Рішення

від 25.12.2023 по справі 922/4348/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4348/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6 до Виробничо-комерційної фірми "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю, 61202, м. Харків, Цілиноградська, буд. 38-А простягнення 9 596,29 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Виробничо-комерційної фірми "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 9 596, 29 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року позовну заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. № 4348/23 від 11.10.2023 року) залишено без руху.

19.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 28568/23) про усунення недоліків.

20.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи (вх. № 28692/23), а саме розрахунок суми заборгованості.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4348/23. Розгляд справи № 922/4348/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 23.10.2023 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600229912094), проте 20.11.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23.10.2023 року направлялась відповідачу на вищевказаною адресою, однак повернута до суду 22.11.2023 року поштовим відділення «Укрпошти».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) з метою виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік затвердженого наказом Держекоінспекції від 30.11.2018 року № 262 щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Виробничо-комерційною фірмою "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач), керуючись статтями 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну екологічну службу в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 року № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 року за № 1080/30948, відповідно до наказу від 11.03.2019 року № 208/01-04 та направлення від 11.03.2019 року за № 208/01-04/02-06, у термін з 13-15, 18-22, 25- 26.03.2019 року проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності відповідачем.

Перевіркою (візуальним обстеженням об`єкту на території, яка використовується відповідачем для ведення господарської діяльності, за адресою: Харківська обл.., Дергачівський р-н., с. руська Лозова, вул.. Польова (на території колишнього КСП «Харківська птахофабрика»)) встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від наступних джерел викидів (утворення) : колебратор (джерело викиду дверні та віконні отвори)№ 3-х екструдерів (джерело викиду дверні та віконні отвори); відшелушувача (джерело викиду дверні та віконні отвори); вібростолу (джерело викиду дверні та віконні отвори); дезодораційної установки (джерело викиду дверні та віконні отвори) здійснюються за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами На момент проведення перевірки, при візуальному обстеженні стані та працювали.

Також позивач зазначає, що на території підприємства відповідача знаходиться свердловина, яка використовується для господарсько побутових потреб. Проте дозволів на спеціальне використання відсутній. Таким чином, у період до 26.03.2019 року відповідачем здійснюється самовільний забір води зі свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водовикористання.

Відповідно до статті 23 Кодексу України «Про надра» землевласники та землекористувачі в межах наданих їх земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничного відводу видобування підземних вод із кожного з водозаборів що не перевищує 300 куб.м. на добу. У зв`язку із тим, що відповідач не являється землевласником, землекористувачем земельних ділянок під зазначеною вище свердловиною та шахтними колодязями, отримання спеціального дозволу на користування надрами є обов`язковим. Таким чином, за твердженнями позивача, у період з 26.03.2019 року відповідачем здійснювався самовільний забір води зі свердловини за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)ю.

За результатами перевірки господарської діяльності відповідача, інспекцією складно акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 208/01-04/02-06 від 26.03.2019 року, який підписаний директором підприємства Мельником М.М. без зауважень.

26.03.2019 року інспекцією складено припис № 42/02-06, щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, який отримано особисто директором підприємства Мельником М.М.

Також за твердженнями позивача 12.04.2019 року інспекцією було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 510,00 грн. на директора відповідача за статтями 47, 48, 53-1, 78 частини 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Директор визнав свою провину за вищевказані порушення та добровільно сплатив адміністративний штраф.

З метою перевірки виконання відповідачем припису від 26.03.2019 року № 42/02-06 відповідно до наказу інспекції № 920/11-02 та направлення № 920/11-02/02-06 від 04.12.2019 року, керуючись статтями 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, міста Києва та Севастополя, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 року № 312, затвердженого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 року за № 1080/30948 у термін 04.12.2019 року проведена позапланова перевірка виконання вимог припису.

Перевіркою зафіксовано, та складно акт позапланової перевірки про те, що відповідач частково виконав вимоги припису, а саме отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів № 6322082001-5315 від 07.11.2019 року, тобто як зазначає позивач у період з 07.11.2016 року по 06.11.2019 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу. Також відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування № 770/ХР/49д-19 від 09.07.2019 року, тобто у період з 09.07.2016 року по 08.07.2019 року здійснював забір води зі свердловини за відсутності відповідного дозволу. Даний акт було підписано директором Мельником М.М. без зауважень.

04.12.2019 року інспекцією складно припис № 120/02-13, щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, який отримана особисто директором підприємства Мельником М.М. Також, 04.12.2019 року інспекцією було складно два протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 748,00 грн. кожний, на двох посадових осіб підприємства за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посадові особи визнали свою провину та добровільно сплатили адміністративні штрафи.

З метою перевірки виконання відповідачем припису від 04.12.2019 року № 120/02-13 відповідно до наказу інспекції № 709/12-02 та направлення № 709/12-02/08-04 від 26.07.2021 року, керуючись статтями 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 року № 230, затвердженим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 року за № 350/34633 у термін з 29.07 по 30.07, з 02.08 по 04.08.2021 року проведена позапланова перевірка щодо виконання припису.

Перевіркою зафіксовано, та складно акт позапланової перевірки про те, що відповідач частково виконав вимоги припису. Таким чином, відповідач у період з 29.07.2018 року по 06.11.2019 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно довідки директора підприємства за період з 29.07.2018 року по 06.11.2019 року фонд роботи організованих джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить :

- джерело викиду № 1 -384 годино; № 2 768 годин; № 4 2240 годин; № 5 768 годин.

Також, відповідачем у період з 29.07.2018 року по 08.07.2019 року здійснювався забір води із свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно довідки директора підприємства, самовільний забір води у період з 29.07.2018 року по 08.07.2019 року становить 36 м3 води. У зв`язку із тим, що відповідач не являється землекористувачем та землевласником земельних ділянок від зазначеною вище свердловиною, ним здійснювався самовільний забір води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до довідки директора підприємства самовільний забір води у період з 29.07.2018 року по 29.07.2021 року становить 108 м3 води. Акт підписаний директором підприємства Мельником М.М. без зауважень.

05.08.2021 року інспекцією було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 765,00 грн. на директора підприємства за статтею 188-5 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посадова особа визнала свою провину за вищевказане порушення та добровільно сплатила адміністративний штраф.

06.08.2021 року інспекцією складено припис № 120/02-13, щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, який було отримано особисто директором підприємства Мельником М.М.

За твердженнями позивача, вищевикладене свідчить про фактичне підтвердження відповідачем наявності виявлених інспекцією порушень та у добровільному порядку розпочав їх усувати.

30.09.2021 року за вих. № 4465-08-04 на адресу відповідача направлено претензію № 191 із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі у наслідок самовільного водовикористання із підземного джерела, а саме забір води з арт свердловини без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 156,98 грн.

Проте відповідачем вищезазначена претензія була проігнорована, та заподіяні збитки не відшкодовані.

Також, 03.11.2021 року на адресу відповідача було направлено претензію № 221 (за вих. № 4930-08-04) із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які розраховані у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року № 414/3469 у розмірі 8968,38 грн.

Проте відповідачем вищезазначена претензія була проігнорована, та заподіяні збитки не відшкодовані.

Також, 03.11.2021 року на адресу відповідача було направлено претензію № 222 (за вих. № 4931-08-04) із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі внаслідок самовільного над користування (підземні води), які розраховані у відповідності з «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій Мінюстом 14.08.2009 року № 767/16783 у розмірі 470,03 грн.

Проте відповідачем вищезазначена претензія була проігнорована, та заподіяні збитки не відшкодовані.

Вищевказані обставини стали причиню звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

В силу статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно із статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовищ" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно статті 1 Водного кодексу України водокористування - це використання води (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Відповідно до частини 1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, згідно статті 56 Кодексу України «Про надра», основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Відповідно до статті 19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 21 даного Кодексу встановлено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Крім того, відповідно до статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно зі статтею 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення вказаного правила поведінки та у період з 29.07.2018 року по 08.07.2019 року здійснив забір води зі свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в порушення статей 44, 49 Водного кодексу України, та у період з 29.07.018 року по 03.11.2021 року здійснив самовільне користування надрами (підземні води) зі свердловини в порушення вимог статей 16, 19, 21 Кодексу України "Про надра".

При цьому, факт порушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами (направленням від 11.03.2019 року) на проведення планової перевірки № 208/01-04/02-06, актом № № 208/01-04/02-06 від 26.03.2019 року, приписом від 26.03.2019 року № 42/02-06, протоколом про адміністративне правопорушення № 000754 від 12.04.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2019 року 02-14/16, квитанцією про сплату штрафу № 33 від 19.04.2019 року на суму 510,00 грн., направленням про проведення позапланової перевірки від 04.12.2019 року № 920/11-02/02-06, актом 92011-02/02-06 від 04.12.2019 року, приписом від 04.12.2019 року № 120/02-13, протоколом про адміністративне правопорушення № 002138 від 04.12.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.12.2019 року № 02-14/428, протоколом № 002140 про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.12.2019 року № 03-14/763, квитанцією № 9 від 11.12.2019 року на суму 748,00 грн., направленням від 26.07.2021 року № 709/12-02/08-04 на проведення позапланової перевірки, запит (вимога) від 29.07.2021 року, довідками відповідача, актом від 04.08.2021 року № 709/12-02/08-04, протоколом № 001691 від 04.08.2021 року про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.08.2021 року № 08-11/359, квитанцією від 12.08.2021 року на суму 795,00 грн., приписом від 06.08.2021 року № 59/08-10) які розраховані у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2020 року № 389 та затвердженого в Мінюсті України 14.08.2009 року № 767/16783.

З вищевикладеного слідує, що внаслідок дій відповідача в частині самовільного та самовільного водокористування державі заподіяно шкоду що за розрахунком позивача складає загальну суму у розмірі 627,01 грн. та складається з сум, а саме:

- у розмірі 156,98 грн. яка підтверджується матеріалами справи, а саме: приписом від 04.12.2019 року № 12/02-13, актом перевірки від 04.08.2021 року № 709/12-02/08-04, розрахунком шкоди на суму 156,98 грн., претензією № 191 від 30.09.2021 року на суму 156,98 грн.

- у розмірі 470,03 грн. яка підтверджується матеріалами справи, а саме: приписом від 04.12.2019 року № 12/02-13, актом перевірки від 04.08.2021 року № 709/12-02/08-04, розрахунком шкоди на суму 470,93 грн., претензією № 222 від 30.09.2021 року на суму 470,93 грн.

Щодо стягнення із відповідача шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 8 968,38 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Згідно зі статтею 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання відповідного дозволу.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди (пункт 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302).

Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

З аналізу вищевикладених норм слідує, що ними встановлено правило поведінки, яке полягає в обов`язку суб`єктів господарювання утримуватись від експлуатації стаціонарних джерел викиду із забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №607/4516/17.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення вказаного правила поведінки та у період з 29.07.2018 року по 06.11.2019 року здійснював експлуатацію стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу, необхідного згідно з вимогами статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

При цьому, факт порушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами (направленням від 11.03.2019 року) на проведення планової перевірки № 208/01-04/02-06, актом №208/01-04/02-06 від 26.03.2019 року, приписом від 26.03.2019 року № 42/02-06, протоколом про адміністративне правопорушення № 000754 від 12.04.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2019 року 02-14/16, квитанцією про сплату штрафу № 33 від 19.04.2019 року на суму 510,00 грн., направленням про проведення позапланової перевірки від 04.12.2019 року № 920/11-02/02-06, актом 92011-02/02-06 від 04.12.2019 року, приписом від 04.12.2019 року № 120/02-13, протоколом про адміністративне правопорушення № 002138 від 04.12.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.12.2019 року № 02-14/428, протоколом № 002140 про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.12.2019 року № 03-14/763, квитанцією № 9 від 11.12.2019 року на суму 748,00 грн., направленням від 26.07.2021 року № 709/12-02/08-04 на проведення позапланової перевірки, запит (вимога) від 29.07.2021 року, довідками відповідача, актом від 04.08.2021 року № 709/12-02/08-04, протоколом № 001691 від 04.08.2021 року про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.08.2021 року № 08-11/359, квитанцією від 12.08.2021 року на суму 795,00 грн., приписом від 06.08.2021 року № 59/08-10) які розраховані у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року № 414/3469).

З вищевикладеного слідує, що внаслідок дій відповідача в частині наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря державі заподіяно шкоду, що за розрахунком позивача складає загальну суму у розмірі 8 968,38 грн., яка підтверджується матеріалами справи, а саме:

приписом від 04.12.2019 року № 12/02-13, актом перевірки від 04.08.2021 року № 709/12-02/08-04, розрахунком шкоди на суму 8 968,38 грн., претензією № 221 від 30.11.2021 року на суму 8 968,38 грн.

Виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення останнього до такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

Зокрема, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, який самовільно, без відповідних на те дозволів здійснив самовільне водокористування, та наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря чим державі заподіяно шкоду, отже діяв усупереч вимогам закону.

Крім того, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) порушення норм поведінки;

2) збитки;

3) причинний зв`язок між порушенням та збитками;

4) вина.

Як вбачається із матеріалів справи, у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає в експлуатації свердловини, а саме самовільного водовикористання із підземного джерела та внаслідок самовільного над користування (підземні води) без спеціального дозволу в порушення статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, та Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що підтверджується матеріалами інспекційної перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики (що підтверджується розрахунком), а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди, саме протиправною поведінкою відповідача, вина відповідача виражена у самовільному здійсненні водокористування.

Також у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає в наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що підтверджується матеріалами інспекційної перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики (що підтверджується розрахунком), а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди, саме протиправною поведінкою відповідача, вина відповідача виражена у наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без наявного на те дозволу.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Проте, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачем у належний спосіб не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок відсутності відповідних дозволів останній не мав права експлуатувати свердловину, здійснювати забір води та здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, у загальному розмірі 9 596, 29 грн.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення суми відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог, та встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, не спростовані відповідачем, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 9 596, 29 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частин 3, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 9 596, 29 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Виробничо - комерційної фірми "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю (61202, м. Харків, Цілиноградська, буд. 38-А, ЄДРПОУ 24281956) на користь держави (на р/р UA568999980333139331000020599, отримувач УК Дергачівської міської ТГ, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") у розмірі 9 596, 29 грн.

Стягнути з Виробничо - комерційної фірми "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю (61202, м. Харків, Цілиноградська, буд. 38-А, ЄДРПОУ 24281956) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, ЄДРПОУ 37999518, р/р UA938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивача: Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, ЄДРПОУ 37999518);

відповідача: Виробничо - комерційної фірми "Україна" - товариство з обмеженою відповідальністю (61202, м. Харків, Цілиноградська, буд. 38-А, ЄДРПОУ 24281956).

Повне рішення складено "25" грудня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова