Постанова

від 22.12.2023 по справі 471/1227/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1227/23

Провадження №3/471/589/23

Номер рядка звіту 287

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2023 р.

Суддя Братського районного суду Миколаївської області Гукова І.Б., за участю секретаря Холоденко І.Ю. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Брагар Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УСР в Миколаївській області ДСР Національної поліції України. про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалась,

за ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Братського районного суду Миколаївської області 13.10.2023 року надійшли матеріали щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Згідно з протоколом № 281 від 18.08.2023 року ОСОБА_1 28.08.2021 року наказом № 22 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до наказу № 223 від 19.08.2021 року оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » призначено на посаду начальника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сухопутних військ Збройних Сил України.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.08.2001 року зареєстровано Кооперативне підприємство «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ». В графі відомості про органи управління юридичної особи зазначено ОСОБА_1 , який є керівником та представником кооперативного підприємства.

Тобто, ОСОБА_1 після призначення на посаду начальника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на посаді керівника та представника КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ», що підтверджує перебування у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Під час судового засідання ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, суду пояснив, що 10.02.2011 року розпорядженням № 8 Вознесенського районного споживчого товариства він був звільнений з посади директора КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ». 10.02.2011 року наказом № 1 КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» він був звільнений з роботи з «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» за власним бажанням. Після звільнення він не мав повноважень щодо внесення змін до реєстру юридичних осіб, даний обов`язок покладений на керівника Вознесенського районного споживчого товариства, як засновника КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ».

2014 року він був призваний до лав ЗСУ. Наказом № 22 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до наказу № 223 від 19.08.2021 року оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » його призначено на посаду начальника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сухопутних військ Збройних Сил України. При призначенні на посаду він надавав згоду на проведення спеціальної перевірки. Порушень ним норм законодавства не було встановлено. Тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Прокурор вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення тому просив суд накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі наявності складу адміністративного правопорушення, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», військові посадові особи Збройних Сил України є суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, та суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Обов`язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Так, об`єктом адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, є суспільні відносини, пов`язані із забороною отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування інших доходів, не пов`язаних зі здійсненням їх владних повноважень; предмет правопорушення дохід від забороненої діяльності, винагорода від роботи за сумісництвом; об`єктивна сторона правопорушення характеризується активними діями щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті отримання прибутку; суб`єкт правопорушення особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»); суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини; формальний склад адміністративного правопорушення та вважається закінченим з моменту входження особи до складу органу управління чи наглядової ради підприємства, організації, що має на меті отримання прибутку.

Згідно відомостей вищезазначеного протоколу, ОСОБА_1 інкримінується те, що він після призначення на посаду начальника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував на посаді керівника та представника КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ», що підтверджує входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, чим порушив ч.2 ст. 172-4 КУпАП.

Судом встановлено, що згідно Статуту, засновником КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» є Вознесенське районне товариство. Вищим органом управління підприємства є Загальні Збори до компетенції яких належить призначення та звільнення Директора.

10.02.2011 року розпорядженням № 8 Вознесенського районного споживчого товариства ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ».

10.02.2011 року наказом № 1 КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» ОСОБА_1 був звільнений з роботи з «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» за власним бажанням.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.08.2023 року, керівником КП «Вознесенський РАЙКООПЗАГОТПРОМ» (ЄДРПОУ 01787605) являється ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в редакції станом на 04.02.2011 року (дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора) у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які

містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов`язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає

рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або завірену в установленому порядку копію розпорядчого документа про їх призначення.

Юридична особа зобов`язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку

про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.11 ст. 19 Закону).

Отже, Законом передбачено обов`язок саме юридичної особи подавати до державного реєстратора відомості, які підлягають внесенню до державного реєстру.

ОСОБА_1 після звільнення з посади директора такими повноваженнями наділений не був.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, зокрема, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), та особа не може нести юридичної відповідальності за дії інших осіб.

Таким чином, аналізуючи наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд ще раз зазначає, що така характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії для звільнення з посади директора КП, фактично не перебував в трудових відносинах з товариством в період перебування на посаді керівника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 та не отримував доходу від товариства на цей період.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема відсутність складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом були оцінені докази, наявні в матеріалах справи за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

З огляду на викладене вище, при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження факти вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та не доведено наявності в його діях складів вказаного адміністративного правопорушення.

Тому, з огляду на викладене, суд доходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.,256, 283-284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2023 року

Суддя - Гукова І.Б.