Рішення

від 25.12.2023 по справі 904/4678/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4678/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Техносервіс Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Техносервіс Плюс" заборгованість у розмірі 95 074,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 666,46 грн, 3% річних у розмірі 1492,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №96/Т/А від 23.05.2020 в частині своєчасної сплати орендної плати за квітень 2023 року.

Відповідач проти позову заперечує, вказує про відсутність боргу перед позивачем. Відповідач зазначає, що відповідно до інформації, що міститься в акті звірки за 2022 рік орендодавець визнав належною та достатньою щомісячну оплату орендної плати у розмірі 10563,78 грн. Відповідач звертає увагу, що за інформацією з особистого кабінету орендаря в сервісі EDIN-DOCFLOW від позивача надходили рахунки-фактури №96/Т/А.17662 від 21.07.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.223367 від 20.019.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.29865 від 21.11.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.4004 від 20.02.2023 на суму 10563,78 грн та №96/Т/А.6811 від 20.03.2023 на суму 10563,78 грн. Відтак, відповідач просить врахувати, що до 30.04.2023, тобто до моменту закінчення строку дії договору позивач визнавав достатньою та погодженою суму орендної плати в розмірі 10563,78 грн. Також відповідач просить врахувати, що така ж сума орендної плати вказана і в актах виконаних робіт за період з серпня 2022 року по березень 2023 року. Відповідач надає докази підтвердження оплати орендної плати за період з серпня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 10563,78 грн щомісячно. Відповідач зазначає, що на зміну істотних умов договору вплинули дія договору у період глобального поширення Covid-19 та відповідні обмеження пов`язані з ним, а також збройної агресії щодо територіальної цілісності України. Щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю відповідач вказує, що неодноразово звертався до орендодавця з листами, у яких просив прийняти об`єкт оренди та підписати акт приймання-передачі об`єкту з оренди, однак надіслані листи поверталися відповідачу без отримання позивачем. Відповідач також зазначає, що фактично з 01.05.2023 користування об`єктом оренди відповідачем було неможливим, оскільки об`єкт оренди опломбовано позивачем. Відтак, відповідач наполягає на відсутності боргу перед позивачем, а відповідно і нарахування інфляційних втрат та 3% річних вважає безпідставними. Крім того, відповідач акцентує увагу на забезпечувальний платіж, який було здійснено відповідачем у розмірі 64224,77 грн та не повернутий позивачем відповідачу. Відповідач також зазначає, про розмір правничої допомоги в розмірі 5500,00 грн, які планує понести у зв`язку з розглядом даної справи, про що додатково будуть подані відповідні докази.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що у п.2.1 договору передбачено формулу за якою розраховується розмір орендної плати в місяць та відповідно до якої розмір орендної плати за квітень 2023 року становить (в залежності від курсу долара США) 105637,00 грн, та з урахуванням п. 2.8 договору відповідач навіть у випадку неотримання рахунку зобов`язаний самостійно здійснити оплату. Позивач наполягає на тому, що жодних додаткових угод, якими б змінювався розмір орендної плати сторони не укладалося, а той факт що позивачем помилково виставлено рахунок-фактуру не на повну суму не може означати погодження сторонами вказаної суми як повної оплати вартості орендної плати. До того ж позивач вказує, що в подальшому виставив та направив відповідачеві рахунок-фактуру з правильною сумою орендної плати за квітень 2023 року. Крім того, позивач зауважує що звернувся із позовом про стягнення заборгованості лише за останній місяць оренди, користуючись власним правом та виходячи із принципу диспозитивності, проте на думку позивача вказаний факт не може свідчити про відсутність заборгованості з орендної плати за попередні місяці. Стосовно зазначених відповідачем умов, які за твердженнями відповідача вплинули на зміну істотних умов договору, відповідач зазначає, що введення воєнного стану в Україні та лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою для несплати платежів за договором. Також позивач вказує, що відповідачем не надано відповідного сертифікату ТПП України щодо неможливості виконання зобов`язань з оплати за договором. Щодо утримання забезпечувального платежу позивач зауважує, що відповідачем не сплачено у повному обсязі борг з орендної плати за квітень 2023 року та відповідно допущено порушення взятих на себе зобов`язань, а тому забезпечувальний платіж, на думку позивача, не підлягає поверненню.

Від відповідача надійшли заперечення до відповіді на відзив, у яких відповідач заперечує проти позову, зазначає, що відповідно до договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, відповідач здійснив належну, усталену в період з серпня 2022 року по квітень 2023 року орендну плату, про що надав відповідні докази. Щодо особливих умов, що вплинули на зміну істотних умов договору відповідач зазначає, що мова не йде про заявлення форс-мажорних обставин, а мова йде про зміну істотних умов співпраці, при яких одна сторона передала приміщення в оренду, а інша сторона оплатила погоджену суму і орендодавець прийняв таку суму, строки оплати тощо. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов`язань, зокрема, щодо своєчасної оплати в повному обсязі та порядку передачі об`єкта оренди, у зв`язку з чим вважає, що забезпечувальний платіж не підлягає поверненню відповідно до п. 2.2 договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Справа розглянута судом з урахуванням розумного строку, враховуючи необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору оренди, строк дії договору, порядок та строк оплати за оренду, наявність заборгованості відповідача зі внесення орендних платежів, наявність/відсутність підстав для стягнення.

Так, судом встановлено, що 23.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (орендодавець) та Приватним підприємством "Техносервіс Плюс" (орендар) укладено договір №96/Т/А оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) частину нежитлового приміщення загальною площею 87,3 кв.м., зазначену на схемі (Додаток №1), в торгово-діловому комплексі (ТДК ) "Босфор", розташованому за адресою: м. Дніпро, бульвар Катеринославський, №2, іменованому надалі "об`єкт оренди". Додаток №1 є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору об`єкт оренди передається орендодавцем за актом прийому-передачі для організації та здійснення в ньому комерційної діяльності згідно з додатком №2, який є невід`ємною частиною договору. Балансова вартість об`єкту оренди становить 1145,44 грн без ПДВ за 1 кв.м. (п. 1.4 договору).

Розмір орендної плати в місяць, починаючи з моменту підписання акта про відкриття об`єкта оренди для відвідувачів і до моменту закінчення терміну дії цього договору розраховуються відповідно до формули: С=S*Z*A, де: С вартість орендної плати об`єкта оренди з урахуванням ПДВ; S площа об`єкту оренди, в кв.м.; Z погоджений сторонами еквівалент орендної плати за 1 кв.м., який становить 33,09 доларів США; А курс гривні до долара США, згідно даних НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору орендар впродовж 3 банківських днів, після підписання сторонами цього договору, акта прийому-передачі об`єкта оренди та погодження орендодавцем наданого останньому орендарем дизайн-проекту і проекту ремонтно-оздоблювальних робіт та за відсутності перешкод їх проведення в орендованому приміщенні, сплачує на поточний рахунок орендодавця суму в розмірі 77 069,73 грн, в тому числі ПДВ, яка зараховується орендодавцем в рахунок оплати орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання сторонами акта про відкриття об`єкта оренди для відвідувачів. Крім того, орендар в термін до 4 червня 2020 року вносить на поточний рахунок орендодавця суму, що дорівнює щомісячному орендному платежу в розмірі 64 224,77 грн, без ПДВ, яка згідно зі ст. 570 Цивільного кодексу України є завдатком, яка в разі порушення або невиконання (неналежного виконання) орендарем своїх зобов`язань за договором, у тому числі: наявності у орендаря прострочення зі сплати будь-яких платежів за цим договором, поверненню не підлягає.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендодавець, має право вимагати у орендаря виконання всіх своїх фінансових та інших зобов`язань незалежно від суми утриманого завдатку. Сторони домовилися, що сума завдатку має бути повернута орендарю, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань, в т.ч. сплати штрафу та пені.

Згідно з п. 2.4 договору орендодавець зобов`язаний здійснювати в будь-якій формі і будь-яким способом за своїм розсудом, в тому числі із залученням третіх осіб, маркетингові та рекламні заходи, пов`язані з діяльністю ТДК, а оренда зобов`язаний компенсувати такі послуги частково шляхом сплати орендодавцю таких маркетингових послуг. Розмір маркетингового внеску на місяць, починаючи з моменту підписання акта про відкриття об`єкта оренди для відвідувачів і до моменту закінчення терміну дії цього договору розраховуються відповідно до формули: М=S*Е*A, де: М розмір маркетингового внеску з урахуванням ПДВ; S площа об`єкту оренди, в кв.м.; Е погоджений сторонами еквівалент маркетингового внеску за 1 кв.м., який становить 2,00 долара США; А курс гривні до долара США, згідно даних НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем (п. 2.4 договору).

У відповідності з п. 2.8 договору орендодавець зобов`язаний виставляти орендарю в період з 20 по 30 число кожного місяця за наступний місяць, в якому орендар буде користуватися об`єктом оренди. Орендна плата і маркетинговий внесок, які розраховуються відповідно до цього договору, сплачується орендарем не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця. Моментом отримання рахунку вважається дата відправлення його до особистого кабінету орендаря в сервісі EDIN-DOCFLOW компанії ТОВ "АТС". У разі неприйняття орендарем рахунку, датою його отримання вважається дата поштового відправлення на зворотному поштовому повідомленні, якщо рахунки були передані через поштову службу України рекомендованим листом. Прізвище, ім`я, по батькові та посада уповноваженої особи орендаря для отримання рахунків навмисне під підпис орендар зобов`язаний повідомити орендодавця в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди. У разі якщо орендодавець до 30 числа поточного місяця не отримав від орендодавця рахунок на оплату за наступний місяць оренди, орендар зобов`язаний самостійно здійснити оплату орендної плати в розмірі, зазначеному в даному договорі, на банківські реквізити орендодавця, які вказані в розділі 8 цього договору, не пізніше 1 числа наступного місяця.

Цей договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору оренди обчислюється з моменту підписання сторонами договору акту прийому-передачі об`єкту оренди і діє до 30 квітня 2023 року (п. 5.1 договору).

Сторонами підписані додатки №1, 2, 3, 4, 5 до договору.

18.06.2020 сторонами підписано акт здачі-прийому приміщення в оренду.

Позивач зазначає, що відповідач користувався об`єктом оренди упродовж строку, починаючи з 2020 року по 30.04.2023, про цьому виконуючи свої зобов`язання. Однак, починаючи з квітня 2023 року відповідач припинив оплату орендної плати за договором. За пояснення позивача відповідно о рахунку-фактури №96/Т\А.6811 від 20.03.2023, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача становить 95074,02 грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано акт виконаних робіт (надання послуг) за квітень 2023 року на суму 105 637,80 грн. Також позивачем виставлено на оплату рахунок-фактуру №96/Т/А.6811 від 20.03.2023 за оренду приміщення у квітні 2023 року на суму 105 637,80 грн.

Позивач звертався до відповідача із листом №080523 від 08.05.2023 у якому зазначав про закінчення строку дії договору з 01.05.2023 та вказував про те що відповідачем не повернутий об`єкт з оренди за актом приймання-передачі та пропонував останньому варіанти подальшої співпраці.

Позивач зазначає, що відповідач користувався об`єктом оренди упродовж строку договору, починаючи з 2020 року по 30.04.2023, при цьому виконуючи свої зобов`язання. Однак, починаючи з квітня 2023 року відповідач припинив оплату орендної плати за договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 95 074,02 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарське зобов`язання виникає із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з умов договору строк оплати орендної плати за квітень 2023 року є таким, що настав.

У свою чергу відповідач вказує про відсутність боргу перед позивачем за квітень 2023 року. Відповідач звертає увагу, що за інформацією з особистого кабінету орендаря в сервісі EDIN-DOCFLOW від позивача надходили рахунки-фактури №96/Т/А.17662 від 21.07.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.223367 від 20.019.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.29865 від 21.11.2022 на суму 10563,78 грн, №96/Т/А.4004 від 20.02.2023 на суму 10563,78 грн та №96/Т/А.6811 від 20.03.2023 на суму 10563,78 грн. Відтак, відповідач просить врахувати, що до 30.04.2023, тобто до моменту закінчення строку дії договору позивач визнавав достатньою та погодженою суму орендної плати в розмірі 10563,78 грн. Також відповідач просить врахувати, що така ж сума орендної плати вказана і в актах виконаних робіт за період з серпня 2022 року по березень 2023 року. Відповідач надає докази підтвердження оплати орендної плати за період з серпня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 10563,78 грн щомісячно, у тому числі за квітень 2023 року (платіжна інструкція №1656 від 04.05.2023). Відповідач зазначає, що на зміну істотних умов договору вплинули дія договору у період глобального поширення Covid-19 та відповідні обмеження пов`язані з ним, а також збройної агресії російської федерації щодо територіальної цілісності України. Щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю відповідач вказує, що неодноразово звертався до орендодавця з листами, у яких просив прийняти об`єкт оренди та підписати акт приймання-передачі об`єкту з оренди, однак надіслані листи поверталися відповідачу без отримання позивачем. Відповідач також зазначає, що фактично з 01.05.2023 користування об`єктом оренди відповідачем було неможливим, оскільки об`єкт оренди опломбовано позивачем. Відтак, відповідач наполягає на відсутності боргу перед позивачем, а відповідно і нарахування інфляційних втрат та 3% річних вважає безпідставними. Крім того, відповідач акцентує увагу на забезпечувальний платіж, який було здійснено відповідачем у розмірі 64224,77 грн та не повернутий позивачем відповідачу.

Натомість позивач вказує, що у п.2.1 договору передбачено формулу за якою розраховується розмір орендної плати в місяць та відповідно до якої розмір орендної плати за квітень 2023 року становить (в залежності від курсу долара США) 105637,00 грн, та з урахуванням п. 2.8 договору відповідач навіть у випадку неотримання рахунку зобов`язаний самостійно здійснити оплату. Позивач наполягає на тому, що жодних додаткових угод, якими б змінювався розмір орендної плати сторонамии не укладалося, а той факт що позивачем помилково виставлено рахунок-фактуру не на повну суму не може означати погодження сторонами вказаної суми як повної оплати вартості орендної плати. До того ж позивач вказує, що в подальшому виставив та направив відповідачеві рахунок-фактуру з правильною сумою орендної плати за квітень 2023 року. Крім того, позивач зауважує що звернувся із позовом про стягнення заборгованості лише за останній місяць оренди, користуючись власним правом та виходячи із принципу диспозитивності, проте на думку позивача вказаний факт не може свідчити про відсутність заборгованості з орендної плати за попередні місяці. Стосовно зазначених відповідачем умов, які за твердженнями відповідача вплинули на зміну істотних умов договору, відповідач зазначає, що введення воєнного стану в Україні та лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою для несплати платежів за договором. Також позивач вказує, що відповідачем не надано відповідного сертифікату ТПП України щодо неможливості виконання зобов`язань з оплати за договором. Щодо утримання забезпечувального платежу позивач зауважує, що відповідачем не сплачено у повному обсязі борг з орендної плати за квітень 2023 року та відповідно допущено порушення взятих на себе зобов`язань, а тому забезпечувальний платіж, на думку позивача, не підлягає поверненню.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначено вище, розмір орендної плати в місяць, починаючи з моменту підписання акта про відкриття об`єкта оренди для відвідувачів і до моменту закінчення терміну дії цього договору розраховуються відповідно до формули: С=S*Z*A, де: С вартість орендної плати об`єкта оренди з урахуванням ПДВ; S площа об`єкту оренди, в кв.м.; Z погоджений сторонами еквівалент орендної плати за 1 кв.м., який становить 33,09 доларів США; А курс гривні до долара США, згідно даних НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем (п. 2.1 договору).

З пункту 1.1 договору вбачається загальна площа орендованого приміщення - 87,3 кв.м.

Таким чином, розмір орендної плати за квітень 2023 року становить 87,3кв.м.*33,09 доларів США*36,5686 грн (курс долара до гривні) = 105637,80 грн.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що сторонами змінювалися умови договору щодо визначення чи погодження іншого розміру орендної плати за місяць оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив орендну плату за квітень 2023 року у розмірі 10563,78 грн (платіжне доручення №1656 від 04.03.2023), відповідно залишок несплаченої орендної плати за квітень 2023 року становить 95074,02 грн.

Посилання відповідача на те, що сторонами змінені істотні умови та відповідно і розмір орендної плати, яку орендар мав сплачувати щомісячно не знайшли свого підтвердження, оскільки жодного доказу, який би свідчив про погодження сторонами іншого розміру орендної плати, ніж того, який визначений умовами договору, матеріали справи не містять. За умовами договору позивач мав можливість самостійно розрахувати розмір орендної плати за місяць та відповідно сплатити її. Виставлення орендарем рахунку не на повну суму орендної плати, як стверджує позивач помилкове, не змінює розмір орендної плати, визначений у договорі. Крім того, відповідач не підтвердив підписання рахунку на суму 10563,78 грн електронним підписом (відсутня позначка як на самому рахунку, так і роздруківку підписів).

Відповідно до п.14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції на 01.04.2023 (строк сплати орендної плати за квітень 2023) установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача із вимогою про зменшення розміру орендної плати, як і не містять доказів того, що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні у квітні 2023 року.

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 95074,02 грн є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості у розмірі 95074,02 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1492,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 666,46 грн за період 02.04.2023 по 10.07.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом виявлено допущення позивачем помилки, пов`язаної із неправильним визначенням відповідачем кількості днів у заявленому періоді, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 781,43 грн. Розмір інфляційних нарахувань у заявленому періоді є більшим, ніж заявлено позивачем, що є його правом, тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 95074,02 грн основний борг, 781,43 грн 3% річних та 666,46 грн інфляційні втрати.

Щодо підсудності даного спору Господарського суду Дніпропетровської області, суд зазначає, що незважаючи на місцезнаходження відповідача (м. Київ) даний спір має розглядатися за правилами виключної підсудності відповідно до ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір виник з приводу нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Стосовно забезпечувального платежу, суд зазначає, що вказане не є предметом даного спору та може бути предметом іншого позову, у тому числі, з урахуванням визнання позивачем помилкового виставлення рахунку на меншу суму. Тому судом не надається оцінка правомірності чи неправомірності утримання забезпечувального платежу. Крім того, договір не передбачає зарахування забезпечувального платежу за останній місяць оренди. Тому сторони можуть звернутися за вирішенням даного спору шляхом подання нового позову.

Також суд звертає увагу, що предметом судового розгляду є виключно заборгованість за квітень 2023 року. Тому жоден зі зроблених судом висновків не може бути протлумачений як встановлення судом обставин стосовно відносин сторін за інші місяці строку оренди.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2465,83 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста" до Приватного підприємства "Техносервіс Плюс" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Техносервіс Плюс" (03151, м. Київ, вул. М.Мішина, 25, кв.5, ідентифікаціний код 31350654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 32281016) основний борг у розмірі 95074,02 грн, 3% річних у розмірі 781,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 666,46 грн та судовий збір у розмірі 2465,83 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.12.2023

Суддя О.М. Крижний