Рішення

від 25.12.2023 по справі 904/5445/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5445/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5445/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-спецтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-спецтехніка" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 05.10.2023 за вих. №1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" (далі - відповідач) про стягнення 220.353,78 грн, з яких: 138.000,00 грн основної заборгованості, 14.761,63 грн трьох процентів річних, 67.592,15 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5445/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023.

Ухвалою від 20.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОСКРЕСЕНСЬКА, будинок 21, за трек-номером 4930023351090.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 06.11.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою «відмова від отримання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 20.10.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 03.11.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 20.10.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 18.11.2023.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди в частині своєчасної оплати орендних платежів.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; наявності/відсутності доказів нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 17.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-спецтехніка" (далі позивач, орендар) було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" (далі - відповідач, суборендар) договір суборенди об`єктів нерухомості № С-1487 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в оплатне тимчасове користування нежилі приміщення (далі - об`єкт суборенди), які складаються з частини приміщень виробничого корпусу АПК на першому поверсі адміністративного будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, буд. 1в, згідно схеми розташування об`єкту суборенди, яка є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1).

Загальна площа об`єкту суборенди становить 200 кв.м (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору вартість об`єкту оренди з урахуванням її індексації становить: 2.068.660,68 грн.

Об`єкт оренди використовується суборендарем для розміщення виробничого майданчику з метою здійснення суборендарем діяльності не забороненої законодавством України (п. 1.4. договору).

Об`єкт суборенди повинен бути переданий орендарем і прийнятий суборендарем на протязі 2 (двох) днів з моменту підписання даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору передача орендарем і приймання суборендарем об`єкту суборенди оформлюється відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку суборенди.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк суборенди за даним договором становить орієнтовано 2 (два) місяці з моменту приймання об`єкту суборенди за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01 квітня 2019 року) розмір суборендної плати з 24 квітня 2019 року складає 300 грн за добу.

Відповідно до п. 4.2. договору суборендна плата сплачується суборендарем щотижня, згідно рахунків, протягом усього терміну договору, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі об`єкту суборенди згідно п. 2.2 договору - по дату повернення об`єкту суборенди орендарю, згідно підписаного сторонами акта прийому-передачі.

Суборендна плата перераховується суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря кожного тижня, не пізніше першого банківського дня поточного тижня за тиждень, що минув (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору суборендар зобов`язаний, зокрема, вчасно вносити платежі.

Відповідно до п. 8.1 договору по закінченню терміну оренди, встановленого п. 3.1. договору або у разі дострокового припинення договору суборендар у п`ятиденний строк зобов`язаний передати орендарю об`єкт суборенди по акту приймання-передачі, який підписується сторонами договору, у якому вказується технічний стан об`єкта суборенди, його недоліки й ушкодження.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту підписання сторонами акта приймання-передачі зазначеному у п. 8.1. договору (п. 10.1 договору).

Відповідно до акта приймання передачі від 17 грудня 2018 року суборендар прийняв у користування об`єкт суборенди загальною площею 200 кв.м (арк.34, том 1).

Додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2019 року, площа об`єкту суборенди була збільшена до 600 кв.м. (арк. 39, том 1).

Відповідно до акту приймання передачі від 01 квітня 2019 року суборендар передав, а орендар прийняв частину приміщення виробничого корпусу з АПК. Загальна площа об`єкту суборенди яка повернена орендарю складає 400 м2. Загальна площа об`єкту суборенди яка використовується суборендарем складає 200 м2.

Відповідно до акта приймання передачі від 23 квітня 2019 року суборендар передав, а орендар прийняв частину приміщення виробничого корпусу з АПК. Загальна площа об`єкту суборенди яка повернена орендарю складає 100 м2. Загальна площа об`єкту суборенди яка використовується суборендарем складає 100 м2.

Додатковою угодою № 2 від 01 квітня 2019 року сторони погодили зменшення площі об`єкту суборенди з 01 квітня 2019 року до 200 м.кв., з 24 квітня 2019 року до 100 кв.м. (арк. 40, том 1).

Суборендар виконав свої зобов`язання зі сплати суборендної плати за період з 17 грудня 2018 року по 31 липня 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг підписаними та скріпленими печатками з боку позивача та відповідача (арк.41-46, том 1) та платіжними дорученнями (арк.47-60, том 1).

В той же час, позивач зазначає, що починаючи з серпня 2019 року, відповідач безпідставно припинив виконання зобов`язання з оплати суборендної плати.

Оскільки заборгованість з орендної плати відповідачем у добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 138.000,00 грн основної заборгованості, 14.761,63 грн трьох процентів річних, 67.592,15 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками (з боку позивача).

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 ЦК України та глави 30 Господарського кодексу України. За змістом частини 3 статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У силу статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.1 договору строк суборенди за даним договором становить орієнтовано 2 (два) місяці з моменту приймання об`єкту суборенди за актом приймання-передачі.

В простій письмовій формі договір оренди (суборенди) будівлі може укладатися строком до 3 років.

Сторонами при підписанні договору не погоджено строк найму, сторони договору не відмовлялись від договору та не підписували актів приймання-передачі про повернення відповідачем позивачу об`єкту суборенди.

Як зазначає позивач, з урахуванням вищевикладеного, відповідно до положень ст. ст. 763 та 793 ЦК України, договір припинився зі спливом максимального строку договору, на який його може бути укладено в простій письмовій формі згідно ст. 793 Цивільного кодексу України, а саме: 15 грудня 2021 року.

Відповідно до акта приймання передачі від 17 грудня 2018 року суборендар прийняв у користування об`єкт суборенди загальною площею 200 кв.м (арк.34, том 1).

Додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2019 року, площа об`єкту суборенди була збільшена до 600 кв.м. (арк. 39, том 1).

Відповідно до акта приймання-передачі від 01 квітня 2019 року суборендар передав, а орендар прийняв частину приміщення виробничого корпусу з АПК. Загальна площа об`єкта суборенди яка повернена орендарю складає 400 м2. Загальна площа об`єкта суборенди, яка використовується суборендарем, складає 200 м2.

Відповідно до акта приймання-передачі від 23 квітня 2019 року суборендар передав, а орендар прийняв частину приміщення виробничого корпусу з АПК. Загальна площа об`єкту суборенди яка повернена орендарю складає 100 м2. Загальна площа об`єкту суборенди яка використовується суборендарем складає 100 м2.

Додатковою угодою № 2 від 01 квітня 2019 року сторони погодили зменшення площі об`єкта суборенди з 01 квітня 2019 року до 200 м.кв., з 24 квітня 2019 року до 100 кв.м. (арк. 40, том 1).

Тобто за останнім актом приймання-передачі від 23.04.2019 загальна площа об`єкта суборенди, яка використовується суборендарем, складає 100 м2.

Порядок сплати cуборендної плати та інших платежів за договором сторони визначили у розділі 4 договору.

Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01 квітня 2019 року) розмір орендної плати з 24 квітня 2019 року складає 300 грн за добу.

Відповідно до п. 4.2. договору суборендна плата сплачується суборендарем щотижня, згідно рахунків, протягом усього терміну договору, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі об`єкту суборенди згідно п. 2.2 договору - по дату повернення об`єкту суборенди орендарю, згідно підписаного сторонами акта прийому-передачі.

Суборендна плата перераховується суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря кожного тижня, не пізніше першого банківського дня поточного тижня за тиждень, що минув (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору суборендар зобов`язаний зокрема вчасно вносити платежі.

Відповідно до п. 8.1 договору, по закінченню терміну оренди, встановленого п. 3.1. договору або у разі дострокового припинення договору суборендар у п`ятиденний строк зобов`язаний передати орендарю об`єкт суборенди по акту приймання-передачі, який підписується сторонами договору, у якому вказується технічний стан об`єкта суборенди, його недоліки й ушкодження.

Суборендар виконав свої зобов`язання зі сплати суборендної плати за період з 17 грудня 2018 року по 31 липня 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг підписаними та скріпленими печатками з боку позивача та відповідача (арк.41-46, том 1) та платіжними дорученнями (арк.47-60, том 1).

Водночас, позивач зазначає, що починаючи з серпня 2019 року відповідач припинив виконання зобов`язання з оплати суборендної плати.

У договорі сторони погодили банківські реквізити, на які відповідач має сплачувати орендну плату, строк оплати, орендна плата є фіксована та відповідачу був відомий її розмір, а ненадання позивачем рахунку на оплату орендної плати не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.

Розглядаючи питання щодо правових наслідків ненадання управомоченою стороною рахунку на оплату Верховний Суд зазначив, що: «за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Зазначення в договорі, що оплата здійснюється на підставі рахунку не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку. Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар» (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем не було сплачено у спірний період зазначену суборендну плату, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Доказів оплати відповідачем до суду не надано.

Позивач у прохальній частині позовної заяви визначив період заборгованості до стягнення з 01.08.2019 по 31.08.2020.

Як зазначено вище, за останнім актом приймання-передачі від 23.04.2019 загальна площа об`єкта суборенди яка використовується суборендарем складає 100 м2.

Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01 квітня 2019 року) розмір орендної плати з 24 квітня 2019 року складає 300 грн за добу.

Позивачем у прохальній частині до стягнення визначено суму 138.000,00 грн, однак суд не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що у період з 01.08.2019 по 31.08.2020 (визначений позивачем у прохальній частині) відповідач у відповідності до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01 квітня 2019 року) мав сплачувати позивачу, 300 грн за добу.

За перерахунком суду з 01.08.2019 по 31.08.2020 відповідач мав сплатити позивачу суборендну плату у розмірі 119.100,00 грн (397 днів х 300 грн).

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суборендної плати за договором підлягають частковому задоволенню у сумі 119.100,00 грн.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Доказів внесення плати за користування майном в сумі 119.100,00 грн відповідач не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 119.100,00 грн. В частині вимог про стягнення 18.900,00 грн основної заборгованості слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 06.08.2019 до 04.10.2023 на загальну суму 14.761,63 грн, а також за вказаний період позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 67.592,15 грн.

Оскільки судом позовна вимога про стягнення основної заборгованості судом задоволена частково у сумі 119.100,00 грн, то і нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати на цю суму.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 14.761,63 грн.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за ним складає 57.832,71 грн.

В частині вимог про стягнення 9.759,44 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14.761,63 грн трьох процентів річних та 57.832,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.875,42 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОСКРЕСЕНСЬКА, будинок 21; ідентифікаційний код 39438751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-спецтехніка" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Майське, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 16-А; ідентифікаційний код 35728656) 119.100,00 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сто грн 00 к.) заборгованості з орендної плати, 14.761,63 грн (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят одну грн 63 к.) трьох процентів річних, 57.832,71 грн (п`ятдесят сім тисяч вісімсот тридцять дві грн 71 к.) інфляційних втрат, 2.875,42 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять грн 42 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 18.900,00 грн основної заборгованості та 9.759,44 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк