Рішення

від 21.12.2023 по справі 926/4907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2023 року Справа № 926/4907/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці, м. Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бібі Фешн, м. Чернівці,

про стягнення заборгованості на суму 31036,03 грн.,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін:

позивача Тимчук І.О., адвокат, ордер серія СЕ № 1074088 від 04.12.2023,

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альтфатер звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Бібі Фешн про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з вивезення твердих побутових відходів на суму 31036,03 грн., у тому числі 10649,76 грн. основного боргу, 13396,12 грн. пені, 5585,53 грн. інфляційних втрат та 1404,62 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання укладеного з відповідачем договору на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів позивач з січня по серпень 2019 року надавав ТОВ Бібі Фешн послугу по вивезенню та утилізації відходів на загальну суму 17085,44 грн., з яких відповідач оплатив лише 6434,68 грн., решту боргу не сплачує, незважаючи на пред`явлену претензію, що надає позивачеві підстави для стягнення основного боргу в сумі 10649,76 грн., пені згідно з умовами договору і нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційний втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою суду від 15.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, призначено судове засідання на 05.12.2023, зобов`язано позивача провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов та доказів на його обгрунтування.

04.12.2023 позивач подав через канцелярію суду лист з додатками про неможливість провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем через його відсутність за місцезнаходженням.

Ухвалою від 05.12.2023 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 21.12.2023 у зв`язку з неявкою представника відповідача та відсутністю відзиву на позов.

У судове засідання 21.12.2023 представник ТОВ Бібі Фешн повторно не з`явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позов не надійшло, надіслана відповідачеві ухвала від 05.12.2023 повернулася без вручення з відміткою АТ Укрпошта про відсутність адресата за вказаною адресою.

Адвокатка позивача висловилася за розгляд справи в судовому засіданні 21.12.2023 за відсутності представника відповідача та відзиву на позов.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 7 статті 120 ГПК України ухвала суду від 21.03.2023 вважається врученою відповідачеві, оскільки надіслана на його офіційну юридичну адресу, а про зміну свого місцезнаходження ТОВ Бібі Фешн суд не повідомляло.

За частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника відповідача і неподання відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи.

У судовому засіданні 21.12.2023 представниця позивача адвокатка Тимчук І.О. позовні вимоги підтримала, пояснила, що на виконання укладеного з відповідачем договору позивач надав послуги з вивезення твердих побутових відходів, відповідач оплатив послуги частково, на претензії позивача не відреагував, просила стягнути борг, пеню і нараховані компенсаційні платежі у заявлених сумах.

Заслухавши пояснення представниці позивача, розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

18 вересня 2017 між Фірмою Альтфатер Чернівці із 100% іноземним капіталом (Виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Бібі Фешн (Замовник) було укладено договір № 2671 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до якого позивач зобов`язався надавати відповідачеві послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів (далі по тексту ТПВ) з місць накопичення у Замовника.

01.10.2018 сторони уклали додаткову угоду до договору № 2671 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів (надалі в тексті рішення договір № 2671 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів у редакції додаткової угоди від 01.10.2018 іменується Договір, суд).

Згідно з Рішенням одноосібного засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці від 09.07.2019 створено Товариство з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці шляхом його перетворення із Фірми Альтфатер Чернівці з 100% іноземним капіталом (код ЄДРПОУ 23247708), встановлено, що до Товариства переходить усе майно, усі права та обов`язки Фірми Альтфатер Чернівці з 100% іноземним капіталом. Запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці (код ЄДРПОУ 23247708), яке утворене в результаті перетворення, внесено 11.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці є правонаступником Фірми Альтфатер Чернівці з 100% іноземним капіталом та є належним позивачем у даній справі.

Згідно з Договором сторони домовилися, зокрема, про таке:

- для виконання договору Виконавець надає Замовнику в оренду (експлуатацію) пластмасові та/або стальні оцинковані контейнери для ТПВ обумовленого об`єму, які розміщуються на площадці Замовника (п. 1.2);

- надання послуг здійснюється за тарифами, які затверджуються рішенням органів самоврядування або за домовленістю сторін (п.1.4);

- нарахування за вивіз ТПВ здійснюється на кінець розрахункового місяця в гривнях згідно розрахунку і акту виконаних робіт (п. 2.2);

- Замовник сплачує за виконану Виконавцем роботу із розрахунку 286,000 м3 в рік, за тарифом, що складає 74,67500 грн. за 1 куб.м без ПДВ (п. 2.5);

- оплата здійснюється в українських гривнях щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця в розмірі 2135,68 грн. з ПДВ (п. 2.7) (починаючи з 01.10.2018 року дня укладення додаткової угоди від 01.10.2018, суд);

- у випадку не надання Виконавцем послуг Замовнику або надання не в повному обсязі, чи зменшення якості, Виконавець проводить перерахунок відповідно до фактично наданих послуг (п. 2.8);

- Замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаної Виконавцем роботи в розмірах та в терміни, визначені цим Договором (п. 3.1.1);

- Виконавець зобов`язується надати для прибирання сміття Замовнику контейнери ємністю 1,1 м3 в кількості 1 одиниць, вивозити накопичене в контейнерах сміття згідно узгодженого сторонами графіку, надавати послуги відповідно до законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України та цього Договору (п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3).

Пунктами 10.2, 10.2 Договору передбачено, що строк його дії становить один рік і якщо жодна із сторін не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням терміну його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік.

До позовної заяви позивачем додано копію розхідної накладної від 14.09.2017 про передачу ТОВ Бібі Фешн контейнера пластмасового 1,1 м3 № 101/49 відповідно до пункту 4.1.1 Договору.

У позовній заяві позивач стверджує, що надав відповідачеві послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) на загальну суму 17085,44 грн. за період з 1 січня 2019 по 31 серпня 2019 року, на підтвердження чого подав копії актів надання послуг:

1) № 389 від 31 січня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

2) № 1835 від 28 лютого 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

3) № 3294 від 31 березня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

4) № 4805 від 30 квітня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

5) № 6556 від 31 травня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

6) № 8166 від 30 червня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

7) № 9796 від 31 липня 2019 р. на суму 2135,68 грн.;

8) № 11717 від 31 серпня 2019 р. на суму 2135,68 грн.

Оглянувши дані акти, суд встановив, що з боку замовника відповідача ТОВ Бібі Фешн, ці акти не підписані.

З поданих позивачем виписок банку АТ Креді Агріколь Банк по рахунку клієнта ТОВ Альтфатер Чернівці вбачається, що відповідач ТОВ Бібі Фешн здійснювало часткові платежі за надані позивачем послуги з вивезення ТПВ:

- у сумі 4300,00 грн. 06.06.2019 та

- у сумі 2135,68 грн. 19.07.2019.

З урахуванням зазначених платежів визначена позивачем сума заборгованості ТОВ Бібі Фешн за вивезення ТПВ складає 10649,76 грн. (17085,44 грн. (4300,00 грн. + 2135,68 грн.)).

Позивач звертався до відповідача про сплату заборгованості в сумі 10649,76 грн., надіславши претензію № 23 від 08.02.2023 та повідомлення від 12.04.2023, однак указані вимоги ТОВ Бібі Фешн залишено без реагування.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми чинного законодавства України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору від 18 вересня 2017 № 2671 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів.

Суд звертає увагу, що в Договорі і в додатковій угоді не зазначено прізвища, ім`я, по-батькові та посадове становище особи, яка від імені відповідача підписала ці правочини, при цьому, на документах проставлена печатка ТОВ Бібі Фешн.

Між тим, у силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, а доказів про визнання Договору недійсним матеріали справи не містять.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що Договір містить всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, виконувався обома сторонами, в тому числі ТОВ Бібі Фешн: останній по розхідній накладній отримав пластиковий контейнер для збирання відходів та здійснював часткову оплату послуг позивача з вивезення ТПВ.

Наведене свідчить про схвалення і виконання Договору з боку ТОВ Бібі Фешн, відтак, навіть якщо припустити, що від імені відповідача Договір підписаний не уповноваженою особою, в силу положень статті 241 Цивільного кодексу України Договір є дійсним та укладеним.

Так, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що за змістом Договору між сторонами виникли правовідносини з надання житлово-комунальних послуг з вивезення твердих побутових відходів, які врегульовано, в тому числі, нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги і Закону України Про відходи, що був чинний до 09.07.2023 дати набрання чинності Законом України Про управління відходами від 20 червня 2022 року № 2320-IX.

Зокрема, згідно положень статті 2 Закону України Про відходи складовою частиною законодавства про відходи є Закон України Про житлово-комунальні послуги.

На дату укладення Договору 18.09.2017, правовідносини сторін визначалися Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі Закон № 1875-IV), який діяв до 01.05.2019 дати введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII).

Відповідно до наданих у статті 1 Закону № 1875-IV визначень:

- житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

10.12.2017 набрав чинності Закон № 2189-VIII, який уведено в дію 01.05.2019, спірні правовідносини між сторонами виникли у період з 01 січня по 31 серпня 2019 року, отже, на них поширюються також положення названого Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189-VIII комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (з 09.07.2023 управління побутовими відходами, Закон України Про управління відходами від 20 червня 2022 року).

У пункті 6 статті 1 Закону № 2189-VIII надано визначення індивідуального споживача це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами

Частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 статті 10 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначено у Правилах надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070.

Згідно з пунктом 2 названих Правил побутові відходи це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; тверді відходи залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значенні, наведеному в Законах України Про житлово-комунальні послуги, Про благоустрій населених пунктів та Про відходи.

Послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі споживач) та виконавцем послуг (пункт 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів).

Судом установлено, що укладений між сторонами Договір є чинним, таким, дія якого продовжена в порядку, передбаченому 10.3 Договору.

Крім того, суд бере до уваги положення пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги, відповідно до якого унормовано, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, спірні періоди надання послуг позивачем охоплюються дією Договору та послідовно підпадають під регулювання Законів № 1875-IV і № 2189-VIII.

Позивач ТОВ Альтфатер Чернівці стверджує, що надав відповідачеві послугу з вивезення ТПВ на загальну суму 17085,44 грн. за період з січня по серпень 2019 року включно, з розрахунку 2135,68 грн. (з ПДВ) за місяць, про що склав відповідні акти та надіслав їх відповідачеві, однак останній ці акти не підписав, а вартість послуг оплатив частково на суму 6435,68 грн.

Як зазначалося, відповідно до пункту 2.2 Договору нарахування за вивіз ТПВ здійснюється згідно розрахунку і акту виконаних робіт, при цьому, Договір не містить порядку і строків складання та підписання сторонами таких актів.

Разом з тим, розмір щомісячного платежу за вивезення ТПВ 2135,68 грн., і строк його сплати до 10-го числа поточного місяця, чітко визначені Договором, отже, не підписання відповідачем актів виконаних робіт за відсутності обґрунтованих заперечень проти їх підписання, не звільняють ТОВ Бібі Фешн від виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

При цьому, суд враховує, що відповідач проводив оплату послуг у сумі 4300,00 грн. 06.06.2019 та в сумі 2135,68 грн. 19.07.2019, отже, визнавав і частково виконував умови Договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно норми статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не подав до суду будь-яких доводів, міркувань чи заперечень щодо позовних вимог ТОВ Альтфатер Чернівці, не надав доказів на спростування обставин, якими обгрунтовано позов, чи про наявність інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, Договір є укладеним, не визнаний недійсним, містить усі істотні умови, необхідні для договорів цього виду, виконаний позивачем і частково виконаний відповідачем.

Відтак, за сукупністю досліджених у справі доказів та встановлених обставин, які свідчать про надання позивачем відповідачеві на підставі Договору послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 17085,44 грн. за період з січня по серпень 2019 року включно, з яких відповідачем сплачено лише 6435,68 грн., суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Альтфатер Чернівці в частині стягнення основного боргу в розмірі 10649,76 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими доказами, і підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 13396,12 грн., нараховану на суми щомісячних прострочених платежів за період з 11.02.2019 по 28.09.2023 року (розрахунок у позовній заяві).

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

У пункті 5.3 Договору передбачено, що Замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань по здійсненню оплати Виконавцю за виконані роботи у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми невиплаченої або несвоєчасно виплачених коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

Законом № 2189-VIII здійснено спеціальне регулювання відповідальності за неналежне виконання договору про надання житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Однак, враховуючи норму пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2189-VIII і те, що Договір було укладено до введення в дію цього Закону, передбачені частиною 1 статті 26 Закону № 2189-VIII обмеження щодо нарахування пені до спірних правовідносин між сторонами не застосовуються.

Попри те, слід врахувати, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення).

Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 № 211 відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

У подальшому дія карантину безперервно продовжувалася, востаннє постановою від 25.04.2023 р. № 383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зазначений карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих положень, пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (у даній справі за вивезення твердих побутових відходів) не нараховується за період з 12.03.2020 по 30 липня 2023 року включно протягом дії карантину.

Відтак, правомірним є нарахування пені у сумі 3508,58 грн. за період з 11.02.2019 по 11.03.2020 та з 31.07.2023 по 28.09.2023 в межах обраних позивачем періодів прострочення чергових платежів та з урахуванням умови пункту 5.3 Договору про нарахування пені до моменту повного погашення заборгованості (розрахунок суду, а.с. 67-68). Решта пені в розмірі 9887,54 грн. (13396,12 грн. 3508,58 грн.) нарахована необгрунтовано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком у позовній заяві позивач нарахував 3% річних за період з 11.02.2019 по 28.09.2023 у розмірі 1404,62 грн. та інфляційні втрати в сумі 5585,35 грн. за той же період.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що в окремих випадках дату закінчення періоду прострочення позивач враховував як дату початку наступного періоду прострочення, що призвело до подвійного нарахування 3% річних за 8 днів на суму 4,22 грн. Відтак, згідно з розрахунком суду (а.с. 67-68) до задоволення належать вимоги про стягнення 1400,40 грн. 3% річних, а в стягненні решти процентів на суму 4,22 грн. у позові слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такі в сумі 5585,35 грн. нараховані правильно.

Таким чином, за результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково у частині вимог про стягнення 10649,76 грн. основного боргу по розрахунках за послуги з вивезення ТПВ, 3508,58 грн. пені, 1400,40 грн. 3% річних та 5585,53 грн. інфляційних втрат, а всього на суму 21144,27 грн.

У решті вимог на суму 9891,76 грн., з яких 9887,54 грн. пені та 4,22 грн. 3% річних, у задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується відповідними положеннями ГПК України.

Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких передбачено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволення позовних вимог ТОВ Альтфатер Чернівці становить 68,13%, тому судовий збір належить розподілити наступним чином: 1828,61 грн. стягнути з відповідача на користь позивача, 855,39 грн. залишити за позивачем.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 23.08.2022, укладеного між ТОВ Альтфатер Чернівці (Клієнт) і адвокатами Тимчук Інною Олександрівною і Головко Ольгою Станіславівною, які діють разом або незалежно одна від одної (Виконавець).

Згідно з цим договором Виконавець за домовленістю з Клієнтом надає юридичні, консультаційні та інші послуги інформаційно-консультативного характеру, що включає надання правничої (правової) допомоги, в тому числі щодо складання процесуальних документів, зокрема, але не виключно, позовних заяв, і представництва та захисту інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання правової допомоги від 23.08.2022 Клієнт сплачує Виконавцю гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою, результат наданої послуги оформлюється Актом виконаних робіт (пункт 3.2 договору). Згідно з пунктом 11.1 строк дії названого договору встановлено з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2023 року.

23 жовтня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці і адвокатом Головко О.С. укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 23 серпня 2022 р., якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Виконавцю за надання професійної правової допомоги Клієнту у справах, зокрема зі стягнення заборгованості за договором про надання послуг з ТОВ Бібі Фешн: вартість послуг визначено в розмірі 7000 грн. за 7 годин роботи з опрацювання матеріалів та підготування позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Бібі Фешн (пункт 2 додаткової угоди), розрахунок за послуги здійснюється на підставі акту виконаних робіт (пункт 3.1 додаткової угоди), правова допомога вважається наданою в повному обсязі після підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги (пункт 6.1 додаткової угоди).

На підтвердження надання послуг адвокатом і їх оплати позивачем до позовної заяви додано акт від 01.11.2023 про прийняття-передачу наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 23 серпня 2022 р. і платіжну інструкцію № 873 від 02.11.2023

Названим актом підтверджується надання адвокатом О.С. Головко юридичних послуг ТОВ Альтфатер Чернівці з опрацювання наданих Клієнтом матеріалів та підготування позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Бібі Фешн і витрачений адвокатом час 7 годин, вартість послуг 7000,00 грн., які оплачені клієнтом ТОВ Альтфатер Черінвці у повній сумі згідно вказаної платіжної інструкції.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши подані позивачем документи та матеріали справи, суд дійшов висновку, що ними підтверджуються обсяг наданої адвокатом Головко О.С. правничої допомоги та розмір гонорару.

Статтею 126 Господарського процесуального коедксу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі досліджених доказів та з урахуванням обставин справи суд доходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн. підтверджуються поданими доказами, пов`язані з розглядом справи, не є очевидно неспівмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг і в цілому відповідають критеріям реальності та розумності таких витрат.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу адвоката належить розподілити пропорційно задоволеним вимогам: 4769,10 грн. стягнути з відповідача на користь позивача (7000,00 грн. х 68,13%), решту 2230,90 грн. залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю Бібі Фешн про стягнення заборгованості на суму 31036,03 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бібі Фешн (вул. Головна, 246В, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 41120450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці (вул. Героїв Майдану, 116, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 23247708) 10649,76 грн. основного боргу, 3508,58 грн. пені, 1400,40 грн. 3% річних, 5585,53 грн. інфляційних втрат, 1828,61 грн. судового збору та 4769,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. У частині вимог про стягнення 9887,54 грн. пені та 4,22 грн. 3% річних у позові відмовити.

Судовий збір у сумі 855,39 грн. і 2230,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 21 грудня 2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 25 грудня 2023 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.