Рішення
від 01.11.2023 по справі 910/18943/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/18943/20За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр (Кіпр, 1086, Нікосія, вул. Нікіс, 20, поверх 4, офіс 400, реєстраційний номер НЕ 234023)

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/18943/20

За заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний номер 25959784)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 802, ідентифікаційний номер 36145734)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Карасюк О.В.,

від відповідача-1 - Берегуляк О.В.,

від відповідача-2 - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18943/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); 2) "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр (Кіпр, 1086, Нікосія, вул. Нікіс, 20, поверх 4, офіс 400, реєстраційний номер НЕ 234023).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2023 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); 2) "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр (Кіпр, 1086, Нікосія, вул. Нікіс, 20, поверх 4, офіс 400, реєстраційний номер НЕ 234023) до розгляду в межах справи № 910/18943/20. Підготовче засідання призначено на 02.08.2023.

02.06.2023 до суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали від 15.05.2023.

09.06.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-1 про залишення без руху заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

19.06.2023 до суду надійшла заява відповідача-1 про продовження строку для надання відзиву на позов.

05.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ОСОБА_1 на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

05.07.2023 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про витребування доказів.

31.07.2023 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська,15, оф. 802, ідентифікаційний номер 36145734). Відкладено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника у підготовчому засіданні на 20.09.2023.

17.08.2023 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 щодо відповіді ліквідатора на відзив.

18.08.2023 до Господарського суду м. Києва від Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2023.

04.09.2023 до суду надійшла відповідь ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В. на заперечення ОСОБА_1 щодо відповіді на відзив.

12.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-1 про залишення без розгляду відповіді ліквідатора на заперечення ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залишення без руху позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника та засновника боржника. Задоволено клопотання відповідача-1 про витребування оригіналів письмових доказів. Закрито підготовче провадження у справі № 910/18943/20 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника. Призначено справу № 910/18943/20 до розгляду по суті на 01.11.2023.

12.10.2023 до суду надійшло повідомлення по справі від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

17.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення по справі від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

У судове засідання, призначене на 01.11.2023, з`явилися позивач та представник відповідача-1. Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 28 вересня 2022 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд» (код за ЄДРПОУ 36145734, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 802) ліквідатором призначено арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (Свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846, видана Міністерством юстиції України 01.02.2018 року).

У ході виконання повноважень ліквідатора банкрута арбітражним керуючим Карасюком О. В. виявлено наступні обставини, які, на думку ліквідатора, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства колишнього власника та керівника ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» - ОСОБА_1 та «Укрселко Лімітед», компанію, зареєстровану за законодавством Республіки Кіпр.

Товариство було засновано 10.04.2009, що підтверджується даними з ЄДРПОУ.

16.10.2015 Рішенням зборів учасників Товариства, яке підтверджується Протоколом № 16-10-2015 від 16.10.2015, було прийнято такі рішення:

1) Схвалити відчуження (продаж) ТОВ «УКРСЕЛКО» частки в статутному капіталі Товариства розміром 1 %, яка в номінально грошовому еквіваленті становить 625,00 грн на користь ТОВ «УКРХОРС».

2) ТОВ «УКРСЕЛКО» виключити із складу учасників Товариства у зв`язку з відчуженням ним своєї частки у статному капіталі Товариства.

3) Схвалити відчуження (продаж) ПП «Гощанівські Аграрні Інвестиції» частки в статутному капіталі Товариства розміром 1 %, яка в номінальному грошовому еквіваленті становить суму розміром 625,00 грн на користь ТОВ «УКРХОРС».

4) ПП «Гощанівські Аграрні Інвестиції» виключити із складу учасників Товариства у зв`язку з відчуженням ним своєї частки у статутному капіталі Товариства.

5) Прийняти до складу учасників Товариства ТОВ «УКРХОРС» з часткою в статутному капіталі Товариства загальним розміром 2 %, яка в номінальному грошовому еквіваленті становить суму розміром 1250,00 грн.

6) У зв`язку з позитивним вирішенням усіх питань порядку денного - внести відповідні зміни до статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції та затвердити його.

Таким чином, з 16.10.2015 понині діє Статут від 16.10.2015.

29.03.2019 «Укрселко Лімітед», компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер - НЕ 234023 та, місцезнаходження: АДРЕСА_2 - передала свою частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 29.03.2019.

Таким чином, ОСОБА_3 набув частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 98 %.

02.04.2019 Рішенням зборів учасників Товариства, що підтверджується Протоколом 02/04-19 від 02.04.2019, було вирішено:

1) Змінити адресу місцезнаходження Товариства на наступну: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, офіс 802.

2) Виключити ОСОБА_1 з ЄДРПОУ.

3) Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства (останнім робочим днем вважати 02.04.2019) та призначити ОСОБА_4 на посаду директора Товариства з 02.04.2019.

Враховуючи, дані обставини можна встановити такі факти:

Учасниками Товариства були:

- з 16.10.2015 по 29.03.2019 - «Укрселко Лімітед» (98 %);

- з 29.03.2019 понині - ОСОБА_3 (98 %);

- з 16.10.2015 понині - ТОВ «УКРХОРС» (2 %).

Директором Товариства до 29.03.2019 був ОСОБА_1 , а з 29.03.2019 понині - ОСОБА_3 .

16.12.2013 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк» - сучасник АТ «Міжнародний резервний банк») та ТОВ «Стач», ТОВ «Торговий дім «Агрі-трейд», ТОВ «Укрхорс», ТОВ «Укрселко», ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» укладено договір №71-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів (далі - Договір від 16.12.2013 № №71-Н/13/29/Г/А-КБ).

У зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» та ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» своїх зобов`язань за договором акредитива, банк ініціював позовне провадження про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2015 від №921/393/15-г/16 частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанка Росії» до ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» про стягнення заборгованості за договором від 16.12.2013 №70-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів, яка станом на 12.03.2019 складає 9 978 829,87 доларів США та 13 685 698,08 грн, з яких заборгованість за основним боргом по кредиту - 9 499 999,50 доларів США, процентів за користування кредитом 346 749,98 доларів США і комісія за зобов`язання за акредитивом в розмірі 4,5% - з 01.09.2014 по 28.12.2014 - 1 995 646,47 грн; комісія за рамбурсним зобов`язанням в розмірі по акредитиву - за період з 30.06.2014 по 28.14.2014 - 132 076,39 доларів США і пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 163 387,41 грн; пені за прострочення повернення комісії за зобов`язанням за акредитивом - з 04.10.2010 по 12.03.2015 - 178 070,79 грн та судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі №921/393/15-г/16 рішення господарського суду від 10.06.2015 залишено без змін.

Отже, вже з 10.06.2015 у Товариство обліковувалася значна заборгованість перед АТ «Міжнародний резервний банк» відповідно до рішення суду.

На виконання вказаного рішення видано наказ від 29.09.2015 №921/393/15-г/16.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2014 у справі №921/1148/14-г/5 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2019 позов ПАТ КБ «Дочірній банк Сбербанка Росії» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» 853 017,08 грн комісії за акредитивом, 66 038,19 доларів США, 11 694,51 грн за прострочення повернення комісії за акредитивом. У решті позову відмовлено.

У грудні 2020 року АТ «Сбербанк» звернулось до господарського суду із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд» і просило визнати кредиторські вимоги у розмірі 1 253 396 626,97 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 в частині п.п. 1,9 у справі № 910/18943/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/18943/20 змінено в частині п. 1, виклавши цей пункт у наступній редакції: «визнати кредитором у справі № 910/18943/20 по відношенню до боржника:- Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» з грошовими вимогами на суму 1 254 532 195, 71 грн, з яких 75 100 грн - вимоги першої черги, 558 269 730, 28 грн - вимоги четвертої черги, 696 187 365, 43 грн - вимоги шостої черги». Пункт 9, про відмову Акціонерному товариству «Міжнародний резервний банк» у визнанні кредитором на суму 668 779 188,70 грн, скасовано.

Ліквідатор зазначає, що Товариство з 2019 по 2022 роки не подавало фінансову звітність до контролюючих органів, що підтверджується Відповіддю Головного управління ДПС в місті Києві № 60867/6/26-15-12-01-07 від 21.10.2022.

Натомість відповідно до Відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області № 12995/6/19-00-04-03-04/20235 від 16.11.2022 була надана фінансова звітність Товариства за 2016 - 2019 рр., яка подавалася Товариством.

01.01.2017 Товариство подало Звіт про фінансовий стан за 2016 рік, відповідно до якого на кінець звітного період у Товариства обліковувалося дебіторської заборгованості на 14 065 654 тис. грн.

За цей же період обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 15 592 004 тис. грн, з яких 1 240 307 тис. - це короткострокові кредити банків (тобто заборгованість перед АТ «Міжнародний резервний банк»).

За це період кредиторська заборгованість збільшилася з 2 612 639 тис. грн до 15 592 004 тис. грн.

Загальний збиток склав 1 438 535 тис. грн.

01.01.2017 Товариство подало Звіт про фінансові результати за 2016 рік, відповідно до якого за звітний період Товариство по суті не отримало жодних доходів від здійснення своєї діяльності. При тому за 2015 рік відповідно до цього звіту Товариство отримало 37 578 тис. грн доходу.

01.01.2018 Товариство подало Звіт про фінансовий стан за 2017 рік, відповідно до якого на кінець звітного період у Товариства обліковувалося дебіторської заборгованості на 166 325 тис. грн.

За цей же період обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 15 549 143 тис. грн, з яких 792 448 тис. - це короткострокові кредити банків (тобто заборгованість в тому числі перед АТ «Міжнародний резервний банк»). Загальний збиток збільшився до 15 371 234 тис. грн.

01.01.2018 Товариство подало Звіт про фінансові результати за 2017 рік, відповідно до якого за звітний період Товариство по суті не отримало жодних доходів від здійснення своєї діяльності.

1.01.2019 Товариство подало Звіт про фінансовий стан за 2018 рік, відповідно до якого на кінець звітного період у Товариства обліковувалося дебіторської заборгованості на 7135 тис. грн.

За цей же період обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 1 947 054 тис. грн, з яких 776 079 тис. - це короткострокові кредити банків (тобто заборгованість в тому числі перед АТ «Міжнародний резервний банк»).

Загальний збиток становить 1 930 331 тис. грн.

01.01.2019 Товариство подало Звіт про фінансові результати за 2018 рік, відповідно до якого за звітний період Товариство по суті не отримало жодних доходів від здійснення своєї діяльності.

Зимний Сергій Богданович стверджує, що ліквідатор не зазначив про позитивні аспекти, які наведені в фінансовій звітності Товариства.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/20004/17 відсутність податкової звітності за визначений період не є безумовною підставою для притягнення керівника до субсидіарної відповідальності, оскільки така звітність лише є інформативним відображенням діяльності юридичної особи, яке може бути використане не як основний, а як один із доказів.

Тому надана фінансова звітність Товариства береться до увагу судом лише в контексті інших наданих судом доказів.

Водночас Товариство не здійснювало виконання Рішення від 26.12.2014 та Рішення від 10.06.2015.

Відповідно до Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 було встановлено, що Товариство уклало договір поруки з Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед, Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед, THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A, THE BANK OF NEW YORK MELLON, від 19.04.2013. Через укладення цього договору поруки Товариство стало боржником за Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 на суму в розмірі 572 798 919,35 доларів США.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 27.02.2023 за кодом 491932188981 станом на 19.04.2013 керівником Товариства був ОСОБА_1 (з повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори).

Відповідно до Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15 було встановлено, що Товариство уклало договір поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 р. з ПАТ «ПУМБ». Через укладення цього договору поруки Товариство стало боржником за Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15 на суму в розмірі 34 846 636,30 грн.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 27.02.2023 за кодом 400833028266 станом на 14.01.2014 керівником Товариства був ОСОБА_1 (з повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори).

Крім того, Товариством у 2015 році було проведено ряд транзакцій, як зазначає ліквідатор, щодо виведення коштів.

Доказами такого виведення є виписки, які були надані АТ «Укрексімбанк» суду на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 р. у справі № 910/18943/20.

1) Зокрема на ТОВ «Мрія Підволочиськ АХ» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 27/01/2014-ТДАТ-УП від 27.01.2014 було перераховано 14 000,00 грн, що підтверджується док. № 1 від 27.01.2015, док. № 3 від 29.01.2015, док. № 2557 від 05.02.2015 виписок.

2) На ТОВ «Агрі ТЕК» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 24/12/2014-АТ-ТДАГ від 24.12.2014 р. було перераховано 1 045 000,00 грн, що підтверджується док. № 741 від 27.01.2015, док. № 35 від 29.01.2015, док. № 31 від 29.01.2015, док. № 39 від 29.01.2015, док. № 50 від 30.01.2015, док. № 323 від 30.01.2015, док. № 333 від 02.02.2015 виписок.

3) На ТОВ «ОСТАРГО» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 27/01/2015-ТДАГ-ОА від 27.01.2015 було перераховано 60 000,00 грн, що підтверджується док. № 2 від 28.01.2015.

4) На ТОВ «Елагрі-Деренівка» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/2014-ТДАТ-ЕАД від 23.12.2014 було перераховано 10 718 371,00 грн, що підтверджується док. № 11 від 29.01.2015, док. № 5 від 29.01.2015, док. № 4 від 29.01.2015, док. № 2556 від 02.02.2015, док. № 68 від 05.02.2015, док. № 70 від 05.02.2015, док. № 7 від 11.02.2015, док. № 5875 від 11.02.2015, док. № 98 від 17.02.2015, док. № 960 від 19.02.2015, док. № 56 від 19.02.2015, док. № 57 від 20.02.2015, док. № 58 від 23.02.2015, док. № 207 від 19.03.2015, док. № 6 від 09.04.2015, док. № 183 від 30.04.2015, док. № 180 від 30.04.2015, док. № 181 від 30.04.2015, док. № 182 від 30.04.2015 виписок.

6) На ТОВ «Аграрія Шумськ» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 12/09/2014-АГТ-А від 12.09.2014 було перераховано 450 000,00 грн, що підтверджується док. № 8 від 29.01.2015 виписок.

7) На ТОВ «Щедроти Землі» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 25/12/2014-ТДАГ-ЩЗ від 24.12.2014 було перераховано 326 706,73 грн, що підтверджується док. № 58 від 29.01.2015 виписок.

8) На ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 05/02/2015-ФГНВОМ-ТДАТ від 05.02.2015 було перераховано 2 057 000,00 грн, що підтверджується док. № 132 від 05.02.2015, док. № 671 від 05.02.2015, док. № 685 від 06.02.2015, док. № 695 від 06.02.2015, док. № 682 від 06.02.2015, док. № 860 від 11.02.2015, док. № 1006 від 13.02.2015, док. № 981 від 13.02.2015, док. № 62 від 19.02.2015, док. № 403 від 19.02.2015, док. № 60 від 20.02.2015, док. № 63 від 19.03.2015, док. № 62 від 19.03.2015, док. № 8 від 27.03.2015, док. № 46 від 09.04.2015 виписок.

9) На ТОВ «Гуків Агро» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12/2014-ТДАТ-ГА від 16.12.2014 було перераховано 4000,00 грн, що підтверджується док. № 75 від 06.02.2015, док. № 698 від 16.02.2015, док. № 186 від 10.03.2015, док. № 201 від 12.03.2015 виписок.

10) На ТОВ «Мрія Буковина» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 12/02/2015-ТДАТ-МБ від 12.02.2015 було перераховано 22 300 000,00 грн, що підтверджується док. № 5346831 від 24.04.2015 виписок.

11) На ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 05/03/2015-ТДАТ-СКЗ від 05.03.2015 було перераховано 330 000,00 грн, що підтверджується док. № 181 від 05.03.2015, док. № 205 від 13.03.2015, док. № 206 від 17.03.2015, док. № 208 від 19.03.2015, док. № 3 від 27.03.2015 виписок.

12) На ТОВ «Мостиські лани» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 05/03/2015-ТДАТ-МА від 05.03.2015 було перераховано 573 500,00 гр`н, що підтверджується док. № 182 від 05.03.2015, док. № 188 від 10.03.2015, док. № 200 від 12.03.2015, док. № 204 від 13.03.2015, док. № 22 від 19.03.2015 виписок.

13) На ТОВ «МТП-Городенка» (наразі - ТОВ «Мрія Сервіс») відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 25/02/2015-ТДАТ-МТП було перераховано 995 000,00 грн, що підтверджується док. № 66 від 25.02.2015, док. № 180 від 05.03.2015, док. № 184 від 06.03.2015 виписок.

14) На ПАФ КАП відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 22/12/2014-ТДАТ-КАП від 22.12.2014 було перераховано 5635,75 грн, що підтверджується док. № 189 від 11.03.2015, док. № 202 від 12.03.2015 виписок.

15) На ТОВ «Група компаній «Мрія Агро» відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/03/2015-ТДАТ-ГКМА від 18.03.2015 було перераховано 515 000,00 грн, що підтверджується док. № 186 від 26.05.2015 виписок.

16) На ТОВ «Вікторія» відповідно до договору про надання безповоротної фінансової допомоги № 1 від 25.05.2015 було перераховано 61 604,00 грн, що підтверджується док. № 1428 від 26.05.2015 виписок.

Отже, за 2015 рік Товариство надало 39 455 817,48 грн поворотної/безповоротної фінансової допомоги. Жодних пояснень чи економічного обґрунтування щодо здійснення таких транзакцій відповідачі не надали.

Крім того, ліквідатором було встановлено, що до 22.04.2019 кінцевими бенефіціарними власниками Товариства були ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ).

Також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були бенефіціарними власниками: ТОВ «МРІЯ ПІДВОЛОЧИСЬК АХ» (Код за ЄДРПОУ 38345188) - до 09.10.2018; ТОВ «ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА» (код за ЄДРПОУ 34696571) - до 30.10.2018; ТОВ «АГРАРІЯ ШУМСЬК» (код за ЄДРПОУ 32807939) - до 26.04.2021; ТОВ «ЩЕДРОТИ ЗЕМЛІ» (код за ЄДРПОУ 38074812) - до 30.10.2018; ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» (код за ЄДРПОУ 36145713) - до 21.06.2018 р.; ТОВ «ГУКІВ АГРО» (код за ЄДРПОУ 38195404) - до 21.09.2019; ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА» (код за ЄДРПОУ 35445409) - до 16.07.2019; ТОВ «САМОЛУСКІВСЬКИЙ КРОХМАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код за ЄДРПОУ 36543247) - до 09.10.2018; ПАФ «КОНТРАКТ-АГРОПРОД» (код за ЄДРПОУ 30940173) - до 10.10.2017; ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «МРІЯ АГРО» (код за ЄДРПОУ 35218900) - до 06.02.2018.

Ліквідатор неодноразово звертався до колишнього керівника Товариства ОСОБА_1 з проханням надати необхідні первинні документи, зокрема, із запитами:

- запит № 02-01/26-45 від 30.01.2023;

- запит № 02-01/26-46 від 17.02.2023;

- запит № 02-01/26-47 від 23.02.2023;

- запит № 02-01/26-48 від 23.02.2023.

Дані запити з доказами направлення ОСОБА_1 наявні в матеріалах справи.

Більше того, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у ОСОБА_1 такі документи були витребувані.

Жодних доказів надання ліквідатору документів від відповідачів не надходило.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначає про безпідставність вимог ліквідатор про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього керівника та відсутності складу правопорушення. На думку ОСОБА_1 , ліквідатор на стадії ліквідації банкрута позбавлений процесуального права здійснювати аналіз саме фінансово-господарського стану боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

При завершенні процедури ліквідації і подання до суду звіту ліквідатора, заявлення вимог до господарського суду щодо третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника (постанова Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 903/636/17).

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (постанова Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).

Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника покладено на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ним своїх повноважень. Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть змогу йому виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16).

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши, на виконання своїх повноважень (ч. 1 ст. 61 Кодексу) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом (постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).

Отже, ліквідатор як арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансового та фінансово-господарського стану боржника відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Як доказ відсутності обставин доведення до банкрутства ОСОБА_1 зазначає про зроблений у процедурі розпорядження майном звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Отже, звіт не обмежує повноваження ліквідатора щодо аналізу фінансово-господарського стану Товариства та виявлення ознак доведення до банкрутства.

Крім того, у даному документі вказано, що за відсутності бухгалтерських, фінансових, статистичних документів, розрахунок показників для виявлення ознак з дій з доведення до банкрутства неможливе, що не свідчить про відсутність в діях посадових осіб Товариства ознак доведення до банкрутства.

ОСОБА_1 зазначає, що ліквідатор дійшов помилкових висновків та не здійснив належного аналізу ряду обставин/фактів, які мають суттєве значення та підтверджують помилковість його висновків. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що ліквідатором не було проаналізовано повноваження стосовно Товариства.

У свою чергу ліквідатор у заяві про покладення субсидіарної відповідальності наводив перелік повноважень директора, зокрема зазначав, що згідно з п. 7.4 Статуту Товариства 2015 року Директор Товариства має такі функціональні обов`язки та повноваження:

- забезпечення ведення бухгалтерського обліку, підготовки фінансової та іншої звітності, підготовка річних звітів про діяльність Товариства;

- попередній розгляд питань, вирішення яких віднесено до виключної компетенції Зборів Учасників і підготовка відповідних матеріалів та пропозицій;

- виключно за згодою Загальних Зборів має право: укладати угоди, договори (правочини), контракти, пов`язані з придбанням, відчуженням, орендою або лізингом обладнання будь-яких активів; укладати договори (угоди) щодо надання або отримання будь-яких кредитів, позик, позичок, фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) тощо.

Відповідно ж до п. 7.5 Статуту Товариства 2012 року Директор в межах своєї компетенції:

- діє від імені Товариства без довіреності та представляє інтереси Товариства у відносинах з будь-якими державними органами, юридичними та фізичними особами;

- видає довіреності від імені Товариства;

- забезпечує ведення бухгалтерського обліку, підготовку фінансової та іншої звітності Товариства, в тому числі підготовку річних звітів про діяльність Товариства про складання бухгалтерських балансів Товариства;

- за умови дотримання всіх обмежень, передбачених цим статутом та законодавством України, укладає будь-які договори та вчиняє будь-які правочини, в тому числі розпоряджається всіма грошовими коштами та майном Товариства;

За п. 7.6 Статуту Товариства 2012 року Директор Товариства приймає рішення шляхом видання наказів, розпоряджень та інших актів або способом вчинення юридичних дій (правочинів) від імені Товариства.

Суд погоджується, що аналіз положень як Статуту 2015 року, так і Статуту 2012 року свідчить про те, що ОСОБА_1 як керівник Товариства був єдиним органом, який мав повноваження укладати правочини від імені Товариства. Той факт, що на укладення більшості правочинів була необхідна згода Зборів Учасників, не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за укладенні правочини, оскільки укладення правочинів входило саме до його прямої компетенції.

Твердження ОСОБА_1 , що він не приймав рішення щодо укладення будь-якого договору, зазначеного ліквідатором у заяві про покладення відповідальності, не доведенні відповідно до встановлених обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судом також не приймаються твердження ОСОБА_1 щодо надання згоди Зборами Учасників Товариства, оскільки надання згоди Зборами Учасників на укладення правочину не заперечує факту волевиявлення керівника Товариства. Надання згоди Зборами Учасників Товариства не звільняє від відповідальності інших посадових його посадових осіб від відповідальності за прийнятті рішення, які спричинили доведення до банкрутства.

ОСОБА_1 також зазначає, що ліквідатор не надав жодних доказів щодо укладення договорів, які мали негативні наслідки для Товариства.

У свою чергу ліквідатор зазначав, що відповідно до Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 було встановлено, що Товариство уклало договір поруки з Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед, Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед, THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A, THE BANK OF NEW YORK MELLON, від 19.04.2013. Через укладення цього договору поруки Товариство стало боржником за Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 на суму в розмірі 572 798 919,35 доларів США.

Ліквідатор, для отримання договору поруки з Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед, Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед, THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A, THE BANK OF NEW YORK MELLON від 19.04.2013, подав до Господарського суду Тернопільської області клопотання № 02-01/26-59 від 06.07.2023 про ознайомлення з матеріалами справи № 921/666/16-г/6, у якій даний договір розглядався.

З матеріалів справи № 921/666/16-г/6 вбачається таке:

Товариство укладало договір поруки від 19.04.2013, підписував цей договір на той час директор Товариства - ОСОБА_1 , на договорі стоїть підпис ОСОБА_1 та печатка Товариства. У матеріалах справи № 921/666/16-г/6 (том ІV) наявний апостильований договір поруки від 19.04.2013 з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Більше того, Товариство укладало також договір про приєднання від 22.04.2013, відповідно до п. 1 якого Товариство підтвердило та погодилося з кожною іншою особою, яка є або стає стороною Договору поруки від 30.03.2011, що після та в силу вручення цього Договору про приєднання Емітенту та Довірчому управителю Товариство негайно стає стороною Договору поруки як Поручитель за Договором поруки. Даний договір про приєднання від 22.04.2013 теж був підписаний директором Товариства - Зимним Сергієм Богдановичем. У матеріалах справи № 921/666/16-г/6 (том ІV) наявний апостильований договір про приєднання від 22.04.2013 з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Також Товариство уклало додатковий договір довірчого управління від 22.04.2013, відповідно до п. 2 якого Товариство підтвердило та погодилося з кожною іншою особою, яка є або стає стороною Договору довірчого управління від 30.03.2011, що після та в силу вручення цього Договору про приєднання Емітенту та Довірчому управителю Товариство негайно стає стороною Договору довірчого управління від 30.03.2011 як Поручитель за Договором довірчого управління від 30.03.2011. Даний додатковий договір довірчого управління від 22.04.2013 теж був підписаний директором Товариства - Зимним Сергієм Богдановичем. У матеріалах справи № 921/666/16-г/6 (том ІІ) наявний апостильований додатковий договір довірчого управління від 22.04.2013 з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Крім того, в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 встановлено таке:

30.03.2011 р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (надалі - Емітент) та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ-ПІДГАЙЦІ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ`АСКО», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «МРІЯ КАРПАТ», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКА МРІЯ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «МРІЯ - ЛІЗИНГ», ТОВ «ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» ТА ТОВ «УКРХОРС», кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю, (надалі - Головні поручителі), та Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед (надалі - Довірчий управитель) укладено Договір довірчого управління (надалі - Договір довірчого управління 2011), яким Емітент схвалив випуск Облігацій на суму 250 000 000 доларів США, з доходністю 10,95%, з погашенням в 2016 році.

Згідно п.п.2.1 п.2 «Вартість облігацій і зобов`язання» Договору довірчого управління 2011 загальна сукупна основна сума Облігацій обмежена величиною в 250 000 000 доларів США. Облігації запроваджуються цим Договором довірчого управління.

19.04.2013р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (далі - Емітент) та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКА МРІЯ», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ КАРПАТ», ТОВ «МРІЯ - ЛІЗИНГ», ТОВ «МРІЯ - ПІДГАЙЦІ», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСКО», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ», ТОВ «ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА», ТОВ «УКРХОРС», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АГРІ - ТРЕЙД», ТОВ «АГРІ СІДС», ТОВ «ЕЛАГРІ-КОЗОВА», ТОВ «ЕЛАГРІ - БОРЩІВ», ТОВ «ВЕЙМЕР ТЕХНІК», ТОВ «БЕРЕЖАНИ АГРО», ТОВ «ПЕРЕМИШЛЯНИАГРО», СТОВ «АГРОСВІТ», ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АГРОКОМ», СТОВ ІМ. ЧКАЛОВА, ТОВ «РОДЮЧИЙ КОРШІВ», ТОВ «БЛЕК БРАЙОНІ ХОЛДІНГС», ТОВ «ГОРОДОЦЬКІ ЛАНИ», ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ГАРНІ ВРОЖАЇ», ТОВ «МОСТИСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ТЕРРА-ЗН», ТОВ «ДИВОСВІТ КЛ», ТОВ «ПАХУТИНЕЦЬКЕ», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛАН», ТОВ «КУПАЖ», ТОВ «КРАЙ ВРОЖАЇВ», ТОВ «БАГАТІ ЧОРНОЗЕМИ», ТОВ «РОДЮЧЕ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «РАЙЗ М», ТОВ «ПРИКАРПАТСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ЗОЛОТІ ЖНИВА», ТОВ «МАТВІЇВСЬКЕ», ТОВ «ГУКІВ АГРО», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКЕ УГІДДЯ», ТОВ «ГАЛИЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «ГЕКТАР М», ТОВ «БУКАГРОПРОМ», ТОВ «БАГАТА РІЛЛЯ», ТОВ «АФ ГОРИНЬ», ТОВ «БУКА», ТОВ «БУКАГРО», ТОВ «СКІФАГРОЛЮКС», ТОВ «РОДЮЧИЙ КРАЙ», ТОВ «АГРАРНІ НОВАЦІЇ», ТОВ «СВІТАНКОВА ЗОРЯ», ТОВ «НИВА РЕСУРС», ТОВ «ЗАХІДЗЕРНОРЕСУРС», ТОВ «ОЛІМПУС-ПЛЮС», ТОВ «СКС ДІДЖІТАЛ ПРІНТ», ТОВРТФ «ОБНОВА», ТОВ «ЗАХІДАГРОЛЕНД», ТОВ «КРАСИЛІВ АГРОХІМ», ТОВ «ГАЛИЧ АГРОХІМ» ТА ТОВ «МРІЯ-ЧЕМЕРІВЦІ» (кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю), ПП «МРІЯ СТАР», ПП «ГРЕЙН ЛЕНД», ПАП «ВІДРОДЖЕННЯ», ПП «САД-УРОЖАЙ 2011», ПП «ІМ. Г.І.ТКАЧУКА», ПАП «ЗОРЯ» ТА ПП «НОРІЯ ЗАХІД» (кожне з яких є приватним підприємством) (надалі - кожне товариство іменується «Головним поручителем», а всі разом «Головні поручителі», а з будь-якими Додатковими поручителями (як визначено в цьому документі) - «Поручителі»), та Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед (надалі - «Довірчий управитель») укладено Договір довірчого управління (надалі - Договір довірчого управління 2013), яким Емітент схвалив випуск Облігацій на суму 400 000 000 доларів США, з доходністю 9,45%, з погашенням в 2018 році, що утворюються цим Договором довірчого управління.

Згідно п.п. 2.1 п.2 «Вартість облігацій і зобов`язання» Договору про довірче управління 2013 загальна сукупна основна сума Облігацій обмежена величиною в 400 000 000 доларів США. Облігації запроваджуються цим Договором довірчого управління.

У п.п. 2.2 п.2 «Вартість облігацій і зобов`язання» Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 зобов`язання щодо виплат складаються з Основної суми: Емітент зобов`язаний принаймні за один робочий день до дати погашення будь-якої Облігації, безумовно сплатити або забезпечити сплату Довірчому управителю або за його розпорядженням, в доларах США, ліквідними, оборотоздатними коштами, вільними від обов`язкових платежів основну суму Облігацій, які підлягатимуть погашенню на таку Дату, та Відсотків: Емітент зобов`язаний (з урахуванням Умов), поки всі такі платежі (за період до і після винесення судового рішення) не будуть належним чином здійснені, безумовно сплатити Довірчому управителю або за його розпорядженням (якщо інше не буде письмово обумовлено Довірчим управителем, це означатиме оплату Емітентом усіх таких платежів Головному платіжно-трансферному агенту) в дати, передбачені в Умовах, відсотки за основною сумою несплачених Облігацій згідно з Умовами (з урахуванням п. 2.4 (Оплата після невиконання зобов`язань).

Пунктом 4 «Обов`язки поручителів» Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 вказано, що Емітент і кожен Поручитель повинні додержуватися своїх зобов`язань згідно з чинними Договорами поруки. Додаткові поручителі оформлять самі, а Емітент і Поручителі розпорядяться, щоб Додаткові поручителі, якщо цього вимагає Умова 4(е) (Статус і поручителі) і Умова 5(i) (Додаткові поручителі), оформлять (і) якщо Додатковий поручитель організований згідно з законодавством України, акт про приєднання до Українського договору поруки; або (іі) у всіх інших випадках, Додатковий договір поруки, в кожному випадку згідно з яким всі зобов`язання Поручителя покладаються на такого Додаткового поручителя.

У відповідності до п.п.12.2 п.12 «Відмова від прав і доказ порушення зобов`язань» Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 якщо Довірчий управитель заявляє, або оголошує про початок ліквідації Емітента або Поручителя, або ініціює провадження для забезпечення дотримання будь-яких зобов`язань за цими Договорами довірчого управління щодо Облігацій або за будь-яким Договором поруки, про те, що щодо будь-якої конкретної Облігації було допущено порушення зобов`язань щодо сплати основної суми або відсотків відповідному Власнику облігацій (якщо не буде доведено зворотне), і це є достатнім доказом порушення зобов`язань щодо всіх інших Облігацій, щодо яких на той момент не був здійснений такий платіж.

У п.п. 19.1, 19.2 п.19 «Чинне законодавство, юрисдикція і арбітраж» Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013, абз. (а) п. 19 Додатку 4 Умови облігацій до Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013, сторони домовились, що ці Договори довірчого управління, включаючи всі позадоговірні зобов`язання, що випливають або пов`язані з ними, регулюються і повинні тлумачитися згідно з законодавством Англії; Емітент і Поручителі погодились з тим, що будь-який позов, суперечка або розбіжність, що виникають даних Договорів довірчого управління або пов`язані з ними (включаючи позови, суперечки або розбіжності щодо їх існування, розірвання або дійсності або будь-які позадоговірні зобов`язання, що виникають з цих Договорів довірчого управління, або Облігацій, або пов`язані з ними), будуть передані на розгляд для остаточного вирішення шляхом арбітражу згідно з регламентом Лондонського міжнародного арбітражного суду (…).

У п.п. 19.3 «Дискреційне право Довірчого управителя», п.п.19.4 «Юрисдикція» п.19 «Чинне законодавство, юрисдикція і арбітраж» Договору довірчого управління 2011, абз. (b) «Юрисдикція» п.19 «Чинне законодавство; юрисдикція і арбітраж» Додатку 4 Умови Облігацій Договору довірчого управління 2011 передбачено, що у будь-який час до призначення арбітра для вирішення будь-якої суперечки згідно з п.19.2 (Арбітраж) Довірчий управитель може, на свій розсуд, визначити шляхом подання відповідного письмового повідомлення Емітенту і кожному Поручителю, що така суперечка буде (-уть) розглядатися англійськими судами або будь-яким іншим судом компетентної юрисдикції, як детально описано в п.19.4 (Юрисдикція). Після такого визначення жоден арбітражний суд не має юрисдикції щодо такої Суперечки (-ок); якщо Довірчий управитель надає письмове повідомлення про визначення юрисдикції щодо Суперечки згідно з п.19.3 (Дискреційне право Довірчого управителя), Емітент і кожен Поручитель погоджуються на користь Довірчого управителя і Власників облігацій з тим, що англійські суди матимуть юрисдикцію для розгляду і вирішення такої Суперечки, і для цієї мети безповоротно погоджуються підпорядкуватися юрисдикції таких судів. З урахуванням п.19.2 (Арбітраж) жодне положення цього п.19.4 (Юрисдикція) не повинно обмежувати (і не буде сприйматися таким, що обмежує) право Довірчого управителя ініціювати судове провадження («Провадження») для вирішення будь-якої Суперечки в іншому суді компетентної юрисдикції, і ініціювання такого Провадження в одній або декількох юрисдикціях не заважає Довірчому управителю ініціювати Провадження в будь-якій іншій юрисдикції (одночасно або в різний час), в тій мірі, в якій це дозволено законом.

У абз. b п. 4 «Статус і поручителі» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 кожен Головний поручитель у відповідних Договорах поруки безумовно і безповоротно погодився (і кожен Додатковий поручитель погодиться), наскільки це дозволено законом, надавати поруку щодо належної і своєчасної сплати всіх сум, які підлягатимуть сплаті з боку Емітента відносно Облігацій.

Згідно абз. a п. 6 «Відсотки» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2011 на кожну Облігацію з 30 березня 2011 року, включно (надалі - «Дата емісії») нараховуються відсотки у розмірі 10,95% річних (надалі - «Відсоткова ставка»), які повинні сплачуватися щопівроку в кінці періоду 30 березня та 30 вересня кожного року починаючи з 30 вересня 2011 року (кожна надалі - «Дата сплати відсотків») згідно з Умовою 7(Платежі). Кожен період, що починається з Дати емісії (включно) або будь-якої Дати сплати відсотків і закінчується в наступну Дату сплати відсотків (виключаючи її), далі іменується «Відсотковий період».

Згідно абз. a п. 6 «Відсотки» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2013 на кожну Облігацію з 19 квітня 2013 року, включно (надалі - «Дата емісії») нараховуються відсотки у розмірі 9,45% річних (надалі - «Відсоткова ставка»), які повинні сплачуватися щопівроку в кінці періоду 19 квітня та 19 жовтня кожного року, починаючи з 19 жовтня 2013 року (надалі - «Дата сплати відсотків») згідно з Умовою 7 (Платежі). Кожен період, що починається з Дати емісії (включно) або будь-якої Дати сплати відсотків і закінчується в наступну Дату сплати відсотків (виключаючи її), далі іменується «Відсотковий період».

Згідно абз. b, с п. 6 «Відсотки» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 відсотки на кожну Облігацію перестають нараховуватись з дати остаточного погашення, якщо після належної передачі відповідної Облігації основна сума не буде неправомірно утримана, або в її сплаті не буде неправомірно відмовлено (…); сума відсотків, яка підлягає сплаті щодо кожної Облігації за будь-який Відсотковий період, розраховується шляхом застосування Відсоткової ставки до основної суми такої Облігації і ділення результату на два з округленням отриманого числа до найближчого цента (половина цента округляється у бік збільшення).

У відповідності до п.11 «Випадки невиконання зобов`язань» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 Довірчий управитель може (…) повідомити Емітента і Поручителів про те, що Облігації негайно потребуватимуть погашення в кожному випадку на основну суму разом з нарахованими відсотками, якщо відбудеться і діятиме будь-який з наступних випадків (кожен з них іменується «Випадком невиконання зобов`язань»), зокрема:

(a) Несплата

(i) неспроможність Емітента сплатити будь-яку основну суму щодо будь-яких Облігацій, коли вона стає такою, що підлягає сплаті (якщо настав строк погашення, на підставі викупу, на підставі вимоги строкового погашення чи в іншому випадку) і така неспроможність триває протягом періоду в сім днів; або

(ii) несплата Емітентом відсотків (або додаткових сум, якщо такі є) з будь-яких Облігацій після настання дати для погашення, і таке порушення триває упродовж 30 днів; або

(с) Перехресне невиконання зобов`язань

(i) будь-яка заборгованість Емітента, Поручителів чи будь-якої Істотного дочірнього підприємства, що не сплачена в дату виплати (в залежності від випадку) протягом будь-якого первинно застосовного пільгового періоду; або

(f) Банкрутство

(i)(A) Емітент, Поручителі чи будь-яке Істотне дочірнє підприємство стає неплатоспроможним чи неспроможним сплатити за своїми боргами, коли строк виплат настав (…).

У абз. (с) «Звернення до примусового виконання» п. 15 «Довірчий управитель» Додатку4 Умови Облігацій Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 передбачено, що Довірчий управитель може в будь-який час після того як Облігації стають такими, що підлягають погашенню, на свій розсуд і без попереднього повідомлення розпочати процедури, які він вважає доцільними для звернення до примусового виконання своїх прав за Договорами довірчого управління і цими Умовами щодо Облігацій 2011 та Облігацій 2013.

Згідно із п. 20 «Визначення» Додатку 4 Умови облігацій Договору довірчого управління 2011 та Договору довірчого управління 2013 дати погашення означають 30 березня 2016 року та 19 квітня 2018 року відповідно.

Також 30.03.2011р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (надалі - Емітент) та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ - ПІДГАЙЦІ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСКО», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «МРІЯ КАРПАТ», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКА МРІЯ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «МРІЯ - ЛІЗИНГ», ТОВ «ЕЛАГРІ -ДЕРЕНІВКА», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» ТА ТОВ «УКРХОРС», кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - Головні поручителі), укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки 2011), згідно п.п.2.1. п.2 «Порука та гарантія від збитків» якого кожен з Поручителів, спільно та окремо, безумовно погоджується, наскільки це дозволено законом, з тим, що в тому випадку, коли Емітент не сплачує будь-яку суму, що підлягає сплаті згідно з Договором довірчого управління 2011, Агентською угодою або Умовами випуску облігацій до моменту, зазначеного для такого платежу (будь-то в звичайний термін платежу, достроково або будь-яким іншим чином), то Поручитель зобов`язується сплатити таку суму на вимогу Довірчого управителя згідно з порядком, передбаченим у відповідному документі (…).

Згідно з цим договором, кожен з Поручителів підтверджує та погоджується, що, в рамках цього документа, порука повинна створювати прямі, безумовні, не підпорядковані та (згідно з Умовою 5 (Зобов`язання)) незабезпечені зобов`язання кожного з Поручителів. Такі зобов`язання будуть завжди мати як мінімум рівний пріоритет між собою та рівний пріоритет щодо права сплати з усіма іншими поточними та майбутніми незабезпеченими та не підпорядкованими зобов`язаннями кожного з Поручителів, окрім таких зобов`язань, які вимагаються імперативними законодавчими положеннями.

Окрім того, 19.04.2013р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКА МРІЯ», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ КАРПАТ», ТОВ «МРІЯ - ЛІЗИНГ», ТОВ «МРІЯ - ПІДГАЙЦІ», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСКО», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ», ТОВ «ЕЛАГРІ - ДЕРЕНІВКА», ТОВ «УКРХОРС», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРІ-ТРЕЙД», ТОВ «АГРІ СІДС», ТОВ «ЕЛАГРІ-КОЗОВА», ТОВ «ЕЛАГРІ-БОРЩІВ», ТОВ «ВЕЙМЕР ТЕХНІК», ТОВ «БЕРЕЖАНИ АГРО», ТОВ «ПЕРЕМИШЛЯНИ АГРО», СТОВ «АГРОСВІТ», ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АГРОКОМ», СТОВ ІМ. ЧКАЛОВА, ТОВ «РОДЮЧИЙ КОРШІВ», ТОВ «БЛЕК БРАЙОНІ ХОЛДІНГС», ТОВ «ГОРОДОЦЬКІ ЛАНИ», ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ГАРНІ ВРОЖАЇ», ТОВ «МОСТИСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ТЕРРА-ЗН», ТОВ «ДИВОСВІТ КЛ», ТОВ «ПАХУТИНЕЦЬКЕ», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛАН», ТОВ «КУПАЖ», ТОВ «КРАЙ ВРОЖАЇВ», ТОВ «БАГАТІ ЧОРНОЗЕМИ», ТОВ «РОДЮЧЕ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «РАЙЗ М», ТОВ «ПРИКАРПАТСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ЗОЛОТІ ЖНИВА», ТОВ «МАТВІЇВСЬКЕ», ТОВ «ГУКІВ АГРО», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКЕ УГІДДЯ», ТОВ «ГАЛИЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «ГЕКТАР М», ТОВ «БУКАГРОПРОМ», ТОВ «БАГАТА РІЛЛЯ», ТОВ «АФ ГОРИНЬ», ТОВ «БУКА», ТОВ «БУКАГРО», ТОВ «СКІФ АГРОЛЮКС», ТОВ «РОДЮЧИЙ КРАЙ», ТОВ «АГРАРНІ НОВАЦІЇ», ТОВ «СВІТАНКОВА ЗОРЯ», ТОВ «НИВА РЕСУРС», ТОВ «ЗАХІДЗЕРНОРЕСУРС», ТОВ «ОЛІМПУС-ПЛЮС», ТОВ «СКС ДІДЖІТАЛ ПРІНТ», ТОВВТФ «ОБНОВА», ТОВ «ЗАХІДАГРОЛЕНД», ТОВ «КРАСИЛІВ АГРОХІМ», ТОВ «ГАЛИЧ АГРОХІМ», ТОВ «МРІЯ-ЧЕМЕРІВЦІ» (кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю), ПП «МРІЯ СТАР», ПП «ГРЕЙН ЛЕНД», ПАП «ВІДРОДЖЕННЯ», ПП «САД УРОЖАЙ 2011», ПП «ІМ. Г.І. ТКАЧУКА», ПАП «ЗОРЯ», ПП «НОРІЯ ЗАХІД» (кожне з яких є приватним підприємством) (надалі кожне товариство іменується «Головним поручителем», а всі разом «Головні поручителі», а з будь-якими Додатковими поручителями (як визначено в цьому документі) - «Поручителі»), та THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A, в якості реєстратора, платіжно-трансферного агента (надалі - «Реєстратор» та «Платіжно-трансферний агент»), та THE BANK OF NEW YORK MELLON, в якості головного платіжно-трансферного агента (надалі - «Головний платіжно-трансферний агент»); та Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед (надалі - Довірчий управитель) укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки 2013), згідно п.п. 2.1. п. 2 «Порука та гарантія від збитків» якого кожен з Поручителів, спільно та окремо, безумовно погоджується, наскільки це дозволено законом, з тим, що в тому випадку, коли Емітент не сплачує будь-яку суму, що підлягає сплаті згідно з Договором довірчого управління, Агентською угодою або Умовами випуску облігацій до моменту, зазначеного для такого платежу (будь-то в звичайний термін платежу, достроково або будь-яким іншим чином), то Поручитель зобов`язується сплатити таку суму на вимогу Довірчого управителя згідно з порядком, передбаченим у відповідному документі (…).

У п.п.2.3. п.2 «Безстрокові зобов`язання Поручителів» Договору поруки 2011 та Договору поруки 2013 передбачено, що в рамках цих Договорів поруки, зобов`язання кожного з Поручителів зберігають та повинні зберігати свою повну юридичну силу та дію шляхом безстрокового забезпечення до тих пір, поки всі суми не будуть сплачені Емітентом та будь-ким з Поручителів відповідного до даних Договорів поруки, Умов випуску облігацій, Договорів довірчого управління та Агентської угоди. Крім того, зобов`язання кожного з Поручителів є додатковими та не замінюють жодне забезпечення, іншу гарантію або гарантію від збитків будь-якої особи та можуть бути примусово виконані без попереднього звернення до Емітента або іншої особи. Поручителі беззастережно відмовляються від отримання всіх повідомлень та будь-якого виду вимог. Кожен з Поручителів зобов`язується своєчасно одержувати всі ліцензії, дозволи, реєстраційні записи або облікові документи, які можуть бути необхідними для виконання їх зобов`язань згідно з чинним законодавством.

Умовою п.п. 2.10 п.2 «Солідарні зобов`язання Поручителів» Договору поруки 2011 та Договору поруки 2013 визначено, що всі зобов`язання Поручителів за цими Договорами поруки (включаючи, з метою уникнення неоднозначності тлумачення, зобов`язання Поручителів за пунктом 2.7 (Гарантія від збитків)) здійснюються на солідарній основі.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 п.4 «Застосовне право та юрисдикція» Договору поруки 2011 та Договору поруки 2013 ці Договори поруки, включаючи будь-які не договірні зобов`язання, що виникають з або у зв`язку з виконанням цих Договорів поруки, регулюються та тлумачаться згідно з англійським правом; Емітент та кожен з Поручителів погоджуються, що всі судові позови, спірне питання або непорозуміння будь-якого походження, що виникають з або у зв`язку з виконанням цих Договорів поруки (включаючи судовий позов, спірне питання або непорозуміння щодо існування, припинення або дійсності Договору поруки або будь-якими не договірними зобов`язаннями, що виникають з або у зв`язку з виконанням цього договору) (далі - «Спірне питання») повинні передаватися та розглядатися арбітражним судом згідно з Регламентом Лондонського міжнародного арбітражного суду.

У п.п. 4.3 «Право вибору Довірчого управителя» та п.п. 4.4 «Юрисдикція» п. 4 «Застосовне право та юрисдикція» Договору поруки від 30.03.2011 сторони передбачили, що в будь-який час, але перед тим, як Довірчий управитель призначає арбітражного суддю для вирішення Спірного питання згідно з пунктом 4.2 (Арбітражний суд), Довірчий управитель має право, на власний розсуд, обрати інше місце розглядання спірного питання. Таким чином, Довірчий управитель повинен надіслати письмове повідомлення Емітенту та кожному Поручителю, в якому зазначається, що спірне питання підлягає розгляданню судами Англії або будь-яким іншим компетентним судом, що детальніше описані в пункті 4.4 (Юрисдикція). Після вибору певного судового органу, арбітражний суд не матиме законного права виносити судові рішення щодо Спірного питання; якщо Довірчий управитель надає письмове повідомлення про обрання судового органу щодо розгляду Спірного питання згідно з пунктом 4.3 (Право вибору Довірчого управителя), Емітент та кожен Поручитель погоджуються у власних інтересах, інтересах Довірчого управителя та Власників облігацій, що суди Англії мають юрисдикцію розглядати та вирішувати будь-які Спірні питання та, з цією метою, підпорядковуються юрисдикції таких судів. Згідно з пунктом 4.2 (Арбітражний суд), ніщо в цьому пункті 4.4 (Юрисдикція) не повинне обмежувати (або не повинне тлумачитися як таке, що обмежує) право Довірчого управителя ініціювати судовий розгляд (далі - «Судовий розгляд») з метою урегулювання Спірного питання в будь-якому іншому компетентному суді, крім того, ініціювання такого Судового розгляду в одному або декількох місцях підсудності не виключає ініціювання Судового розгляду Довірчим управителем в будь-якому іншому місці підсудності (одночасно або в різний період часу), але в тих випадках, коли це дозволено законом.

22.04.2013р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (надалі - Емітент) та Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед (надалі - Довірчий управитель, який, залежно від контексту, включає в себе будь-якого іншого довірчого управителя за цим Додатковим договором довірчого управління і Договором довірчого управління (згідно з визначенням в цьому Додатковому договорі довірчого управління)) та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ-ПІДГАЙЦІ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСКО», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «МРІЯКАРПАТ», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКАМРІЯ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «МРІЯ- ЛІЗИНГ», ТОВ «ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» та ТОВ «УКРХОРС» (кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю) (надалі кожне товариство іменується «Головний поручитель», а всі разом «Головні поручителі»), та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРІ-ТРЕЙД», ТОВ «АГРІСІДС», ТОВ «ЕЛАГРІ-КОЗОВА», ТОВ «ЕЛАГРІ-БОРЩІВ», ТОВ «ВЕЙМЕР ТЕХНІК», ТОВ «БЕРЕЖАНИ АГРО», ТОВ «ПЕРЕМИШЛЯНИ АГРО», СТОВ «АГРОСВІТ», ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АГРОКОМ», СТОВ ІМ. ЧКАЛОВА, ТОВ «РОДЮЧИЙ КОРШІВ», ТОВ «БЛЕК БРАЙОНІ ХОЛДІНГС», ТОВ «ГОРОДОЦЬКІ ЛАНИ», ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ГАРНІ ВРОЖАЇ», ТОВ «МОСТИСЬ КІЛАНИ», ТОВ «ТЕРРА-ЗН», ТОВ «ДИВОСВІТКЛ», ТОВ «ПАХУТИНЕЦЬКЕ», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛАН», ТОВ «КУПАЖ», ТОВ «КРАЙ ВРОЖАЇВ», ТОВ «БАГАТІ ЧОРНОЗЕМИ», ТОВ «РОДЮЧЕ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «РАЙЗМ», ТОВ «ПРИКАРПАТСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ЗОЛОТІ ЖНИВА», ТОВ «МАТВІЇВСЬКЕ», ТОВ «ГУКІВ АГРО», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКЕ УГІДДЯ», ТОВ «ГАЛИЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «ГЕКТАР М», ТОВ «БУК АГРОПРОМ», ТОВ «БАГАТА РІЛЛЯ», ТОВ «АФ ГОРИНЬ», ТОВ «БУКА», ТОВ «БУК АГРО», ТОВ «СКІФАГРОЛЮКС», ТОВ «РОДЮЧИЙ КРАЙ», ТОВ «АГРАРНІ НОВАЦІЇ», ТОВ «СВІТАНКОВА ЗОРЯ», ТОВ «НИВА РЕСУРС», ТОВ «ЗАХІД ЗЕРНОРЕСУРС», ТОВ «ОЛІМПУС-ПЛЮС», ТОВ «СКС ДІДЖІТАЛ ПРІНТ», ТОВ ВТФ «ОБНОВА», ТОВ «ЗАХІД АГРОЛЕНД», ТОВ «КРАСИЛІВ АГРОХІМ», ТОВ «ГАЛИЧ АГРОХІМ» та ТОВ «МРІЯ-ЧЕМЕРІВЦІ» (кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю), ПП «МРІЯ СТАР», ПП «ГРЕЙН ЛЕНД», ПАП «ВІДРОДЖЕННЯ», ПП «САД-УРОЖАЙ 2011», ПП «ІМ. Г.І.ТКАЧУКА», ПАП «ЗОРЯ», ПП «НОРІЯ ЗАХІД» (кожне з яких є приватним підприємством) (надалі кожне іменується - «Додатковий поручитель», а всі разом «Додаткові поручителі») укладено Додатковий договір довірчого управління, який є доповненням до Договору довірчого управління 2011, укладеного 30.03.2011р. між Емітентом, Головними поручителями та Довірчим управителем щодо випуску Облігацій на суму 250 000 000 доларів США, з доходністю 10,95%, з погашенням в 2016 році. Цей Додатковий Договір довірчого управління є свідченням і заявою про, зокрема: п.2 Додаткові поручителі визнають та погоджуються з кожною особою, яка є або стає стороною Договору довірчого управління 2011, що після та шляхом надання цього Додаткового договору довірчого управління Емітенту та Довірчому управителю, Додаткові поручителі автоматично стають стороною Договору довірчого управління в якості Поручителя за Договором довірчого управління та відповідно набувають певних прав та переваг, а також беруть на себе зобов`язання Поручителя за Договором довірчого управління таким чином, якби вони з самого початку були стороною Договору довірчого управління; п.5 цей Додатковий договір довірчого управління, включаючи будь-які недоговірні зобов`язання, що виникають з або у зв`язку з виконанням цього Додаткового договору довірчого управління, регулюються та тлумачаться згідно з англійським правом. Положення пункту 19.2 (Арбітраж) - 19.6 (Вручення процесуальних документів) (включно) Договору довірчого управління застосовуються до цього Додаткового договору довірчого управління як ідентичні, з відповідними та необхідними змінами.

Також 22.04.2013р. між Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (далі - Емітент) та Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед (надалі - Довірчий управитель), та THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A. (надалі - Реєстратор та Платіжно-трансферний агент), та THE BANK OF NEW YORK MELLON (надалі - Головний платіжно-трансферний агент), та ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», ТОВ «КАГРО», ТОВ «МРІЯ-ПІДГАЙЦІ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСКО», ТОВ «НОВАГРІС», ТОВ «МРІЯ КАРПАТ», ТОВ «МРІЯ ГЛИБОЧЧИНИ», ТОВ «МРІЯ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ТЕРАГРО», ТОВ «МРІЯ БУКОВИНА», ТОВ «ЛЕМКІВСЬКА МРІЯ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «М-ТРЕЙД», ТОВ «МРІЯ- ЛІЗИНГ», ТОВ «ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА», ТОВ «ФГ НВО «МРІЯ» та ТОВ «УКРХОРС» (надалі - Головний поручитель) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРІ-ТРЕЙД», ТОВ «АГРІСІДС», ТОВ «ЕЛАГРІ-КОЗОВА», ТОВ «ЕЛАГРІ-БОРЩІВ», ТОВ «ВЕЙМЕР ТЕХНІК», ТОВ «БЕРЕЖАНИ АГРО», ТОВ «ПЕРЕМИШЛЯНИАГРО», СТОВ «АГРОСВІТ», ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АГРОКОМ», СТОВ ІМ. ЧКАЛОВА, ТОВ «РОДЮЧИЙ КОРШІВ», ТОВ «БЛЕК БРАЙОНІ ХОЛДІНГС», ТОВ «ГОРОДОЦЬКІ ЛАНИ», ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ГАРНІ ВРОЖАЇ», ТОВ «МОСТИСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ТЕРРА-ЗН», ТОВ «ДИВОСВІТ КЛ», ТОВ «ПАХУТИНЕЦЬКЕ», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛАН», ТОВ «КУПАЖ», ТОВ «КРАЙ ВРОЖАЇВ», ТОВ «БАГАТІ ЧОРНОЗЕМИ», ТОВ «РОДЮЧЕ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «РАЙЗМ», ТОВ «ПРИКАРПАТСЬКІ ЛАНИ», ТОВ «ЗОЛОТІ ЖНИВА», ТОВ «МАТВІЇВСЬКЕ», ТОВ «ГУКІВАГРО», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКЕ УГІДДЯ», ТОВ «ГАЛИЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «ГЕКТАРМ», ТОВ «БУКАГРОПРОМ», ТОВ «БАГАТА РІЛЛЯ», ТОВ «АФ ГОРИНЬ», ТОВ «БУКА», ТОВ «БУКАГРО», ТОВ «СКІФАГРОЛЮКС», ТОВ «РОДЮЧИЙ КРАЙ», ТОВ «АГРАРНІ НОВАЦІЇ», ТОВ «СВІТАНКОВА ЗОРЯ», ТОВ «НИВАРЕСУРС», ТОВ «ЗАХІДЗЕРНОРЕСУРС», ТОВ «ОЛІМПУС-ПЛЮС», ТОВ «СКС ДІДЖІТАЛ ПРІНТ», ТОВ ВТФ «ОБНОВА», ТОВ «ЗАХІД АГРОЛЕНД», ТОВ «КРАСИЛІВ АГРОХІМ», ТОВ «ГАЛИЧАГРОХІМ» та ТОВ «МРІЯ-ЧЕМЕРІВЦІ» (кожне з яких є товариством з обмеженою відповідальністю) та ПП «МРІЯ СТАР», ПП «ГРЕЙН ЛЕНД», ПАП «ВІДРОДЖЕННЯ», ПП «САД-УРОЖАЙ 2011», ПП «ІМ. Г.І.ТКАЧУКА», ПАП «ЗОРЯ», та ПП «НОРІЯ ЗАХІД» (кожне з яких є приватним підприємством) (надалі - Додатковий поручитель) укладено Договір про приєднання, який є свідченням і завою про, зокрема: п.1 Додаткові поручителі підтверджують та погоджуються з кожною іншою особою, яка є або стає стороною Договору поруки, що після та в силу вручення цього Договору про приєднання Емітенту та Довірчому управителю Додаткові поручителі цим негайно стають стороною Договору поруки як Поручитель за Договором поруки, та, відповідно, мають право на всі права та переваги, та зобов`язані зобов`язаннями Поручителя за Договором поруки таким чином, якби вони з самого початку були стороною Договору поруки; п.2 цей Договір про приєднання та будь-які позадоговірні зобов`язання, що виникають з або у зв`язку з цим Договором про приєднання, регулюються та тлумачаться згідно з правом Англії; п.3 положення пункту 4.2 (Арбітраж) - 4.6 (Вручення судової повістки) (включно) Договору поруки застосовуються до цього Договору про приєднання як ідентичні, з відповідними та необхідними змінами.

На веб-сайті Ірландської Фондової Біржі, Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед 13.08.2014 розмістила повідомлення про неможливість виконання деяких взятих на себе зобов`язань, що підтверджує роздруківка з даного веб-сайту.

02.10.2014 позивачем на адресу Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед направлено повідомлення щодо Облігацій 2013 на суму 400000000 дол. США, з доходністю 9,45%, з погашенням у 2018 році. У ньому позивач зазначає про настання Випадків невиконання зобов`язань, передбачених Умовою 11 (с)(і) та Умовою 11 (f)(і)(А), внаслідок несплати компанією «Мрія» заборгованості компанії та повідомляє, що Облігації 2013 негайно підлягають погашенню за основною сумою облігацій, разом з нарахованими процентами.

05.12.2014р. Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед звернулось з вимогою до Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед про сплату протягом 3 (трьох) тижнів з моменту отримання цієї вимоги, суми в розмірі 400000000 (чотириста мільйонів) дол. США; суми в розмірі 23730000 (двадцять три мільйони сімсот тридцять тисяч) доларів США, яка є нарахованими станом на дату вимоги відсотками, а також суму в розмірі 70389,28 (сімдесят тисяч триста вісімдесят дев`ять) дол. США, яка складає неоплачену винагороду та витрати Довірчого управителя. Ці суми підлягають сплаті Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед відповідно до Облігацій 2013 на суму 400000000 дол. США, з доходністю 9,45% з погашенням у 2018 році та Договору про Довірче управління. У даній вимозі позивачем також зазначено, що, якщо протягом 3 (трьох) тижнів з дня отримання даної вимоги Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед не сплатить або не забезпечить сплату вищевказаних сум, позивач подасть заяву про ліквідацію Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед відповідно до статей 211 та 212 Закону про компанії Республіки Кіпр, Сар. 113, зі змінами.

Також 29.01.2015р. позивачем на адресу Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед направлено повідомлення щодо Облігацій 2011 на суму 250000000 дол. США, з доходністю 10,95%, з погашенням у 2016 році. У даному повідомленні позивач зазначає про настання Випадків невиконання зобов`язань, передбачених Умовою 11 (с)(і) та Умовою 11 (f)(і)(А), внаслідок несплати компанією «Мрія» заборгованості компанії та повідомляє, що Облігації 2011 негайно підлягають погашенню за основною сумою облігацій, разом з нарахованими процентами.

На думку ліквідатора, Товариство, від імені якого діяв Зимний Сергій Богданович, на невигідних і безоплатних умовах уклало зазначені вище договори, за якими воно стало поручителем. Як наслідок, за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2016 у справі № 921/666/16-г/6 Товариство стало боржником на суму в розмірі 572 798 919,35 доларів США, що на момент стягнення було еквівалентно 14 768 583 942,19 грн. На виконання даного рішення був виданий наказ № 921/666/16-г/6 від 31.01.2017 про примусове виконання рішення.

Щодо договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 з ПАТ «ПУМБ» ліквідатор зазначив, що відповідно до Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15 було встановлено, що Товариство уклало договір поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 р. з ПАТ «ПУМБ». Через укладення цього договору поруки Товариство стало боржником за Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15 на суму в розмірі 34 846 636,30 грн.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 27.02.2023 за кодом 400833028266 станом на 14.01.2014 керівником Товариства був Зимний Сергій Богданович (з повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори).

Зі змісту даного рішення також вбачається, що Господарський суд Дніпропетровської області у судовому засіданні 16.03.2015 оглядав оригінали наданих договорів, в тому числі договір поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 р. з ПАТ «ПУМБ»

Ліквідатор для отримання договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 з ПАТ «ПУМБ» підготував та направив АТ «ПУМБ» запит № 02-01/26-58 від 06.07.2023.

Як відповідь на запит ліквідатор отримав копію договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 з ПАТ «ПУМБ». Даний договір теж був підписаний директором Товариства - Зимним Сергієм Богдановичем.

Як було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15:

17.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРХОРС» (далі - Позичальник, відповідач-1) було укладено Генеральний договір №Акр/1.14-07 про відкриття акредитивів (надалі - договір акредитиву) з додатковими угодами до нього: №1 від 17.01.2014р., №2 від 15.07.2014р.

Відповідно до п.1.1. договору акредитиву предметом договору є порядок визначення сторонами умов Акредитива, встановлення порядку відкриття Акредитивів та здійснення операцій за відкритим Акредитивом, визначення прав та обов`язків сторін у зв`язку з відкриттям Акредитива та під час здійснення операцій за відкритим Акредитивом, визначення комісій та процентів, які клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку за відкриття Акредитива та за здійснення операцій за відкритим Акредитивом, їх розміру та порядку сплати або порядку їх визначення в майбутньому, згідно погоджених банком заяв про відкриття Акредитива; встановлення порядку відшкодування клієнтом банку всіх сум, які будуть ним сплачені/відшкодовані за власний рахунок у зв`язку з відкриттям Акредитива та здійснення операцій за відкритим Акредитивом тощо.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 17.01.2014р. до договору акредитиву розділ «Умови відкриття Акредитиву» договору акредитиву було доповнено умовами забезпечення виконання всіх зобов`язань відповідача-1 за договором акредитиву шляхом укладання між позивачем та юридичними особами договорів поруки.

- 17.01.2014 р. між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРІ-ТРЕЙД» укладено договір поруки №ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10;

Згідно даних договорів поручителі поручились перед Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНИСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРХОРС» зобов`язань, що випливають, зокрема (п.2.1.5. договорів поруки), з Генерального договору про відкриття акредитивів №Акр/1.14-07 від 14.01.2014р., зі змінами та доповненнями до нього.

За п.п.1.1, 1.2. договорів поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань, вказаних у ст.2 цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржника в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

Згідно п.п.2.1.5.1, 2.1.5.6, 2.1.5.8. договорів поруки поручитель поручається за виконання наступних зобов`язань боржника перед кредитором:

- у випадку сплати кредитором за свій рахунок будь-яких сум за акредитивами повністю відшкодувати кредитору всі суми, сплачені останнім за свій рахунок;

- одночасно з відшкодуванням сум, сплачених кредитором за свій рахунок за акредитивом, сплачувати кредитору проценти за платіж за акредитивом (кредитування) в розмірі, визначеному в п. 2.1.5.6;

- за невиконання або неналежне виконання боржником за договором, на підставі якого виникло Основне зобов`язання грошових обов`язків за генеральним договором, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Більше того, учасником боржника, за якого поручилося Товариство, ТОВ «УКРХОРС» з часткою 99 % було «Укрселко Лімітед», компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр.

Таким чином, Товариство безпідставно та безоплатно поручилося за заінтересовану особу, яка була підконтрольна тій же юридичній особі, що й Товариство. Як наслідок, з Товариства по даній поруці було стягнуто за Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1570/15 - 34 846 636,30 грн.

Ліквідатором встановлено, що лише внаслідок укладання договору поруки від 19.04.2013, договору про приєднання від 22.04.2013, додаткового договору довірчого управління від 22.04.2013, договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 Товариство стало боржником за рішеннями суду на загальну суму 14 803 430 578,49 грн. Усі дані договори підписував ОСОБА_1 . Дані факти свідчать про настання неплатоспроможності Товариства, оскільки Товариство не могло погасити заборгованість в розмірі 14 803 430 578,49 грн.

Отже, вже з 10.06.2015 у Товариство обліковувалася значна заборгованість перед АТ «Міжнародний резервний банк» відповідно до рішення суду. На виконання вказаного рішення видано наказ від 29.09.2015 №921/393/15-г/16.

Судом встановлено, що на момент укладення Договору від 16.12.2013 № №71-Н/13/29/Г/А-КБ з основним кредитором ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» Товариство уже було поручителем за договором поруки від 19.04.2013, договором про приєднання від 22.04.2013, додатковим договором довірчого управління від 22.04.2013, тобто в будь-який момент могло стати боржником, як мінімум, на 400 000 000,00 доларів США. Натомість укладається Договір від 16.12.2013 № №71-Н/13/29/Г/А-КБ, за яким Товариству основний кредитор у справі видав 9 499 999,50 доларів США.

Відразу після укладення Договору від 16.12.2013 № №71-Н/13/29/Г/А-КБ Товариства, від імені якого діяв ОСОБА_1 , укладає договір поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 і забезпечує виконання зобов`язання заінтересованої особи ТОВ «УКРХОРС».

Таким чином, внаслідок взяття на себе Товариством непомірних, необґрунтованих і безперспективних фінансових зобов`язань у вигляді порук, Товариство втратило платоспроможність і не змогло виконувати зобов`язання перед основним у даній справі кредитором - ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк» - сучасний АТ «Міжнародний резервний банк»).

Ні в межах справи № 921/666/16-г/6, ні в межах справи № 904/1570/15 ОСОБА_1 не спростовував факти укладення і підписання вказаних договорів поруки, жодним чином не заперечував проти них і не навів жодних доказів, які могли б ставити під сумнів те, що саме ОСОБА_1 підписував згадані договори.

Ліквідатор наводить інші обставини, які підтверджують втрату платоспроможності Товариства, зокрема: в період судового провадження, яке було ініційоване ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» і тривало з березня 2015 року по 10 червня 2015 року (моменту ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2015 від № 921/393/15-г/16), Товариство припинило здійснення господарської діяльності. Це підтверджується виписками, які були надані АТ «Укрексімбанк» суду на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та виписками, які були надані відповіддю АТ «Ощадбанк» № 26/17-11/1/225/242-БТ. З даних виписок вбачається, що останні транзакції Товариства датуються 02.07.2015, а значні (на суму більше ніж 1000,00 грн) 26.05.2015, тобто якраз напередодні ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2015 від № 921/393/15-г/16.

У свою чергу, ОСОБА_1 не надав жодних пояснень факту виникнення заборгованості перед основним у даній справі кредитором - ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк» - сучасний АТ «Міжнародний резервний банк»). ОСОБА_1 не надав також економічного обґрунтування укладення договорів поруки та інших правочинів, факти укладення яких встановлені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наведені вище обставини є встановленими і додаткового доказування не потребують.

Тому не беруться до уваги висновки ОСОБА_1 , що суд у кожному випадку здійснює самостійно правову оцінку кожних обставин справи.

У даному випадку йдеться мова не про правову оцінку факту укладення договорів, а про сам факт існування обставин укладення договорів поруки.

Крім того, були надані докази, що дані договори були укладенні саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У свою чергу, ОСОБА_1 не надає жодних доказів на спростування обставин укладення ним згаданих договорів порук та інших правочинів.

Таким чином, є встановленими факти укладення вказаних договорів Товариством, від імені якого діяв ОСОБА_1 і які були підписані ОСОБА_1 .

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача-1 щодо того, що банківські виписки не є належними та допустимими доказами в межах даної справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

У постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пункт 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51Розділу 3 Положення).

Пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського облік, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 аналогічно встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 911/1077/19 (911/1548/21):

«Так, судом апеляційної інстанції зазначено про недоведеність надання боржником поворотної фінансової допомоги третім особам, при цьому вказано, що на момент надання поворотної фінансової допомоги у боржника було достатньо коштів на рахунках, тобто існувала фінансова можливість надавати позику іншим особам. Однак судом апеляційної інстанції залишено без дослідження наявні у справі банківські виписки по рахунках боржника із відповідними призначеннями платежів, на які ліквідатор посилався як на підтвердження фактів виведення коштів та обставин, що призвели до неплатоспроможності боржника.

До того ж, судом не враховано, що будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.»

Отже, суд погоджується з ліквідатором, що виписки з особових рахунків - належний і допустимий доказ, а надання згаданих ОСОБА_1 меморіальних документів не є обов`язковим.

Судом встановлено, за 2015 рік Товариство надало 39 455 817,48 грн поворотної/безповоротної фінансової допомоги (тобто перерахувало за транзакціями, в яких були вказані призначення платежів - поворотна/безповоротна фінансова допомога). Дана фінансова допомога видавалася на заінтересованих осіб, а кошти перераховувалися без укладання жодних договорів, тобто без жодної правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з висновків ліквідатора, з якими погоджується суд, Товариство безпідставно і без правової підстави у 2015 році перерахувало заінтересованим юридичних особам 39 455 817,48 грн.

Більше того, з 2015 року по 02.04.2019 (коли ОСОБА_1 перестав бути керівником Товариства), Товариством не здійснювалася жодна претензійно-позовна діяльність по стягненню безпідставно набутого третіми особами майна Товариства, що свідчить про умисел з виведення даних коштів. Інші обставини ОСОБА_1 доведені не були.

Відповідно до п. 7.5 Статуту Товариства 2012 року Директор в межах своєї компетенції:

- відкриває та закриває рахунки у банках та інших фінансових установах, має право розпоряджатися зазначеними рахунками, виконувати будь-які операції за такими рахунками і підписувати банківські, розрахункові та інші фінансові документи.

Відповідно до п. 7.5. Статуту Товариства 2015 року Директор Товариства з урахуванням обмежень встановлених цим Статутом:

- має право розпоряджатися поточними та іншими банківськими рахунками, виконувати будь-які операції за такими рахунками і підписувати банківські, розрахункові та інші фінансові операції.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 був тією посадовою особою, яка мала повноваження виводити кошти на заінтересованих осіб відповідно до статутних документів Товариства.

ОСОБА_1 також посилається на ст. 42 КУзПБ, як на обмеження часових рамок щодо подання заяви про субсидіарну відповідальність. Однак дана стаття встановлює саме спеціальні підстави для визнання укладених боржником правочинів недійсними. Натомість у даній справі розглядається питання покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Тому ліквідатор при поданні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства не обмеженою часовими межах вчинення тих чи інших юридичних дій конкретними особами. Ліквідатор обмежений лише позовною давністю.

Наведені вище висновки спростовують доводи про те, про перебіг строку позовної давності до вимог покладення субсидіарної відповідальності починається з ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом (постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15).

Ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тою обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії (постанова Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, постанова Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15).

Отже, на момент подачі Заяви позовна давність не спливла, а тому ліквідатор дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006, на які посилається ОСОБА_1 , мають лише рекомендаційний характер і не звужують повноваження ліквідатора щодо аналізу фінансово-господарського стану Товариства за більший період.

ОСОБА_1 зазначає, що йому не надходили жодні листи від ліквідатора. Однак у відзиві, на який надається відповідь, зазначена така адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . На таку ж адресу ліквідатор відправляв запит № 02-01/26-45 від 30.01.2023 та запит № 02-01/26-47 від 23.02.2023.

Про недобросовісність ОСОБА_1 також свідчать його твердження про те, що у нього немає жодних документів Товариства, оскільки:

- ОСОБА_1 не надав жодного документу на підтвердження того, що документація Товариства була передана наступному керівнику.

- як додаток до відзиву ОСОБА_1 надав Статут Товариства 2012 року.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 відповідача було зобов`язано передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності. Натомість ОСОБА_1 відповів, що жодних документів Товариства у нього немає, що не відповідало дійсності.

ОСОБА_1 також посилався на те, що ним було подане клопотання про витребування у Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації реєстраційної справи Товариства. Однак таке клопотання було подане ОСОБА_1 вже після того, як він отримав від ліквідатора відповідь на відзив від 31.07.2023, в якому зазначив про недобросовісність та вказав на той факт, що він все-таки володіє документацією Товариства.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства (постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, постанова Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18).

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18, постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Власник (засновник) боржника та орган управління його майном зобов`язані передбачати можливість настання негативних наслідків для боржника і вчиняти передбачені законом заходи щодо запобігання його банкрутству (постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/4928/17).

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18).

Відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Ліквідатором повно і всебічно доведені обставини доведення Товариства до банкрутства. Натомість відповідачі, на яких перейшов тягар доведення, що не їхні дії спричинили банкрутство, не надали належних та допустимих доказів, які б заперечували встановлені у даній справі обставини доведення відповідачами Товариства до банкрутства.

Судом також відхиляються аргументи ОСОБА_1 щодо пропуску ліквідатором строку на подання до суду доказів, оскільки про обставини укладення договорів поруки ліквідатор зазначив ще при поданні заяви про субсидіарну відповідальність, надав відповідні витяги з ЄДРПОУ і рішення з ЄДРСР.

03.07.2023 року на заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АГРІ-ТРЕЙД» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника був поданий відзив ОСОБА_1 від 03.07.2023.

У відзиві сам ОСОБА_1 ставив під сумнів факт укладення згаданих вище договорів поруки.

Встановлено, що ліквідатор, для отримання договору поруки з Бе. Ен. Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед, Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед, THE BANK OF NEW YORK MELLON (LUXEMBURG) S.A, THE BANK OF NEW YORK MELLON від 19.04.2013, подав до Господарського суду Тернопільської області клопотання № 02-01/26-59 від 06.07.2023 про ознайомлення з матеріалами справи № 921/666/16-г/6, у якій даний договір розглядався.

У зв`язку з цим ліквідатор для отримання договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 з ПАТ «ПУМБ» підготував та направив АТ «ПУМБ» запит № 02-01/26-58 від 06.07.2023.

Як відповідь на запит 31.07.2023 ліквідатор отримав копію договору поруки № ЮР/1.14-01/02/03/04_АКР/1.14-05/06/07/08/П-10 від 17.01.2014 з ПАТ «ПУМБ». Даний договір теж був підписаний директором Товариства - Зимним Сергієм Богдановичем.

У той же день, тобто 31.07.2023, ліквідатор подав до суду відповідь на відзив, у якій надав суду договори поруки, підписання яких ОСОБА_1 ставив під сумнів.

Таким чином, як зазначає ліквідатор, саме той факт, що ОСОБА_1 заперечував підписання згаданих договорів, став причиною того, що ліквідатор не надав суду відповідь на відзив раніше, а надані договори конкретизують обставини, на які ліквідатор посилався ще при подачі заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство на даний час визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 Кримінального кодексу України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Водночас положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18).

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - «доведення до банкрутства», за яке передбачена «санкція» у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Таким чином, орієнтирами для визначення ознак підстав для покладення на учасників/керівників банкрута субсидіарної відповідальності будуть загальні положення цивільного законодавства про завдання шкоди, а також правозастосовна практика Верховного Суду.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).

Субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута (постанова Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 923/862/15).

Вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство. Зокрема, такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов`язаннями;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо (постанова Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/20004/17, постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, постанова Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, постанова Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, постанова Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, постанова Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/4928/17, постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/904/20, постанова Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, постанова Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 62/56, постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 906/811/20, постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, постанова Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, постанова Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18).

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема, із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником (постанова Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/20346/16, постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, постанова Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 904/7679/15, постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, постанова Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 908/314/18, постанова Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, постанова Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 43/550-50/327-2012).

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

1) прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами одноденками» тощо);

2) наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

3) призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

4) створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

5) використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

6) отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

7) вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Бездіяльність керівника та засновників боржника в органі його управління (зборах засновників), що мала наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсного кредитора, є підставою для застосування до таких осіб субсидіарної відповідальності (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18, постанова Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15).

Протиправне виведення з обігу підприємства-боржника коштів, що призвело до неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, є підставою для покладення на керівника цього підприємства субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15).

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (постанова Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, постанова Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18).

Ліквідатору боржника як суб`єкта права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 114, 120-122 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами з використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (на предмет встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій щодо усунення негативних наслідків) (постанова Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16).

Ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно непередачі документів зробили неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже, враховуючи зазначені вище правові підстави та встановлені судом фактичні обставини справи, можна визначити такі протиправні дії з доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2014-2018 років:

1. Прийняття рішень керівництвом Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах.

2. Здійснення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства.

3. Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна Товариства.

4. Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які були спрямовані на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, зокрема здійснення операцій у 2015 році, які призвели до необґрунтованого багатократного збільшення кредиторської заборгованості.

5. Прийняття рішень керівництвом Товариства про виведення активів Товариства, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов`язаннями, за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання Товариством) для погашення заборгованості Товариства (що вказує на мету - ухилення від погашення Товариством заборгованості перед конкретним кредитором та її збільшення).

6. Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів на користь інших заінтересованих (пов`язаних) юридичних осіб на шкоду реальним кредиторам.

7. Бездіяльність керівництва Товариства щодо стягнення існуючої дебіторської заборгованості.

8. Взяття на Товариство додаткових фінансових зобов`язань, які призвели до значної заборгованості (договори поруки в 2013 і 2014 роках).

9. Ненадання ліквідатору первинних документів на прохання ліквідатору і у виконання ухвали господарського суду про витребування.

Суб`єктами, які в період з 2014 по 2018 рік спричинили банкрутство є:

1) ОСОБА_1 , який був по суті єдиною посадовою особою і виконавчим органом Товариства, підписував всю фінансову звітність та укладені договори Товариства, а також відповідно до наданих повноважень здійснював виведення активів через здійснення згаданих вище господарських операцій;

2) «Укрселко Лімітед», компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер - НЕ 234023 та, місцезнаходження: вул. НІКІС, 20, поверх 4, офіс 400, 1086, м. Нікосія, Кіпр, - засновник/учасник, який відповідно до Статуту міг приймати будь-які рішення на Загальних Зборах Учасників і фактично надавав і був зобов`язаний надавати згоду на усі здійснені з 2014 по 2018 рік господарські операцій та правочини.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Ліквідатором за наслідками інвентаризації не виявлено жодного майна, в тому числі грошових коштів, Товариства, яке могло б бути включене в ліквідаційну масу Товариства.

Згідно з Реєстром вимог кредиторів загальна сума вимог кредиторів становить 1 254 532 195,71 грн.

Отже, майна Товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Різницею між ліквідаційною масою і вимогами кредиторів є сума в 1 254 532 195,71 грн - сума, яка є мірою вимоги ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_1 та «Укрселко Лімітед», компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр, в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та «Укрселко Лімітед», компанію, зареєстровану за законодавством Республіки Кіпр.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр.

2. Покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр (Кіпр, 1086, Нікосія, вул. Нікіс, 20, поверх 4, офіс 400, реєстраційний номер НЕ 234023) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 802, ідентифікаційний номер 36145734).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та "Укрселко Лімітед", компанія, зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр (Кіпр, 1086, Нікосія, вул. Нікіс, 20, поверх 4, офіс 400, реєстраційний номер НЕ 234023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 802, ідентифікаційний номер 36145734) грошові кошти у розмірі 1 254 532 195 (один мільярд двісті п`ятдесят чотири мільйони п`ятсот тридцять дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 71 коп.

4. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.12.2023

Суддя Д.В. Мандичев


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	01.11.2023
Оприлюднено	26.12.2023
Номер документу	115893962
Судочинство	Господарське

Поляков Б.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.11.2023 по справі 910/18943/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/18943/20

Рішення
від 01.11.2023 по справі 910/18943/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА