000404, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарнава Монастирищанського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , українця громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого трактористом в ТОВ «Агрофірма «Дар», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого трактористом в ТОВ «Агрофірма «Дар», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

представник потерпілої сторони ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , маючи на меті таємне викрадення чужого майна, вирішили викрасти дизельне паливо, що належить ТОВ «Агрофірма Дар» с. Леухи Гайсинського району Вінницької області.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи таємно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та збагачення за рахунок чужої власності, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від

18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України № 8189-ІХ від 08.11.2022, від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, від

26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України № 3275- IX від 27.07.2023, ОСОБА_7 під час виконання на належному ТОВ «Агрофірма Дар» тракторі марки «John Deere», державний номерний знак НОМЕР_1 , сільськогосподарських робіт на полі № 8, що орендується ТОВ «Агрофірма Дар» та знаходиться неподалік с. Леухи Гайсинського району Вінницької області, 12.10.2023 в період з 08:00 год до 20:00 год за допомогою шланги зливав дизельне паливо з трактора у заздалегідь приготовлені каністри об`ємом по 20 літрів кожна у кількості 7 штук, які ховав у лісосмугу поряд з полем.

12.10.2023 близько 21.00 год ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , який за попередньою домовленістю прийшов на поле, щоб забрати каністри з краденим пальним, спільно завантажили вказані 7 каністр з дизельним паливом до автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21093» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 та яким користується ОСОБА_3 , та повезли дані каністри в с. Леухи Гайсинського району Вінницької області, таким чином викравши належне ТОВ «Агрофірма Дар» дизельне паливо в кількості 140 л, вартістю відповідно до висновку експерта №6465/21-21 від 17.10.2023, 55,71 грн. за 1 л, на загальну суму 7 799,40 грн., заподіявши потерпілому - ТОВ «Агрофірма Дар» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просить суд призначити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнали повністю, щиро каються, не оспорюють встановлені в результаті досудового розслідування обставини, не заперечують щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, просять суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засіданні вказав, що претензій матеріального характеру до обвинувачених не має, цивільний позов заявляти не буде, просить призначити обвинуваченим більш м`яке покарання згідно чинного законодавства не пов`язане з позбавленням волі.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинувачених, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються осіб обвинувачених та характеризуючих їх даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинувачених, які визнали себе винними та добровільно повідомили суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинувачених, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинувачених є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ними обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану.

Також, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином; фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається, завіряє суд, що подібне більше не повториться, сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану вчинена за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином; фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також суд враховує його щире каяття та сприяння розкриттю злочину .

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 не встановлено.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючих вину обставин, відомостей, що характеризують обвинувачених; тяжкість вчиненого ними кримінального правопорушення, а також обсяг та вартість викраденого майна, суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не представляють суспільної небезпеки і їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому, їм слід призначити покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від подальшого відбування призначеного покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде справедливим та достатнім і сприятиме їх виправленню та попередженню вчинення як ними нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням завдана на суму 7799,00 (сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.) грн. Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі за проведення судової товарознавчої експертизи відповідно до висновку експерта №6479/23-21 від 16.10.20232 року, що становлять 477,96 (чотириста сімдесят сім гривень 96 коп.) грн.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до положень статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном 1 (один) рік.

Згідно вимог підпунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до положень статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном 1 (один) рік.

Згідно вимог підпунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути в рівних частинах з обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 238,98 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 238,98 грн., а в загальній сумі 477,96 грн. витрати за проведення судової експертизи на користь держави

Речові докази по кримінальному провадженню №12023020090000404, а саме:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі 21093 сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 належного ОСОБА_8 , який перебував у використанні ОСОБА_3 , - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- 7 каністр об`ємом по 20 л., які зберігаються у камері зберігання Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області, що за адресою: м. Гайсин,. вул. Волонтерів, буд. 20 конфіскувати у власність держави;

- дизельне паливо в кількості 140 л яке які зберігаються у камері зберігання Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області, що за адресою: м. Гайсин,. вул. Волонтерів, буд. 20 повернути потерпілому ТОВ «Агрофірма «Дар», ЄДРПОУ 32144040, адреса розташування:22756, м. Леухи Гайсинського району Вінницької області вул. Шевченка, 1 корпус А.

Арешт накладений ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року на дане майно скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Згідно змісту частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: