Рішення

від 27.11.2023 по справі 369/13919/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13919/23

Провадження № 2/369/5894/23

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна, ОСОБА_3 про витребування майна

та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна про витребування майна, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що було виявлено незаконне заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484000:02:002:0217, яка в подальшому поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484000:02:002:6670 та 3222484000:02:002:6671, які знаходяться у межах Вишневої міської територіальної громади.

Так, відповідач ОСОБА_2 02 липня 2021року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку площею 0,1857га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0217 на підставі отриманого 06 травня 2002 року державного акту на право приватної власності на землю, та провів поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки площами 0,0928гата 0,0929га.

Разом з тим, ні Вишневою міською радою, ні Крюківщинською сільською радою не приймалось рішення про передачу первинної земельної ділянки у власність відповідача, не затверджувавсь відповідно й проект. Таким чином відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням чинного земельного законодавства. Зважаючи, що земельна ділянка вибула з порушенням вимог поза волею власника, тому на підставіст.388 ЦК України рада набула право на витребування майна з чужого незаконного володіння, незважаючи яким чином воно було відчужене та яким чином потрапило у володіння останнього набувача.

Просили суд: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670 та площею 0,0929 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6671; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

06 жовтня 2023 року до суду надійшли пояснення державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригори Тетяни Василівни. Вказала, що до неї, як державного реєстратора, 21 липня 2021 року звернувся ОСОБА_2 та надав для реєстрації весь перелік оригіналів документів: заява про поділ земельної ділянки, відомості з Державного земельного кадастру про ділянки, квитанцію про сплату адміністративного збору, паспорт та ідентифікаційний номер. Підстави для зупинення реєстраційний дій, відмову у їх вчиненні були відсутні. На час вчинення реєстраційних дій були дотримані вимоги чинного законодавства. Просила розглянути спір та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

У підготовчому судовому засіданні було замінено третя особу приватного нотаріуса Саєнко О.О. на приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часову Галину Михайлівну, та залучено у якості третьої особи ОСОБА_3

19 жовтня 2023 року до суду надійшла позовна заява третьої особи ОСОБА_3 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна, яка ухвалою суду була прийнята до розгляду разом з позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що спірні земельні ділянки належать їй, як єдиному спадкоємця ОСОБА_4 та мають бути витребувані з чужого незаконного володіння. Так, рішенням сільської ради ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки під індивідуальну забудову по АДРЕСА_1 . Але за життя ОСОБА_4 виготовлений проект на затвердження ради не встиг подати, тобто розпочав процедуру приватизації, але не встиг її завершити та зареєструвати за собою право власності на вищевказану земельну ділянку. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем є вона, його донька. Інші спадкоємці за законом та за заповітом відсутні. Спадщину прийняла, подавши у встановлені строки заяву про прийняття спадщини. Оскільки батько за життя не встиг завершити приватизацію своєї земельної ділянки, тому до неї перейшли всі права на землю. Оскільки майно вибуло поза волею колишнього власника, а відповідач ОСОБА_2 неправомірно заволодів цим майном, то належним способом захисту є саме витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просила суд: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670 та площею 0,0929 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6671; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

При розгляді справи представник Вишневої міської ради Бучанського району Київської області позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судове засідання ОСОБА_2 не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи, письмового відзиву суду не подали. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками направлено на адресу зареєстрованого проживання відповідача, конверт повернувся з відмуткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу ст.ЦПК є належним повідомленням.

У судове засіданні треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна, ОСОБА_3 не з`явились. Направили суду листа про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи підлягають задоволенню, а у задоволенні первісного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484000:02:002:0217 загальною площею 0,1857га була поділена ОСОБА_2 на дві земельні ділянки: площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670 та площею 0,0929га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6671.

21 липня 2021 року до державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригори Тетяни Василівни звернувся ОСОБА_2 та надав для реєстрації весь перелік оригіналів документів: заява про поділ земельної ділянки, відомості з Державного земельного кадастру про ділянки, квитанцію про сплату адміністративного збору, паспорт та ідентифікаційний номер.

За рішенням державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригори Т.В. №59426622 від 23 липня 2021року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670.

За рішенням державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригори Т.В. №59426622 від 23 липня 2021року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670.

Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 40 ЗК України передбачає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Також судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (на даний час с.Крюківщина входить до складу Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області) від 24 листопада 2001 року за заявою ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , площею 0,15га; доручено Києво-Святошинському земельно-кадастровому бюро розробити проект відводу земельної ділянки та подати його на розгляд і затвердження виконкому сільської ради.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2023року визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,15га під індивідуальну житлову забудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки та одержання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої таке майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15травня 2018 року у справі №923/630/17, від 29 січня 2019 року у справі №911/3312/17, від 02 квітня 2019 року у справі №911/737/18, від 19 чеврня 2019 року у справі №914/1671/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 червня 2018 року у справі №703/5364/15- ц вказав, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Аналіз ст.387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №910/13536/19 зазначено, що для застосування передбаченого ст.387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна вказував на відсутність рішення про передачу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 стверджувала про правомірність передачі земельної ділянки її батьку і як наслідок доведення факту правомірного набуття нею як спадкоємицею права власності на земельну ділянку.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Натомість судом встановлено, що спір стосується одного нерухомого майна, а саме земельної ділянки, яка була в подальшому поділена на дві. При цьому жодних прав позивача передачею спірної земельної ділянки померлому ОСОБА_4 не порушено, відсутні будь-які докази того, що спірне майно не передавалось або передавалось з порушенням вимог чинного законодавства. Тому вимоги міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають, так як позивач не довів порушення свого права.

Відповідно до статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. що має лише родові ознаки, є замінною.

Тобто індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Частиною 2 статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини 3 статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду.

Таким чином, при розгляді справи ОСОБА_3 має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно.

За змістом статті 387 ЦК та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Звертаючись з позовом про витребування майна, позивачем конкретизовано яке майно вибуло із власності та надано достатньо доказів на підтвердження своїх вимог. За таких обставин, суд приходить до висновку, що витребування майна є належним способом захисту, в тому числі враховуючи процесуальну економію, про що неодноразово наголошував Верховний Суд при перегляді судових рішень.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Відповідач, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, жодного доказу не надав на підтвердження своїх заперечень, на спростування доказів ОСОБА_3 , не підтвердив правомірність отримання ним у власність земельної ділянки, яка була попередньо передана іншій особі. Зважаючи на встановлені судом обставини, подані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позову третьої особи та витребування майна на його користь.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна, ОСОБА_3 про витребування майна відмовити.

Позов ОСОБА_3 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часова Галина Михайлівна, державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна про витребування майна задоволити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0928га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6670.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0929 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6671.

Реквізити сторін

Позивач: Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, адреса: Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул.Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 04054628.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2023 року.

Суддя