Рішення

від 15.12.2023 по справі 905/1065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.12.2023 Справа №905/1065/22

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю помічника (за дорученням судді) Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д; код ЄДРПОУ 14360570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марфарм» (87506, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Свободи, будинок №20; код ЄДРПОУ 39995651)

про вилучення майна та стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Левицька А.В.

від відповідача: Міхно М.Г.

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Марфарм про вилучення майна та стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірвано договір в односторонньому порядку, внаслідок чого в останнього виникло право на вилучення предмету лізингу та стягнення несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, позов задоволено частково, ухвалено вилучити у Товариства на користь Банку автомобіль, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 28,93грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 470,43 грн, в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №905/1065/22 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі № 905/1065/22 в оскаржуваній частині (в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за платежами в рахунок викупу майна в сумі 184 058,84 грн.) скасовано. Справу №905/1065/22 у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Донецької області, на підставі ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, проведено повторний автоматичний розподіл справи №905/1065/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023, для розгляду даної справи визначено суддю Фурсову С.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 справу прийнято до провадження суддею Фурсовою С.М., запропоновано сторонам надати суду пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2023 у цій справі. Підготовче засідання призначено на 21.11.2023.

Від представника відповідача 08.11.2023 та позивача 16.11.2023 відповідно отримано пояснення на виконання ухвали суду від 25.10.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено підготовче засідання на 06.12.2023.

У підготовчому засіданні представники сторін повідомили, що додаткових пояснень чи клопотань не мають, всі докази наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, що судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 15.12.2023.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову в частині, що передана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на новий розгляд, а саме щодо стягнення заборгованості за платежами в рахунок викупу майна в сумі 184 058,84 гривень.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 щодо неможливості одночасно вимагати повернення предмету лізингу та сплати лізингових платежів..

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

29.07.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марфарм» (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1, відповідно до п.1.1 якого, банк зобов`язується набути у власність у ТОВ Восток Автомир, місцезнаходження: 69050, Україна, область Запорізька, місто Запоріжжя, вулиця Складська, будинок, 8, код ЄДРПОУ 34535386 (далі - продавець) предмет(и) лізингу (далі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі Додаток №1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, визначений в цьому договорі, і лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.

Згідно з п.1.2 договору, строк лізингу 24 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість майна за цим договором становить 807 244,68грн (вісімсот сім тисяч двісті сорок чотири гривень 68 копійок), ПДВ 161 448,94грн (сто шістдесят одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 94 копійок) усього до сплати 968 693,62грн (дев`ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто три гривень 62 копійок), у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 4022,62грн (чотири тисячі двадцять два гривень 62 копійок).

Загальна вартість майна за цим договором складається з (п.2.1.1.): авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 337 634,85 (триста тридцять сім тисяч шістсот тридцять чотири) гривень 85 копійок (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору (п.2.1.1.1.); загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 627 036,15 (шістсот двадцять сім тисяч тридцять шість) гривень 15 копійок (з ПДВ), згідно з додатком №2 до цього договору (п.2.1.1.2); вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 4022,62 (чотири тисячі двадцять два гривень 62 копійок), що сплачується лізингоодержувачем частинами в рахунок викупу майна згідно з додатком №2 до цього договору (п.2.1.1.3).

Відповідно до п.2.2 договору, розмір, структура, строк сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком №2 до нього, та включають: винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; винагороду за користування майном у розмірі 0,01 (нуль цілих одна сотих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на сплату чергового лізингового платежу згідно додатку №2; у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2 до договору; платежі в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням; інші документально підтверджені витрати банку, безпосередньо передбачені та пов`язані з виконанням цього договору, відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку, якщо договором або домовленістю сторін не встановленого іншого.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору передбачено, що передача майна буде здійснюватись за адресою: України, область Запорізька, вулиця Перемоги, будинок 76а. Майно повинно бути передане лізингоодержувачу згідно з актом прийому-передачі майна протягом 10 (десять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі майна. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання.

Протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингодержувачу (п.4.1 договору).

Банк має право (п.6.1 договору): вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору (п.6.1.3.); достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (п.6.1.7).

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.8); здійснювати лізингові платежі в розміри та строки, що зазначені в додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договором про внесення змін до цього договору (7.2.13.).

Цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів (п.10.1.2 договору).

У випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно п.7.1.4 цього договору, майно повинно бути повернуто протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в такому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадків коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлено (п.10.4 договору).

Відповідно до п.10.5 договору, сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань по ним (п.11.1 договору).

Додаток №1 (Специфікація Майна), додаток №2 (Графік лізингових платежів), додаток №3 (Тарифи за оформлення документів), додаток №4 (Акт прийому-передачі майна), додаток №5 (Акт прийому майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього договору (п.11.3 договору).

Цей договір підписано із використання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п.11.5 договору).

Специфікацією майна, яка є додатком №1 до договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, визначена характеристика предмету лізингу, а саме: Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер JTNB23HK603098634, рік випуску 2021, вартістю 964 671,00грн, з урахуванням ПДВ. Разом з транспортним засобом передається також датчик GPS 1шт.

Згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, загальна сума лізингових платежів, яка включає суму кредиту та суму % до погашення, складає 631 125,52грн та підлягає сплаті в період з 29.08.2021 по 28.07.2023.

За Актом прийому-передачі майна від 20.08.2021, який є додатком №3 до договору фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер JTNB23HK603098634, рік випуску 2021, вартістю 964 671,00грн та датчик GPS CarGo Light 1шт, 862549040625991, вартістю 922,62грн, встановлення датчику GPS 3100грн.

Вказаний акт підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до ТОВ «Марфарм» з листами №Е.65.0.0.0/3-2211003/26616 від 03.10.2022 та №Е.65.0.0.0/3-2211003/26618 від 03.10.2022 в яких повідомило про розірвання договору лізингу з 20.10.2022 у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем платежів більше ніж на 30 днів та вимагало у термін до 25.10.2022 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.

Невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірвано договір в односторонньому порядку, а також невиконання вимоги щодо повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у цій справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Марфарм про вилучення майна та стягнення заборгованості задоволено частково. Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю Марфарм на користь позивача транспортний засіб автомобіль Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер JTNB23HK603098634, рік виробництва 2021, стягнуто заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 28,93 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 470,43 гривень.

Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами.

Враховуючи обставини щодо прострочення відповідачем сплати лізингових платежів у строк понад 30 днів, беручи до уваги дотримання позивачем порядку розірвання договору, передбаченого його умовами, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що договір є розірваним з 20.10.2022.

З огляду на те, що відповідач не виконав вимогу позивача про повернення предмета лізингу, предмет лізингу не повернув, у зв`язку з чим автомобіль є таким, що перебуває у відповідача безпідставно, а також зважаючи на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.74 ГПК України втрату предмета лізингу, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про вилучення у відповідача на користь позивача предмета лізингу.

При цьому, суди дійшли висновку, що лізингодавець не може одночасно вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів).

Суди встановили, що лізингові платежі в межах спірного договору складаються з: (1) винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; (2) винагороди за користування майном у розмірі 0,01 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на сплату чергового лізингового платежу згідно з додатком №2; (3) платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням.

Оскільки, позивач у межах розгляду справи заявив вимогу про повернення предмета лізингу, суди дійшли висновку, що нарахування платежів в рахунок викупу майна в сумі 184 058,84 гривень є безпідставним, інші складові лізингових платежів підлягають стягненню, а саме заборгованість з винагороди за користування предметом лізингу в сумі 28,93 гривень.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №905/1065/22 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі № 905/1065/22 в оскаржуваній частині (в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за платежами в рахунок викупу майна в сумі 184 058,84 гривень) скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Верховного Суду у вказаній постанові зазначив, що з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів на предмет врегулювання сторонами порядку стягнення лізингових платежів у разі розірвання договору.

Принцип res judicata має своє відображення у національному законодавстві, зокрема у частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 тощо).

Так, судовими рішеннями у справі №905/1065/22, що набрали законної сили в частині, встановлено обставини виникнення правовідносин сторін виникли на підставі договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, вказаний договір розірвано з 20.10.2022.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 та статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як вже встановлено судами при первісному розгляді справи правовідносини сторін виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Як слідує з матеріалів справи свої зобов`язання зі здійснення лізингових платежів відповідач припинив виконувати з березня 2022 року.

Договір фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 розірвано з 20.10.2022.

Позивачем заявлено до стягнення вимогу (в розглядуваній частині позову) про стягнення 184 058,84 гривень заборгованості за лізинговими платежами як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

З позовної заяви та розрахунку ціни позову слідує, що 184 058,84 гривень є сумою несплачених лізингових платежів за період з 01.03.2022 по 20.10.2022 (до моменту закінчення строку договору фінансового лізингу).

Згідно п.2.1.1. договору загальна вартість майна за цим договором складається з:

- авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 337 634,85 гривень (з ПДВ);

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 627 036,15 гривень (з ПДВ), згідно з додатком №2 до цього договору;

- вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 4022,62 гривень.

Відповідно до п.2.2 договору, розмір, структура, строк сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком №2 до нього, та складаються з:

- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору;

- платежів в рахунок викупу майна (відшкодування вартості), що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням.

- винагороди за користування майном у розмірі 0,01% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на сплату чергового лізингового платежу згідно з додатком №2;

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.8. договору).

Формулювання позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 184 058,84 гривень несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, позивачем помилково розуміється відповідачем як вимога про сплату лізингових платежів за весь час користування предметом лізингу.

Судом встановлено, що сума 184 058,84 гривень є заборгованістю з відшкодування вартості предмету лізингу з моменту припинення здійснення платежів до моменту розірвання договору, яка входить до складу (структури) лізингових платежів.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в частині несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу в розмірі 184 058,84 гривень за період з 01.03.2022 по 20.10.2022 на підставі п.7.2.8. договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

У справі №904/5726/19 позивач просив, зокрема, стягнути:

96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору, за період з листопада 2015 року по січень 2016 року);

- 1 816 533,46 грн заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу (після відмови від договору за період з лютого 2016 року по жовтень 2019 року).

Так Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

За частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін,та положенням законодавства.

Умовами договору про фінансовий лізинг у вказаній справі сторони передбачили, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана цим товариством, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ «Порше Лізинг Україна» будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту (пункт 12.9).

У Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов).

Тобто у справі №904/5726/19 позивач просив повернення об`єкту лізингу та сплати всіх лізингових платежів передбачених Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів.

З приводу чого Велика Палата Верховного Суду зауважила, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас.

При цьому вимоги про стягнення заборгованості за договором у розмірі 96 462,75 гривень, які були заявлені як заборгованість за лізинговими платежами (під час дії договору, за період з листопада 2015 року по січень 2016 року) визнано такими, що підлягають задоволенню.

Отже відповідач дійшов помилкового розуміння правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 про те, що лізингодавець взагалі не може одночасно вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу в будь-якій частині, а пункт 7.2.8. договору передбачає обов`язок лізингоодержувача щодо сплати виключно винагороди за користування предметом лізингу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Інші доводи відповідача викладені у заявах по суті справи та додаткових поясненнях не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в частині вимог, що підлягали перегляду, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марфарм» про стягнення заборгованості за платежами в рахунок викупу майна в сумі 184 058,84 гривень - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марфарм» (87506, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Свободи, будинок №20; код ЄДРПОУ 39995651) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 184 058,84 гривень заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 760,88 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 15.12.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2023.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д; код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марфарм» (87506, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Свободи, будинок №20; код ЄДРПОУ 39995651)

Суддя С.М. Фурсова