Рішення

від 25.12.2023 по справі 911/3109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3109/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В)

до Державного підприємства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ (07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, буд. 2)

про стягнення 418492,46 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 420021347 від 10.12.2018 р., у тому числі 406725,48 грн. основного боргу, 11767,18 грн. пені,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (далі ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ (далі ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ, відповідач) про стягнення 418492,46 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 420021347 від 10.12.2018 р., у тому числі 406725,48 грн. основного боргу, 11767,18 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем на підставі заяви-приєднання від 10.12.2018 р. було укладено договір № 420021347 постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 р., відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач - оплачувати її вартість. Згідно зазначеного договору відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року не було оплачено, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 406725,48 грн. основного боргу, 11767,18 грн. пені, судові витрати покласти на відповідача.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ позовною заявою до Державного підприємства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ про стягнення 418492,46 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 420021347 від 10.12.2018 р., у тому числі 406725,48 грн. основного боргу, 11767,18 грн. пені, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2022 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).

10.11.2023 р. до Господарського суду Київської області від ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ надійшов відзив № 78 від 10.11.2023 р., за змістом якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

До обов`язкових вимог щодо набрання чинності договором належать реквізити сторін договору, а наданий позивачем до позовної заяви договір про постачання електричної енергії споживачу є текстом публічного договору та комерційної пропозиції, який розміщено на офіційному веб-сайті позивача. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань згідно з додатком № 2 договору про постачання електричної енергії споживачу, однак відповідачем не підписано і не погоджено Комерційну пропозицію «СТАНДАРТ-1». Отже, позивачем не надано укладений та підписаний договір з додатками, які мають істотне значення для настання юридичних наслідків для відповідача. У зв`язку із вищезазначеним, наданий позивачем договір, на переконання відповідача, є недійсним, оскільки постачальником не дотримано процедури укладання договору та договір не погоджено з іншою стороною - відповідачем шляхом його підписання.

Окрім того, позивачем було зазначено, що облік оператором даних спожитої енергії здійснюється шляхом електронного обміну. Водночас, лічильники, на які позивач звертає увагу, виготовлені в 2005 та 2011 роках та не обладнані приймачами для електронного обміну інформацією між споживачем та оператором. Показники електролічильників фіксує та надає контролер шляхом внесення облікових даних в паперовому вигляді. Тому, в даному випадку, є вірогідність людського фактору щодо внесення недостовірних даних з електролічильника, за якими позивач обліковує заборгованість. Позивачем надано помісячний розрахунок заборгованості відповідача за договором № 420021347, за даними якого станом на 01.10.2022 р. за ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ обліковується переплата у розмірі 41684,27 грн. (лист ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 19.09.2023 р. № 20-1-626), у жовтні 2022 року за обліковими даними ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відповідачем було спожито 55212 кВт*год та виникає заборгованість в розмірі 428109,56 грн. Відповідно до наданого позивачем помісячного розрахунку заборгованості ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ у листопаді 2022 року споживання електричної енергії відповідачем становить лише 1915 кВт*год і всі наступні місяці споживання електричної енергії зменшується.

Також, відповідач зазначав, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 р. на території України було введено воєнний стан. Броварський район та село Плоске, в якому знаходиться ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ перебували в окупації. Під час окупації військами РФ було викрадено та частково пошкоджено майно відповідача, будівлі перебували в стані, за яким неможливо здійснювати господарську діяльність. Зазначена подія знайшла своє відображення у листі Торгово-промислової палати та визнана форс-мажорними обставинами. З моменту деокупації Броварського району Київської області до теперішнього часу території, які використовувалися для проведення господарської діяльності, були заміновані та проводилося часткове розмінування (акти розмінування додаються). З моменту деокупації Київської області по теперішній час ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ не здійснює господарську діяльність, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти виникнення заборгованості у розмірі 406725,28 грн., яка виникла у жовтні 2022 року як така, що не відповідає дійсності та не є обґрунтованою.

20.11.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив б/н від 20.11.2023 р. (вх. № 4644/23 від 20.11.2023 р.), відповідно до якої позивач зазначає, що договір № 420021347 від 01.01.2019 р. був укладений між позивачем та відповідачем шляхом приєднання останнього до публічного договору позивача, розміщеного на його офіційному сайті шляхом підписання заяви-приєднання до договору від 10.12.2018 р. Заява-приєднання, підписана відповідачем 10.12.2018 р., містить найменування обраної споживачем комерційної пропозиції, а саме - «СТАНДАРТ-1» та посилання на сайт постачальника www.koec.com.ua, на якому розміщено текст комерційної пропозиції. Таким чином, позивачем було дотримано норм чинного законодавства при укладенні договору з відповідачем. Позивач зазначає, що підписанням заяви-приєднання сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, і договір є укладеним та дійсним. Позивач звертає увагу суду, що відповідач не звертався в судовому порядку з вимогою про визнання договору № 420021347 від 01.01.2019 р. недійсним. Постачання електроенергії за договором № 420021347 від 01.01.2019 р. здійснюється і оплачується з 2019 року, що підтверджується наявністю переплати станом на початок жовтня 2022 р. Крім того, між позивачем та відповідачем наявне листування щодо виконання вищевказаного договору, а також наявне рішення суду від 28.11.2019 р. про стягнення заборгованості з відповідача за інший період.

Поряд з цим, позивач зазначає, що ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсягів спожитої електричної енергії споживачами. На підтвердження заявлених обсягів спожитої відповідачем електроенергії позивач надав довідку ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 20-1-626 від 19.09.2023 р. Водночас, у випадку незгоди відповідача з нарахованим ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» обсягом спожитої електроенергії, він має право його оскаржити в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).

Так, відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р. № 429, є електропостачальником і в силу п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

У зв`язку з поданням споживачем заяви-приєднання, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» та Державним підприємством "ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД "ПЛОСКІВСЬКИЙ" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 420021347 від 01.01.2019 р. Договір укладено між сторонами шляхом подання заяви про приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії, опублікованого на офіційному веб-сайті позивача, шляхом оплати рахунків, отриманих від постачальника електричної енергії, та фактичного споживання обсягу електричної енергії, як це передбачено п. 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» № 312 від 14.03.2018 р.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу. Оператором системи розподілу на території Київської області є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (код ЄДРПОУ 23243188), яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

У відповідності з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Ціна на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Умовами п. 6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно додатку № 2 до договору «Комерційна пропозиція «СТАНДАРТ-1»», оплата за договором здійснюється наступним чином: попередня оплата 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Також з додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії встановлено наступну умову: вартість електричної енергії, спожитої понад договірну величину споживання електричної енергії, визначається з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Договір про постачання електричної енергії споживачу розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18id=20.

Пп. 3.1.7 п. 3.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.

Доказів щодо звернення споживача до постачальника з вимогою про надання письмового примірника договору, як і доказів щодо наявності підстав для обов`язкового укладення договору в письмовій формі, до справи не надано.

Отже, приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов`язання, зокрема, щодо здійснення оплати вартості спожитої електричної енергії.

Позивач, на виконання зобов`язань за договором, у період з жовтня 2022 року по липень 2023 року, поставив відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти прийняття-передавання електричної енергії № А-5050015113 від 31.10.2022 р., № А-5013718399 від 30.11.2022 р., № А-5051850161 від 31.12.2022 р., № А-5016299892 від 31.01.2023 р., № А-5017493478 від 28.02.2023 р., № А-5018889294 від 31.03.2023 р., № А-5037487005 від 30.04.2023 р., № А-5038664057 від 31.05.2023 р., № А-5114360919 від 30.06.2023 р., № А-5135019320 від 31.07.2023 р., а також відповідні рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, в тому числі № 5050015113 за жовтень 2022 р. на суму 386425,29 грн., № 5013718399 за листопад 2022 р. на суму 397485,38 грн., № 5051850161 за грудень 2022 р. на суму 403528,48 грн., № 5016299892 за січень 2023 р. на суму 406509,69 грн., № 5017493478 за лютий 2023 р. на суму 406587,98 грн., № 5018889294 за березень 2023 р. на суму 406611,17 грн., № 5037487005 за квітень 2023 р. на суму 406632,81 грн., № 5038664057 за травень 2023 р. на суму 406643,75 грн., № 5114360919 за червень 2023 року на суму 406683,99 грн., № 5135019320 за липень 2023 р. на суму 406725,28 грн.

Як слідує з позову, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, оплати за отриману у вказаний період електричну енергію не здійснив, у зв`язку з чим за Державним підприємством "ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД "ПЛОСКІВСЬКИЙ" рахується заборгованість в загальній сумі 406725,28 грн. за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року.

Поряд з цим, пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі - щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

У відповідності з п. 4.3 ПРРЕЕ ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, щомісячно надається позивачу інформація про обсяг спожитої відповідачем електричної енергії протягом дії договору.

ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було надано до матеріалів справи лист ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» № 20-1-626 від 19.09.2023 р. про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачам, зокрема, ДП "ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД "ПЛОСКІВСЬКИЙ" за період з 12.2021 р. по 08.2023 р.

Як зазначається у позові, оскільки у відповідача перед позивачем за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року утворилась заборгованість, розрахована з урахуванням фактичних обсягів споживання, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності з п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що у жовтні 2022 року липні 2023 року ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було поставлено ДП "ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД "ПЛОСКІВСЬКИЙ" електричну енергію на загальну суму 406725,48 грн.

Як вказує позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором з оплати за постачання електроенергії не виконав, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість у сумі 406725,48 грн., розрахунок якої долучений до матеріалів справи.

Слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Водночас, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав про недійсність договору про постачання електричної енергії споживачу № 420021347 від 01.01.2019 р. у зв`язку з порушенням процедури його укладання та відсутністю підписаної комерційної пропозиції.

Щодо зазначеного твердження, суд відзначає, що відповідно до п. 3.2.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії має обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднанні до умов договору постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 3.2.11 ПРРЕЕ, за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на своєму веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу, в якому вказано найменування та адресу веб-сайта електропостачальника. Така заява-приєднання, крім іншого, має містити інформацію про обрану комерційну пропозицію.

Пунктами 3.2.12, 3.2.13 ПРРЕЕ передбачено перелік документів, які додаються до заяви-приєднання при укладанні договору. Серед них відсутня друкована форма комерційної пропозиції.

Як слідує з матеріалів справи, заява-приєднання, яка була підписана відповідачем 10.12.2018 р., містить найменування обраної споживачем комерційної пропозиції, а саме - «СТАНДАРТ-1», та посилання на сайт постачальника www.koec.com.ua, на якому розміщено текст комерційної пропозиції.

Відповідно до п. 3.2.14 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Отже, підписанням заяви-приєднання сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, і договір є укладеним та дійсним.

Таким чином, посилання відповідача на недотримання норм законодавства при укладенні договору матеріалами справи не підтверджується.

Водночас, доказів визнання договору № 420021347 від 01.01.2019 р. недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, постачання електричної енергії згідно договору № 420021347 від 01.01.2019 р. здійснюється позивачем і оплачується відповідачем з 2019 року, що підтверджується наявністю переплати за договором станом на початок жовтня 2022 р. Також наявним є рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2019 р. у справі № 911/2411/19 про стягнення заборгованості з відповідача за інший період.

Щодо заперечень відповідача з приводу обсягів споживання та розміру нарахувань у виставлених позивачем рахунках на оплату, суд відзначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що у відповідності з п. 4.3 ПРРЕЕ ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було надано ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем. На підставі отриманих даних від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», позивачем формувались рахунки для оплати поставленої електроенергії. На підтвердження заявлених обсягів спожитої електроенергії до матеріалів справи долучено довідку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» № 20-1-626 від 19.09.2023 р.

Доказів оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018 р., чи в судовому порядку матеріали справи не містять.

Підсумовуючи наведене, суд відзначає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року на суму 406725,48 грн., матеріалами справи підтверджений та по суті жодними доказами відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 406725,48 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 11767,18 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір останньої нараховано на заборгованість відповідача на суму 406725,28 грн. за період з 01.09.2023 р. по 25.09.2023 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що такі нарахування здійснені позивачем арифметично вірно, вони є обґрунтованими, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Слід відзначити, що відповідач також посилався на військову агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 р. було введено воєнний стан, зазначаючи при цьому, що ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ знаходиться в селі Плоске Броварського району, яке перебувало в окупації, що під час окупації військами РФ було викрадено та частково пошкоджено майно відповідача, будівлі перебували у стані, за яким неможливо здійснювати господарську діяльність. Відповідач зазначав, що вказана подія знайшла своє відображення у листі Торгово-промислової палати та визнана форс-мажорними обставинами.

Однак, вказаного листа до матеріалів справи не надано.

Крім того, за твердженням відповідача, з моменту деокупації Київської області по теперішній час ДП ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ не здійснює господарську діяльність, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти заборгованості у розмірі 406725,28 грн., яка виникла з жовтня 2022 року, як такої, що не відповідає дійсності та не є обгрунтованою.

Щодо посилань відповідача на введення воєнного стану загалом, як обставини неможливості виконання грошового зобов`язання за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 р., ТПП підтверджувала, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 р. у справі № 914/374/21).

Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді питань щодо форс-мажору наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

При цьому, встановлюється наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Водночас, матеріали справи не містять ні повідомлення відповідачем позивача про настання обставин, які перешкоджали виконати свої зобов`язання в термін, передбачений договором, ні сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором про постачання електричної енергії споживачу № 420021347 від 01.01.2019 р.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо вчасної оплати за поставлену електричну енергію у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ПЛОСКІВСЬКИЙ (07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, буд. 2, код 00849652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8 В, код 42094646) 406725 (чотириста шість тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 48 коп. основного боргу, 11767 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 18 коп. пені, 6277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 25.12.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна