Повістка

від 22.12.2023 по справі 420/12184/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12184/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Приватного підприємства «МИР ЛЕО» - адвоката Лета Марії Анатоліївни про стягнення судових витрат з відповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МИР ЛЕО» (позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6734/15-32-07-07-23 від 19.04.2023 на суму 58 826, 01 грн, прийнятого Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року адміністративний позов Приватного підприємства «МИР ЛЕО» задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 6734/15-32-07-07-23 від 19.04.2023 на суму 58 826, 01 грн (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять шість грн 01 коп.).

Стягнув з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Приватного підприємства «МИР ЛЕО» судові витрати в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі №420/12184/23 за позовом Приватного підприємства «МИР ЛЕО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без змін.

05.12.2023р. від ПП «МИР ЛЕО» за підписом представника адвоката Лета Марії Анатоліївни до апеляційного суду надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача, у якій зазначила, що надання правової допомоги здійснюється адвокатом Лета М.М. відповідно до Договору про надання правової допомоги №68-21/01/2022 від 21.01.2022р. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зробила відповідну заяву про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи тим, що саме у такому розмірі позивачем було понесено витрати на правничу допомогу під час апеляційного перегляду даної справи з апеляційною скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції.

На підтвердження порядку оплати, опису послуг та наданої правової допомоги, до заяви представник позивача додала Додаткову угоду №2 від 20.11.2023, додаток №3 від 03.10.2023 «Опис видів професійної правничої допомоги та витраченого часу», а також Додаток №2 Акт наданих видів професійної правничої допомоги від 23.11.2023р.

Від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання, у якому відповідач у справі просить відмовити ПП «МИР ЛЕО» у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу мотивуючи тим, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, повинен відповідати ринковим цінам на адвокатські послуги. В матеріалах справи повинно міститись належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, такі послуги також повинні бути обґрунтованими, однак на думку відповідача, заявлені ПП «МИР ЛЕО» витрати не є такими. Також, податковий орган зауважує, що компенсація таких витрат в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи у суді, звертає увагу на те також, що зазначена справа є справою незначної складності, за своїм предметом та суб`єктним складом відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами, та згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень по справах за участю державних органів, стосовно практики відшкодування витрат на правничу допомогу та встановлено, що середня сума відшкодування витрат на правову допомогу по Україні, в даній категорії справи складає 1500-2500 грн., що дає підстави вважати про надмірне перевищення заявлених позивачем витрат на правову допомогу. Отже, заявлена представником позивача сума витрат не є обґрунтованою, оскільки безпідставно завищена. Також, відповідач вказує й про ненадання позивачем доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів і витрат.

Представник позивача надала додаткові пояснення у яких вказала про безпідставність заперечень відповідача на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.ст.252, 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах розгляду питання щодо ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, а також дослідивши обґрунтування сторін зі спірного питання, колегія суддів вважає, що заяву представника позивача слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.ч. 2-4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження складу та розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано:

1)Договір про надання правової допомоги № 68-21/01/2022 від 21.01.2022, укладений між ПП «МИР ЛЕО» та адвокатом Лета Марією Анатоліївною за яким остання прийняла на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта (позивача у справі) на території України з метою захисту його прав та законних інтересів, в тому числі в усіх судах судової системи України.

2)Додаток №3 від 03.10.2023р. до Договору про надання правової допомоги №68-21/01/2022 від 21.01.2022р. «Опис професійної правничої допомоги та витраченого часу», в якому сторони на виконання п.3 Договору №68-21/01/2022 погодили наступний розрахунок вартості послуг адвоката: 1. Написання відзиву на апеляційну скаргу 3000,00 грн.; 2. Участь адвоката у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 2000,00 грн. (за 1 судове засідання);

3)Додаткову угоду №2 від 20.11.2023 до договору про надання правової допомоги №68-21/01/2022, в якій сторони домовились, що Клієнт зобов`язується провести розрахунок з адвокатом у готівковій формі упродовж 10 днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, яке набрало законної сили;

4)додаток №4 від 23.11.2023 до Договору про надання правової допомоги №68-21/01/2022 від 21.01.2022 «Акт наданих видів правничої допомоги та витраченого часу», яким засвідчено отримання позивачем від адвоката правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи згідно додатку №3.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг позивачу під час апеляційного перегляду справи за наданими документами складає 5000,00, які як вважає позивач підлягають відшкодуванню на його користь з відповідача.

Колегія суддів враховує, що під час апеляційного перегляду справи представником позивача в порядку представництва інтересів позивача у даній справі в апеляційному суді, подано відзив на апеляційну скаргу контролюючого органу, справа розглядалась апеляційним судом у відкритому судовому засіданні в якому представник підприємства приймала участь. За результатами апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області на рішення суду першої інстанції.

При цьому, доцільність та необхідність здійснення таких витрат, як вказував представник позивача викликана поданням апеляційної скарги контролюючим органом на судове рішення у даній справі, з метою доведення своєї правової позиції та спростовування позиції апелянта, яку він виклав у доводах своєї апеляційної скарги.

З огляду на викладене, витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача, оскільки з викладеного вище та наданих представником позивача до матеріалів справи документів вбачається підтвердженим факт отримання позивачем ПП «МИР ЛЕО» правової допомоги, яка надавалась адвокатом Лета М.А. під час розгляду даної справи в апеляційному суді.

Твердження відповідача при цьому щодо необхідності надання адвокатом у якості доказу для вирішення спірного процесуального питання Книги обліку доходів та витрат апеляційний суд оцінює критично, позаяк, як вірно вказує представник позивача у додаткових поясненнях, спірним питання у межах вирішення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу є фактичне понесення стороною таких витрат, та їх відшкодування іншою стороною у справі. Облік же отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятись при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Колегія суддів також враховує доводи представника позивача про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і в певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Водночас визначаючись із розміром витрат на правничу допомогу, які у даному випадку підлягають відшкодуванню на користь позивача колегія суддів враховує, що згідно з ч. 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Так, зокрема відповідач скористався своїм правом та надав до апеляційного суду відповідні заперечення у яких вказав на пенві критерї, які на його думку свідчать про неспівмірність та необгрунтованість заявлених до відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Також, у розумінні вимог ч. 5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні правила застосовуються Верховним Судом, що відображено зокрема у постановах від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, від 02.06.2022 у справі №160/6899/20 та інш.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, наведеними у судових рішеннях від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р., тощо.

Підсумовуючи усе наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу позивача, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача колегія суддів застосовуючи наведені вище критерії, беручи до уваги заперечення відповідача, враховує, що: дана справа не є складною, яка не потребувала значного часу на опрацювання нормативно-правових актів задля підготовки відзиву на апеляційну скаргу контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду справи судом першої інстанції; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; апеляційна скарга не містила нових обставин чи доводів, які б свідчили про необхідність витрачання адвокатом додаткового часу для їх аналізу та підготовки відзиву на таку апеляційну скаргу, безпосередньо відзив на апеляційну скаргу податкового органу є необ`ємним.

Отже, враховуючи викладене у сукупності, з урахуванням опису кожної складової наданих послуг, зазначених в акті наданих послуг, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи адвокатом, його участі в судовому засіданні, з урахуванням принципу пропорційності, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правову допомогу, які підлягають компенсації ПП «МИР ЛЕО» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 3500,00 грн.

Тож, заява представника позивача про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу під час розгляду справи в П`ятому апеляційному адміністративному суді підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Ураховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення додаткової постанови.

Відтак, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови про часткове задоволення заяви ПП «МИР ЛЕО» та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених товариством витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 311, 322, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача Приватного підприємства «МИР ЛЕО» - адвоката Лета Марії Анатоліївни про стягнення судових витрат з відповідача задовольнити частково.

Ухвалити у даній справі №420/12184/23 додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) на користь Приватного підприємства «МИР ЛЕО» (код ЄДРПОУ 38642891) витрати на правову допомогу в апеляційному суді у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян