Рішення

від 25.12.2023 по справі 927/1532/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1532/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600,

в інтересах держави в особі

позивача: Ніжинської міської ради,

код ЄДРПОУ 34644701, площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600,

до відповідача: Приватного підприємства Рекорд,

код ЄДРПОУ 32890096, вул. Коваля, буд. 12-А, м. Ічня, Чернігівська область, 16703,

Предмет спору: про стягнення 49 398,44 грн

представники сторін: не викликались;

Обставини справи:

09.11.23, заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Рекорд, у якому прокурор просить суд стягнути з відповідача 49398,44 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8131 га, кадастровий номер 7410400000:03:020:0023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,8131 га, розташованої у м. Ніжин, вул. Шевченка, 109/4, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування землею у період з 01.01.22 по 31.07.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.23 справа №927/1532/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, часом вручення процесуальних документів в електронній формі є дата отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Ухвала суду від 13.11.23 отримана прокурором 13.11.23, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Копія ухвали суду від 13.11.23 доставлена до електронного кабінету прокурора 13.11.23 о 15:23, позивача 13.11.23 о 15:26, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с. 40-41).

Відкриваючи провадження у справі судом було встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в системі Електронний суд ЄСІТС, тому ухвалою суду від 13.11.23 роз`яснено відповідачу про обов`язок реєстрації свого кабінету у підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалу суду від 13.11.23 було направлено відповідачу на адресу 23.11.23, вказану в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, було повернуто до суду з відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Приватного підприємства Рекорд - вул. Коваля, буд. 12-А, м. Ічня, Чернігівська обасть, 16703, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/1532/23.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,8131 га з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, є об`єктом комунальної власності, яка може використовуватись зважаючи на вимоги ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Право комунальної власності за територіальною громадою в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 20.11.20 - на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229439974104, що підтверджено відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14).

На зазначеній земельній ділянці по вул. Шевченка, 109/4, м. Ніжин, Чернігівська область, площею 0,8131 га з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023 розміщене нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Рекорд".

Згідно наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №341137261 Приватному підприємству "Рекорд" на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості нежитлова будівля, "склад СТО", загальною площею 4196,2 кв.м., площа земельної ділянки 8133 кв.м., за адресою: вул. Шевченка, 109/4, м. Ніжин, Чернігівська область.

Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2004, реєстраційний номер майна 711844, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу нерухомого майна, №879, від 25.03.2004, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу.

04.08.2004 року між Ніжинською міською радою та Приватним підприємством "Рекорд" укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,8131 га за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 109/4, строком на 5 років до 03.08.2009, який зареєстровано 04.08.2004 року у Ніжинському міському відділі Чернігівської філії ДП «Центр ДЗК» за №283. Зазначений договір оренди землі від 04.08.2004 року не поновлювався та не переукладався після закінчення строку його дії.

Згідно інформації Фінансового управління Ніжинської міської ради (лист від 17.07.23 №197) та Головного управління ДПС у Чернігівській області (лист від 28.07.23 №3805/5/25-01-24-02-06) Приватне підприємство "Рекорд" за період з 2022 по 2023 орендну плату не декларувало та не сплачувало за вищевказану земельну ділянку.

Для визначення розміру коштів, які Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, обрано період з 01.01.2022 по 31.07.2023 включно.

Отже, прокурор вказує, що відповідач фактично користується земельною ділянкою без належних правових підстав та сплати орендної плати.

Щодо наявності в прокурора підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, у формі орендної плати, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, що належить територіальній громаді Ніжинської міської ради, на якій розміщений цей об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, в випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 3, 4 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В силу положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити (…) скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Для представництва в суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком; повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, зокрема порядку надання земель комунальної форми власності в оренду, є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, в тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Інтереси держави в сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.

Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури пред`являється позовна вимога в інтересах органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах Ніжинської міської ради, оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради, а відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому відповідач своїми діями несплатою коштів за використання земельної ділянки, за відсутності правовстановлюючих документів, порушує інтереси Ради.

Користування відповідачем упродовж тривалого часу земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, не лише спричинило втрати місцевого бюджету, а й є дискримінацією інших землекористувачів, що опинились у гіршому економічному становищі порівняно із суб`єктами, що ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та відповідно сплати орендної плати.

Ненадходження вчасно та / або в повному обсязі платежів за використання землі, що перебуває в комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.

Ніжинська міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на земельну ділянку (статті 80, 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України)) та зобов`язана здійснювати захист майнових прав громади.

За змістом п. 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, прокурор зазначає, що Ніжинська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади міста Ніжин, а саме факту несплати ПП «Рекорд» плати за користування земельною ділянкою протягом тривалого часу, зокрема в період з 01.01.2022 по 31.07.2023, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених економічних (матеріальних) інтересів територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому, в зв`язку з чим місцевим бюджетом недоотримані кошти в сумі 49 398,44 грн, що повинні бути сплачені Підприємством за користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщений належний останньому об`єкт нерухомості.

Натомість, міська рада обмежилась лише листуванням з відповідачем, що свідчить про неефективний захист інтересів держави впродовж тривалого часу та про наявність достатніх підстав для представництва її інтересів прокурором у суді.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, листом від 02.11.23 №52-75-8233вих-23, повідомив Ніжинську міську раду про звернення з даним позовом та представлення інтересів останньої в суді.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

З огляду на невчинення Ніжинською міською радою впродовж тривалого часу належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 49 398,44 грн, внаслідок використання суб`єктом господарювання земельної ділянки, належної територіальній громаді міста, без правовстановлюючих документів, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту державних інтересів в особі повноважного суб`єкта Ніжинської міської ради.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст. 10, 265 та 284 ПК України).

Як визначено ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю -обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приватне підприємство "Рекорд" у зазначений період часу не було власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, 109/4, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати зі землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі від 04.08.2004 не поновлювався та не переукладався, орендна плата за період з 01.01.22 по 31.07.23 за використання спірної земельної ділянки відповідачем не сплачувалась.

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельної ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Тобто, об`єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використання земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яка поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативні грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки землі щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлені відомості про земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння її кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,8131 га, з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, зареєстрована 04.08.2004.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, площею 0,8131 га належить на праві комунальної власності Територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229439974104).

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" віл 11.12.2003 за № 1378-ІУ (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, ще дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, площею 0,8131 становить за період: 2022 рік 2 629 108,74 грн, за 2023 рік 2 103 286,99 грн.

Для визначення розміру коштів, які відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, обрано період з 01.01.2022 по 31.07.2023 включно.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичні користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача обчислена, згідно з п.п.5.4.10. розділу 2 «Ставки плати за землю» Положення про плату за землю, затверджене рішенням Ніжинської міської ради від 08.07.2015 року №6-66/2015 (зі змінами), відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем за землі промисловості на рівні 3 відсотка носрмативної грошової оцінки. Розмір збитків за період з 01.01.22 до 31.07.23 було розраховано Ніжинською міською радою за формулою: нормативна-грошова оцінка земельної ділянки (грн)*відсоток від нормативно грошової оцінки*кількість днів у році*кількість днів фактичного використання земельної ділянки. За період з 01.01.22 по 28.02.22 (59) днів, нормативна грошова оцінка 2629 108,74 грн. (2629 108,74 грн. * 3% / 365 днів * 59 днів) загальна сума складає 12 749,38 грн. За період з 01.01.23 по 31.07.2023 (212) днів, нормативна грошова оцінка 2 103 286,99 грн. (2 103 286,99 грн. * 3% / 365 днів * 212днів) загальна сума складає 36 649,06 грн. Відповідно заявлений до стягнення розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7410400000:03:020:0023, площею 0,8131, за період з 01.01.22 по 31.07.23 становить 49 398,44 грн (12 749,38 + 36 649,06).

Варто зазначити, що до вказаних правовідносин не застосовуються норми про відшкодування збитків, зокрема, ст. 153 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993. Особа, яка користується земельною ділянкою без правової на те підстави, акумулювала у себе певну суму за рахунок власник землі - суму, яку вона зобов`язана була заплатити за оренду. Саме цю сум користувач повинен повернути власнику відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному разі наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,8131 га.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем нежитлова будівля, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без її знецінення та зміни її призначення), є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, ще має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. У відповідності до положень пункту "а" частини другої статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,8131 га, належить територіальній громаді Ніжинської міської ради на праві комунальної власності.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах недоотримані Ніжинською міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини "виправданого очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади Ніжинської міської ради.

Як вже зазначалось вище, норми ст.ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майне права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, Велика палата ВС у вказаній постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже, Приватне підприємство «Рекорд» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Ніжинська міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиці Верховного Суду, Приватне підприємство «Рекорд» зобов`язано повернути Ніжинській міській раді кошти, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати.

Слід зазначити, що відновлення порушених прав Ніжинської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодний необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

Крім вищевказаної правової позиції Великої палати Верховного суду аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 (справа №642/4792/17, провадження № 61-44207св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 (справа №686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18), і постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справ № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14 77цс18), від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, а також у постанова: Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (проваджена № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3 1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Також слід зазначити, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельне ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруд зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).

Таким чином, Приватне підприємство «Рекорд» будучи власником об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, зобов`язаний був сплачувати кошти за її використання.

Отже, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що Приватне підприємство «Рекорд» у період з 01.01.22 по 31.07.23 користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, у зв`язку з чим за даний період нарахована сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 49 398,44 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не спростував правомірність заявлених прокурором вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений прокурором при подачі позову в сумі 2684,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства Рекорд (код ЄДРПОУ 32890096, вул. Коваля, буд. 12-А, м. Ічня, Чернігівська область, 16703) на користь Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701, площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600) безпідставно збережених коштів у розмірі 49 398,44 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства Рекорд (код ЄДРПОУ 32890096, вул. Коваля, буд. 12-А, м. Ічня, Чернігівська область, 16703) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМ.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.