Постанова

від 07.09.2023 по справі 910/5292/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа№ 910/5292/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

представники учасників справи у судове засідання 07.09.2023 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (повний текст складено 22.05.2023)

у справі № 910/5292/22 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 38 141,48 грн

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська книжкова фабрика» звернулося звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з відповідача як страховика винної у ДТП особи на свою користь 40141,48 грн. шкоди, у т.ч. 2000 грн. витрат на проведення експертизи, а також понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 10000 грн. по оплаті послуг адвоката.

У подальшому, позивач зменшив розмір заявленої до стягнення суми шкоди до 38141,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика» 38 141,48 грн. шкоди, 2 481 грн. витрат по оплаті судового збору, 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У позові в іншій частині відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав в повному обсязі прийнятий на себе обов`язок з відшкодування оціненої шкоди, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України підлягає стягненню 38141,48 грн. шкоди. Разом з цим, судом відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи, мотивуючи це тим, що несення таких витрат для позивача не було невідворотнім.

Також судом покладено на відповідача понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» 09.06.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі № 910/5292/22 у повному обсязі та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також в апеляційній скарзі просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат та призначити по справі судову автотоварознавчу експертизу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- судом порушено норми процесуального права, оскільки позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог з порушенням процесуальних норм;

- судом було порушено норми матеріального права та не враховано, що максимальна сума, на яку може претендувати позивач по Договору №97-2701-21-00176 не може перевищувати 29 840,33 грн, а за полісом №ЕР-203651653 - 8 301,15 грн;

- в межах даної справи з метою її повного та всебічного розгляду необхідно провести експертизу;

- розмір гонорару позивача є завищеним, а матеріали справи не містять детального опису робіт, виконаних адвокатом, та доказів оплати таких послуг.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5292/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5292/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі № 910/5292/22.

24.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5292/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі № 910/5292/22, розгляд справи призначено на 07.09.2023.

01.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшло клопотання, у якому відповідач просив суд здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача; призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу; скасувати рішення суду першої інстанції; ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач та третя особа своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

У судове засідання 07.09.2023 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, судова колегія враховує клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про призначення експертизи судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд призначити авто товарознавчу експертизу по справі, на вирішення якої поставити питання: яка ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , станом на 07.09.2021?. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Витрати за проведення експертизи покласти на відповідача.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на необхідність уникнення протиріч щодо ринкової вартості автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , заперечуючи проти наявного в матеріалах справи Висновку експерта №11, складеного 28.01.2022 та посилаючись на неналежність такого доказу, натомість як наявний в матеріалах справи звіт №95558 від 04.10.2021 в частині визначення ринкової вартості автомобіля відповідач вважає коректним та таким, що відповідає реальній вартості автомобіля.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Водночас, судовою колегією враховано, що апелянтом аналогічне клопотання заявлялось під час розгляду справи в суді першої інстанції, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на наявність у матеріалах справи достатніх відомостей про вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, що відображено зокрема в протоколі судового засіданні від 03.05.2023 та в оскаржуваному рішенні.

Перевіривши матеріали справи та враховуючи обгрунтування необхідності призначення експертизи в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності в проведенні експертизи в даній справі на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а скаржником не надано доказів зворотнього.

Виходячи з викладеного, оскільки скаржник уже звертався з клопотанням про призначення судової експертизи, у задоволенні якого судом вмотивовано відмовлено, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про призначення судової експертизи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як зазначає позивач, 7 вересня 2021 р. на перехресті вулиць Київська та Глиняна в м. Біла Церква, Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen Passat», д.н. НОМЕР_1 , що належить Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська книжкова фабрика».

Унаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Passat», д.н. НОМЕР_1 , та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 434011,60 грн.

Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» як страховиком потерпілої особи за договором добровільного страхування наземного транспорту № 33-01/RZ/5780051 від 16 липня 2021 р. під час врегулювання страхового випадку на підставі проведеного експертного дослідження № 120 від 10 вересня 2021 р. встановлено, що вищевказаний автомобіль був фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт указаного транспортного засобу у розмірі 434011,60 грн. перевищили вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди 287041,48 грн.

За вказаних обставин, розмір завданої йому внаслідок ДТП шкоди склав 168141,48 грн.

З цих підстав Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 130000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну).

18 лютого 2022 р. відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи сплатив на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» частину страхового відшкодування у розмірі 121698,85 грн. Проти відшкодування шкоди в іншій частині заперечив, посилаючись на належну виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що залишок заподіяної шкоди йому в установленому порядку не відшкодовано, позивач на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закону) просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача, як страховика винної у ДТП особи на свою користь 40141,48 грн. шкоди, у т.ч. 2000 грн. витрат на проведення експертизи, а також понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 10000 грн. по оплаті послуг адвоката.

У процесі розгляду справи позивач зменшив розмір заявленої до стягнення суми шкоди до 38141,48 грн.

Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення суми шкоди, при цьому відмовлено в стягненні витрат на проведення експертизи, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 7 вересня 2021 р. на перехресті вулиць Київської та Глиняної в м. Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen Passat», д.н. НОМЕР_1 , що належить Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська книжкова фабрика» під керуванням ОСОБА_2 .

Вказане підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 р. у справі № 357/11654/21.

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Passat», д.н. НОМЕР_1 , та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 434011,60 грн., розмір якої визначено на підставі висновку експертного дослідження № 120 від 10 вересня 2021 р., складеного судовим експертом Петрушанком В.Ф.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 р. у справі № 357/11654/21 винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн.

Відтак, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договорами страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження № 120 від 10 вересня 2021 р., складеного судовим експертом Петрушанком В.Ф. на замовлення Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» вбачається, що ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat» до дорожньо-транспортної пригоди становить 287041,48 грн.

Судом першої інстанції прийнято вказаний висновок як належний доказ вартості автомобіля «Volkswagen Passat» до дорожньо-транспортної пригоди, визначеної незацікавленою у результаті розгляду даного спору особою з урахуванням стану транспортного засобу на час спірної ДТП та як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, у т.ч. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р., з чим вбачає за можливе погодитись колегія суддів.

Крім того, за наявності достатнього рівня фіксації процесу здійснення технічного огляду пошкодженого у ДТП автомобіля підстави для сумніву в об`єктивності такого дослідження, у т.ч. використання для оцінки зразків автотехніки з інакшою комплектацією, відсутні.

Наведеним у свою чергу спростовуються доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо неналежності такого доказу.

Разом з цим, відповідач в обгрунтування своєї позиції посилається на звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 95558 від 4 жовтня 2021 р., складений на його замовлення суб`єктом оціночної діяльності Кривов`язком А.С. щодо визначення ринкової вартості автомобіля «Volkswagen Passat» до дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 240598,85 грн.

Натомість, судова колегія, перевіривши матеріали справи, відхиляє посилання відповідача на звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 95558 від 4 жовтня 2021 р, оскільки таке дослідження проведене на замовлення зацікавленої у вирішенні справи особи, інший оцінювач не виклав мотивів, за яких проведене ним дослідження є більш достовірним, відсутні дані про безпосередній огляд ним предмета оцінки.

У даному контексті судовою колегією також враховується, що відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, у задоволенні якої судом було відмовлено з огляду на наявність в матеріалах справи достатніх відомостей про вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

За викладених обставин, витрати на відновлювальний ремонт указаного транспортного засобу (434011,60 грн) перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (287041,48 грн).

Оскільки розмір заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди перевищує ринкову вартість КТЗ до дорожньо-транспортної пригоди, його ремонт є економічно необґрунтованим.

Позивач разом з позовною заявою подав зобов`язуючу пропозицію щодо залишків застрахованого автомобіля «Volkswagen Passat», якою була визначена вартість залишків пошкодженого транспортного засобу у розмірі 118900 грн, що підтверджується витягом з системи Audatex.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За викладених обставин, власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, майнові втрати позивача через спірну ДТП складають 168141,48 грн. (287041,48 грн. вартість автомобіля до ДТП - 118900 грн. вартість автомобіля після ДТП).

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» як страховик згідно платіжного доручення № 284770 від 30 листопада 2021 р. виплатило власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat» відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 33-01/RZ/5780051 від 16 липня 2021 р. страхове відшкодування в розмірі 130000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, невідшкодованою позивачу залишилась шкода у розмірі 38141,48 грн. (168141,48 грн. шкода заподіяна внаслідок ДТП - 130000 грн. шкода відшкодована позивачу Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»).

Умовою виплати за договором добровільного страхування є здійснення виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу завданої внаслідок ДТП шкоди в повному розмірі матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідачем не виконано в повному обсязі прийнятий на себе обов`язок з відшкодування оціненої шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України підлягає стягненню 38141,48 грн. шкоди.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, вимоги про стягнення з відповідача 2000 грн. витрат за складання судовим експертом Петрушанком В.Ф. висновку № 11 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Volkswagen Passat SE, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28 січня 2022, за правильним висновком суду першої інстанції задоволенню не підлягають, оскільки зміст указаного висновку є аналогічним змісту проведеного раніше ОСОБА_3 експертного дослідження № 120 від 10 вересня 2021 р. і несення таких витрат для позивача не було невідворотнім.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції, враховуючи характер спору, обсяг наданих позивачу по справі послуг адвоката, дійшов висновку, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 10000 грн.

У свою чергу скаржник вважає, що розмір гонорару адвоката позивача є завищеним, а матеріали справи не містять детального розрахунку витрат на правову допомогу та докази оплати таких послуг.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судовою колегією перевірено, що разом з апеляційною скаргою позивачем надано копію договору №36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022, копію додатку №1 від 13.06.2022 до договору №36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022, укладених між Адвокатським об`єднанням «Компаньйон та партнери» та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська книжкова фабрика».

В пункті 1 додатку №1 від 13.06.2022 до договору №36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022 сторони домовились, що вартість правничої допомоги за Договором 36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022 складає:

- вивчення документів, що стосуються виплати Клієнту страхового відшкодування від ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» у зв`язку з настанням страхової події за полісом №ЕР-203651653 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підготовка та подача позовної заяви до суду про стягнення страхового відшкодування - 5 000,00 грн;

- представництво та захист інтересів клієнта у даній справі в суді першої інстанції в якості представника - 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 додатку №1 від 13.06.2022 до договору №36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022 гонорар є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, на суму 10 000,00 грн.

Щодо заперечень відповідача судова колегія зазначає наступне.

Скаржник вважає, що розмір гонорару адвоката позивача є завищеним.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Судова колегія дійшла висновку про недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, а тому судом відхиляються надані відповідачем заперечення щодо заяви позивача про стягнення судових витрат.

Крім того, стосовно тверджень відповідача щодо відсутності в матеріалах справи детального розрахунку витрат на правову допомогу, а також заперечень щодо розміру таких витрат судова колегія звертає увагу на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 2 додатку №1 від 13.06.2022 до договору №36-Г про надання правової допомоги від 13.02.2022 гонорар є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Отже, судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми - 10 000,00 грн.

З огляду на наведене, судова колегія зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо задоволених судом витрат позивача на правничу допомогу.

Також доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів оплати понесених позивачем витрат судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до усталеної судової практики судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/5292/22.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

Згідно частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 прийняте за повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/5292/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/5292/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (судовий збір) покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ».

4. Матеріали справи №910/5292/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.12 2023 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік