Рішення

від 19.12.2023 по справі 906/994/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/994/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства облспоживспілки "Житомирська міжрайонна заготівельна-збутова база"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська - транспортна компанія"

про стягнення 26 311,28 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26 311,28 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч умовам договору оренди нежитлового приміщення №7 від 04.01.2022, не сплачує орендну плату.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.

12.09.2023 до суду надійшла заява позивача за вх. № г.с. 01-44/2974/23 про зміну підстав позову. У зв`язку з чим позивач виклав позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою суду від 03.10.2023 прийнято до розгляду заяву позивача за вх. № 01-44/2974/23 від 12.09.2023 про зміну підстав позову, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

В послідуючому господарський суд ухвалою від 09.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

19.12.2023 через загальний відділ суду надійшло клопотання позивача за вх. № г.с. 20844 про долучення до матеріалів справи письмових пояснень;

Представник позивача в судове засідання не прибув.

19.12.2023 через загальний відділ суду надійшла заява позивача за вх. № 20846 про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься список № 21290 згрупованих відправлень "Рекомендований лист" за 15.11.2023.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2020 між Підприємством облспоживспілки "Житомирська міжрайонна заготівельна-збутова база" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська - транспортна компанія" (орендар/відповідач) укладено договір оренди об`єкта нерухомості №10 від 25.01.2020, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - складське приміщення склад В площею 36,4 м.кв , що розташоване за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 182 (об`єкт оренди) (п. 1.1. договору).

Відповідно п. 5.1 вищезазначеного договору оренди - орендна плата становить 69,00 грн. за 1 кв.м.. Загальний розмір орендної плати становить 2500,00 грн. за місяць, без ПДВ.

Згідно п. 5.2 вищезазначеного договору оренди - крім орендної плати орендар щомісячно сплачує орендодавцю наступні платежі:

а) відшкодування комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок) які споживаються Орендарем;

б) відшкодування експлуатаційних витрат та послуг, що включають в себе усі витрати на утримання, прибирання, освітлення площ загального користування, коридорів. Витрати пов`язані з підтримання у належному стані, прибиранні та користуванні прилеглою земельною ділянкою, забезпечення перепускного режиму, вивезення сміття що утворюється у місцях загального користування.

В 2020 році орендар сумлінно виконував умови договору оренди №10 від 25.01.2020, своєчасно сплачував орендну плату, комунальні послуги та відшкодування експлуатаційних витрат.

Також позивач зазначив, що в 2021 році орендар, після закінчення Договору оренди №10 від 25.01.2020 та за відсутності заперечень орендодавця, продовжував користуватись об`єктом оренди, своєчасно сплачував орендну плату, комунальні послуги та відшкодування експлуатаційних витрат, тому Договір №10 від 25.01.2020 відповідно ст. 764 ЦК України вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В 2022 році орендар, після закінчення Договору оренди №10 від 25.01.2020 та за відсутності заперечень Орендодавця, продовжив користуватись об`єктом оренди.

Також позивач звертав увагу суду на те, що 04.01.2022 орендодавець підготував та підписав новий договір оренди об`єкта нерухомості №7 від 25.01.2022 того самого складського приміщення - складу "В" площею 36.4 м.кв., що розташоване за адресою: м.Житомир, Проспект Незалежності, 182 (об`єкт оренди), терміном до 31 грудня 2022 року, на тих же умовах оплати що і в договорі №10 від 25.01.2020.

Підписаний договір оренди №7 від 04.01.2022 орендодавець передав для підписання орендарю.

Проте, орендар договір №7 від 04.01.2022 не підписав, та продовжував користуватись об`єктом оренди з 01.01.2022до 24.05.2022 включно, частково сплачуючи орендну плату, чим допустив заборгованість по сплаті орендної плати, комунальних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат на загальну суму 26 311,28 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № ОУ 0000006 від 31.01.2022 на суму 7660,48 грн.;

- № ОУ 0000014 від 28.02.2022 на суму 7248,36 грн.;

- № ОУ 0000022 від 31.03.2022 на суму 7266,22 грн.;

- № ОУ 0000032 від 30.04.2021 на суму 2015,47 грн.,

всього на суму 24190,46 грн.

З урахуванням часткових проплат загальна сума заборгованості становить 26311,28 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 23.05.2022 (а.с. 145).

Листом №114 від 09.08.2022 орендар повідомив орендодавця про розірвання договірних відносин з 24.05.2022.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що орендар після закінчення терміну дії Договору №10 від 25.01.2020 не повернув об`єкт оренди орендодавцю, не склав акт приймання-передачі що передбачено п. 2.4 зазначеного Договору, та за відсутності заперечень орендодавця, продовжив користуватись об`єктом оренди з 01.01.2022 по 24 травня 2022, суд дійшов висновку, що згідно приписів ст. ст. 764 ЦК України Договір №10 від 25.01.2020 вважається поновлений на строк, який був раніше встановлений договором.

23.06.2022 позивач направив претензію про необхідність оплати заборгованості в сумі 26311,28 грн.

Відповідач в свою чергу у відповіді на претензію посилався на введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану та зменшенням обсягу господарської діяльності та вважав ці обставини форс-мажорними.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях ГПК України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Визначений статтею 13 ГПК принцип змагальності та принцип рівності сторін, визначений статтею 7 ГПК, які пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу2 між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Зазначені вище принципи змагальності та рівності сторін, норми процесуального права вимагають від позивача переконати суд в обґрунтованості його вимог (постанова ВС від 23.01.2020 по справі №920/153/18).

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

Так, позивачем подано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 140-143), не підписані відповідачем, а також належним чином завірену копію акту звіряння розрахунків станом на 23.05.2023 (а.с. 145), підписаний сторонами.

За наявних обставин, суд вважає за необхідне відзначити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Отже, господарський суд вважає, що акт звірки розрахунків, в розумінні ст.ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові. При цьому, колегія суддів приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №916/2620/20.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 26 311,28 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та комунальних послуг обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська - транспортна компанія" (11603, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, 180-Б, ід. код 35748688)

- Підприємства облспоживспілки "Житомирська міжрайонна заготівельна-збутова база" (10001, м. Житомир, просп. Незалежності, 182, ід. код 01783240) 26 311,28 грн. заборгованості з орендної плати, а також 2481,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.12.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу (рек. з повід.)