Постанова

від 27.11.2023 по справі 904/2525/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2525/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Харченко М. В. представник

від відповідача: у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 року (суддя Фещенко Ю.В. повний текст рішення складений та підписаний 18.07.2023) у справі №904/2525/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (м. Дніпро)

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року у загальному розмірі 281 880 грн.00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" штрафні санкції за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року у загальному розмірі 281 880 грн. 00 коп., а саме: 236 520 грн. 00 коп. - пені, 45 360 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 7% від вартості товару, строк поставки якого порушений.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого, на підставі п. 8.3. договору, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення виконання зобов`язання з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та штрафу у вказаних вище сумах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 року у справі № 904/2525/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 118 260 грн. 00 коп. - пені, 22 680 грн. 00 коп. - штрафу за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року, а також 4 228 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не доведена поставка товару в повному обсязі за специфікацією № 1 до договору. Доводи позивача щодо наявності прострочення шляхом надання належних доказів не спростовано. Факт поставки товару 16.01.2023 року та 20.02.2023 року є встановленим, але товар на суму 528 000 грн. 00 коп. поставлено відповідачем із простроченням.

З огляду на викладене суд визнав наявними підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Одночасно, взявши до уваги правове призначення штрафних санкцій та надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме: пені до 118 260 грн. 00 коп. (236 520,00 х 50%); штрафу до 22 680 грн. 00 коп. (45 360,00 х 50%).

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом не з`ясовано та не прийнято до уваги всі обставини, які мають істотне значення;

- зменшення судом розміру штрафних санкцій, на думку скаржника, є порушенням норм матеріального і процесуального права під час застосування ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України;

- посилання відповідача як на причину невчасної поставки товару на військову агресію Російської Федерації, повітряні тривоги, відсутність працівників на власному підприємстві, є безпідставними, оскільки ці обставини не вказують на винятковість випадку та наявність підстав для зменшення розміру неустойки;

- прострочення поставки за договором №01-233412-21 від 26.08.2021 року не є єдиним випадком порушення строків поставки товару, господарським судом розглядаються й інші справи за участю цих же сторін, предметом розгляду яких є стягнення штрафних санкцій за іншими договорами;

- підприємство скаржника є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій не в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси позивача, а й інші інтереси, оскільки здатність позивача здійснювати безперебійну роботу прямо залежить від фінансового стану НЕК "Укренерго", тобто, в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об`єктів, які забезпечують стале функціонування позивача.

Скаржник просить врахувати недобросовісну поведінку відповідача, беручи до уваги те, що кінцевим строком поставки є 31.12.2021 року, однак станом на момент подання позову відповідач своїх зобов`язань за договором не здійснив.

Вважає, що суд не дав належної оцінки всім тим обставинам, які мають бути враховані при вирішенні питання про зменшення неустойки, оскільки у даному випадку штрафні санкції спрямовані в першу чергу на компенсацію втрат, понесених позивачем у зв`язку з порушенням ТОВ "Арт-пром" строків поставки товару.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що остаточне погодження про внесення змін щодо технічних та якісних характеристик товару було здійснено позивачем значно пізніше, аніж підписання договору, що підтверджується матеріалами справи.

Також відповідач звертає увагу на те, що місцем поставки товару було визначено місто Київ, який став епіцентром військових подій. Крім того, у зв`язку з військовою агресією проти України відповідач вимушений був шукати інших спеціалістів, проводити додаткові навчання тощо, проте продовжує виконувати свої зобов`язання за договором та виготовляти товар, який необхідно було поставити позивачу.

Відповідач, зокрема, вказує, що у зв`язку із здійсненням повітряної атаки 10.10.2022 року на об`єкт критичної інфраструктури позивача, розташований у м.Києві, відповідача не допускали на територію позивача для продовження виконання своїх зобов`язань за договором, оскільки позивачем вчинялись дії задля ліквідації наслідків атаки. Наведене унеможливило виконання договору відповідачем у відповідний період, що звільняє останнього від відповідальності.

Крім того, відповідач зазначає, що товар на суму 402 000 грн. був поставлений позивачу, а залишок товару на суму 126 000 грн. був завезений та змонтований на території позивача та очікує прийняття останнім, між тим позивач відмовляється приймати цей товар.

Отже, на думку відповідача, застосування штрафних санкцій порушує загальні засади права, оскільки строки виконання договірних зобов`язань були невід`ємно пов`язані з діями позивача, а також враховуючи загальновідомі обставини, які впливали на здійснення господарської діяльності підприємствами, то застосування штрафних санкцій в такому випадку, було б несправедливим по відношенню до відповідача, який вчинив всі необхідні та залежні від нього дії для повного та якісного виконання зобов`язань за договором.

Вважає, що судом не були порушені норми матеріального та процесуального права під час судового розгляду справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді (доповідача) - Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, після надходження на адресу апеляційного суду матеріалів справи, відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 01.11.2023 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року справу №904/2525/23 знято з розгляду у зв`язку з зайнятістю судді Кощеєва І.М. в іншому судовому засіданні з розгляду справи №904/2629/23. Призначено наступне засідання у справі №904/2525/23 на 27.11.2023 року.

27.11.2023 року представник позивача у судовому засіданні надав пояснення у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через систему "Електронний суд" Центрального апеляційного господарського суду від відповідача 27.11.2023 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з значним та непередбачуваним погіршенням самопочуття його представника, що унеможливило якісне надання правової допомоги.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі нез`явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У даному випадку, при зверненні до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, заявником не доведені обставини щодо неможливості розгляду справи за відсутності його представника. Тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником при зверненні з клопотанням не надані докази в обґрунтування обставин, викладених у ньому.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині зменшення судом розміру штрафу та пені, які підлягали стягненню з відповідача, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (постачальником) укладено договір поставки № 01-233412-21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними у додатку № 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти належними чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору. Предмет закупівлі (за ДК 021:2015): "39140000-5 Меблі для дому Меблі для їдальні" (пункт 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів щодо товару визначаються згідно з додатком № 1 до договору та іншими умовами договору відповідно.

Відповідно до п. 5.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 до нього (а.с.41), постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010, згідно з заявкою покупця за адресою: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 25 до 30.12.2021 року (пункт 1 додаткової угоди). Одержувач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

У п.5.5. договору визначено, що датою поставки товарів за договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.4. договору, передача постачальником покупцю в повному обсязі документів, зазначених у пункті 5.2. договору, та підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно з п.8.3 договору за порушення строку поставки, строків усунення недоліків товару постачальник сплачує покупцю згідно з ч.2 ст.231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки / усунення недоліків якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

У п. 13.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 до нього, сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами, та діє до 31.01.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

Встановлено, що сторонами підписано додаток № 1 до договору - специфікацію №1, в якій сторони узгодили умови поставки товару на загальну суму 648 000 грн. 00 коп., а саме:

- предмет закупівлі: 39140000-5 Меблі для дому Меблі для їдальні;

- місце поставки товару: доставка товару за адресою: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 25, за рахунок постачальника;

- умови поставки: на умовах DDP в редакції "Інкотермс 2010";

- термін поставки: протягом 90 календарних днів після підписання договору, але не пізніше 30.11.2021 року (включно) в залежності від того, яка дата наступить раніше (а.с.24).

Позивачем 05.10.2021 року була здійснена попередня оплата в сумі 129 600 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 123 від 05.10.2021 року на суму 129 600 грн. 00 коп. (а.с.49), що складає 20% від вартості товару, визначеного у специфікації № 1.

На виконання пунктів 3.2., 5.1. договору поставки позивач 09.12.2021 року направив заявку № 01/57975 на електронну пошту ТОВ "Арт-пром" - stick@amf.com.ua, сплатив аванс у розмірі 129 600 грн. 00 коп.

Матеріали справи свідчать також про те, що відповідачем 16.01.2023 року та 20.02.2023 року було частково поставлено позивачу товар, узгоджений у специфікації № 1, відповідно до наступних документів:

- видаткової накладної № ДКМ00000003 від 16.01.2023 на суму 402 000 грн. 00 коп.;

- видаткової накладної № ДКМ00000007 від 20.02.2023 на суму 126 000 грн. 00 коп..

Всього 16.01.2023 року та 20.02.2023 року було поставлено товар на суму 528 000 грн. 00 коп.

Заперечень з приводу обсягу та факту отримання товару за зазначеними накладними позивачем також не заявлено.

Одночасно, судом встановлено, що за специфікацією № 1 відповідачем товар було поставлено лише частково - на суму 528 000 грн. 00 коп.; обсяг недопоставленого товару складає 120 000 грн. 00 коп.

Крім того, товар на суму 528 000 грн. 00 коп. поставлений відповідачем 16.01.2023 року та 20.02.2023 року із простроченням, оскільки, як було вказано вище, граничним строком поставки товару сторони передбачили 31.12.2021 року.

У зв`язку з порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року в частині повної та своєчасної поставки товару у строки, узгоджені сторонами у договорі (специфікації), позивачем нараховано за таке порушення 236 520 грн. 00 коп. - пені та 45 360 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 7% від вартості товару, строк поставки якого порушений.

Несплата відповідачем вказаних вище сум пені та штрафу стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даному випадку, сторони у розділі 8 договору передбачили відповідальність за неналежне виконання умов цього договору (зокрема п.п.8.3, 8.7, 8.8 договору).

Судом встановлено, що товар на суму 120 000 грн. 00 коп. поставлено відповідачем не було, у зв`язку з чим правомірним є нарахування пені у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року на вказану суму 120 000 грн. 00 коп., яка за цей період складає 43 800 грн. 00 коп., а також нарахування позивачем штрафу -7% від вказаної суми, який складає 8 400 грн. 00 коп. (120 000,00 х 7%).

Крім того, за несвоєчасну поставку товару на суму 528 000 грн. 00 коп. штраф та пеня підлягають нарахуванню у такому порядку:

- за прострочення поставки товару на суму 402 000 грн. 00 коп. - пеня підлягає нарахуванню в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року на суму 402 000 грн. 00 коп. та складає 146 730 грн. 00 коп.; штраф 7% від вказаної суми складає 28 140 грн. 00 коп. (402 000,00 х 7%);

- за прострочення поставки товару на суму 126 000 грн. 00 коп. - пеня підлягає нарахуванню в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року на суму 126 000 грн. 00 коп. та за цей період складає 45 990 грн. 00 коп.; штраф 7% від вказаної суми складає 8 820 грн. 00 коп. (126 000,00 х 7%).

Розрахунки пені та штрафу, наведені у позовній заяві, були перевірені місцевим господарським судом та визнані обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що відповідають умовам договору.

При цьому, в частині правильності розрахунків рішення не оскаржується.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01-233412-21 від 26.08.2021 року в частині повної та своєчасної поставки товару та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу.

Одночасно, колегія суддів погоджується із зменшенням судом першої інстанції сум пені і штрафу, нарахованих позивачем, на 50 % та стягнення цих сум з відповідача у розмірах: 118 260 грн. 00 коп. пені та 22 680 грн. 00 коп. штрафу. При цьому колегія суддів виходить з наступного:

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При зменшенні штрафних санкцій істотне значення можуть мати обставини, які стосуються причин невиконання або неналежного виконання зобов`язання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Однак, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція, викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Щодо досліджуваної справи, то суд першої інстанції виходив з того, що вартість недопоставленого відповідачем товару складає 120 000 грн. 00 коп., а штрафні санкції за таке порушення - 52 200 грн. 00 коп. і становлять майже 50% від вказаної суми; що загальна сума штрафних санкцій (281 880 грн. 00 коп.) становить 43,5% від загальної вартості товару по специфікації (648 000 грн. 00 коп.), а також, що зобов`язання з поставки товару у більшій частині відповідачем було виконано, тому штрафні санкції у визначених позивачем сумах є неспівмірними із допущеним порушенням.

В апеляційній скарзі ПрАТ "Національна компанія "Укренерго", у тому числі, посилається на те, що сторони договору, реалізуючи надані цивільним законодавством права щодо свободи договору при визначенні його умов, передбачили розмір пені та штрафу.

У цьому зв`язку суд зазначає, що тлумачення ст. 627 Цивільного кодексу України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

За приписами вказаної статті Кодексу законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження.

Слід зазначити, що правом на зменшення розміру штрафних санкцій суд наділений у силу приписів чинного законодавства України та, за умови наявності на те підстав. Таке зменшення не свідчить про порушення прав сторін щодо свободи договору.

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: "… водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах…".

Отже, з огляду на вищевикладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи інтереси обох сторін, а також неспівмірність розміру нарахованих штрафних санкцій, заявлених до стягнення за наслідками порушення постачальником своїх зобов`язань за договором поставки №01-233412-21, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок щодо наявності, у даному випадку, виняткових підстав для реалізації права на зменшення розміру пені та штрафу на 50 % і задоволення позовних вимог про їх стягнення з відповідача у сумі 140 940 грн. 00 коп. (118 260 грн. 00 коп. пені + 22 680 грн. 00 коп. штрафу).

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що підприємство позивача є організацією, яка створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій не у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси позивача, слід зазначити, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, понесення товариством позивача значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані у зв`язку із зменшенням штрафних санкцій, скаржником не доведено, докази в обґрунтування цієї обставини не надані.

Колегія суддів враховує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Твердження апелянта про неповне дослідження судом обставин справи не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення.

На думку колегії суддів ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції належним чином оцінив усі обставини справи та докази у сукупності. Судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Посилання скаржника на розгляд судами справ №№904/2527/23 та 904/2528/23 за участю відповідача у зв`язку з неналежним виконанням ним інших договорів поставки, не приймаються судом до уваги, оскільки неналежне виконання відповідачем інших договорів не було предметом дослідження у даній справі і скаржником не зазначено, яким чином вказані обставини могли вплинути на висновки суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій саме у справі №904/2525/23.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснених судом.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 року у справі №904/2525/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 25.12.2023 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя І.М.Кощеєв