Ухвала

від 25.12.2023 по справі 498/151/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 498/151/21

провадження № 61-17578ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання)

без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення.

Ураховуючи, що повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року складений 21 липня 2023 року, тому саме з цієї дати обраховується

30-денний строк для подання касаційної скарги (частина перша статті 390 ЦПК України).

Тож, останнім днем на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року є 21 серпня 2023 року (з урахуванням того,

що 20 серпня 2023 року є вихідним днем).

Касаційна скарга здана до поштового відділення 07 грудня 2023 року, тобто

з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, за змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У касаційній скарзі заявник не вказує точної дати отримання копії оскаржуваної постанови.

У разі пропуску строку на касаційне оскарження питання про його поновлення вирішується судом виключно за клопотанням особи, яка подає касаційну скаргу (стаття 127 ЦПК України).

У касаційній скарзі відсутнє клопотання заявника про поновлення строку

на касаційне оскарження судового рішення.

Тож, ОСОБА_1 необхідно звернутися до Верховного Суду із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про поновлення строку на касаційне оскарження з власної ініціативи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Водночас, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скаргу з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року

у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

Заявник узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки представник заявника не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та у яких подібних правовідносинах, не було враховано в оскаржуваному рішенні, та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року

№ 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України

як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду

з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також

у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету

у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Крім того, заявником касаційна скарга адресована Верховному суду України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Також заявником заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є особою з ІІ групою інвалідності.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Проте, заявником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору.

За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду докази, які підтверджують його право на звільнення від сплати судового збору.

Отже, заявнику необхідно звернутися до Верховного Суду із уточненою редакцією касаційної скарги, разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, яка повинна бути адресована саме Верховному Суду, у якій зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету, звернутися до суду із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази, які підтверджують його право на звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарг.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без руху.

Якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції

із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, не наведе поважних причин пропуску строку касаційного оскарження

та не надасть докази на підтвердження поважності причин пропуску строку

на касаційне оскарження судових рішень, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк