Постанова

від 18.12.2023 по справі 547/709/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/709/20 Номер провадження 22-ц/814/312/23Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017»

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року у складі судді Старокожко В. П.

у цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року представник ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Райземінвест-2017», у якому, посилаючись на порушення прав позивача, як орендаря спірної земельної ділянки, просив суд просив суд визнати недійсноюугоду від03.11.2017,укладену міжТОВ «ІПК«Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер рішення: 49049121 від 07.10.2019, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025 з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025 на підставі договору оренди землі від 31.12.2013; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 09.10.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», а також скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер: 49128576 від 11.10.2019 про припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, та рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 31.12.2013 між ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки загальною площею 3,1813 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324588000:00:006:0025, було укладено договір оренди землі строком на 10 років. Право оренди за вказаним договором зареєстроване 19.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області Московкіною С. С., індексний номер рішення: 23778148 від 19.08.2015.

Однак, до закінчення дії вказаного договору, позивач був незаконно позбавлений права оренди, про що довідався у жовтні 2019 року з листів відповідачів, що надійшли на адресу товариства з вимогою не продовжувати будь-яких польових робіт на вказаній земельній ділянці, оскільки договір оренди з ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» є припиненим, а новим орендарем на засадах оренди є ТОВ «Райземінвест-2017».

В подальшому з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно позивач довідався, що державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М. 03.10.2019 було зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі угоди від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі (індексний номер рішення 49049121 від 07.10.2019, а також проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017».

При цьому, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після припинення права оренди позивача через декілька днів (09.10.2019) тим же державним реєстратором було зареєстроване право оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.10.2019 (індексний номер рішення: 49128576 від 11.10.2019).

Наголошує, що уповноважені на те посадові особи ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» не укладали 03.11.2017 угоду про дострокове розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, така угода у товариства відсутня, а земельна ділянка безперервно перебувала у користуванні ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» протягом 2014-2019 років включно. При цьому, сторони договору оренди землі вчиняли юридично значимі дії, що підтверджують існування орендних правовідносин між власником земельної ділянки та орендарем. Орендодавець жодного разу не заявляла будь-яких претензій стосовно неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором оренди землі та не зверталася до позивача про дострокове розірвання такого договору, земельна ділянка фактично орендодавцю не поверталась та нею не витребовувалась.

Вказує, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підписана всупереч інтересам товариства та шляхом проставляння на угоді минулої дати (03.11.2017) особою, яка на момент фактичного підписання угоди (жовтень 2019 року) не мала на це відповідних повноважень, а тому такі дії уповноваженої особи Сліпаченка П. П. свідчать про зловмисну домовленість сторін щодо позбавлення позивача права оренди та передачу земельної ділянки в користування ТОВ «Райземінвест-2017».

Вважає, що позивач є законним орендарем спірної земельної ділянки, право оренди припинено незаконно, а тому угода про розірвання договору оренди землі та договір оренди з ТОВ «Райземінвест-2017» підлягають визнанню недійсними.

Відтак і державна реєстрація припинення іншого речового права, проведена на підставі недійсної угоди, підлягає скасуванню.

Вказує, що укладення договору оренди та реєстрація на підставі нього майнових прав оренди за ТОВ «Райземінвест-2017» суперечить ЦК України, Законам України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порушує права позивача як орендаря, який не припиняв використання земельної ділянки.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року вилучено з числа учасників справи третю особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року позов ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» задоволено.

Визнано недійсною угоду б/н від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025.

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер: 49049121 від 07.10.2019 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025, з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025 на підставі договору оренди землі № б/н від 31.12.2013.

Визнано недійсним договір оренди землі від 09.10.2019, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017».

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер 49128576 від 11.10.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ТОВ «Райземінвест-2017» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» та 4 204,00 грн судових витрат.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Райземінвест-2017» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваного правочину недійсним, що виключає законність судового акту та є підставою для його скасування.

Вказує, що, виходячи з приписів статті 92 ЦК України обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, що не було позивачем доведено належними та допустимими доказами та не досліджено судом першої інстанції.

Також вказує, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення, що включає законність і обґрунтованість висновків в суді і в цій частині, що є безумовною підставою для скасування нелегітимного судового акту.

Зазначає, що, виходячи з положень статті 15 ЦК України та статті 5 ЦПК України, позивачем не зазначено та не доведено, в чому полягає порушення прав позивача у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, що виключає висновки суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та є підставою для скасування судового рішення.

Звертає увагу на те, що рішення у даній справі стосується прав та обов`язків ТОВ «Райземінвест-2017», а доказів неправомірних дій під час укладення спірного договору чи обізнаності товариства про існування чинного договору оренди землі матеріали справи не містять, а доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» - адвокат Лобов М. О. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами частин першої, другої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено, що 31.12.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала у строкове, оплатне користування позивачу належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 5324588000:00:006:0025, площею 3,1813 га, строком на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області Московкіною С. С., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2015 № 10856534, що підтверджується копіями вказаного договору, акту приймання-передачі від 31.12.2013, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Сторонами договору оренди землі складено акт прийому передачі земельної ділянки як додаток до договору оренди від 31.12.2013 (а. с. 20-26, т. 1).

Отже, позивач ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у встановленому порядку набув відповідне право оренди земельної ділянки ОСОБА_1

03.10.2019 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 03.11.2017 державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М. проведено державну реєстрацію припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку та згідно рішення № 49049121 від 07.10.2019 внесені відповідні відомості до Реєстру.

При цьому за період 2017-2019 роки ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» сплачувало орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 згідно договору оренди земельної ділянки від 31.12.2013.

З угоди про розірвання договору оренди землі від 03.11.2017, яка була укладена від імені орендаря ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» директором ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченко П. П., вбачається, що при укладенні даної угоди останній діяв на підставі довіреності від 09.09.2016, виданої йому у зв`язку з виконанням трудових обов`язків у позивача (а. с. 114, т. 1).

Цією довіреністю від 09.09.2016 позивач уповноважив директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П. П. представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань, зокрема: укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками; укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходиться у колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна; укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 грн; у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю (а. с. 43, т. 1).

Тлумачення змісту довіреності підтверджує, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не уповноважувало Сліпаченка П. П. як директора відокремленого підрозділу на розірвання раніше укладених товариством договорів оренди землі.

Незазначення у довіреності завдань чи повноважень щодо розірвання договорів оренди землі або зменшення земельного фонду ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та відсутність таких повноважень у ОСОБА_2 згідно Положенняпро виробничийпідрозділ Агрофірма«Семенівська» ТОВ«ІПК «Полтавазернопродукт»,посадової інструкціїдиректора виробничогопідрозділу таконтракту,якими навпакипозивач обмеживйого повноваженняу земельнихправовідносинах,окресливши їхколо правочинамилише щодонабуття товариствомправа користуванняземельними ділянками, свідчить про те, що ОСОБА_2 , укладаючи оспорювану угоду про розірвання договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 , діяв з перевищенням наданих йому повноважень та всупереч правомірним економічним інтересам товариства, з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень без подальшого схвалення таких дій довірителем.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним відповідно до частини першої статті 241, статей 239, 215 ЦК України.

По справі встановлено, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не схвалило правочин з розірвання чинного договору оренди землі та продовжувало його виконувати (обробляло земельну ділянку, вирощувало сільськогосподарську продукцію, виплачувало орендну плату орендодавцю), тому даний правочин не є підставою для припинення цивільних прав та обов`язків позивача у спірних правовідносинах.

Таким чином, у зв`язку з перевищенням повноважень ОСОБА_2 при укладенні угоди про розірвання договору оренди від 31.12.2013 відсутнє волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на укладення такого договору, а тому цей правочин є недійсним.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги представника відповідача ТОВ «Райземінвест-2017», колегія суддів виходить із наступного.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір, укладений юридичною особою з третьою особою, може бути визнано недійсним з підстав порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа (контрагент юридичної особи за договором) діяла недобросовісно і нерозумно. Водночас дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Такі висновки щодо застосування частини третьої статті 92 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц, провадження № 61-8667 св 22, від 21 червня 2023 року справа № 547/692/20 провадження № 61-7608 св 22, від 05 липня 2023 року у справі № 547/663/20, провадження № 61-8411св 22, від 05 липня 2023 року у справі № 547/641/20, провадження № 61-8083 св 22, від 8 жовтня 2023 року у справі № 547/809/20, провадження № 61-6928св22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 547/809/20, провадження № 61-6928св22 та ін.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном тощо.

По справі встановлено, що, укладаючи угоду про розірвання договору оренди землі, відповідач ОСОБА_1 була обізнана про те, що ОСОБА_2 не є генеральним директором (виконавчим органом) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а діє на підставі довіреності від 09.09.2016, якою не передбачено право розривати договори оренди землі. Принаймні, проявивши розумну обачність та ознайомившись зі змістом повноважень представника, орендодавець міг знати про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на розірвання спірного договору оренди від імені товариства.

При цьому поведінка ОСОБА_1 , як до, так і після укладення спірної угоди від 03.11.2017 свідчить про те, що вона не бажала розривати договір оренди землі, укладений з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», оскільки протягом тривалого часу, до 19.08.2015 - більше двох років не вживала заходів щодо його державної реєстрації, самостійно належну йому земельну ділянку не обробляла та не вимагала її повернення позивачем, натомість фактично продовжувала відносини оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», отримуючи орендну плату за 2017-2019 роки.

При вирішенні спору суд першої інстанції надав належну оцінку поведінці відповідача та дійшов вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що дії ОСОБА_1 не є такими, що відповідають принципам добросовісності та розумності, а її поведінка не свідчить про те, що вона бажала реального розірвання договору оренди землі, укладеного з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», що виключає застосування положень абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України.

Наказом генерального директора ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» № 1а/к від 04.01.2018 ОСОБА_2 , директора ВП АФ «Семенівська» було звільнено з роботи за власним бажанням.

Відповідно до договору оренди від 09.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» в особі директора товариства Сліпаченка П. П., спірну земельну ділянку було передано в оренду відповідача на строк до 31.12.2030, яку того ж дня передано у користування орендареві за актом приймання-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки).

На підставі даного договору оренди землі державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М. прийнято рішення № 49128576 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Рейземінвест-2017», на підставі чого 09.10.2019 проведено державну реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є співзасновником та керівником зареєстрованого 19.12.2017 ТОВ «Райземінвест-2017» - прямого конкурента позивача, з яким 09.10.2019 ОСОБА_1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки. Тож, укладаючи угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, ОСОБА_2 діяв у власних інтересах, оскільки забезпечив умови для наступної передачі належної орендодавцю земельної ділянки ТОВ «Райземінвест-2017», засновником та директором якого він є.

Установивши, що ОСОБА_2 створив нове товариство у період перебування у трудових відносинах з позивачем та в подальшому, як керівник ТОВ «Райземінвест-2017», уклав з орендодавцем ОСОБА_1 новий договір оренди землі, що свідчить про системність дій відповідачів, спрямованих на позбавлення позивача права оренди та передачу земельної ділянки у користування ТОВ «Райземінвест-2017», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними угоди про розірвання договору оренди землі від 03.11.2017, а також договору оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» від 09.10.2019, укладеного до закінчення строку дії договору оренди цієї ж земельної ділянки позивачем.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний реєстратор не перевірив повноважень ОСОБА_2 на підписання угоди про дострокове розірвання договору оренди, що суперечить вимогам «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та неправомірність дій реєстратора при реєстрації припинення права оренди позивача та реєстрації права оренди іншої особи під час дії попереднього договору оренди землі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права судом у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Отже, захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до суду із позовом у липні 2020 року, позивач просив про захист порушеного права у спосіб визнання недійсними правочинів, які порушують його права орендаря спірної земельної ділянки на підставі діючого договору оренди землі, тоді як дострокове розірвання такого договору та передача об`єкта оренди у користування іншій особі, а також реєстрація припинення права оренди позивача з одночасною реєстрацію такого речового права за ТОВ «Райземінвест-2017» неминуче призводить до матеріальних втрат позивача та упущеної вигоди.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

З`ясувавши, що права позивача як орендаря спірної земельної ділянки порушено внаслідок укладення без його волі оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі та укладенням після цього договору оренди землі між відповідачами, внаслідок чого спірна земельна ділянка вибула із правомірного володіння та користування позивача на підставі діючого договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що таке право позивача підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.

Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, оскільки згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі усуває невизначеність між орендодавцем та орендарями спірної земельної ділянки та призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Райземінвест-2017», здійсненого на підставі недійсного договору, є наслідком задоволення вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору та встановлення належності ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» права оренди спірної земельної ділянки, що відповідає критерію ефективності обраного способу захисту порушених прав орендаря.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин сторін та дійшов вірного висновку про задоволення позову ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», що доводами апеляційної скарги представника відповідача ТОВ «Райземінвест-2017» не спростовується.

За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» - залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна