Постанова

від 22.12.2023 по справі 813/2330/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа №813/2330/16

адміністративне провадження № К/9901/31688/18, К/9901/27237/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (процесуальний правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД "ЛДАРЗ") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії, касаційні провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 (суддя Брильовський Р. М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя Коваль Р. Й., судді: Гуляк В. В., Судова-Хомюк Н. М.),

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (позивач, ДП "ЛДАРЗ", підприємство), процесуальним правонаступником якого у зв`язку з реорганізацією підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД "ЛДАРЗ" (ТОВ "ЛДАРЗ"), звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (відповідач, СДПІ), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 № 502301/1/22782 від 16.10.2008 (№ 502301/0/18519) про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за червень 2008 року на 392' 022,28 грн та від 31.12.2008 № 572301/0/23066 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за листопад 2007 року, березень-травень 2008 року на 683' 603,29 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71' 718,42 грн;

- зобов`язати СДПІ прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в сумі 932'188,73 грн на користь ДП "ЛДАРЗ" та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (т.І, а.с. 3-11, т.ІІ, а.с. 177-179).

Фактичними підставами заявлених вимог стали такі обставини.

Підприємство з дотримання вимог та в порядку, встановлених податковим законодавством, реалізувало своє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року, березень, квітень, травень, червень 2008 року та подало відповідні податкові декларації з додатками.

З питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства контролюючий орган провів виїзну позапланові та невиїзну документальні перевірки ДП "ЛДАРЗ", за результатам яких склав акти від 03.10.2008 № 108/23-4/07684556 та від 23.12.2008 №135/23-4/07684556 із висновками про порушення підприємством вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що призвело до завищення заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ за червень 2008 року на суму 392'022,28 грн та за листопад 2007 року, березень-травень 2008 року на загальну суму 683' 603,29 грн (т.І, а.с.12-26, 27-32).

На підставі вказаних актів були прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

Як свідчать матеріали актів перевірок, підставою для висновків про відмову у відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року, березень-червень 2008 року стало те, що при розрахунку бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди підприємство врахувало сплачені ним у попередніх періодах, що передували звітним, суми податку на підставі податкових накладних минулих періодів (оплата у травні 2008 року по податковим накладним, сума ПДВ яких включена до податкового кредиту у вересні, листопаді, грудні 2007 року; оплата у жовтні 2007 року, березні, квітні, травні 2008 року по податковим накладним, сума ПДВ яких включена до податкового кредиту у вересні 2007 року). Крім того, перевіркою встановлено, що платник податку не врахував результати попередньої перевірки, оформленої актом №83/23-4/07684556 від 11.08.2008, у ході якої встановлена необґрунтованість сформованого підприємстовм податкового кредиту у вересні, листопаді, грудні 2007 року на підставі податкових накладних, виписаних постачальником (ТОВ ''Тіком''), оскільки за результатами заходів податкового контролю вказаного контрагента не підтверджено сплату податку до бюджету та якого згідно з постановою господарського суду від 13.08.2008 у справі №12/146-Б-08 визнано банкрутом, фактичне відвантаження товару від постачальника підтверджується тільки видатковими накладними, а документи про перевезення товару (ТТН) відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємство має право на формування податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбаного товару, та на наступне стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, незалежно від факту сплати цього податку до бюджету за аналогічні податкові періоди своїм контрагентом за договором (ТОВ ''Тіком'') та його контрагентами по ланцюгу.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2016 позов ДП"ЛДАРЗ" задовольнив: визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 № 502301/1/22782 (від 16.10.2008 № 502301/0/18519) та від 31.12.2008 № 572301/0/23066, зобов`язав СДПІ прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в сумі 932' 188,73 грн на користь підприємства та надати цей висновок до органу казначейської служби.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ постачальнику, а невиконання продавцями товару (робіт, послуг) зобов`язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також суд відхилив доводи відповідача про відсутністю у підприємства товарно-транспортних накладних на підтвердження висновків про безтоварний характер операцій з ТОВ ''Тіком'', оскільки їх відсутність пояснюється фактом перевезенням товару його продавцем, що передбачено умовами договору. У частині висновків про обов`язок відповідача прийняти висновок про виплату підприємству бюджетної заборгованості та надати цей висновок до органу казначейської служби суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема й тим, що всупереч вимогам законодавства, суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за листопад 2007 року, березень - червень 2008 року на загальну суму 932' 188,73 грн, залишились невідшкодованими.

Суд апеляційної інстанції постановою від 02.11.2016 постанову суду першої інстанції від 30.08.2016 в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання СДПІ прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в сумі 932' 188,73 грн на користь ДП"ЛДАРЗ" та надати цей висновок до органу казначейської служби скасував і в цій частині в позові відмовив. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково апеляційний адміністративний суд виходив із того, що вказана вище сума бюджетного відшкодування була неузгодженою як на час заявлення вказаного позову, так і на час розгляду справи в суді, тому відсутні підстави для примусового зобов`язання СДПІ подати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ. Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ є передчасною та безпідставною. При цьому суд врахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 (справа № 2а/0570/07001/2012) та від 02.12.2015 (справа № 826/17403/14) щодо належного способу захисту прав платника податку за обставин протиправної бездіяльності податкового органу за умови наявного права у платника на бюджетне відшкодування.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права в частині висновків про відмову в позові, змінити судове рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судове рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на судову практику Верховного суду України у справах такої категорії, зазначає, що належним способом захисту порушеного права на бюджетне відшкодування є вимога про зобов`язання податкового органу скласти та надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування платнику податку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 (суддя Шипуліна Т. М.) відкрив касаційне провадження №К/800/32313/16 в цій справі.

Відповідач також подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі відповідач наводить встановлені під час перевірки обставини та просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив підприємству строк звернення до суду та відмовив у задоволенні його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 (суддя Шипуліна Т. М.) відкрив касаційне провадження №К/800/7024/16 в цій справі.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційні скарги були передані на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи позивача та відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Аналіз наведених норм свідчить, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ постачальнику, а не з самого факту існування зобов`язання зі сплаті останнього в ціні товару і не залежить від дотримання податкової дисципліни щодо сплати цього податку постачальниками.

Суди встановили, у листопаді 2007, березні, квітні, травні, червні 2008 року підприємство придбало товарно-матеріальних цінностей, отримало від постачальника податкові накладні, сформувало податковий кредит та сплатило ПДВ в ціні товару відповідно до пункту 7.1. статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Контрагент позивача ТОВ ''Тіком'' на момент правовідносин із підприємстовм мав господарську та податкову правосуб`єктність, виписані цим контрагентом на користь підприємства податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97ВР.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні від постачальника товару, сплатив йому суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення підприємством до податкового кредиту зазначених сум ПДВ та формування суми бюджетного відшкодування - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому суди правильно відхилили доводи відповідача про відсутність у підприємства документів на перевезення товару (ТТН), як підтвердження обставин безтоварності господарських операцій із ТОВ ''Тіком'' та у зв`язку з цим відсутність у підприємства права на податковий кредит.

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо інші дані вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Як правильно встановили суди відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів силами ТОВ ''Тіком'', що передбачено умовами договору від 10.11.2005 № 7-АР. Тому у даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем.

Окрім того, суди врахували, що питання правомірності відшкодування ПДВ за договором купівлі-продажу від 10.11.2005 № 7-АР, розглядалось господарським судом Львівської області (постанова у справі 28/185А від 23.10.2007), Львівським апеляційним адміністративним судом (постанова у справі 22-а-3402/08 від 25.02.2008) та Вищим адміністративним судом України (ухвала від 10.07.2008). У цих рішеннях суди наголосили, що ДП "ЛДАРЗ" не може нести відповідальності за дії свого контрагента ТОВ ''Тіком'' та його контрагентів у ланцюгу.

Як підсумок, на підставі оцінки доказів та обставин у їх сукупності, суди дійшли правильного висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Касаційна скарга відповідача не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Також не заслуговує на увагу довід скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин (частина друга статті 99 КАС України, що була чинною на момент виникнення спору).

Суд першої інстанції, вирішуючи питання поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, в ухвалі від 23.08.2016 встановив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, задоволено позов Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Львові, Головного управління державного казначейства України у Львівській області визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №502301/1/22782 від 25.12.2008 (№502301/0/18519 від 16.10.2008) та №572301/0/23066 від 31.12.2008.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 10.02.2016 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, а провадження у справі за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Львові, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень закрив. Підставою для скасування вказаних судових рішень та закриття провадження у справі стало те, що при поданні позову Військовим прокурором Західного регіону України не доведено порушення інтересів держави, що свідчить про відсутність повноваження на ведення справи.

З огляду на це, суд слушно зазначив, що до набрання законної сили ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.02.2016 у позивача не було підстав для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Стосовно порушеного позивачем у касаційній скарзі питання щодо належного способу захисту, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, колегія суддів враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладеного в постановах від 16.09.2015 у справі №21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 справі №21-2650а15, від 20.04.2016 №21-452а16, від 07.03.2017 у справі №820/19449/14, належним способом захисту порушеного права платника податків є зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає поверненню з бюджету.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та ГУ ДКС України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відступила від такого правового висновку Верховного Суду України, визначивши, що належним способом захисту порушеного права платника податків є стягнення з державного бюджету надміру сплачених коштів.

Отже правильним способом захисту порушеного права є саме стягнення заборгованості бюджету.

Зважаючи на викладене судове рішення в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про стягнення бюджетної заборгованості.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У відповідності до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Задовольнити касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (процесуальний правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД "ЛДАРЗ").

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 932' 188,73 грн на користь Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (процесуальний правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД "ЛДАРЗ") та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. В цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (процесуальний правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД "ЛДАРЗ") заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 932 188, 73 грн (дев`ятсот тридцять дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень сімдесят три копійки).

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк

В.П. Юрченко