Постанова

від 20.12.2023 по справі 520/1252/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 р.Справа № 520/1252/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/1252/23

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі позивач, АТ "Харківобленерго" ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.12.2021 № 3.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі №520/1252/23 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.12.2021 № 3.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" судовий збір у сумі 3489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі №520/1252/23 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Харківобленерго» перебуває на обліку у ПМУ ДПС по роботі з ВПП як платник податків.

У період з січня по березень 2022 року з розрахункових рахунків позивача у банках у примусовому порядку було списано кошти в розмірі 17033528,18 грн, що підтверджується роздруківкою книги обліку витрат AT «Харківобленерго». Згідно з роздруківкою книги обліку витрат та копії інкасового платіжного доручення від 11.01.2022 таке списання банками проведене на виконання рішення відповідача від 20.12.2021 №3.

Відповідачем у відзиві зазначено, що станом на 20.12.2021 податковий борг позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до ІКП, склав 242189545,88 грн. Також зазначив, що під норми п. 95.5 ст. 95 ПКУ, після зарахування коштів відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПКУ підпали суми по несплачених деклараціях з податку на прибуток, в зв`язку з чим було прийнято рішення керівника контролюючого органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №3 від 20.12.2021.

Позивач зазначає, що станом на 26.01.2022 банком було отримано 176 інкасових доручень від Північного управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо стягнення грошових коштів з рахунків, що належать Товариству кожний розрахунковий документ на суму 8 876 001,48 грн, що у загальній сумі заявленого до стягнення дорівнює 1 562 176 260,48 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 520/11487/19 за позовом Офісу великих платників податків (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження Харківського відділення: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, адреса: вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133), Харківська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 23912956, адреса: вул. Сумська, б. 64, м. Харків, 61002) про стягнення податкового боргу задоволено у повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 319 977 984,59 грн (триста дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 59 коп.) у наступному порядку: протягом січня-грудня 2020 року - у сумі 48 000 000,00 грн (сорок вісім мільйонів гривень), зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 4 000 000,00 грн (чотири мільйони гривень), у тому числі з податку на додану вартість 3 660 000,00 грн (три мільйони шістсот шістдесят тисяч гривень) та з податку на прибуток 340 000,00 грн (триста сорок тисяч гривень); протягом січня 2021 року-листопада 2024 року - у сумі 266 311 776,00 грн (двісті шістдесят шість мільйонів триста одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень) зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 5 666 208,00 грн (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень), у тому числі з податку на додану вартість 5 183 775,57 грн (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень 57 копійок) та з податку на прибуток 482 432,43 грн (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 43 копійки); в грудні 2024 року 5 666 208, 59 грн (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень 59 копійок), у тому числі податок на додану вартість 5 183 776, 40 грн (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 40 копійок) та податок на прибуток 482 432,19 грн (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 19 копійок).

Судом встановлено, 20.01.2020 листом за № 02-16/570 позивач звернувся до відповідача щодо погодження графіку погашення сум боргу відповідно до вказаного судового рішення у справі № 520/11487/19, але листом від 03.02.2020 № 4659/10/28-10-54-20-21 позивач був повідомлений контролюючим органом про відмову в погодженні зазначеного графіку через відсутність визначених законом підстав.

Графік так і не було затверджено, не було здійснено розстрочення та відображення в ІКП способу і порядку виконання рішення суду у справі № 520/11487/19, відповідач неправомірно не провів зменшення у картках особового рахунку AT «Харківобленерго» податкового боргу та щомісячне відображення в картках особового рахунку із сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами. Оцінку зазначеним діям контролюючого органу, як встановлено судовим розглядом справи, було надано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 520/10317/2020 (залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2021 року).

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 520/10317/2020 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2021 року (якими було встановлено неправомірність дій контролюючого органу щодо незатвердження графіку, нездійснення розстрочення та відображення в ІКП способу і порядку виконання рішення суду у справі №520/11487/19, - контролюючим органом неправомірно не проведено зменшення у картках особового рахунку AT «Харківобленерго» податкового боргу та щомісячне відображення в картках особового рахунку із сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами) та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову АТ «Харківобленерго» відмовлено повністю.

На час прийняття оскаржуваного рішення згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» у структурного підрозділу Бази відпочинку «Тюзлер АТ «Харківобленерго» наявна переплата в розмірі 112882,05 грн з податку на прибуток підприємств та позивачем подавались заяви до контролюючого органу з проханням зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку «Тюзлер» у сумі 112882,05 грн в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток товариства, за даними електронного кабінету позивача така переплата йому не повернута.

Підприємство позивача станом на час прийняття оскаржуваного рішення мало переплату по платежами до бюджету, яка склала 448620,81 грн, у тому числі: податок на прибуток іноземних юридичних осіб 426,45 грн; військовий збір 0,14 грн; податок на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 42,58 грн; орендна плата з юридичних осіб 38,48 грн; частина чистого прибутку(доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) що вилучається до державного бюджету 0,04 грн.; земельний податок з юридичних осіб 448112,85 грн.

Як вбачається з інкасового доручення сума боргу визначена податковим органом складає 8876001,48 грн, але у банках у примусовому порядку списані кошти в розмірі 17033528,18 грн.

Тобто податковий орган вважає, що у АТ «Харківобленерго станом на 20.12.2021 р. був податковий борг у розмірі 8876001,48 грн. по податковим деклараціям, які не було сплачено протягом 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку до їх сплату.

Позивач вважаючи, що висновок податкового органу не відповідає дійсності, а вчинені подальші дії щодо складення рішення №3 від 20.12.2021 є протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оспорюваного рішення контролюючим органом не дотримано приписів пункту 95.5 статті 95 ПК України, оскільки у позивача на момент прийняття спірного у цій справі рішення була наявна переплата.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України, чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків уподатковій деклараціїз податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, із системного аналізу вищезазначеної норми вбачається, що стягнення боргу за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду можливе за певних умов, а саме якщо:

- податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу;

- податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

- відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

В рішенні Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.12.2021 № 3 керівником контролюючого органу зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Між тим, згідно пояснень відповідача контролюючим органом стягнуто кошти, відповідно до інтегрованої картки платника податків зараховані в рахунок погашення податкового боргу за несплаченими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності №9211688935 від 29.07.2021 за перше півріччя 2021 в сумі 10 161 361,4 грн. та №9332237135 від 05.11.2021 за дев`ять місяців 2021 в сумі 1 613433,04 грн. Решта стягнутих коштів спрямована на погашення заборгованості за ППР №0000735406 від 12.12.2019.

Отже, в рішенні від 20.12.2021 № 3 яким вказано «уся сума податкового боргу» контролюючим органом стягнуто податковий борг не лише за несплачені грошові зобов`язання та/або пені, визначені платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу, а також за несплачені грошові зобов`язання, що визначені контролюючим органом у податковому повідомленню рішенню №0000735406 від 12.12.2019 р., а відтак зазначене рішення прийняте з порушенням встановленої пунктом 95.5 статті 95 ПК процедури стягнення коштів з рахунків платника у банках без звернення до суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірним рішенням не вказано суму коштів, яка підлягає стягненню з рахунків платника податків.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені, а також щодо відсутності зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Наведений висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду, зробленими в постановах від 17.06.2021 року у справі №440/4736/19, від 14.12.2020 року у справі №805/1427/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другоюстатті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першоїстатті 5 КАС України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Колегія суддів також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другійстатті 2 КАС України.

Оскаржуване у цій справі рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.12.2021 № 3, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні від 20.12.2021 № 3 вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Отже, у цій справі контролюючий орган не виконав обов`язок, покладений на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України, і не довів правомірність свого рішення від 20.12.2021 № 3.

Крім того, на час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у структурного підрозділу Бази відпочинку "Тюзлер" Aкціонерного товариства "Харківобленерго" наявна переплата в розмірі 112 882,05 грн. з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ст.ст. 95, 191 Цивільного кодексу України та п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015) фактичним власником всіх активів відокремлених підрозділів, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток цих підрозділів, які сплачували податок до 01.01.2015 як окремі платники, з позиції цивільного законодавства є головне підприємство, тобто позивач, а з огляду на вимоги Податкового кодексу України така переплата структурного підрозділу може бути використана головним підприємством (Позивачем) у рахунок погашення своїх поточних зобов`язань.

Також, зазначеного змісту позивачем по справі та його структурним підрозділом було отримано роз`яснення Державної фіскальної служби від 22.12.2016 № 40682/7/99-99-12-03-06-17.

Колегією суддів встановлено, що товариством та структурним підрозділом подавались заяви до контролюючого органу з проханням зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку "Тюзлер" у сумі 112 882,05 грн. в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток товариства, за даними електронного кабінету позивача така переплата йому не повернута, що підтверджується наданими листами підприємства.

Також, колегія суддів зазначає, що по вказаній обставині вже неодноразово було надано оцінку судами різних інстанцій під час розгляду справ №820/3764/18, №820/6139/17, №820/1423/17, №520/38/19 та №520/7295/19, № 520/10770/20.

Так, за даними програми Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) судові рішення у зазначених справах набрали законної сили, а отже враховуючи приписи ч.4 ст.78 КАС України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, такі обставини не підлягають доказуванню в рамках розгляду даної справи.

Крім того, у підприємства станом на час винесення спірного у даній справі рішення була наявна переплата по платежами до бюджету, яка склала 448 620,81 грн, у тому числі: податок на прибуток іноземних юридичних осіб - 426,45 грн; військовий збір - 0,14 грн; податок на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 42,58 грн; орендна плата з юридичних осіб 38,48 грн; частина чистого прибутку(доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) що вилучається до державного бюджету - 0,04 грн.; земельний податок з юридичних осіб - 448112,85 грн, що в свою чергу не спростовано податковим органом.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою про повернення переплати на виконання ст. 43 Податкового кодексу України, однак станом на день прийняті рішення така переплата до цього часу не повернута.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 520/1252/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 25.12.2023 року