Рішення

від 25.12.2023 по справі 320/41441/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 року справа №320/41441/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДОМ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДОМ" (далі позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2023 р. №612670410, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ТОВ «АРДОМ» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2023 №612670410, прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві, вважає його безпідставним, оскільки за висновком камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9312182373 від 26.07.2023 за 2022 рік, ГУ ДПС у м. Києві було складено акт про результати камеральної перевірки №56128/Ж5/26-15-04-10-03/41383178, відповідно до якого встановлено, що сума податкового зобов`язання, визначена за поданням уточнюючої податкової декларації є нижча, ніж визначена результатами камеральної перевірки за 2022 рік на суму 381923, 74 грн. Але, оскільки ТОВ «АРДОМ» подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 21.07.2023 (реєстраційний номер 9312132299) з допущенням арифметичної помилки, а саме в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № з/п 6.1 «податкове зобов`язання за податковий (звітній) період, усього (сума значень колонки 22 рядка 3 розділу1) величина зазначена сума 457 968,33 грн., але повинна була, як в додатку 2 до Податкової декларації з податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки сума колонці 22 рядка 3 розділу 1 - 76044,59 грн, позивач вважає що у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного ППР про збільшення суми грошового зобов`язання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 р. адміністративну справу №320/41441/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.12.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній повідомляє суд, ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2023 № 6612670410, а доводи позивача не спростовують виявлені порушення контролюючим органом та не можуть прийматися судом.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки від №9312182373 від 26.07.2023 за 2022 рік, наданою ТОВ «АРДОМ» (код ЄДРПОУ 41383178), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2022 рік.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 25.08.2023 №56128/Ж5/26-15-04-10-03/41383178, де дійшов висновку про збільшення суми грошового зобов`язання, що за результатами 4 квартали 2022 року підлягає до сплати платником податку до бюджету.

15.09.2023 року, не погодившись з висновками акта перевірки, позивач, у відповідності до ст.56 Податкового кодексу України, надав заперечення від 13 вересня 2023 року № 23/001/12 на акт перевірки в електронному кабінеті платника податків, вхідний номер реєстрації 93565/6 дата 15.09.2023 p.

02.10.2023 р. позивач отримав лист від Відповідача від 26.09.20213 № 31769/1/26-15-04-10-08 «Про надання відповіді на заперечення», відповідно до якого ДПС було залишено без змін висновок, викладений в акті.

02.10.2023 р. за результатами перевірки Відповідач виніс податкове повідомлення - рішення від 02.10.2023 №612670410, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов?язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 381923 грн. 74 коп. згідно п. 266.5. ст. 266 ПКУ та застосований штраф у розмірі 38192 грн. 37 коп. на загальну суму 420116 грн. 11 коп. згідно п. 123.1: ст. 123 ПКУ за порушення п. 266.7.5. ст. 266 ПКУ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Справляння єдиного податку та правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності встановлюються Розділом ХІV ПК України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно з п. 295.3 та п. 295.4 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 54.1. ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, пунктом 300.1 статті Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку з 08.06.2017 року та належить до 3 групи платників єдиного податку зі ставкою 3 відсотків доходу.

З акту камеральної перевірки вбачається, що відповідно до уточнюючої податкової декларації (реєстраційний № 9312182373 від 26.07.2023) сума податкового зобов`язання нижча від обчисленої за результатами камеральної перевірки, оскільки розмір податку за 4 квартали 2022 року визначено з порушенням Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати економічного податку, плати за землю та податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене та пошкоджене нерухоме майно».

Під час заповнення уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (реєстраційний № 9312182373 від 26.07.2023) позивачем була допущена арифметична помилка, а саме в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № з/п 6.1 «податкове зобов`язання за податковий (звітній) період, усього (сума значень колонки 22 рядка 3 розділу1) величина зазначена сума 457 968,33 грн., але повинна була, як в додатку 2 до Податкової декларації з податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки сума колонці 22 рядка 3 розділу 1 - 76044,59 грн

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення-це діяння, яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим, як для держави, так і суспільства.

Податковим кодексом України вимагається від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців своєчасно подавати до контролюючого органу звітність, повністю нараховувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету єдиний податок та усувати самостійно виявлені помилки.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки та своєчасно і в повному обсязі сплачено всі суми податкових зобов`язань, внаслідок чого бюджет не зазнав втрат, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача протиправних діянь, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.10.2023 №612670410 та наявність правових підстав для його скасування.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6301,74 грн, що підтверджено квитанцією від 31.10.2023 року.

Відтак, в зв`язку із задоволенням адміністративного позову, на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРДОМ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2023 р. №612670410, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

Стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 6301,74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДОМ» (код ЄДРПОУ 41383178).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.