Рішення

від 25.12.2023 по справі 911/3223/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3223/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с. Павлів Львівської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс ТРС», м. Обухів Київської області

про стягнення 40198,08 грн.,

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с. Павлів Львівської області (далі за текстом - ТОВ «Радехівський цукор»), 23.10.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом №904 від 18.10.2023 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс ТРС», м. Обухів Київської області (далі за текстом - ТОВ «Кларікс ТРС»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 40 198,08 грн. збитків, спричинених відсутністю реєстрації у ЄРПН податкових накладних до видаткових накладних від 15.04.2021 №150401 на суму 213 856,57 грн. (у т.ч. ПДВ 35642,76 грн.) та від 19.04.2021 №190402 на суму 27 331,92 грн. (у т.ч. ПДВ 4555,32 грн.) за договором поставки №84-ПМ/21 від 15.04.2021.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Податковим кодексом України за договором поставки за виконаними поставками відповідно до видаткових накладних від 15.04.2021 №150401 на суму 213 856,57 грн. (у т.ч. ПДВ 35642,76 грн.) та від 19.04.2021 №190402 на суму 27 331,92 грн. (у т.ч. ПДВ 4 555,32 грн.), які оплачені платіжними інструкціями №1С2907 від 27.04.2021 на суму 213856,57 грн. (у т.ч. ПДВ 35642,76 грн.) та №1С3257 від 11.05.2021 на суму 27 331,92 грн. (у т.ч. ПДВ 4 555,32 грн.), у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ 40198,08 грн. до податкового кредиту, відтак і можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачу було завдано збитків у розмірі 40 198,08 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати 2684,00 грн. судового збору та витрати на оплату правової допомоги адвоката.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3223/23, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу було надіслано відповідачу ТОВ «Кларікс ТРС» засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням (ідентифікатор поштового відправлення №0600055993189) за юридичною адресою: 87000, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, буд. 150, вказаною у позовній заяві, яка відповідає зареєстрованому місцезнаходженню відповідача відопвідон до відомостей Єдиного державного реєс тру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Станом на 26.12.2023 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав. Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17.

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Радехівський цукор» до ТОВ «Кларікс ТРС» про стягнення 40 198,08 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Приписами пункту частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.

15.04.2021 між ТОВ «Радехівський цукор» (покупець) та ТОВ «Сварог Транс», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Кларікс ТРС» (постачальник) з використанням електронних цифрових підписів було укладено Договір №84-ПМ/21 (далі - Договір).

За умовами Договору:

- постачальник зобов`язується на протязі дії Договору поставляти покупцеві товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього договору та додатків до нього, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (п. 1.1 Договору);

- предметом поставки є товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого визначаються у Специфікації, а у випадку, якщо сума партії товару не перевищує двадцяти тисяч гривень, сторони в даному договорі погодили, що постачальник надає покупцю лише рахунок та видаткову накладну на товар, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару. В даному випадку видаткова накладна вважається специфікацією до цього договору у розумінні статті 266 Господарського кодексу України (п. 1.2 Договору);

- у випадку порушення своїх зобов`язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність, що визначена даним Договором та діючим законодавством України (п. 7.1 Договору);

- цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2021. Припинення дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором в повному обсязі (п. 9.1 Договору);

- постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмету Договору у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку та в спосіб визначений чинним законодавством України (п. 10.12 Договору);

- сторони домовились також, що у випадку не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмета Договору, зобов`язання покупця перед Постачальником по його оплаті зменшується на суму коштів, еквівалентну сумам податку на додану вартість, вказаних у відповідних незареєстрованих накладних та/або розрахунку коригування до податкової накладної (п. 10.13 Договору);

- у випадку визнання податковим органом та/або рішенням суду неправомірно сформованого податкового кредиту покупцем по податкових накладних постачальника в тому числі, але не обмежуючись визнання постачальника транзитером, надання постачальником невірної податкової накладної, анулювання (відміною) реєстрації платника ПДВ постачальника, або виключенням постачальника з реєстру платників податку на додану вартість (в тому числі анулювання свідоцтва платника ПДВ), а також в разі коли покупцем не застосовувався п.10.13 Договору при не здійсненні постачальником реєстрації податкових накладних, розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмета Договору, постачальник протягом 7 календарних днів з моменту пред`явлення покупцем мотивованої претензії зобов`язується відшкодувати покупцю всі пов`язані у зв`язку з цим збитки, в тому числі оплатити грошові кошти в розмірі суми податку на додану вартість, на яку покупцю зменшено податковий кредит, зменшені витрати в податковому обліку, донараховані податки та штрафні санкції, накладені контролюючими органами (п. 10.14 Договору).

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ «Радехівський цукор» та ТОВ «Сварог Транс» (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Кларікс ТРС») вищевказаного договору зумовило обов`язок постачальника поставити товар та обов`язок покупця ТОВ «Радехівський цукор» цей товар оплатити.

На виконання Договору постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 241188,49 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених та підписаних обома сторонами Видаткових накладних на суму 241 188,49 грн., а саме:

- від 15.04.2021 №150401 на суму 213 856,57 грн. (у т.ч. ПДВ 35642,76 грн.);

- від 19.04.2021 №190402 на суму 27 331,92 грн. (у т.ч. ПДВ 4555,32 грн.).

З долучених позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вбачається, що відповідачем на адресу позивача з 15.04.2021 та 19.01.2021 були здійснені транспортні перевезення труб, які були оформлені товарно-транспортними накладними: №Р150401 від 15.04.2021 та №Р190402 від 19.04.2021.

Покупець оплатив товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №1С2907 від 27.04.2021 на суму 213856,57 грн. та №1С3257 від 11.05.2021 на суму 27 331,92 грн.

07.09.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу №709 про реєстрацію податкових накладних. 16.01.2023 ТОВ «Радехівський цукор» направив на адресу відповідача вимогу №32 про відшкодування збитків.

Доказів надання відповіді на вищевказані листи суду не подано.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173,193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 14 ПК України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, як визначено п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Пунктом 201.7. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцеві про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Отже, обов`язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідач не надав доказів на підтвердження факту реєстрації податкових накладних щодо товару, який переданий позивачеві та оплачений із дотриманням встановлених вимог.

Суд дослідив наявні в матеріалах справи копії Податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» за період квітень 2021 року - грудень 2022 року та встановив відсутність у зареєстрованих відомостях щодо податкового кредиту даних постачальника (індивідуальний податковий номер), які б належали відповідачу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Відповідно ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Пунктом 10.12 укладеного між сторонами Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмету Договору у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку та в спосіб визначений чинним законодавством України.

Для відшкодування збитків, завданих порушенням господарських зобов`язань, особа, яка звертається до суду з відповідними вимогами, повинна довести належними, допустимими та достатніми доказами такі факти:

а) неправомірність поведінки особи (Відповідно до частини 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. факт порушення господарського зобов`язання. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи).

б) наявність збитків. Під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, який є обов`язковою умовою відповідальності, та полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків є об`єктивним, безпосереднім та невідворотним наслідком неправомірної поведінки (порушення господарського зобов`язання). Збитки, настання яких можливо було уникнути, не мають безпосереднього причино-наслідкового зв`язку із порушенням господарського зобов`язання та не належать до відшкодування.

При цьому принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини (частина 2 ст. 614 ЦК України; частина 2 ст. 218 ГК України).

Враховуючи викладені обставини справи, суд встановив, що відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст.201 ПК України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 40198,08 грн., а відтак, розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Позивач 20.09.2021 звернувся до Офісу великих платників податків ДПС зі скаргою з заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (додаток 7 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року).

У зв`язку з неотриманням відповіді, 14.10.2022 представником позивача було направлено до Головного управління ДПС у Київській області адвокатський запит про надання інформації щодо результатів розгляду скарги.

26.10.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області надано відповідь №27001/6/10-36-07-13 на адвокатський запит від 14.10.2022 №486, в якій повідомлено, що відповідно до пп.69.2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються; після зняття обмежень, введених на час дії воєнного стану, за наявності підстав, можуть бути проведені контрольно-перевірочні заходи щодо ТОВ «Сварог Транс», відповідно до вимог ст. 78 Податкового кодексу України.

Разом із тим, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідні висновки щодо застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України у відповідній редакції, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Верховний Суд, виходячи з того, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов`язань із сплати ПДВ.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача ТОВ «Кларікс ТРС» на користь ТОВ «Радехівський цукор» 40 198,08 грн. заподіяних збитків.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Щодо зазначеного у позові попереднього розрахунку судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовній сумі 12 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша норма ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

В позовній заяві позивач зазначив, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення судового рішення.

Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс ТРС» (87000, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, буд. 150, ідентифікаційний код 43547706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (80250, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Павлів, просп. Юності, буд. 39, ідентифікаційний код 36153189)

40 198,08 грн. (сорок тисяч сто дев`яносто вісім гривень вісім копійок) збитків,

2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх