Постанова

від 21.12.2023 по справі 683/3390/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3390/21

Провадження № 22-ц/4820/2134/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

ГрохЛ.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: представник апелянта Грицай Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2023 року (суддя Бондарчук Л.А.) за позовом ОСОБА_2 до Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Староостропільської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом ГУ Держгеокадастру № 398-УБД від 15.03.2021 йому, як учаснику бойових дій, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0га за межами населеного пункту Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Землевпорядною організацією за його замовленням виготовлено технічну документацію та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 6824289400:04:024:0005. У травні 2021 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність вищевказаної земельної ділянки, але отримав відповідь, що розпорядниками земельної ділянки вже є Староостропільська сільська рада. У зв`язку з чим, звернувся із відповідною заявою до сільської ради. Рішенням Староостропільської сільської ради №9 від 09.08.2021 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 та передати йому у приватну власність зазначену земельну ділянку. Проте, у реєстрації права власності на нерухоме майно йому відмовлено, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності № 43585422 від 18.08.2021 про реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 за ОСОБА_1 . Підставою реєстрації права власності відповідача є рішення Староостропільської сільської ради № 23 від 09.08.2021 року.

Із урахуванням викладеного, просив визнати протиправним і скасувати рішення Староостропільської сільської ради №23 від 09.08.2021 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі площею 2,0га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 для ведення особистого селянського господарства та надання її у приватну власність ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №23 від 09.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2,0000га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою Чорнянська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2,0000га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2437983168242); стягнуто з Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та ОСОБА_1 на користь держави по 454 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка сформована на підставі проекту землеустрою, виготовленого за замовленням ОСОБА_2 , першочерговим правом на отримання земельної ділянки у власність наділений позивач. Оскільки наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування рішення сільської ради, підлягає також задоволенню вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2437983168242). Суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях позивача при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, до Староостропільської сільської ради з приводу отримання земельної ділянки у власність відсутня недобросовісність поведінки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що даний спір не стосується порушення майнових прав позивача, а вимога про скасування рішень органів влади та місцевого самоврядування відноситься до публічно-правових спорів та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте судом не надано оцінки та не взято до уваги такі заперечення та доводи відповідача Староостропільської сільської ради. Позивачем не наведено жодного аргументу які саме права та яким чином вони порушені відповідачами. Крім того, Старокостянтинівський районний суд розглянув справу без участі представника апелянта, який подав заяву про відкладення розгляду справи та суд безпідставно його відхилив, чим позбавив відповідача права на захист, справедливий та неупереджений розгляд справи, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його адвокат не надавали пояснень по справі, не брали участь у дослідженні доказів. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним матеріалам справи, не встановив протиправних дій відповідачів та допустив скасування законного рішення Староостропільської сільської ради. Також, на думку апелянта, представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Віхерко Н.А. не базуються на належних і допустимих доказах, а підпис на позовній заяві ОСОБА_2 здійснено особою, яка не мала права на такий підпис.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Грицай Л.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Староостропільської сільської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином до електронного кабінету

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 25 квітня 2017 року є учасником бойових дій, та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

10 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2га з метою подальшої передачі безоплатно у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 398-УБД від 15 березня 2021 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області орієнтовним розміром 2,0000га для ведення особистого селянського господарства.

06 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 02.07.2021 року повідомило позивача про неможливість передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, оскільки такі повноваження з 27.05.2021 передані органам місцевого самоврядування.

24 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Староостропільської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Проте, 21 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до Староостропільської сільської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з 01.01 на 01.03 «для ведення особистого селянського господарства-землі сільськогосподарського призначення» із земель комунальної власності загальною площею 2 га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 за адресою с. Чорна Староостропільської сільської ради з метою подальшої передачі її у власність.

Із витягу з рішення Староостропільської сільської ради № 6 від 27 травня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 2га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 6824289400:04:024:0005, яка розташована за межами населених пунктів Староостропільської сільської ради.

Згідно з витягом з рішення Староостропільської сільської ради 8-ої сесії 8-го скликання від 09 серпня 2021 року № 9, п.п.93,94 вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2,0000га, яка знаходиться на території Чорнявської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Згідно з витягом з рішення Староостропільської сільської ради 8-ої сесії 8-го скликання від 09 серпня 2021 року № 23, п.3,4 вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2,0000га, яка знаходиться на території Чорнявської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Старокостянтинівської міської ради від 03.09.2021 ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 у зв`язку з наявністю запису про право власності на це майно за ОСОБА_1 ..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 площею 2 га зареєстровано за ОСОБА_1 18 серпня 2021 року. Підставою для державної реєстрації є витяг з рішення Староостропільської сільської ради № 23 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність» від 09.08.2021.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) дійшла наступних висновків: «Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.»

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 398-УБД від 15 березня 2021 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області орієнтовним розміром 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. За проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблявся за заявою ОСОБА_2 , була сформована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 6824289400:04:024:0005. В подальшому 06 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до належного органу про затвердження проекту землеустрою та передачі сформованої земельної ділянки у власність. При цьому тільки в липні 2021 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило позивача про неможливість передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, оскільки такі повноваження з 27.05.2021 передані органам місцевого самоврядування.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 21 травня 2021 року до Староостропільської сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з 01.01 на 01.03 «для ведення особистого селянського господарства-землі сільськогосподарського призначення» із земель комунальної власності загальною площею 2 га кадастровий номер 6824289400:04:024:0005 за адресою с. Чорна Староостропільської сільської ради з метою подальшої передачі її у власність, ОСОБА_2 розробив проект землеустрою та звернувся за його затвердженням, внаслідок чого має право першим на отримання рішення про затвердження проекту з наданням йому спірної земельної ділянки у власність, яка за змістом статті 118 ЗК України є завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельної ділянки.

Розглядаючи заяву відповідача від 21 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею, яка надійшла пізніше заяви ОСОБА_2 , і на той час спірна земельна ділянка вже була сформована з присвоєнням кадастрового номера 6824289400:04:024:0005 Староостропільської сільської рада не пересвідчилася у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувала вимог законодавчих актів, що регулюють вказані правовідносини, метою яких є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами.

Питання, пов`язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача у межах спору виникло.

З цих підстав суд першої інстанції правильно зазначив, що у позивача є право на захист його законних очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 раніше за ОСОБА_1 вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно, раніше розробив проект землеустрою спірної земельної ділянки, за його заявою сформовано земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Питання, пов`язане з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача у межах спору виникло, у зв`язку з чим такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Із зазначених підстав твердження апелянта щодо того, що спір який виник між учасниками по даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, підлягає відхиленню.

Щодо доводів апеляційного скарги, що підпис на позовній заяві ОСОБА_2 здійснено особою, яка не мала права на такий підпис, суд зауважує наступне.

Разом із позовною заявою до суду першої інстанції представником позивача ОСОБА_4 було додано нотаріально посвідчену довіреність від 20.12.2018 року, якою уповноважено останнього бути представником ОСОБА_2 , зокрема здійснювати судовий захист його інтересів, що пов`язані із правом власності та/або правом користування (оренди) відомими представникові земельними ділянками, розписуватися від імені довірителя, у тому числі підписувати заяви, подавати будь-які заяви, що стосуються виконання цієї довіреності.

Позовна заява, а також усі додані до неї докази, завірені підписом представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 , що не суперечить та прямо випливає із повноважень довірителя передбачених вказаною вище довіреністю.

Інші доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що суд розглянув справу без участі представника апелянта, представництво позивача ОСОБА_2 адвокатом Віхерко Н.А. не базується на належних і допустимих доказах не впливають на висновки суду, а тому їх слід відхилити з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, представником відповідачів, адвокатом Грицай Л.М. 28 серпня 2023 року до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його в іншій справі в іншому суді. У зв`язку з ненаданням належних доказів щодо поважності причини неявки в судове засідання, призначене на 28.08.2023 року, при належному повідомленні відповідачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність перешкод для розгляду справи в судому засіданні призначеному на 28.08.2023 року.

Представництво позивача ОСОБА_2 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Віхерко Н.А. Повноваження адвоката підтверджено ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність в ордері посилання на договір про надання правової допомоги на правильність вирішення справи по суті судом першої інстанції не вплинуло (а.с.56).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст., 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк