Постанова

від 20.12.2023 по справі 487/6819/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.12.23

22-ц/812/1300/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 487/6819/21

Провадження № 22-ц/812/1300/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гаврасієнка В.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа ОСОБА_8 проскасування державноїреєстрації земельноїділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_8 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0162 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належать відповідно 26/100 та 20/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 . Співвласниками цього домоволодіння є також ОСОБА_8 - 15/100, ОСОБА_3 - 39/100.

В 2006 році на підставі рішень виконкому Миколаївської міської ради від 28.08.2006 № 1769 та від 22.09.2006 № 1845 частина домоволодіння АДРЕСА_2 , яка на той час складала 15/100 частин та належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , була виділена в окреме домоволодіння АДРЕСА_1 .

Порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 між співвласниками цього домоволодіння, а також з домоволодінням АДРЕСА_1 - не визначено.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2020 року по справі № 487/8140/15-ц, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 травня 2020 року та постановою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, відмовлено у визначені порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2020 року встановлено, що реєстрація спірного домоволодіння АДРЕСА_2 відбулася 17 серпня 1949 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1925 року та свідоцтва від 25 серпня 1945 року, за якими співвласника цього домоволодіння з різними розмірами часток були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . При реєстрації це домоволодіння було розташовано на земельній ділянці розміром 1184кв. м.

Згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради від 02 грудня 1955 року № 1965 «Про результати заміру земель по будівничому кварталу № 139», співвласникам домоволодіння АДРЕСА_2 виділено у тимчасове користування земельну ділянку площею 1152кв.м.

Отже, домоволодіння по АДРЕСА_2 розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні співвласників цього домоволодіння, однак, порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками не встановлено, що також підтверджується рішення Заводського районного суду м. Миколаєва по цивільній справі №487/8140/15-ц.

18 квітня 2021 року позивачам стало відомо, що на замовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 власників домоволодіння АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_12 було виготовлено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

08 квітня 2020 року в Державному земельному кадастрі Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, площею 0,0162 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Однак,в порушенняположень ст.198ЗК України,ст.55Закону України«Про землеустрій», п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, при розробленні технічної документації з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 суміжні землекористувачі по АДРЕСА_2 для погодження меж не запрошувались.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 по АДРЕСА_1 відповідно до кадастрового плану включає в свої межі частину вільної від забудови території, що порушує права співвласників домоволодіння по АДРЕСА_2 , оскільки частина вільної від забудови території переходить до території домоволодіння АДРЕСА_1 без згоди співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 .

Кадастровий план земельної ділянки №4810136300:02:001:0005 в графі «Суміжні власники та землекористувачі» зем. ділянка АДРЕСА_2 » містить лише один, замість чотирьох, підпис невідомої особи без зазначення відомостей - хто саме поставив цей підпис. Позивачі зазначають, що вказаний підпис на кадастровому плані земельної ділянки №4810136300:02:001:0005 виконано не ними.

Таким чином, виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 здійснено з порушенням вимог ст. 198 Земельного кодексу України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Відповідно до п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012. № 1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій"; електронний документ.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про державний земельний кадастр» відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Відповідно до п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012. № 1051, державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 не підлягала державній реєстрації.

Крім того, ст. 79-1 ЗК України встановлює, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Також, відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 відсутні.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 розташована на території міста Миколаєва, отже, органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України уповноважений передати цю ділянку у власність або користування користувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є Миколаївська міська рада.

Відповідно до листа виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2021 № Д-3038-1/3 звернення від громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради не надходило.

Отже, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 не було зареєстровано протягом року з вини заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , через їх бездіяльність.

Таким чином, позивачі вважають, що на підставі ст. 79-1, 198 Земельного кодексу України, п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 підлягає скасуванню.

Частини 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України встановлюють, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Отже, відповідачі-фізичні особи власники домоволодіння по АДРЕСА_1 замовивши та отримавши технічну документацію з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 набули право подати цю документацію до Миколаївської міської ради, яка може передати цю ділянку у їх власність.

Наявність у відповідачів права на приватизацію сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 порушує права позивачів, оскільки формування цієї земельної ділянки відбулось без їх погодження, як суміжних землекористувачів.

Відповідно до листа відповідача від 30.06.2021 №0-467/0-637/6-21 він не може скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, отже, скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в судовому порядку є єдиним способом захисту прав позивачів.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволені. Скасована державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0162 га.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 витрати по оплаті судового збору по 302,67 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 належать 26/100 часток, ОСОБА_7 -20/100 часток, ОСОБА_8 -15/100 часток, ОСОБА_3 - 39/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

На підставі рішень виконкому Миколаївської міської ради від 28.08.2006 № 1769 та від 22.09.2006 № 1845 частина домоволодіння АДРЕСА_2 , яка на той час складала 15/100 частин та належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , була виділена в окреме домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2020 по справі № 487/8140/15-й, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05.05.2020 та постановою Верховного Суду від 13.11.2020, відмовлено у визначені порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по цивільній справі №487/8140/15-ц встановлено, що реєстрація спірного домоволодіння АДРЕСА_2 відбулася 17 серпня 1949 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1925 року та свідоцтва від 25 серпня 1945 року, за якими співвласника цього домоволодіння з різними розмірами часток були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. При реєстрації це домоволодіння було розташовано на земельній ділянці розміром 1 184 кв. м.

Згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради від 02 грудня 1955 року № 1965 «Про результати заміру земель по будівничому кварталу № 139», співвласникам домоволодіння АДРЕСА_2 виділено у тимчасове користування земельна ділянка площею 1 152 кв.м.

Отже, домоволодіння по АДРЕСА_2 розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні співвласників цього домоволодіння, однак, порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками не встановлено, що також підтверджується рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по цивільній справі №487/8140/15-ц.

18 квітня 2021 року позивачам стало відомо, що власники домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 замовили та на їх замовлення ФОП ОСОБА_12 було виготовлено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

08 квітня 2020 року в Державному земельному кадастрі Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, площею 0,0162 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

При розробленні технічної документації з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 суміжні землекористувачі по АДРЕСА_2 для погодження меж не запрошувались. Дана земельна ділянка відповідно до кадастрового плану включає в свої межі частину вільної від забудови території, що порушує права співвласників домоволодіння по АДРЕСА_2 , оскільки частина вільної від забудови території переходить до території домоволодіння АДРЕСА_1 без згоди співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 .

Підпис на кадастровому плані земельної ділянки №4810136300:02:001:0005 в графі «суміжні власники та землекористувачі» зем. ділянка АДРЕСА_2 виконано не ОСОБА_6 або ОСОБА_7 .

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 здійснено з порушенням вимог ст. 198 Земельного кодексу України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 відсутні.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 розташована на території міста Миколаєва, отже, органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України уповноважений передати цю ділянку у власність або користування користувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є Миколаївська міська рада.

Відповідно до листа виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2021 № Д-3038-1/3 звернення від громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради не надходило.

Отже, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, не було зареєстровано протягом року за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що на підставі ст. 79-1, 198 Земельного кодексу України, п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 підлягає скасуванню.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що вона та ОСОБА_3 є співвласниками по 1/2 частки будинку по АДРЕСА_1 , який був виділений в окремий адрес з загального домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , так як до 2006 року виділена в натурі частка (30/1) була 15/100 часткою домоволодіння будинку по АДРЕСА_2 .

Маючи бажання придбати у своєї сестри, ОСОБА_3 1/2 частку будинку 30/1 вона звернулася до нотаріуса з питаннями оформлення договору купівлі - продажу. Нотаріус їй пояснила, що для належного оформлення договору купівлі - продажу будинку - необхідно внести відомості по землі до Державного земельного кадастру, так як істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

При розробці технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 - виявилося, що ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_2 не внесена до Державного земельного кадастру.

Тобто, згідно з даними Кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 на час оформлення документації не межувала із жодною земельною ділянкою, яка б належала позивачам на відповідній правовій основі.

Станом на момент здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом підстави для відмови у державній реєстрації ділянки та державна реєстрація вказаної земельної ділянки жодним чином не порушувала прав позивачів по даній справі, оскільки останні на той час не були суміжними землекористувачам згідно з даними Кадастрової карти України.

Крім того, вказує, що при внесені інформації до земельного кадастру по земельній ділянці, розташованої по АДРЕСА_1 власник не змінювався, тобто земля з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, площею 0,0162 га продовжувала перебувати у комунальній власності.

Так як на будинок АДРЕСА_1 була накладена заборона на відчуження, укласти договір купівлі - продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вийшло.

Звернення від ОСОБА_13 та ОСОБА_3 до виконкому Миколаївської міської ради щодо оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради так і не надходило, що підтверджується листом з виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2021, який перебуває у матеріалах зазначеної справи.

Отже, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02;001:0005, не було зареєстровано протягом року.

Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», наголошується, що у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

Тобто з 08.04.2021 року в реєстрі державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 повинна була бути скасована державним кадастровим реєстратором, який здійснював таку реєстрацію.

Позивачі звернулися до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки 27 вересня 2021 року, тобто через п`ять місяців після того, як зазначена реєстрація повинна була бути скасованою державним реєстратором.

Тому вважає, що навіть, якщо на час звернення до суду в реєстрі реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 не була скасована, то не з її вини або ОСОБА_3 , а по причині бездіяльності державного реєстратора, і тому звертатися позивачам треба було не до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та інших, а до державного реєстратора і наголошувати на тому, що реєстратор не виконав вимоги статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», а у даній справі взагалі відсутня сторона в особі державного реєстратора.

Крім того, вказує, що на час проголошення оскаржуваного судового рішення від 02 жовтня 2023 року інформація в Державному реєстрі по земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 була відсутня, тобто була скасована державним виконавцем. Тому апелянт не розуміє, як можливо скасувати те, що вже скасовано.

Посилаючись на викладене, вважає, що судом першої інстанції, під час ухвалення рішення не були вирішені питання, зазначені у статтях 263, 264 ЦПК України та не врахована стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» що є недопустимим.

Від Головногоуправління Держгеокадаструу Миколаївськійобласті надійшлидодаткові поясненняу справі,в якихзазначає,що судпершої інстанціїпри розгляді справи не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №346/4408/15-ц , а також від 28.03.2018 у справі №681/1039/15-ц.

Вирішуючи спір із посиланням на ст.79-1 ЗК України та п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051), суд формально підійшов до з`ясування обставин справи та залишив без уваги той факт, що необхідність формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, як самостійного об`єкта цивільних прав, була необхідна не для приватизації скаржниками цієї земельної ділянки, а для придбання у власність житлової нерухомості. Однак, вступ у цивільні правовідносини скаржників щодо купівлі/продажу відповідної частки будинку по АДРЕСА_1 , не відбувся в силу того, що на будинок було накладено арешт.

Проаналізувавши положення ч.6 ст.120 ЗК України, ч.2 ст. 377 ЦК України, зазначає, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) було розроблено з дотриманням вимог Закону України від 22.05.2003 «Про землеустрій». Така документація замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Вважає, що вирішуючи спір, суд не врахував положень п.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.07.2011 «Про Державний земельний кадастр», де вказано, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви, розглядає її та вносить відповідні зміни до Державного земельного кадастру. Зазначене свідчить, що присвоєння такого кадастрового номеру можливе лише за умови проходження законодавчо визначених етапів, якого і дотрималися скаржники.

Лист виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2021 № Д-3038-1/3, який засвідчує відсутність звернення від громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , так само як і відсутність зареєстрованого речового права цих осіб на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, свідчить про те, що скаржниками цей процес був ініційований, в першу чергу, не для набуття права на цю земельну ділянку, а саме для придбання у власність житлової нерухомості.

Головне управління погоджується із Скаржниками, які вказали у апеляційній скарзі, що державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 не призвела до зміни форми власності. Згідно інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі форма власності земельної ділянки - комунальна, а не приватна. Спірна земельна ділянка розташована на території міста Миколаєва, а тому, органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України уповноважений передати цю ділянку у власність або користування користувачів ОСОБА_14 1,0. та ОСОБА_4 є Миколаївська міська рада.

Верховний Суд у Постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 сформулював такий правовий висновок: «За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості».

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 була внесена до Державного земельного кадастру як об`єкт права комунальної власності, розпорядником якого є Миколаївська міська рада, то положення пп.2 п.114 Порядку №1051 не можуть бути застосовані, оскільки згідно вищенаведеного правового висновку Миколаївська міська рада є власником такої земельної ділянки саме в силу закону.

Від представника ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на помилковість ствердження апелянта, що позивачі не є користувачами або власниками земельної ділянки по АДРЕСА_2 , оскільки цій земельній ділянці не надано кадастровий номер та за позивачами не оформлено право власності або користування цією земельною ділянкою, а також що відповідачем при реєстрації спірної земельної ділянки було дотримано встановлені процедури.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не заперечує проти скасування державної реєстрації земельної ділянки, однак вважає, що її скасування повинно було відбутись в позасудовому порядку.

За таких обставин, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду від 02 жовтня 2023 року, оскільки сам апелянт не заперечує в задоволені позову і всі його заперечення зводяться до того, що апелянт не винен у виникненні спору.

Аргумент апелянта про відсутність державної реєстрації спірної земельної ділянки не підтверджено належними та допустимими доказами, отже, не може бути задоволений.

Враховуючи викладене, просив в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

В судовомузасіданні відповідач ОСОБА_4 та їїпредставник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_3 також просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_6 не визнав доводи апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області просив розглянути справу у відсутність представника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним. Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Статтею 3Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зістаттею 21Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

В силуположень статей193,194ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Складовою частиноюдержавного земельногокадастру єдержавна реєстраціяземельних діляноквідповідно достатті 196ЗК України, яка в силу положень статті 202 ЗК України здійснюється у складі державного реєстру земель, що в свою чергу складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кожна земельна ділянка під час реєстрації отримує унікальний код - кадастровий номер. Це індивідуальний набір цифр і знаків, який зберігається за ділянкою протягом всього часу її існування. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 6 статті 16 вказаного Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частинами 1, 5 статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 9 цього Закону державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи власниками домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 (26/100 часток), ОСОБА_7 (20/100 часток), ОСОБА_8 (15/100 часток), ОСОБА_3 (39/100 часток).

Станом на 2006 рік зазначене домоволодіння складалося з 3 одноповерхових житлових будинка та було фактично поділено між співвласниками, проте будь-яких правовстовлюючих документів щодо користування спільною часткою власністю складено не було.

На підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 28.08.2006 № 1769 частині домоволодіння АДРЕСА_2 , яка на той час складала 15/100 частин, була надана нова адреса АДРЕСА_1 ,а рішеннямвід 22.09.2006№ 1845за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано правовласності по1/2ч.на житловийбудинок АДРЕСА_1 . Проте питання щодо користування присадибною земельною ділянкою за місцем розташування даного будинку вказаним рішенням виконкомом не вирішувалося.

Рішенням Заводськогорайонного судум.Миколаєва від28.01.2020по справі№ 487/8140/15-й,яке залишенобез змінпостановою Миколаївськогоапеляційного судувід 05.05.2020та постановоюВерховного Судувід 13.11.2020, увизначені порядкукористування земельноюділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 тадомоволодіння АДРЕСА_1 відмовлено.

Отже, домоволодіння по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні співвласників цих домоволодінь, однак, порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками не встановлено.

Маючи бажання придбати у своєї сестри ОСОБА_3 1/2 частку будинку 30/1, ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса з питаннями оформлення договору купівлі продажу та отримала роз`яснення, що для належного оформлення договору купівлі - продажу будинку - необхідно внести відомості по землі до Державного земельного кадастру, так як істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Тому за її заявою була розроблена технічна документація на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки відомості про земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 не були внесені до Державного земельного кадастру, то при розробці технічної документації з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 суміжні землекористувачі по АДРЕСА_2 для погодження меж не запрошувались.

08 квітня 2020 року в Державному земельному кадастрі Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, площею 0,0162 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, враховуючи, що розмір та межі земельної ділянки, яка фактично знаходиться користуванні відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не визначені шляхом встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, яка є частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка свого часу була виділена в користування співвласникам цього будинку, навіть за умови, що на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, здійснено з порушенням вимог ст. 198 Земельного кодексу України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована на території м. Миколаєва, отже, органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України уповноважений передати цю ділянку у власність або користування користувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є Миколаївська міська рада.

Так як на будинок 30/1 була накладена заборона на відчуження, укласти договір купівлі - продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вдалося, тому вони не зверталися з заявою про реєстрацію права власності чи користування на сформовану та зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, що підтверджується листом виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2021 № Д-3038-1/3 про те, що звернення від громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради не надходило.

Отже, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, не було зареєстровано протягом року за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005 відсутні і на даний час.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Предметомпозову уданій справіє скасування державної реєстрації земельної ділянки, речове право на яку не зареєстроване протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з вини заявника.

Сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

У силу частини другої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Позивачі у цій справі клопотань про заміну первісних відповідачів належними не заявляли. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 51 ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18).

Виходячи з предмету позову, належним відповідачем у даній справі є орган, який за умови, що право власності чи користування спірною земельною ділянкою за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано не було, повинен відповідати за позовом, а саме скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки, речове право на яку не зареєстроване протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з вини заявника.

Оскільки, враховуючи зміст вищевказаних норм права відповідачем у справі повинен бути орган, який на підставі вимог закону вносить запис про скасування державної реєстрації земельної ділянки, речове право на яку не зареєстроване протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з вини заявника, то позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не може бути заявлена до осіб, визначених позивачами як відповідачами у цій справі, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки ці особи не уповноважені на вчинення таких дій.

Отже, позивачі помилилися щодо обов`язку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поновити їх порушене право шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державного земельного кадастру.

З огляду на зазначене, переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанцій про задоволення позову до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необґрунтованим, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через пред`явлення позову до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області рішення суду не оскаржене в установленому законом порядку, так як додаткові пояснення, з якими ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області звернулося до апеляційного суду, не є поданою у встановленому законом порядку апеляційною скаргою, оплаченою судовим збором, а тому рішення суду апеляційним судом не переглядається з підстав, зазначених в додаткових поясненнях.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду скасовується в частині задоволених позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до них, то підлягає скасуванню рішення суду і в частині стягнення з них на користь позивачів судового збору.

В той же час, апелянтом за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1386,52грн. Оскільки вимоги стосовно апелянта задовольняються, то з позивачів на його користь підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору по 693грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнення з них судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:001:0005, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0162 га, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 накористь ОСОБА_4 судові витрати по справі у розмірі по 693 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року