Рішення

від 20.12.2023 по справі 915/187/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 915/187/22(915/1212/23)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто (54007, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1; код ЄДРПОУ 38694122),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКОНТА БУД (54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-В; код ЄДРПОУ 45097016),

до відповідача-2: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; код ЄДРПОУ 35417298),

за участі представників учасників справи:

від позивача: Марний В.О. керівник

Дубровний М.О.

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2:не з`явився

присутній: арбітражний керуючий Фоменко М.С.,

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО (код ЄДРПОУ 38694122).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2022 головуючим у справі було визначено суддю Ткаченка О.В.

30.08.2023 судом задоволено заяву головуючого судді Ткаченка О.В. про самовідвід та постановлено справу № 915/187/22 передати для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №64 від 06.09.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/187/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.09.2023 головуючим у справі №915/187/22 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 11.09.2023 суд постановив: справу №915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н Авто прийняти до свого провадження.

В межах справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою вих.№31/07-2 від 31.07.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКОНТА БУД та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан, в якій просить усунути будь-які перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО права користування та розпорядження своїм рухомим майном, яке знаходится у приміщеннях за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/1 шляхом надання Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан та Товариством з обмеженою відповідальністю Юконта Буд доступу до рухомого майна належного ТОВ Н АВТО, яке знаходиться у примішеннях розташованих за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/1 (згідно переліку).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що новим орендарем ТОВ «ЮКОНТА БУД» з червня 2023 року вчиняються заходи з блокування доступу до приміщення, розташованого у м. Миколаєві по вул. Троїцька, 159/1 та вчиняються активні дії із опису та вивезення належного боржнику ТОВ «Н Авто» рухомого майна та обладнання із приміщення будівлі. Вказані обставини стали причиною для звернення ТОВ «Н Авто» до правоохоронних органів з відповідними заявами. Позивач вказує, що всі обставини, які стали відомі із фактичного проникнення на територію спірного нерухомого майна нового орендаря ТОВ «ЮКОНТА БУД», дій нового власника ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», мають безпосереднє відношення до ТОВ «Н Авто», як до власника спірного нерухомого майна та наявного на його території рухомого майна та обладнання. Перелік належного боржнику рухомого майна та обладнання, спроби вивезення якого були вжиті, та у доступі та користуванні яким вчиняються перешкоди, знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, і підтверджується відповідними документами. Зазначені дії відповідача позивач вважає такими, що шкодять майновим інтересам кредиторів ТОВ Н АВТО, що є неприпустимим.

Також позивач зазначає, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. від 17.07.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 72281666 з виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі № 915/187/22 (915/987/23), якою вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - будівлю автосалону та станцію технічного обслуговування, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, заборони представникам ТДВ «СК «Гардіан» та будь-яким іншим особам вживати будь-які дії, спрямовані на демонтаж, вивезення та вилучення будь-якого рухомого обладнання, майна та речей із приміщень будівлі автосалону та станції технічного обслуговування розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, а також заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на будь-яке знецінення або знищення (в т.ч. руйнування, демонтаж, розбирання та вивезення частин) самої будівлі автосалону та станції технічного обслуговування, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1. Під час виконання вищевказаної ухвали суду, з метою встановлення обставин щодо пошкодження, демонтажу та вивезення рухомого майна ТОВ «Н АВТО» з території автосалону та станції технічного обслуговування за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, боржником ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» та директором ТОВ «Юконта Буд» не було надано доступу приватному виконавцю до приміщень будівлі автосалону та станції технічного обслуговування за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/11, про що складено акт ВП №72281666 від 18.07.2023.

Ухвалою від 02.08.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» до розгляду в межах провадження у справі № 915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» (код ЄДРПОУ 38694122), присвоїти справі номер 915/187/22(915/1212/23) та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

18.08.2023 відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовано тим, що з 06.12.2022р. ТДВ «СК «ГАРДІАН» є власником об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 840604048101, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1 (далі «Об`єкт»), на підставі договору-купівлі продажу №446 від 06.12.2022р., укладеного з ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ». За інформацією від попередніх власників об`єкту з 15.02.2022 ТОВ «Н АВТО» або будь-які треті особи не заявляли їм про права на рухоме майно на об`єкті, не проявляли жодних прав та обов`язків власника рухомого майна на об`єкті та не користувалось рухомим майно на об`єкті. Також відповідач 2 звертає увагу суду, що на даний час у ТОВ «Н АВТО» немає діючих прав щодо об`єкту, ТДВ «СК «ГАРДІАН» є добросовісним набувачем об`єкту, право власності на який не може бути обмежено чи позбавлено без об`єктивних та достатніх підстав, та в порядку дотримання законності. ТОВ «Н АВТО» не надало жодних належних доказів права власності на рухоме майно, яке є предметом позову. Такими належними доказами мають бути первинні документи: договори купівлі-продажу або поставки, видаткові накладні, акти приймання-передачі, банківські виписки тощо. Додані до позову та заяви копії інвентаризаційних описів за 2019, 2020р., актів контрольної перевірки інвентарізаційних цінностей за 2019, 2022р., оборотно-сальдовими відомостями є внутрішніми документам бухгалтерського обліку підприємства, складеними самим підприємством без участі незалежних сторін, без реєстрації таких документів або рухомого майна в уповноважених органах, а отже не підтверджують право власності. В зазначених документах підприємством може бути зазначена будь-яка інформація про майно, але вона не створює та не підтверджує право власності та реальну наявність майна перед третіми особами. Факт реальної наявності на об`єкті (за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1) переліченого рухомого майна після продажу позивачем об`єкту (15.02.2022) та на момент пред`явлення позову (31.07.2023) не підтверджений жодним доказом. Подані позивачем інвентаризаційні акти та описи датуються ще 2019, 2020р., а не на момент пред`явлення позову. Отже майно обліковувалось ще три роки тому, але не зараз. В той же час, на запит ТДВ «СК «ГАРДІАН» до колишніх власників об`єкта щодо наявності на ньому переліченого позивачем рухомого майна були отримані відповіді, в яких зазначено: - лист ТОВ «КЛОНТІС» від 03.08.2023), що під час придбання, володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, жодного з переліченого рухомого майна на зазначеному об`єкті нерухомого майна не знаходилось та не обліковувалось, окрім устаткування, що є невід`ємною частиною будівлі; - лист ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ» №02/8 від 02.08.2023, що підприємству нічого невідомо про рухоме майно зазначене в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2023 по справі №915/1212/23, а будівля приймалась лише приналежним устаткуванням, яке обліковується разом з будівлею. Отже, зазначеними листами від колишніх власників Об`єкту підтверджується, що вже при продажу об`єкту від ТОВ «Н АВТО» до ТОВ «КЛОНТІС» з 15.02.2022 на об`єкті не було переліченого рухомого майна. Таким чином, твердження ТОВ «Н АВТО», що ТДВ «СК «ГАРДІАН» та ТОВ «ЮКОНТА БУД», начебто, користуються, вивозять, знищують або якимось чином розпоряджаються рухомим майном ТОВ «Н АВТО» не відповідає дійсності. Крім того, відповідач 2 зазначає, що перелік рухомого майна не містять будь-яких ідентифікуючих номерів.

08.09.2023 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив відповідача 2.

Позивач зазначає, що обставини викладені у відзиві Відповідача 2 на позовну заяву, жодним чином не спростовують викладених у позовній заяви фактів зухвалого перешкоджання у користуванні рухомим майном та вивезення рухомого майна, яке належить ТОВ «Н АВТО», з території приміщень які належать Відповідачу 2 та протиправно використовуються ТОВ «ЮКОНТА БУД».

Фактично на момент розгляду даної справи Відповідачі не просто чинять перешкоджання у використанні рухомого майна Позивача, а вживають активні дії спрямовані на його вивезення, пошкодження та знецінення, яке ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023р. у справі № 915/187/22 (915/987/23) заборонено вчиняти представникам ТДВ «СК «Гардіан» та будь-яким іншим особам.

Доводи Відповідача 2, що ТОВ «Н АВТО» протягом тривалого часу не проявляло жодної заінтересованості щодо рухомого чи нерухомого майна не відповідають дійсним обставинам справи та не повинні прийматись судом до уваги.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №74 від 08.09.2023 щодо передання судової справи № 915/187/22 (915/1212/23) новому головуючому судді є виконання підпункту 3.3.4. пункту 3.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області необхідність щодо передання новому головуючому судді справи про банкрутство разом зі справами, провадження в яких відкрито (порушено) за позовними заявами (заявами), пов`язаними із справою про банкрутство, та які не розглянуті суддею, у провадженні якого перебувала передана справа про банкрутство.

Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі №915/187/22(915/1212/23) визначено суддю Ржепецького В.О.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.09.2023 суд постановив: прийняти справу №915/187/22(915/1212/23) до свого провадження для розгляду в межах справи №915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО (код ЄДРПОУ 38694122); розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

30.09.2023 представником відповідача 2 через систему Електронний суд подано до суду клопотання про проведення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи предмет спору та обставини справи, ухвалою суду від 10.10.2023 судове засідання у справі призначено на 27 жовтня 2023 року об 11:00 год.

27.10.2023 ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» подано до господарського суду клопотання про долучення доказів.

Відповідач 2 просить суд долучити до матеріалів справи докази: копію супровідного листа приватного виконавця Довгань В.В. №3772 від 26.10.2023р.; копії актів приватного виконавця Довгань В.В. від 14.08.2023р., 03.10.2023р., 19.10.2023р.

Клопотання відповідача 2 обґрунтовано тим, що із зазначених актів приватного виконавця вбачається, що саме позивач (стягувач) ТОВ «Н Авто» ухиляється від виконання ухвали суду про забезпечення позову та виконання вимог приватного виконавця. ТОВ «Н АВТО» не проявив бажання отримати своє рухоме майно з середини серпня 2023р. по даний час, тобто на протязі вже 2,5 місяців. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) ТОВ «Н АВТО» самостійно спростовує свої обґрунтування та підстави позову (та заяви про забезпечення позову) щодо необхідності захисту його прав на рухоме майно.

27.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 15 листопада 2023 року о 12:00 год.

13.11.2023 ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» подано до господарського суду клопотання про долучення доказів.

Відповідач 2 просить суд долучити до матеріалів справи копії листів ТДВ «СК «ГАРДІАН» та ТОВ «ЮКОНТА БУД» про припинення орендних відносин, з яких вбачається, що відповідачі повідомляли про необхідність звільнення приміщення від майна та докази їх надсилання позивачу.

Судове засідання у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/187/22(915/1212/23), призначене на 15 листопада 2023 року не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 17.11.2023 судове засідання для розгляду справи призначено на 20 грудня 2023 року о 12:00 год.

19.12.2023 відповідачем 2 подано до господарського суду додаткові пояснення по справі.

Зокрема, відповідач 2 повідомляє суду, що 27.11.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд виніс постанову по даній справі №915/187/22(915/1212/23), якою: задовольнив апеляційну скаргу ТДВ «СК «Гардіан» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2023 про забезпечення позову по справі № 915/187/22 (915/1212/23); скасував ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2023 про забезпечення позову по справі № 915/187/22 (915/1212/23); відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Н Авто» (вих.№31/07-1 від 31.07.2023) про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач 1 своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідачі правом участі у судовому засіданні не користалися.

19.12.2023 представником відповідача 2 подано до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та неможливістю з`явитись у судове засідання.

Господарським судом зазначене клопотання відхилено, ухвалено розглянути справу в судовому засіданні за відсутності представника відповідача 2, про що постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 20.12.2023 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві та відповіді на відзив, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

На підставі ст. 233 ГПК України 20.12.2023 судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2022 між ТОВ «Н АВТО» («Продавець») та ТОВ «КЛОНТІС» («Покупець») був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за реєстраційним №335, відповідно до умов якого ТОВ «Н АВТО» відчужено Об`єкт у власність ТОВ «КЛОНТІС».

15.07.2022 між ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ» («Іпотекодержатель») та ТОВ «КЛОНТІС» («Іпотекодатель») укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., за реєстраційним №371, відповідно до умов якого Іпотекодержатель набув право власності на Об`єкт в якості задоволення вимог по договору позики.

З 06.12.2022 ТДВ «СК «ГАРДІАН» є власником об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 840604048101, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1 (далі «Об`єкт»), на підставі договору-купівлі продажу №446 від 06.12.2022р., укладеного з ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ».

31.05.2023 між ТДВ «СК «ГАРДІАН» та ТОВ «ЮКОНТА БУД» укладений Договір оренди нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.М. за реєстраційним №106, відповідно до умов якого, ТДВ «СК «ГАРДІАН» передає, а ТОВ «ЮКОНТА БУД» приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно нежитлову будівлю, що розташована за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1.

Право оренди ТОВ «ЮКОНТА БУД» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 50463689 від 31.05.2023.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання вільного доступу Товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО права користування та розпорядження своїм рухомим майном, яке знаходится у приміщеннях за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/1 шляхом надання Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан та Товариством з обмеженою відповідальністю Юконта Буд доступу до рухомого майна належного ТОВ Н АВТО, яке знаходиться у примішеннях розташованих за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька,159/1 (згідно переліку).

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

По суті позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном є як додатковий спосіб захисту прав власника майна на здійснення ним користування та розпорядження майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Положеннями пункту 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", зокрема, визначено, що відповідно до положень статей 391, 396 позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Велика Палата Верховного Суду від 04.09.2019 у постанові у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) з подібних правовідносин зробила такий висновок: "Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.

Для вирішення даного спору необхідним є встановлення того, яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням, чи є такі дії відповідача неправомірними, а також які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу реалізовувати своє законне право власності.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено вище, 06.12.2022 ТДВ СК Гардіан придбало нежитлові приміщення автосалону із станцією технічного обслуговування за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1 у ТОВ АМАН ТРЕВЕЛ на підставі договору купівлі-продажу договору-купівлі продажу №446 від 06.12.2022.

Тобто приміщення, в яких знаходиться спірне рухоме майно, вибуло з власності позивача ще 15.02.2022.

Разом з тим, позивачем не подано жодного належного доказу, на підтвердження набуття ним права власності на спірне майно. Подані позивачем інвентаризаційні акти, оборотно-сальдові відомості та описи не є доказами, на підставі яких можна встановити обставини набуття права власності на зазначені в позові предмети.

Крім того, не доведено, що станом на момент набуття 06.12.2022 ТДВ «СК «ГАРДІАН» права власності на нерухоме майно з реєстраційним номером 840604048101, розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, рухоме майно в кількості та асортименті, зазначеному в позовній заяві, там перебувало.

Подані позивачем інвентаризаційні акти, оборотно-сальдові відомості та описи щодо більшості спірних предметів датуються ще 2019, 2020 роками, не містять відомостей про місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей або містять суперечливі зазначення: «Салон Аксесуари BMW», «Салон Аксесуари Nissan», внаслідок чого жодними з доступних суду засобів доказування встановити місцезнаходження цих предметів за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1 станом на момент подання позову або відчуження об`єкту нерухомості неможливо.

Відповідно до поданих відповідачем 2 доказів (а.с. 184-185) юридичними особами ТОВ «Клонтіс» та ТОВ «Аман Тревел» повідомлено, що під час придбання, володіння, користування нерухомим майном за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, жодного з переліченого рухомого майна не було виявлено.

Про відсутність підстав вважати наявними обставини перешкоджання відповідачем в користуванні позивачем своїм майном свідчать також обставини, здійснення виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі 915/187/22 (915/987/23) про забезпечення позову було закінчено, тобто виконано в повному обсязі, приватним виконавцем Довгань В.В. без будь-яких зауважень.

Так, відповідно до актів приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. від 14.08.2023 ВП №72448192, від 03.10.2023 ВП №72448192, від 19.10.2023 ВП №72448192 (т. 2, а.с. 26-28) позивач не скористався своїм правом на участь у виконавчих діях у визначені приватним виконавцем дату та час вчинення виконавчих дій.

Застосовуючи наведений вище стандарт доказування, господарський суд доходить висновку, що Відповідачем 2 на підставі наведених вище доказів досягнуто переконливості в його твердженнях щодо відсутності у позивача перешкод, з урахуванням розумності строків на реалізацію права останнього на доступ до майна, його облік, та вивезення з приміщень станом на момент, коли вони перестали йому належати, щодо реалізації його права. Натомість саме позивач на протязі строку з 15.02.2022 не забезпечив дій щодо вивезення майна з приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1, якщо вони там перебували за відсутності відповідних цивільних правовідносин між ним та власником або орендарем.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 28.01.2020 у справі №905/1513/16.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18.

Отже виключно за таких обставин особи, які: є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

Як витікає з наведеного, позивачем не доведено цих обставин належними доказами, а отже поданий позов визнається судом необґрунтованим.

Надаючи оцінку решті доводів позивача, господарський суд виходить з такого.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на те, що наведеними судом міркуваннями стосовно обставин застосування зазначених вище норм права, спростовуються твердження позивача, господарський суд доходить висновку про їх необґрунтованість.

Застосовуючи положення ч. 9 ст. 145 ГПК України в ці справі, відповідно до якої у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, господарський суд зазначає, що постановою від 27.11.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд у справі №915/187/22(915/1212/23) задовольнив апеляційну скаргу ТДВ «СК «Гардіан» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2023 про забезпечення позову по справі № 915/187/22 (915/1212/23); скасував ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2023 про забезпечення позову по справі № 915/187/22 (915/1212/23); відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Н Авто» (вих.№31/07-1 від 31.07.2023) про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у разі відмови у задоволенні позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Н Авто (54007, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 159/1; код ЄДРПОУ 38694122),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮКОНТА БУД (54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-В; код ЄДРПОУ 45097016),

відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; код ЄДРПОУ 35417298).

Повний текст судового рішення складено і підписано 25.12.2023.

Суддя В.О.Ржепецький