Рішення

від 18.12.2023 по справі 920/1289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2023м. СумиСправа № 920/1289/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1289/23

за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код 14360080)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСЦЕНТРИК» (40007, м. Суми, вул. Охтирська, 19/3, код 39856500)

про стягнення 124 450, 31 грн

УСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № N20.46.0000000350 від 10.08.2021 у розмірі 124 450, 31 грн станом на 13.10.2023, яка складається з наступного: 87 466,76 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 853,55 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 13 130,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 0.00 грн - пеня; 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5 000 грн - штраф (змінна складова); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 684 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.11.2023 справу № 920/1289/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 16.11.2023 у справі № 920/1289/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1289/23; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 18.12.2023 без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог до суду не подав.

Ухвала суду від 16.11.2023, що була направлена відповідачу на адресу: вул. Охтирська, 19/3, м. Суми, 40007, повернута відділенням поштового зв`язку до суду із "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчинених судом відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за кодом 144031225623 станом на 20.12.2023 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСЦЕНТРИК» (код 39856500) зареєстровано: 40007, м. Суми, вул. Охтирська, 19/3.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.08.2021 Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК» (скорочена назва АТ «А-Банк») та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСЦЕНТРИК» (далі ТОВ «ЕКСЦЕНТРИК» уклали кредитний договір №20.46.0000000350 щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 100 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 08.08.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що Банк свій обов`язок виконав - надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 100 000.00 грн на наступні цілі:

- у розмірі 100 000 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);

- у розмірі 0,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 08.08.2024, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).

Згідно з п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90% річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

Крім того, відповідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь - якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Статтями 610 та 611 ч. 1 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Абзацем 6 п. АЗ Кредитного договору встановлено, що у відповідності зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.10.2023 позивачем нараховано заборгованість в розмірі 124 450, 31 грн, яка складається з:

- 87 466, 76 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 17 853, 55 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;

- 136 130, 00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою;

- 0.00 грн - пеня;

- 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова);

- 5 000, 00 грн - штраф (змінна складова).

Позивачем направлена вимога від 19.09.2023, однак своєчасно та у повному розмірі вона не виконана боржником, тому Банк був вимушений звернутись до суду з позовом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Кредитний договір. Позивач зобов`язання з кредитування виконав. В той же час, відповідач свої зобов`язання з оплати кредиту, процентів та винагороди не виконав, чим порушив умови Кредитного договору та вищезазначені норми матеріального права та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується та судом встановлено факт наявності станом на 13.10.2023 заборгованості відповідача за кредитом/тілом кредиту в розмірі 87 466, 76 грн, а також 17 853, 55 грн процентів і 13 130, 00 грн винагороди.

Враховуючи норми чинного законодавства та встановлені вище факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому враховуючи вищезазначену норму чинного законодавства позовні вимоги у частині стягнення 6 000,00 грн штрафу (1000,00 грн - фіксована складова та 5000,00 грн - змінна складова) задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені документи, які наявні в матеріалах справи, та надана їм правова оцінка.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 554,36 грн, що пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСЦЕНТРИК» (40007, м. Суми, вул. Охтирська, 19/3, код 39856500) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) 87 466, 76 грн (вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень сімдесят шість копійок) - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) за кредитним Договором 20.46.0000000350 від 10.08.2021, 17 853, 55 грн (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні п`ятдесят п`ять копійок) - залишок заборгованості за процентами, 13 130,00 грн (тринадцять тисяч сто тридцять гривень нуль копійок) - залишок заборгованості за винагородою, а також 2 554,36 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні тридцять шість копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у позові в частині вимог щодо стягнення 6 000 грн штрафу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 25.12.2023.

СуддяЮ.А. Джепа