Постанова

від 25.12.2023 по справі 420/673/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/673/23

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шайн Хаузхолд» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

13 січня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шайн Хаузхолд» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2022 року за № UA500500/2022/200139/2 та № UA500500/2022/200144/2 щодо збільшення митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Шайн Хаузхолд» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Прийняті рішення про коригування митної вартості протиправні та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 20 березня 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шайн Хаузхолд» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) по митній декларації №UA500500/2022/019215 від 30.06.2022:

- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- сума переплати зазначена в платіжному дорученні більша, ніж загальна сума інвойсів;

- в коносаменті зазначені умови, за якими фрахт підлягає оплаті, проте відсутні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів;

- в копії експортної декларації країни відправлення вартість зазначена за вагу, що суперечить специфікації до контракту та інвойсу, де визначена вартість за штуку.

2) по митній декларації № A500500/2022/018540 від 27.06.2022:

- в коносаменті зазначені умови, за якими фрахт сплачено в порту відправлення, проте відсутні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів;

- в копії митної декларації країни відправлення вартість зазначена за вагу, що суперечить специфікаціях до контракту та інвойсу, де визначена вартість за штуку.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

02 серпня 2021 року між ТОВ «Шайн Хаузхолд» та підприємством «Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited» укладено зовнішньоекономічний контракт №KD210802 на постачання товарів (сировини, товарів народного споживання, обладнання та запасних частин до нього) на митну територію України на умовах CFR порт Одеса згідно Міжнародним правилам ІНКОТЕРМС 2010 року (п. 3.1 контракту).

На виконання вищезазначеного договору позивачем згідно інвойсів №ВН211228 від 28.12.2021 та №ВН211228А від 28.12.2021 імпортовано на митну територію України товари, а саме: готові вироби побутового призначення, сировину для виробництва товарів побутового призначення, обладнання для виробництва товарів народного споживання тощо.

З метою проходження митного оформлення імпортованих товарів ТОВ «Шайн Хаузхолд» подано електронні вантажні митні декларації: вантажну митну декларацію №UA500500/2022/019215 та вантажну митну декларацію №UA500500/2022/018540.

Разом із зазначеними вантажними митними деклараціями позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів подано зовнішньоекономічний контракт №KD210802 від 02 серпня 2021 року, комерційні інвойси, офіційні прайси (прайс-листи) до інвойсів, специфікації, пакувальні листи, коносаменти, платіжні доручення, експортні декларації.

За результатами опрацювання поданих позивачем вантажних митних декларацій контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200139/2 та №UA500500/2022/200144/2 від 12.07.2022, де в пунктах 33 зазначено: по митній декларації № 500500/2022/019215 від 30.06.2022:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) сума переплати зазначена у платіжному дорученні складає 131715,71 доларів є більшою ніж загальна сума інвойсів зазначених у платіжному дорученні;

3) в коносаменті від 11.01.2022 №MRFB22010141 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», тобто фрахт підлягає оплаті. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) в копії експортної декларації 292020220000002777 вартість зазначена за вагу, що суперечить одиницям виміру шт., в яких визначена вартість товару в специфікації до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.12.2021 №11/KD210802 та інвойсі.

по МД № UA500500/2022/018540 від 27.06.2022:

1) в коносаменті від 11.01.2022 № MRFB22010142 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2) в копії митної декларації країни відправлення від 11.01.2022 №292020220000000226 кількість по товарах наведена в одиницях виміру за вагою згідно поданої митної декларації на дату подання 27.06.2022, що суперечить одиницям виміру, в яких визначена вартість товару в специфікації до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.12.2021 №12/KD210802 та комерційному інвойсі від 28.12.2021 №BH211228A.(а.с. 14, 27)

Не погоджуючись з правомірністю спірних рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, які надані позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 23 грудня 2021 року по справі № 200/6508/20-а, від 22 липня 2021 року (справа № 540/1918/20), від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В пунктах 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості зазначено, що митниця не наполягає на несправжності поданих документів, однак вважає за потрібне пересвідчитись у правильності визначення декларантом митної вартості товарів шляхом витребування додаткових документів (а.с.14, 27).

Що стосується достовірності декларування витрат на транспортування, які поставлені під сумнів Одеською митницею, колегія суддів вказує наступне.

Умовами пункту 3.1 укладеного контракту №KD210802 від 02.08.2021, з урахуванням інвойсів №ВН211228 та №ВН211228А від 28.12.2021, специфікацій №11/KD210802 та №12/KD210802 до зазначеного контракту, ціни на поставку імпортованих товарів зазначені за базисом (умовами) поставки CFR порт Одеса.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), базис (умови) поставки CFR означає «вартість та фрахт», а саме продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт.

Таким чином, обов`язок з оплати вартості фрахту за поставкою імпортованих позивачем товарів несе постачальник, нерезидент «Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited», про що й зазначено в коносаментах від 11.01.2022 №MRFB22010141 та №MRFB22010142.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав обов`язку сплачувати фрахт імпортованих товарів, оскільки фрахт та витрати з доставки, за умовами поставки, включені в ціну товарів.

Щодо вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.2 контракту №KD210802 від 02.08.2021, загальна сума контракту складає 495 000,00 доларів США; ціни, зазначені в дійсному контракті включили в себе вартість пакування, маркування, в яких поставляється товар та доставку на умовах CFR Одеса, у зв`язку з чим, вартість пакування товару окремо не виділяється та включена у вартість товару.

Зауваження контролюючого органу щодо суми, яка зазначена в платіжному дорученні є більшою, ніж сума інвойсів №ВН211228 та №ВН211228А від 28.12.2021 колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

Між ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» та підприємством «Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited», укладено зовнішньоекономічний контракт №KD210802 від 02 серпня 2021 року на постачання товарів. Вказаним платіжним дорученням сплачено також поставки товару позивачу за інвойсами №ВН211222 від 22.12.2021 та №ВН211213 від 13.12.2021, що підтверджується призначенням платежу в платіжному дорученні №9 (901625281622) від 17 січня 2022 року. (а.с. 38)

Таким чином, вищевказаним платіжним дорученням здійснюється оплата одразу за чотирма інвойсами на поставку товарів від нерезидента одним платежем.

Стосовно посилання апелянта, що в копіях експортних декларацій країни відправлення вартість зазначена за вагу, що суперечить одиницям виміру, зазначених у спеціфікаціях, інвойсах (у штуках), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пакувальних листів від 28 грудня 2021 року та інвойсів №ВН211228, №ВН211228А від 28.12.2021 кількість імпортованого товару зазначена в одиницях виміру, згідно яких сторонами контракту №KD210802 від 02.08.2021 встановлено ціну за одиницю товару (штук, кг., одиниць тощо).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення кількості зазначених товарів у експортних деклараціях країни відправлення в кілограмах, очевидно, пов`язано із правилами заповнення митної декларації в країні відправлення, та жодним чином не впливає на кількість поставленого товару, адже при митному оформленні імпортованих товарів в митним органом не заявлено претензій щодо будь-яких невідповідностей між кількістю фактично поставленого товару та кількістю імпортованих товарів, заявлених в товаросупровідних документах.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З оскаржуваних рішень вбачається, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товарів обрано МД від 27.04.2022 №UA806020/2022/002759, МД від 23.02.2022 №UA500050/2022/002485, МД від 29.04.2022 №UA500500/2022/010090, МД від 14.02.2022 №100380/2022/303851, МД від 13.04.2022 №UA500500/2022/008536, МД від 11.07.2022 №UA500490/2022/004575, МД від 04.01.2022 №UA500020/2022/000143, МД від 24.06.2022 №UA100320/2022/310019.

Разом з тим, відповідачем не надано суду для дослідження вищезазначені митні декларації, в зв`язку з чим неможливо порівняти умови поставки товару, код та країну походження товару тощо.

Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 січня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко