Рішення

від 20.12.2023 по справі 480/11370/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року Справа № 480/11370/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11370/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙМ-АГРО" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙМ-АГРО" просить суд:

- визнати протиправною за скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 гривень від 02.10.2023 № ПШ 025543 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-Агро".

В обґрунтування вимог зазначає, що згідно з п.21 постанови КМУ № 879 від 27.06.2007 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Згідно з вищезазначеною постановою (п.23) власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Проте такої можливості водієві не було надано. Невжиття посадовими особами Укртрансбезпеки заходів щодо затримки транспортного засобу, а також ненадання можливості привести вагові параметри до норми є свідченням відсутності порушення нормативно-вагових параметрів при перевезенні вантажу, а відтак не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 25.10.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі, вказує на те, що порушення позивачем законодавства було виявлено в результаті здійснення документального габаритно-вагового контролю, про що зазначається в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029246. Звертає увагу суду, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком № 879 лише при точному габаритно-ваговому контролі. І лише при точному ГВК формується чек зважування. Документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється шляхом додавання маси транспортного засобу згідно реєстраційних документів та маси вантажу згідно товарно-транспортної накладної (далі - ТТН).

Наголошує, що посилання позивача на воєнний стан та рух транспортного засобу найкоротшим об`їздом не є підставою для невиконання встановлених Правил дорожнього руху. Водночас, зауважує, що автомобільний перевізник перед початком руху має побудувати маршрут таким чином, щоб не порушувати правила дорожнього руху.

Враховуючи зазначене, вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 29.08.2023 о 09 год 45 хв. старшим державним інспектором Стеценко М.О. Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі О-190507, с. Скуносове, Конотопський район було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Транспортний засіб на якому проводилась перевірка DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Транспортний засіб належить ТОВ "СЕЙМ-АГРО".

Під час перевірки водієм була надана товарно-транспортна накладна № 142 від 29.08.2023.

З наданої ТТН встановлено, що автомобільний перевізник ТОВ "СЕЙМ-АГРО" здійснює перевезення вантажу пшениця врожай 2023, маса брутто складає 40,000 тон.

Так, в момент документальної перевірки виявлено перевищення вагових норм встановлених п.22.5 Правил дорожнього руху України на 66,6 %, а саме загальна вага транспортного засобу становить 40,000 тон при допустимій на дорогах місцевого значення 24,0 тон. що, знайшло своє відображення в акті від 29.08.2023 № АР022517, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.08.2023 № 029246, а також довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.08.2023 № 0020911.

Порушення законодавства було виявлено в результаті здійснення документального габаритно-вагового контролю, про що зазначається в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029246.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, листом від 08.09.2023 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 02.10.2023 на 10:00. Запрошення на розгляд справи отримане позивачем 14.09.2023. На розгляд справи про порушення представник підприємства для надання пояснень стосовно порушення не з`явився.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 02.10.2023 № ПШ 025543.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (далі- Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення № 103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно із пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

До того ж, частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону N 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

- рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);

- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртранснсбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 5 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Пунктом 15 Порядку № 879 передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 16 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль (далі - ГВК) включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

Автомобільні дороги в на дорожніх картах позначаються теґом, що мають різне значення в залежності від типу і важливості/значущості конкретної дороги у дорожній мережі.

Ці значення визначають певну ієрархію автомобільних доріг (від більш важливих до менш важливих) і є основою для побудови найоптимальніших маршрутів з однієї точки в іншу застосунками маршрутизації.

Статтею 8 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено принципи класифікації автомобільних доріг в Україні за їх значенням у дорожній мережі, що визначає пріоритети у їх підтриманні і розбудові. Згідно з державною класифікації автомобільні дороги загального користування поділяються на міжнародні (М-##), національні (Н-##), регіональні (Р-##), територіальні (Т-##-##), обласні (О- ######) - дороги місцевого значення та районні (С-######).

Отже, дорога, що визначена за класифікатором (О-######) є дорогою місцевого значення по якій відповідно до п.22.5 ПДР можуть рухатися транспортні засоби загальна вага яких не перевищує 24 тони.

Судом встановлено, що в момент документальної перевірки виявлено перевищення норм встановлених п.22.5 Правил дорожнього руху України на 66,6%, а саме загальна вага транспортного засобу становить 40,000 тон при допустимій на дорогах місцевого значення 24,0 тон. що, знайшло своє відображення в акті від 29.08.2023 № АР022517, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.08.2023 №029246, а також довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.08.2023 № 0020911.

При цьому суд зауважує, що порушення законодавства було виявлено в результаті здійснення документального габаритно-вагового контролю, про що зазначається в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029246.

У той же час, зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком № 879 лише при точному габаритно-ваговому контролі. І лише при точному ГВК формується чек зважування.

Документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється шляхом додавання маси транспортного засобу згідно реєстраційних документів та маси вантажу згідно ТТН.

Водночас, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд також зауважує, що вищевказані акти містять проставлений підпис водія в якості підтвердження ознайомлення з встановленими обставинами порушень.

Відтак, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що під час складання акту № АР022517 від 29.08.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом мало місце відсутність (не забезпечення) вагового комплексу при проведенні вагового контролю, оскільки порушення законодавства було виявлено в результаті здійснення документального габаритно-вагового контролю.

Суд також критично оцінює посилання позивача на воєнний стан та рух транспортного засобу найкоротшим об`їздом не є підставою для невиконання встановлених Правил дорожнього руху. Водночас, зауважує, що автомобільний перевізник перед початком руху має побудувати маршрут таким чином, щоб не порушувати правила дорожнього руху.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-ІV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно - господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 цього Закону, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи встановлені у справі обставин та вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 025543 від 02.10.20233 відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙМ-АГРО" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал